Визвольна війна під керівництвом Б. Хмельницкого

(1648-1654 рр.)

ПИТАННЯ:

1. Передумови і підготовка війни.

2. Хід військових дій.

3. Формування української державності.

4. Військово-політичний союз з Московським царством.

Переяславська Рада, «Березневі статті».

5. Україна в 1654-1657 рр.

1.ПЕРЕДУМОВИ І ПІДГОТОВКА ВІЙНИ.

Після того, як козацько-селянські повстання зазнали остаточної поразки в 1638 р., ще більш посилився соціальний і національний гніт.

Реєстрове козацтво практично було позбавлене, і так не великих прав і привілеїв. Запорізьке козацтво опинилося під жорстким контролем Речі Посполитої.

Селян примушували відпрацьовувати на свого пана по 3- 4 дні на тиждень. Окрім цього, селяни відпрацьовували на користь феодала різні повинності, а також платили в королівську скарбницю податки за будинок і худобу.

Проте магнатам цього було мало, - вони часто здавали свої володіння в оренду і орендарі, головним чином особи єврейської національності, нещадно експлуатували селян, вимагаючи, щоб ті працювали на них по 6-7 днів на тиждень.

Окрім цього, орендарі, користуючись ненавистю поляків до пра-вославної віри, брали в оренду церкви, накладаючи на віруючих мита за хрещення дитини, за вінчання, за поховання і, нарешті, взагалі за всяке богослужіння.

Українська шляхта на зайнятих поляками землях, була позбавлена прав на чини (що не прийняли католицтво), а значить і можливості робити кар'єру.

Купецтво і міське ремісниче населення було витіснене з торгівлі євреями, що користувалися заступництвом католицької церкви польських панів.

Польські магнати, отримавши на українських землях великі маєтки, зовсім не хотіли займатися господарством. Вони вважали за краще їздити по столицях Західної Європи, веселитися у Варшаві і Кракові. Оскільки такий відпочинок був дорогим і відібирав масу сил і часу, пани потребували посередників здатних забезпечити постійний потік грошових коштів. Таких посередників вони знайшли в особі євреїв, яких запросив до Польщі ще в 14 столітті король Казимир Великий. Євреї непогано влаштувалися в цій країні, орендували корчми і лавки, займалися лихварством.

У маєтках, як вже було сказано, вони ставали довіреними особами польських панів (факторами) і фактично відбирали гроші у селян. Переслідування православної релігії польськими католиками викликало ще більший гнів українців. Українське населення стояло перед важким і аморальним вибором або приймати католицтво і ставати поляками або терпіти всілякі приниження (Гумилев Л.Н. «От Руси к России» с.240-242)

Для грандіозного соціального вибуху на Україні не вистачало тільки іскри. І такою «іскрою» став Б.Хмельницкий.

Народився він 27 грудня 1595 р.,очевидно в Чигирині, в сім'ї дрібного українського шляхтича, Михайла Хмельницького, який служив у магнатів, а потім отримав місце підстарости Чигиринського.

Вчився Богдан спочатку в українській школі, а потім в Львівській єзуїтській колегії. Знав латинь і декілька іноземних мов. Був освіченою і культурною людиною.

Двадцяті роки 17 ст. Принесли Хмельницькому перші життєві труднощі і випробування. У 1620 р. у битві під Цецорою загинув його батько Михайло Хмельницький. Сам же Богдан опинився в полоні і декілька років провів в Константинополі – рабом в галерах. Через два роки йому вдалося вирватися з полону (згідно одним джерелам його обміняли запорожці, іншим – викупила матір).

Далі він служить в реєстровому війську і до 1637 р. обіймає високу посаду військового писаря, а в 1638 р. позбувається її і стає одним з десяти Чигиринських сотників (згідно королівського ордонансу 1638 р.)

Звичайно ж, на формування його поглядів і переконань величезний вплив справила і його особиста образа. Підстароста Чигиринський Данило Чаплинський, користуючись підтримкою старости А. Конецпольського, із загоном слуг, зробив розбійний наїзд на хутір Хмельницького – Субботів, захопив все майно, худобу, хлібні запаси. Піддався нападу і син Хмельницького, якого слуги Чаплінського жорстоко, до смерті, побили на ринку в Чигирині. Всі спроби сотника законними шляхами знайти захист і управу на шляхтича не дали ніяких результатів.

У грудні 1647р. (у деяких джерелах в січні 1648 р.) Б. Хмельницкий разом з своїм старшим сином Тимофієм і загоном вірних козаків, біжить на Запоріжжя. За короткий час він отримує підтримку запорожців, виганяє з Січі польський гарнізон і добивається гетьманства.

Розуміючи, що одним з головних недоліків козаків в їх боротьбі з поляками була недостатня кількість кінноти, Хмельницький дуже сміливо вирішує цю проблему, - звертається до запеклого ворога козаків - кримського Хана з проханням про допомогу. Залишивши свого сина Тимофія в заручниках, він отримує в допомогу 4.000 перекопських татар, на чолі з їх мурзою Тугай - Беєм. Окрім татар у війську запорізькому налічувалося 1 тис. козаків. Це і були (спочатку) всі озброєні сили Богдана Хмельницького.

Таким чином, основними рушійними силами війни під керівництвом Б. Хмельницкого стали – козаки, селяни і кримські татари.

Дата добавления: 2014-12-27