III. Нормативно - правове забезпечення 1 страница

Стимули

1) Заохочувальні фонди створені за рахунок прибутку

2) Податкові пільги

3) Прискорена амортизація

4) Бюджетне фінансування пріоритетних сфер економіки

Санкції

1) Пеня

2) Штраф

1) Конституція

2) Верховна Рада України

3) Підзаконні нормативно правові документи

Фінансовий метод – це спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес, вони діють у двох напрямках:

1) У напрямку руху управління фінансових ресурсів

2) У напрямку ринкових комерційних відносин, які пов’язані з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за використання грошових фондів.

Фінансове планування – діяльність щодо складання планів.

Формування і використання фінансових ресурсів на рівні підприємств, галузевих структур, адміністративно-територіальних одиниці, держави в цілому.

Оперативне управління – втручання у розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій з метою вчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Фінансовий контроль – перевірка правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП і НД, за відповідними фондами грошових коштів та їх цільового використання.

Методи фінансового забезпечення:

1) Державне фінансування

2) Кредитування

3) Фінансування

Фінансове регулювання:

1) Сальдовий – розподіл створеної вартості, здійснюється за окремими елементами.

2) Податковий.

Штраф – ступіть матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод чи інших правил, накладаються у твердій грошовій сумі.

Пеня – накладають при невчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховують за кожен день прострочення встановлюються у відсотках від суми простроченого платежу.

Структура фінансового регулювання

1) Система норм і нормативів (вони характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів)

2) Ліміти – певні обмеження на використання коштів державного бюджету, підприємств, населення.

3) Фінансові резерви – тимчасово вилучені з обороту фінансові ресурси які мобілізуються в спец.фондах для їх використання в майбутньому при настанні непередбачених ситуацій

8. Фінансове планування і прогнозування

Фінансове планування – це діяльність, щодо формування і використання цільових централізованих і децентралізованих ФФР, які спрямовують на розширене відтворення та на задоволення поточних потреб держави. Централізована частина фінансових ресурсів у процесі планування видатків бюджету і фондів, спрямовується на забезпечення соціально – культурної сфери, вирішення проблеми ліквідації монополізму у виробництві товару для народу, на розвиток малого бізнесу та ринкових структур.

Особливості планування- Дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі.

Мета фінансового планування- Найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Принципи:

1) Наукова обґрунтованість

2) Єдність фінансових планів

3) Безперервність

4) Стабільність

Об’єкт- Фінансові ресурси (прибуток, податки і амортизаційні нарахування)

Суб’єкт- Міністерства, відомості, фінансові органи, органи державного управління.

Методи планування:

1) Екстраполяція – базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів, щодо результатів на проміжку певного періоду часу.

Недоліки:

Не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії грошових коштів.

2) Нормативний – ґрунтується на використані прогресивних норм і нормативів, враховує специфічні властивості галузей, виробничої та невиробничої сфери, та відповідні зміни у попередньому періоді. Цей метод дає можливість об’єктивно оцінити потреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості і відповідальності, ощадливому та ефективному використанні фінансових ресурсів.

3) Балансовий – передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, та ув’язку всіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованість плану.

Прогнозування фінансової діяльності – загальна фінансова стратегія і фінансова політика – поточне - фінансові плани з окремих аспектів фінансової діяльності (1 рік) – оперативне планування – бюджети (місяць, квартал)

9. Фінансовий контроль

Фінансовий контроль – це контроль законодавчих і виконавчих органів влади всіх рангів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю всіх економічних суб’єктів із застосуванням певних методів і прийомів.

Призначення:

1) Необхідність мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінансової системи.

2) У дотриманні порядку ведення обліку та звітності.

Виділяють 5 основних положень:

1) Перевірка виконання фінансових обов’язків усіма суб’єктами економічних відносин, перед відповідними ланками виконавчої влади, згідно економічного законодавства.

2) Перевірка використання бюджетних коштів державними та муніципальними підприємствами.

3) Перевірка спектру фінансових операцій підприємства, що здійснюється через кредитні, страхові та інші установи.

4) Виявлення та вчасне усунення наслідків фінансових порушень та зловживань.

5) Становлення і застосування форм відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Фінансовий контроль можна поділити на види, форми та методи.

