Учебно-методические материалы 3 страница

Після з'ясування специфіки суб'єктного складу потрібно приділити увагу особливостям участі держави та її уповноважених органів, територіальних громад в особистих немайнових, речових і зобов'язальних правовідносинах.

Третє питання стосується розкриття особливостей цивільно-правової відповідальності й принципу розмежування відповідальності за цивільно-правовими зобов'язаннями.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 p. № 280/97-ВР // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 3.

3. Андреев, Ю.Н. Участие государства в гражданско-правовых отношениях [Текст] / Ю.Н. Андреев. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. – 355 с.

4. Брагинский, М.И. Участие советского государства в гражданских правоотношениях [Текст] / М.И. Брагинский. – М: Юрид. лит., 1981. – 192 с.

5. Виткявичус, П.П. Гражданская правосубъектность Советского государства [Текст] /. П.П. Виткявичус. – Вильнюс: Изд-во Вильнюс. гос. ун-та, 1978. – 155 с.

6. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент. (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) / за заг. ред. I.B. Спасибо-Фатєєвої. – X.: Страйд, 2010. – Т. 1. – Загальні положення. – 320 с.; 2009. – Т. 3. – Юрид. особа. – 736 с.

Тема 6. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

План

1. Загальна характеристика об'єктів цивільних прав.

2. Поняття і ознаки цінних паперів.

3. Класифікація цінних паперів, їх видові особливості.

При відповіді на перше запитання потрібно дати визначення об'єктів цивільних прав, проаналізувати коло об'єктів за ст. 177 ЦК України, розглянути й розкрити їх основні ознаки, зокрема оборотоздатність.

Далі необхідно проаналізувати дефініцію цінних паперів, що містяться у нормативно-правових актах, сформульованих в юридичній літературі, розкрити основні ознаки цінних паперів (літеральність, легітимація, абстрактність, автономність і презентація та ін.).

Третє питання передбачає висвітлення у розгорнутому вигляді окремих груп (пайових, боргових, іпотечних, приватизаційних, похідних і товаророзпорядчих цінних паперів) і видів цінних паперів, зокрема емісійних і неемісійних; документарних і бездокументарних; на пред'явника, іменних та ордерних.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 p. № 3480-IV з наст. змінами та допов. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 p. № 978-IV з наст. змінами та допов. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

3. Закон України «Про іпотечні облігації» від 22.12. 2005 р. № 3273-IV з наст. змінами // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

4. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898 - IV з наст. змінами та допов. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

5. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 p. № 2374-ІІІ з наст. змінами // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

6. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. № 979 - IV з наст. змінами та допов. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

7. Яроцький, В. Л. Правовідносини, що виникають з приводу цінних паперів як елемент механізму правового регулювання [Текст] / В. Л. Яроцький // Підприємництво, госп-во і право. – 2004. – № 3. – С. 42-45.

Тема 7. НЕДІЙСНІ ПРАВОЧИНИ

План

1. Поняття та підстави визначення правочину недійсним.

2. Нікчемні правочини.

3. Оспорювані правочини.

4. Правові наслідки визначення правочину недійсним.

Щоб розкрити зміст першого питання, необхідно визначити поняття недійсного правочину, звернути увагу на ті умови та підстави, що призводять до недійсності, й охарактеризувати їх.

Висвітлюючи друге питання, слід навести поняття нікчемного правочину, а також вичерпний перелік умов невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідь на третє запитання потребує аналізу поняття оспорюваних правочинів та рис, що відрізняють його від нікчемного правочину. Крім цього, важливо визначити підстави та порядок визнання правочину оспорюваним.

Четверте питання розраховане на аналіз правових наслідків визнання правочину недійсним. Варто звернути увагу на загальні наслідки, які є обов'язковими для будь-якого недійсного правочину, а також особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними: Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 12.

3. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 3.

4. Агарков, М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву [Текст] / М.М. Агарков // Сов. государство и право. – 1946. – № 3-4. – С. 41-55.

5. Гусак, М. Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за Цивільним кодексом України [Текст] / М. Гусак, В. Данішевська, Ю. Попов // Право України. – 2009. – № 6. – С. 14-120.

