Податковий контроль діяльності промислових виробничих підприємств

Перевірка незавершеного виробництва

Важливим питанням при здійсненні контролю діяльності промислового виробничого підприємства є контроль незавершеного виробництва.

Окремого рахунку для обліку незавершеного виробництва Планом рахунків не передбачено. Фактична (балансова) вартість незавершеного виробництва визначається в кінці звітного періоду на підставі даних інвентаризації і становить сальдо рахунка 23 „Виробництво”, який призначено для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Так, неправильно визначена сума незавершеного виробництва може спричинити перекручення суми всіх понесених підприємством витрат.

В різних галузях промисловості до складу незавершеного виробництва включаються різні елементи:

До складу незавершеного виробництва належать залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що знаходяться в апаратах у процесі переробки; залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки; продукція, обробка яких закінчена, але яка не пройшла випробування і не прийнята відділом технічного контролю, неукомплектована, неупакована, незакоркована продукція.

В гірничо-хімічної промисловості – відбита руда, яка знаходиться в гірничих виробках і не піднята на поверхню.

В деревообробної промисловості – цикловий заділ складальних одиниць – деталей, вузлів та виробів у складанні.

Зверніть увагу В добувній промисловості незавершене виробництво відсутнє.

В усіх інших галузях промисловості незавершене виробництво складається з продукції, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом,а також неукомплектованих виробів, що не пройшли випробувань і технічного приймання. [ 88, С.21 ]

Діяльність промислових виробничих підприємств в обов’язковому порядку підлягає податковому контролю.

Метою податкового контролю діяльності промислових виробничих підприємств є встановлення законності та правильності діяльності промислового виробничого підприємства в частині дотримання ним вимог податкового законодавства.

Основними завданнями податкового контролю на промислових виробничих підприємствах є перевірка:

1) виконання вимог щодо реєстрації підприємства, його філій,
представництв та інших відокремлених підрозділів як платників податків;

2) дотримання вимог чинного законодавства щодо переліку, розміру та термінів сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

3) стану податкового обліку, правильності документування господарських операцій, відповідності та ув'язки даних бухгалтерського і податкового обліку та звітності;

4) дотримання термінів подання податкової звітності та сплати
обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5) правильності самостійного нарахування підприємством, якщо
є потреба, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, а також подання уточнених податкових декларацій та розрахунків;

6) стану та використання активів підприємства й своєчасності повернення надмірно сплачених коштів до бюджету або державних цільових фондів.

Джерелами податкового контролю виступають:

1) первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські
операції, зокрема податкова накладна, форма та зміст якої визначені наказом ДПА України „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” [60];

2) реєстри аналітичного бухгалтерського та податкового обліку підприємства;

3) податкові декларації та розрахунки, якими підприємство узгодило суми своїх податкових зобов'язань згідно з вимогами статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [17];

4) уточнені податкові декларації та розрахунки, а також податкові
повідомлення, за допомогою яких коригувалися узгоджені податкові
зобов'язання підприємства;

5) акти звірки розрахунків із державними контролюючими органами про стан розрахунків підприємства за податками, зборами (обов'язковими платежами);

6) акти перевірок, постанови, рішення контролюючих органів та інші документи, які пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Промислові виробничі підприємства є платниками великої кількості податків, зборів та обов’язкових платежів. Таке різноманіття сплачуваних податкових платежів обумовлене специфікою діяльності підприємств промисловості. Податкові платежі промислових виробничих підприємств наведена на рисунку 4.2.

Податкові платежі промислових виробничих підприємств

податок на прибуток підприємств

комунальний податок

плата за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо – хімічної, гірничорудної та будівельної сировини

збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;  

податок на додану вартість (ПДВ)

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;  

земельний податок

збір за забруднення навколишнього природного середовища

Рис. 4.2. Податкові платежі промислових виробничих підприємств

Кожен з наведених податкових платежів регулюється відповідним законодавчим актом. Законодавче регулювання податкових платежів промислових виробничих підприємств наведено на рисунку 4.3.