В залежності від компетенції суб’єктів що здійснюють фін контроль його поділяють на чотири види:

1) Державний

2) Внутрішньо – господарській

3) Громадській

4) Аудиторський або Незалежний

Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий контроль. Перший здійснюють органи державної влади, щодо різних об’єктів незалежно від їхньої підпорядкованості. Відомчий проводиться контрольно–ревізійними відділами, міністерствами, місцевими органами влади тощо. І його об’єктами як правило виступають фінансові аспекти діяльності підвідомчих закладів, установ, тощо.

Громадський фінансовий контроль здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності. Напрями: дотримання положень захисту прав споживачів, показники споживання енергії та природних ресурсів, використання коштів цільових державних фондів, тощо.

Внутрішньо – господарський здійснюється структурними підрозділами підприємств, бухгалтерією, фінансовою службою підприємства.

Мета: перевірка правильності і своєчасності зарахування коштів на рахунок у банку, контроль за залишком коштів на рахунку, за про термінування заборгованості постачальників банку, бюджету, тощо.

Аудиторський – здійснюються аудиторськими компаніями.

Види фінансового за часом:

1) Попередній

2) Поточний

3) Наступний

Попередній – здійснюється на процесі прийняття та розробки плану з фінансових питань, вихідна база, це поточні данні виконання планових завдань минулих періодів.

Поточний – становить оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотримання планових показників, виконання фінансових вимог фінансової дисципліни. Вчасне реагування на зміни умов фінансової діяльності. Поточний контроль проводять усі без винятку установи підприємницької діяльності.

Наступний - коли відбувається завершальна стадія планового завдання.

Мета: контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних та планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи. У випадку коли фактичні данні мають негативне значення, щодо плану виявляються відповідні чинники та застосовуються заходи по їх усуненню. Даний вид контроль є базою для попереднього контролю майбутнього періоду.

За обов’язковістю:

1) Обов’язковий

2) Ініціативний

Обов’язковий здійснюється згідно вимог нормативних актів, згідно відповідних органів державного контролю.

Ініціативний проводиться за власним бажанням суб’єктів господарювання.

Методи фінансового контролю:

1) Перевірка

2) Обстеження

3) Аналіз

4) Ревізія

Перевірка – характеризуються тим під час вивчення окремих питань фінансової діяльності, основою можуть бути: звіти, баланси інші документи. Результат формується у вигляді довідки або доповідної записки.

Обстеження – охоплює більш широке коло показників господарської діяльності.

Аналіз – може бути комплексним чи одно-факторним. Цей метод здійснюється за матеріалами періодичної або річної звітності.

Ревізія – більш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб’єкта, для оцінки рівня його фінансової дисципліни.(30днів)

В залежності від об’єкта ревізії бувають: повні, часткові, тематичні, комплексні.

В залежності від обсягу даних ревізії поділяють: суцільні та вибіркові.

Суцільна – перевіряють усі документи.

Вибіркова – лише документи за окремими видами діяльності.

10. Сутність фінансів господарських суб'єктів і принципи їх організації.

Підприємство – господарський суб’єкт створений для організації підприємницької діяльності економічною метою якого є забезпечення суспільних потреб і одержання прибутку.

Специфіка фінансів підприємств полягає в тому, що через них мобілізуються кошти й створюються ФФР не для подальшого перерозподілу, а для обслуговування процесу виробництва продукції виконання робіт та надання послуг.

Фінанси підприємств (ФП) – це економічні відносини пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів, суб’єктів господарювання у процесі відтворення.

Фінансовими є грошові відносини:

1. Між засновниками підприємства при формуванні статутного капіталу.
2. Між суб’єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями.

Здійснення інвестиційної діяльності.

Організація спільних виробництв, оренди, лізингу, розрахунки по штрафам.

1. Між підприємствами та його підрозділами з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку.
2. Між підприємством та його працівниками.
3. Між підприємством та інститутами фінансового ринку: розміщення власних ЦП та інвестування тимчасово вільних коштів.
4. Між підприємством і галузевими і колективними органами: розрахунки всередині ФПГ, корпорацій, холдингів.
5. Між підприємством і фінансовою системою держави.
6. Між підприємством і банківською системою.
7. Між підприємством та інвестиційними інститутами.

