Аудит торгових підприємств

Торгові підприємства насьогодні в більшості є приватизованими, тому майже завжди на них здійснюється фінансово-господарський контроль в формі незалежного аудиту та в формі податкового контролю.

Метою аудиту торгівельних підприємств є встановлення законності, правильності та доцільності діяльності торгового підприємства, в тому числі розрахунків підприємства з бюджетом в частині сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.

Завданнями аудиту торгівельних підприємств є:

1. обґрунтованість прийнятих у фінансовому плані розрахунків для визначення об'ємних показників роботи підприємств, фондів заробітної платні, рівня собівартості продукції, прибутку, правильність віддзеркалення в звітності планових показників, наявності випадків необґрунтованих змін планів виробництва і реалізації продукції, фондів заробітної платні, прибутку, платежів до бюджету;

2. виконання плану за основними кількісними і якісними показниками, вплив окремих чинників на відхилення від затверджених планів;

3. зміст господарських операцій за даними первинних документів для встановлення їх законності, доцільності і достовірності;

4. записи в регістрах бухгалтерського обліку в зіставленні з первинними документами, дані облікових регістрів з показниками звітності, звітні дані з плановими;

5. дані різних документів, що відносяться до взаємозв'язаних господарських операцій, наприклад, зіставлення даних про кількість випущених виробів з документами про нарахування заробітної платні за вироблення цих виробів; порівняння даних про відвантаження (відпустці) продукції з пропусками на її відпуск з території підприємства;

6. дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку грошових коштів і матеріальних цінностей, а також обґрунтованість кореспонденції рахунків в облікових регістрах;

7. достовірність звітних даних, виявлення приписок і інших спотворень показників звітності;

8. ефективність використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, своєчасність документального оформлення господарських операцій, повноти виявлення і мобілізації внутрішньогосподарчих резервів, причини утворення непродуктивних витрат і втрат;

9. дотримання діючого порядку встановлення і застосування цін і тарифів;

10. виконання вказівок по усуненню недоліків, виявлених попередньою ревізією.

Джерелами інформації при проведенні аудиту окрім загальновідомої документації виступає ряд специфічної документації:

1. договори;

2. накладна на відпустку товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-20), яка фіксує передачу матеріальних цінностей водію (експедитору) і є підставою для вибуття матеріальних цінностей зі складу підприємства;

3. товарно-транспортна накладна (ТТН) за формою 1-ТН і шляхового листа вантажного автомобіля (форма «2, що діє в межах України).

4. шляховий лист;

5. прибуткові ордера (форма М-4), які використовуються для оприбутковування товарів, що поступили від постачальників, відповідних даним супровідних документів. Вони складаються матеріально відповідальною особою, що приймає товари;

6. акт про приймання матеріалів (форма М-7). Вони використовуються для оприбутковування товарів, коли є розбіжності якості і кількості з даними супровідних документів і для товарів, що поступили без документів тощо.

В ході проведення аудиторської перевірки здійснюється збір доказів щодо того, що:

- грошові кошти дійсно існують на певну дату;

- грошові кошти дійсно належать підприємству, що перевіряється;

- операції з грошовими коштами, відбиті в облікових регістрах, дійсно відбулися;

- всі операції, які здійснювалися з грошовими активами, повністю відбиті в бухгалтерському обліку;

- грошові активи, правильно оцінені і відбиті у всіх істотних аспектах в обліку за правильною вартістю.

Для отримання вказаних доказів використовуються різні за змістом методичні прийоми. Серед них можна виділити інвентаризацію, перевірку документів за формою, по суті і змісту, арифметичну, логічну, експертну, стрічні перевірки, прийоми взаємного контролю операцій, опитування і т.і.

Аудит на торгівельних підприємствах здійснюються за типовим алгоритмом, який наведено на рисунку 6.2.

Планування аудиторської перевірки

Перевірка наявності дозволів на здійснення торгової діяльності.  

Перевірка правильності формування цін на товари.  

Перевірка документального оформлення надходження товарів та їх аналітичного обліку.

Перевірка наявності неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушенняправил видачі йоформлення доручень.  

Перевірка наявності безтоварних операцій

Перевірка інших питань, передбачених Програмою аудиту

Виявлення порушень та розробка рекомендацій щодо їх усунення і недопущення

Узагальнення виявлених порушень та рекомендацій в аудиторському висновку, який складається у відповідності з вимогами МСА 700

Перевірка наявності та правильності сертифікації товарів.