6. Дзера, О.В. Інститут правочину за новим Цивільним кодексом України [Текст] / О.В. Дзера // Антологія укр. юрид. думки: зб. наук. пр.: в 10 т. – К.: Юрид. кн., 2005. – Т. 10. – С. 58-70.

7. Луць, A.B. Тіньові угоди: поняття, ознаки, види [Текст] / A.B. Луць // Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. – 2005. – № 4. – С. 86 - 94.

Тема 8. ПРЕДСТАВНИЦТВО В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

План

1. Поняття й підстави представництва.

2. Види представництва.

3. Довіреність.

Розкриваючи перше питання теми, потрібно дати визначення представництва як організаційного цивільно-правового відношення, його суб'єктів і змісту.

При відповіді на друге запитання необхідно розглянути окремі види представництва, а саме – законне (обов'язкове), добровільне (договірне) і представництво, що виникає на підставі акта органу юридичної особи.

Розгляд третього питання передбачає визначення довіреності, аналіз її видів, вимог до форми довіреності, порядку та наслідків скасування довіреності. Особливої уваги потребує довіреність юридичної особи та безвідкличні довіреності.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 p. № 978-IV з наст. змінами // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

3. Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 3 берез. 2004 p. № 20/5 [Електрон. ресурс] // Система інформ.-прав. забезпечення "ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE'". Версія: 8.1.5.

4. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України: Наказ Міністерства юстиції України від 25 серп. 1994 р. № 22/5 [Електрон. ресурс] // Система інформ.-прав. забезпечення "ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE'". Версія: 8.1.5.

5. Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах і консульських установах України: Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 52. – Ст. 3492.

6. Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 лип. 2006 р. № 940 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №27. – Ст. 1966.

Тема 9. СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

План

1. Поняття й класифікація строків і термінів.

2. Позовна давність як різновид цивільно-правових строків.

3. Початок перебігу та закінчення позовної давності.

4. Зупинення та переривання позовної давності.

Відповідь на перше запитання передбачає визначення строків і термінів, доцільно назвати критерії їх розмежування. Необхідно дати розгорнуту класифікацію строків за різними класифікаційними ознаками.

Далі слід проаналізувати легальне визначення позовної давності (ст. 256 ЦК), її особливості та сфери застосування. Варто також прокоментувати коло вимог, на які позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК). Слід зупинитись на окремих видах строків позовної давності, маючи на увазі, що строки позовної давності можуть бути загальними й спеціальними, та розкрити їх особливості.

Розглядаючи третє й четверте питання, потрібно проаналізувати не тільки відповідні цивільно-правові норми, але й практику їх застосування, підходи до тлумачення, що склалися в юридичній літературі.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211 // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 3.

2. Вахонєва, Т.М. Цільове призначення цивільно-правових строків [Текст] / Т.М. Вахонєва // Підприємництво, госп.-во і право. – 2004. – № 9. – С. 68-71.

3. Горовець, Є. Переривання позовної давності: сутність і призначення [Текст] / Є. Горовець // Юридичний журнал. – 2005. – №12 (42). – С. 102-111.

4. Кравцов, М.А. Позовна давність у радянському цивільному праві [Текст] / М.А. Кравцов.– К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1960. – 20 с.

Тема 10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

План

1. Поняття відповідальності в цивільному праві.

2. Види та форми відповідальності, підстави і умови відповідальності.

3. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

4. Особливості відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Висвітлюючи перше питання теми, необхідно системно дослідити сутність цивільно-правової відповідальності як інституту цивільного права і одночасно як різновиду юридичної відповідальності. Слід торкнутися різних позицій, які склалися з цього приводу в літературі.

Відповідь на друге запитання передбачає докладний аналіз конкретних видів і форм відповідальності, зокрема договірної та недоговірної (деліктної) відповідальності у вигляді відшкодування збитків, стягнення неустойки та ін. У межах цього ж питання варто вказати, що є підставою цивільно-правової відповідальності, й визначити загальні умови її виникнення.

Далі слід розкрити такі підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності, як непереборна сила та випадок (казус).