ФП, як економічна категорія проявляються і виражають свою сутність через такі функції:

1. Формування фінансових ресурсів, розподіл та використання для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов’язань перед фінансово-банківською системою і для соціально-економічного розвитку підприємств;
2. Контроль за використанням та формуванням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Принципи фінансів підприємств:

1. Комерційний розрахунок – порівняння в грошовій формі витрат фінансової діяльності та отриманих прибутків;
2. Господарська та фінансова незалежність – забезпечується тим, що підприємство незалежно від форм власності самостійно визначає свої видатки, джерела фінансування, напрямки вкладення грошових коштів з метою одержання прибутку;
3. Фінансова відповідальність – за порушення підприємство несе відповідальність у вигляді штрафів, пені та неустойок;
4. Матеріальна зацікавленість – означає, що форму, систему і розмір оплати праці, стимулюючі, компенсаційні виплати та інші види доходів, самостійно встановлюються суб’єктом господарювання;
5. Забезпечення достатніх фінансових резервів – забезпечує насиченість підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, не розвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків;
6. Плановість – відповідність обсягу продажу і витрат, інвестицій потребам ринку.

11. Особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм

Залежно від форм власності підпр.поділ на:

-Держ.

-приватні,які поділ. На:

-орендні

-акціонерні

-кооперативні

-колективні

-спільні

-індивідуальні тощо

Особливості функціонування ф тут пов»язані насамперед із джерелами формування і використання фін.ресурсів.

На підпр. Держ.форми власності при їх створенні використовуються бюджетні кошти.

Організація фін.підприємств недерж.форми власності характеризується більшою можливістю щодо формування та використання фін.ресурсів.

Вони можуть залучати кошти: Приватна – власний капітал підприємця; Акціонерна – акціонерний капітал; Колективна або спільна – внески засновників.

Особливості організації фін.визначаються також характером вир-ва, тривалістю виробн.циклу, залежністю виробництва від природних та клімат.умов.

На час придбання основних фондів і прийняття їх на баланс, залишкова вартість збігається з їх початковою балансовою вартістю. В міру участі основних фондів у виробництві їхня вартість роздвоюється: одна частина, що дорівнює зношуванню переноситься на готову продукцію; інша, виражає залишкову вартість наявних основних фондів.

Зношена частка вартості, перенесена на готову продукції, при реалізації останньої нагромаджується в амортизаційному фонді. Для виробництва продукції, підприємству поряд з основними фондами потрібні оборотні кошти. Частина останніх авансується у сферу виробництва і формує оборотні виробничі фонди, інша частина перебуває в обігу і формує фонди обігу.

Грошові кошти авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу становлять обігові кошти підприємства. Оптимальна потреба підприємства в обігових коштах визначається через їх нормування.

Фінансові відносини у сфері функціонування обігових коштів виникають у таких випадках:

1) При створенні статутного фонду підприємницьких структур;

2) У процесі використання фінансових ресурсів для збільшення власних обігових коштів;

3) При інвестуванні залишку обігових коштів у цінні папери (ЦП).

Для формування обігових коштів підприємство використовує як власні так і позикові ресурси.

12. Фінансові ресурси підприємства

На розмір доходу підпр. впливає:

1. У сфері виробництва – обсяг продукції чи послуг, якість, асортимент, та інші фактори.

2. У сфері обігу – ритмічність відвантаження продукції, виконання робіт чи надання послуг, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, строки документообігу, дотримання умов договору, оптимальні форми розрахунків, рівень цін, та інші.

У функціонуванні фінансів підприємств є розподіл доходу. Із отриманих доходів, відшкодовуються матеріальні затрати, подальший розподіл. Потім частина доходу яка залишається являє собою валовий дохід. Ця новостворена вартість використовується на виплату зарплати, а те що залишилося називається чистий дохід.

З прибутку підприємства сплачується податок на прибуток і формується чистий прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємства, створює резервній форд, виплачує дивіденди, поповнює статутній фонд, стимулює своїх працівників, тощо…

У розподілі прибутку, виділяють два етапи:

1. Розподіл загального прибутку.(учасники: держава і підприємство)
2. Розподіл і використання прибутку, що перебуває у розпорядженні підприємства після здійснення всіх платежів до бюджету.

Фінансові ресурси – це грошові кошти, що перебувають у його розпорядженні.

Загальна сума фінансових ресурсів підприємства складається за таких елементів:

1. Статутний фонд
2. Резервний фонд
3. Амортизаційний фонд
4. Спеціальні фонди
5. Нерозподілений прибуток
6. Кредиторські заборгованість усіх видів, включно з заборгованістю невиплачених платежів, з оплати праці.
7. Короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків.
8. Кошти для фінансування капітальних вкладів, та інших коштів відображу ні в пасиві, бухгалтерського балансу підприємства.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси поділяються на:

1. Створені за рахунок власних і прирівняних грошових надходжень.
2. Мобілізовані на фінансовому ринку.
3. Ресурси, що надходять у порядку перерозподілу.