Рис. 6.2. Типовий алгоритм аудиту діяльності торгових підприємств

Як видно з рисунку 6.2., аудит суб’єктів торгової діяльності містить деякі специфічні напрями перевірки:

1. Інвентаризація. Організація, техніка й документальне оформлення проведення інвентаризації встановлені Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, гро­шових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69.

Зверніть увагу Непокриті недостачі товарів можуть бути: в межах норм природного спаду, які виникають унаслідок усихання, випаровування, розпилювання, вивітрювання, розтрушування, витікання і т.і.; понад норми природних втрат, які відбуваються в результаті псування, бою, крадіжок, надзвичайних подій і т.і.  

Починають аудит з раптової інвентаризації грошей. Остаточні результати інвентаризації визначаються після проведення пересортовування ТМЦ і відображаються в бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому закінчена інвентаризація.

Зверніть увагу Різниця між сумою відшкодування збитків і балансовою вартістю недостач товарів підлягає обов'язковому переліку до бюджету.

Вартість недостач в межах норм природного спаду і невідшкодованих недостач ТМЦ (по яких винні особи не встановлені) списується на витрати звітного періоду. Вартість наднормативних недостач товарів, по яких встановлені винуватці, відноситься на винних осіб. Сума відшкодування винуватцями нанесених збитків обчислюється відповідно до діючого порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення, псування ТМЦ.

Порядок віддзеркалення інвентаризаційних різниць в обліку залежить від того, як здійснюється облік ТМЦ: за купувальними або продажними цінами.

2. Перевірка наявності дозволів на здійснення торгової діяльності. Відповідно до законодавства суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи для здійснення торгівлі повинні мати: свідоцтво про державну реєстрацію; дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір оренди приміщення; ліцензії або їх копії, затверджені органом, який її видав; торговий патент на кожну торгову крапку - звичайний або пільговий, залежно від асортименту або виду товару; квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на ринку; документи по приходу товару (накладні, сертифікати якості); електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), використовуваний в торгівлі в стаціонарних приміщеннях, в окремих випадках, передбачених законодавством, товарно-касову книгу (ТКК).

Порядок організації і здійснення торгової діяльності в Україні передбачає виконання суб'єктами господарювання певних вимог і норм, встановлених чинним законодавством. Однією з таких вимог є ліцензування та патентування.

Ліцензуванню підлягають види діяльності, які впливають на: здоров'я людини (лікарські засоби, алкогольні напої і тютюнові вироби); безпеку держави (вироби з використанням дорогоцінних металів, каменів, зброя); навколишнє середовище (особливо небезпечні хімічні речовини, спеціальні засоби індивідуального захисту, заправлені речовинами сльозоточивої і дратівливої дії). Тому під час перевірки наявності ліцензій необхідно звернувшись до законодавства усвідомити, які саме ліцензії повинна мати конкретна торгова фірма та порівняти з фактичними, які обліковуються на рахунку 127 „Інші нематеріальні активи”.

Патентуванню підлягає торгова діяльність, здійснювана в пунктах продажу товарів (магазинах, кіосках, лотках, прилавках, автокрамницях, АЗС, їдальнях, ресторанах і інших пунктах громадського харчування, оптових базах і складах, використовуваних для оптової торгівлі за наявні засоби, і т.д.). Не розповсюджується дія Закону на торгову діяльність за поданням побутових послуг: підприємств, військової торгівлі, державних аптек; суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які: торгують на ринках, сплачуючи ринковий збір; платять податок на промисел; продають продукцію, вирощену в особистому підсобному господарстві; сплачують держмито за нотаріальні послуги підприємств, утворених громадськими організаціями інвалідів, що мають податкові пільги.

Без торгового патенту здійснюється: торгівля основними продуктами харчування; продаж товарів власного виробництва працівникам підприємства; діяльність по закупівлі у населення продукції, якщо подальша реалізація відбувається в безготівковій формі; торгово-виробнича діяльність (громадське харчування) на підприємствах, установах, зокрема в учбових закладах, по обслуговуванню їх працівників, студентів, що вчаться. Тому під час перевірки наявності торгового патенту вивчаються наявність та правильність торгового патенту, під час його відсутності ставиться під сумнів законність здійснення торгової діяльності взагалі.

3. Перевірка наявності та правильності сертифікації товарів. Об'єктом сертифікації є продукція, призначена для продажу. Проводиться обов'язкова і добровільна сертифікація продукції.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в державній системі сертифікації відповідно до Переліку продукції, належній обов'язковій сертифікації в Україні. Добровільну сертифікацію можуть здійснювати підприємства, на які покладена функція органу по добровільній сертифікації і які подають Держкомстату України інформацію для реєстрації виданих сертифікатів в установленому порядку.

Дата добавления: 2014-12-26