Насамкінець необхідно охарактеризувати наслідки порушення грошових зобов'язань і проаналізувати втрати річних відсотків та інфляційні втрати як форми цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Братусь,С.Н. Юридическая ответственность и законность [Текст] / С.Н. Братусь. – М: Юрид. лит., 1976. – 345 с.

2. Верховець, A.A. Співвідношення цивільно-правових заходів оперативного впливу із заходами цивільно-правової відповідальності [Текст] / A.A. Верховець // Вісн. госп. судочинства. – 2006. – № 1. – С. 125-130.

3. Верховець, A.A. Про сплату процентів за ст. 625 ЦК України [Текст] / A.A. Верховець // Вісн. госп. судочинства. – 2005. – № 2. – С. 30-34.

4. Канзафарова, І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності [Текст]: моногр. / І.С. Канзафарова. – О.: Астропринт, 2006. – 264 с.

5. Печений, О.П. Деякі аспекти відповідальності за порушення грошових зобов'язань [Текст] / О.П. Печений // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. HAH Украины. Ин-т экономико-прав. исследований / отв. ред. В.К. Мамутов. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – С. 567-570.

6. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент. (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців) / за заг. ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – X.: Страйд, 2010. – Т.1. – Загальні положення. – 320 с.

Тема 11. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ОКРЕМІ ВИДИ МАЙНА

План

1. Особливості набуття права власності на земельну ділянку.

2. Специфіка та порядок набуття права власності на житло.

3. Володіння, користування та розпорядження підприємством як єдиним майновим комплексом.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу на поняття й значення земельної ділянки як правової категорії з чітко визначеними межами. Слід пояснити, чому для придбання земельної ділянки у власність передбачається спеціальний порядок і власник наділяється не тільки правом власності, але й обов'язками: не змінювати цільове призначення, не заподіювати шкоди тощо.

Відповідаючи на друге запитання, слід визначити поняття житла як об'єкта нерухомості, а також розглянути особливий порядок набуття права власності на житло та його реєстрацію.

Висвітлюючи третє питання, важливо розглянути й дати поняття підприємства як єдиного майнового комплексу, умови та можливість розпорядження його майном, звернути увагу на повноваження власника з управління підприємством як об'єктом права.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. № 5464-10 // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

3. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-4 // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

4. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1 -2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) // Офіційний вісник України. – № 10. – Ст. 624.

5. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2004. – №11.

6. Кривобок, C.B. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом [Текст]: моногр. / C.B. Кривобок. – Х.: Право, 2009. – 176 с.

Тема 12. СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

План

1. Поняття і ознаки права спільної власності.

2. Право спільної часткової власності.

3. Право спільної сумісної власності.

Перше питання потребує чіткого визначення поняття права спільної власності, способів набуття й підстав виникнення права спільної власності. Необхідно звернути увагу на особливість правового регулювання вказаних правовідносин і критерії поділу права спільної власності на види.

Розглядаючи друге питання, слід зупинитись на визначенні частки у майні, на особливостях користування та розпорядження об'єктом спільної часткової власності. Необхідно також навести поняття й пояснення юридичної сутності переважного права співвласників.

Висвітлюючи третє питання, варто визначити поняття права спільної сумісної власності, встановити права і обов'язки співвласників, а також з'ясувати підстави набуття спільної сумісної власності, які передбачені законодавством.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-3 // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2004. – № 11.

3. Жилинкова, И.В. Правовой режим имущества членов семьи [Текст] / И.В. Жилинкова. – X.: Ксилон, 2000. – 376 с.

4. Жилинкова, И. В. Право собственности супругов [Текст] / И.В. Жилинкова. – X.: Ксилон, 1997. – 236 с.

Тема 14. СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

План

1. Поняття й загальна характеристика заповіту.

2. Порядок посвідчення заповіту.

3. Види заповітів.

4. Право на обов'язкову частку у спадщині.

Розкриваючи перше питання, слід дати визначення заповіту, охарактеризувати його основні ознаки, проаналізувати принципи спадкування за заповітом (свобода заповіту, особистий характер заповіту, таємниця заповіту тощо). Важливо також зупинитись на правах заповідача, що реалізуються ним при складанні заповіту.

Відповідь на друге запитання передбачає аналіз вимог до форми заповіту, порядку його посвідчення нотаріусом. Крім того, важливо торкнутися питання щодо посвідчення заповіту, прирівняного до нотаріального.