податок на прибуток підприємств

податок на додану вартість

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР [14]

Закон України „Про податок на додану вартість” від 3.04.97 p. №168/97-ВР [19]  

комунальний податок

плата за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо – хімічної, гірничорудної та будівельної сировини

збір за забруднення навколишнього природного середовища

земельний податок

Наказ ДПАУ від 24.12.2003 N 625 Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку [59]  

Постанова КМУ від 1 березня 1999 р. N 303 про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору[30]    

Закон України „Про плату за землю”, затверджений Постановою ВР N 2536-XII від 03.07.92р. [16]    

Порядок справлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджений постановою КМУ від 12.09.97 р. № 1014[73]  

збір за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики

Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики затверджена Наказом МФУ від 01.10.99 N 231/539/118 [35]    

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;  

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;  

Порядок справляння i базові нормативи плати за користування надрами та геологорозвідувальні роботи встановлено постановою КМУ № 1014 [74]  

Закон України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, затверджений Постановою ВР N 1964-XII від 11.12.91 [18]  

Рис. 4.3. Законодавче регулювання податкових платежів промислових виробничих підприємств

Кожен з наведених податкових платежів промислових виробничих підприємств є об’єктом податкового контролю. При цьому зазначені податкові платежі є достатньо специфічними та мають певні особливості.

Так, об’єктом оподаткування діяльності промислових виробничих підприємств при нарахуванні податку з прибутку підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

1. суму валових витрат платника податку;

2. суму амортизаційних відрахувань;

Прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об’єкта оподаткування.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу;

2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі — імпорту).

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Об’єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів на промислових виробничих підприємствах є: трактори (колісні), сідельні тягачі, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, автомобілі легкові, автомобілі вантажні, автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 см3, яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних), човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), інші човни (крім спортивних)

Транспортні засоби, що не є об’єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом циліндра двигуна до 50 см3, тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, машини і механізми для сільськогосподарських робіт; тільки яхти, судна парусні і човни спортивні.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується у розмірах згідно спеціально розроблених та законодавчо встановлених ставок в розрізі кожної моделі транспортного засобу.:

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин згідно з додатком.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв’язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель,підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Плата за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо – хімічної, гірничорудної та будівельної сировини утримується з промислових виробничих підприємств у розмірах встановлених законодавчо.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі — викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів.

Об’єктами обчислення збору є:

для стаціонарних джерел забруднення— обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

для пересувних джерел забруднення— обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів загальнодержавного і місцевого значення, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод.

Об’єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів установлені окремо для поверхневих вод, підземних вод; нормативи збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлені окремо для потреб гідроенергетики і для водного транспорту.

Нормативи збору за спеціальне використання води з поверхневих водних об’єктів та підземних вод установлюються в копійках за кубічний метр; за користування водами для потреб гідроенергетики — в копійках за 100 кубічних метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій; за користування водою для потреб водного транспорту — в копійках за одну тоннаж-добу експлуатації вантажних суден та одне місце-добу експлуатації пасажирських суден.

Податковий контроль на промислових виробничих підприємствах здійснюється за типовим алгоритмом, наведеним на рисунку 4.4.

Початок контрольного заходу

Перевірка державної реєстрації промислового виробничого підприємства як платника податків

Перевірка розрахунку та сплати податку на прибуток підприємств  

Перевірка розрахунку та сплати ПДВ

Перевірка розрахунку та сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;  

Перевірка розрахунку та сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;  

Перевірка розрахунку та сплати комунального податку

Перевірка розрахунку та сплати плати за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо – хімічної, гірничорудної та будівельної сировини  

Перевірка розрахунку та сплати земельного податку  

Перевірка розрахунку та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища  

Перевірка розрахунку та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики  

Виявлення порушень та нарахування штрафних санкцій

Складання акту податкової перевірки

Рис. 4.4. Типовий алгоритм податкового контролю діяльності промислового виробничого підприємства

Таким чином, як видно з рис. 4.4., податковий контроль діяльності промислових виробничих підприємств являє собою складний багатоступеневий процес, починаючи зі стадії перевірки державної реєстрації промислового виробничого підприємства та закінчуючи складанням акту податкової перевірки.

Дата добавления: 2014-12-26