Далі необхідно розглянути такі види заповітів, як секретний заповіт, спільний заповіт подружжя, заповіт з умовою.

Насамкінець потрібно з'ясувати зміст і соціальне призначення права на обов'язкову частку у спадщині, умови та порядок його здійснення, особливості захисту. Необхідно встановити коло осіб, які мають право на обов'язкову частку, порядок обчислення розміру обов'язкової частки.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 3 берез. 2004 p. № 20/5 [Електрон. ресурс] // Система інформ.-прав. забезпечення "ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE'". Версія: 8.1.5.

3. Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6. – С.17.

4. Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування: Судова палата у цивільних справах апеляційного суду м. Києва // Адвокат. – 2006. – № 4.

Тема 15. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

План

1. Поняття права інтелектуальної власності.

2. Об'єкти й суб'єкти права інтелектуальної власності.

3. Охорона права інтелектуальної власності.

Висвітлюючи перше питання теми, потрібно розглянути право інтелектуальної власності як вид творчої діяльності в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Слід проаналізувати дві групи прав, що складають зміст права інтелектуальної власності: особисті немайнові та майнові права.

Для розкриття другого питання теми необхідно визначити коло об'єктів права інтелектуальної власності й назвати коло осіб, які можуть бути суб'єктами права інтелектуальної власності, зосередивши увагу на поділі всіх суб'єктів на первинні та похідні.

Питання охорони права інтелектуальної власності варто розкрити через дію принципу поєднання інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності й інтересів суспільства, розглянувши цивільно-правові способи охорони прав інтелектуальної власності.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. в ред. Закону України від 11.07.2001 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgibin / laws / main.cgi.

2. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. в ред. Закону України від 01.06.2000 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgibin / laws / main.cgi.

3. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

Тема 16. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

План

1. Поняття авторського права.

2. Суб'єкти і об'єкти авторського права.

3. Суміжні права.

4. Цивільно-правовий захист авторських і суміжних прав.

Стосовно першого питання теми потрібно розглянути авторське право як вид творчої діяльності в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Слід проаналізувати основні складові права на авторство.

Висвітлення другого питання вимагає з'ясування правового статусу автора, інших суб'єктів авторського права (правонаступників і спадкоємців автора, набувачів авторських прав). Необхідно розкрити сутність і види співавторства. Важливо також торкнутись статусу організацій колективного управління авторськими правами.

Далі, аналізуючи щодо третього питання суміжні права, варто встановити їх суб'єкти, об'єкти, зміст і види суміжних прав.

Четверте питання передбачає аналіз окремих способів захисту авторського права та суміжних прав, визначених ЦК та актами законодавства України про інтелектуальну власність.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. в ред. Закону України від 11.07.2001 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgibin / laws / main.cgi.

2. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» від 17 січ. 2002 р. з наст, змінами та допов. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgibin / laws / main.cgi.

3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності: Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 черв. 2004 р. № 04-5/1107 // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 3. – С. 52-65.

4. Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України): Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22 січня 2007 р. № 01-8/25 // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 2. – С. 47-66.

Тема 17. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

План

1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.

3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Відповідь на перше запитання передбачає визначення поняття комерційного найменування та прав, які воно породжує у суб'єктів. Слід також охарактеризувати ознаки комерційного найменування – істинність, виключність і постійність.

Розглядаючи друге питання, необхідно розкрити поняття й види торговельних марок, порядок та обсяг надання правової охорони торговельним маркам. Доцільно визначити коло суб'єктів права на торговельну марку, їх майнові права, включаючи право попереднього користування.

Насамкінець слід дати характеристику права інтелектуальної власності на географічну назву, зупинитися на аналізі простого та кваліфікованого зазначення походження товару. Необхідно також описати випадки, коли правова охорона кваліфікованому зазначенню походження товару не надається.

Н о р м а т и в н і а к т и і л і т е р а т у р а

1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

2. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi.

3. Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) [за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України]: Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22 січ. 2007 р. № 01-8/24 // Вісн. госп. судочинства. – 2007. – № 2. – С. 24-46.

Дата добавления: 2014-12-27