За правом власності:

1. Власні кошти підприємницької структури.
2. Залучені кошти.
3. Позикові фінансові ресурси.

Залучені кошти фінансові ресурси, за характером використання, подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємства. Бюджетні асигнування надаються підприємствам у таких формах:

1. Бюджетні інвестиції.
2. Державні дотації.
3. Державні субсидії.

Бюджетні інвестиції – кошти на розвиток у вигляді капітальних вкладень.

Державні дотації – виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, у тому разі коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії – це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності, при вирішені певних завдань у рамках різного роду державних завдань.

Надходження державних цільових фондів зі своїм змістом, ідентичні бюджетним асигнуванням.

Позикові фінансові ресурси:

1. Банківський кредит
2. Бюджетний кредит
3. Комерційний кредит(придбання товарів з відстрочкою оплати)

13.Фінанси бюджетних установ і громадських формувань

Бюджетні організації- це організації які фінансуються державою: школи, поліклініки, тощо. Для цих організ. застос. кошторисне фінансування, що полягає у забезпечені за рахунок державного фінансування.

Кошторисне фінансування застосовується у тих сферах де важко забезпечити самоокупність і прибутковість.

Некомерційними організаціями є також добровільні громадські формування, що об’єднують громадян, на основі єдності інтересів, уподобань тощо. Незалежно від назви поділяються на дві групи:

1. Політичні партії
2. Громадські організації.

Політичні партії об’єднують громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, їх головна мета – у вироблені державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування і представництва їх ради.

Громадські організації створюються для задоволення та захисту соціальних, економічних, творчих, вікових, національно – культурних, спортивних та інших спільних інтересів громадян.

Доходи політичних спілок та організацій формуються здебільшого за рахунок вступних, та членських внесків, надходжень від належним їм комерційних структур, від проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб. Видатки пов’язані з необхідністю фінансування виплат, на статутну діяльність та її розвиток, оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно – господарські витрати, проведення культурно – масових програм.

Професійні спілки самодіяльні організації, метою діяльності яких є вираження, представлення і забезпечення захисту економічних, соціальних, трудових, духовних прав та інтересів, своїх членів.

Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок:

1. Вступних і членських внесків її членів.
2. Доходів від господарської, комерційної, та іншої діяльності.
3. Благодійних внесків, кошти що надходять їм від власників, або уповноваженими органами, за колективними договори.
4. Мати власність у вигляді будинків, готелів та іншого майна.

Кошти, що надходять профспілковим організаціям витрачаються на:

1. Культурно – виховну роботу
2. Фізкультуру та спорт.
3. Матеріальну допомогу членам профспілки,.
4. Адміністративно – господарські витрати.
5. Преміювання профактиву.

Однією з форм реалізації і розвитку благодійної діяльності в сучасних умовах є створення благодійних умовах. Держава не втручається у справи доброчинних фордів, але може сприяти їхній діяльності, залежно від статусу, державні фонди поділяються на державні та місцеві. Фонди як і громадські формування можуть мати у власності кошти, майно, майнові права для здійснення статутної діяльності.

Доходи доброчинних фордів формуються за рахунок:

1. Внески членів фондів.
2. Благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб.
3. Коштів, що передають на договірних засадах, фізичними та юридичними особами, для фінансування конкретних програм, які відповідають завданню фонду.
4. Кредитних та інших позик
5. Доходів від діяльності фондів, створеними благодійними фондами суб’єктів підприємництва, в межах передбаченими їхніми установчими документами.

14.Сутність державних фінансів(ДФ)

За своєю екон.сутністю ДФ- це сукупність розподіл.та перерозподіл.відносин, що виникають у процесі формування і використання фін.ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою своїх функцій. Суб’єктами ДФ є:

-держава;-населення;-підпр.сттруктури

До складу ДФ включають сукупність усіх бюдж.держави, централізованих та децентралізованих фондів цільвого призначення, фін. підприємств і організацій держ. і комун. форми власності.

На розподіл обмежених народно-господарських ресурсів держава впливає такими способами:

1.Обгрунтування і здійсн.права власності

2.Прямі адмін..розпорядження з відповідними штрафними санкціямиза їх порушення

3.Пряме надання держ.певних благ, що фінансуються з бюджету за рах.спец.податків, зборів

4.Використання податків і зборів як інструмент управління виробництвом абос поживанням

5.Формування податкової системи з урахуванням екон.та структ.політики, пільги для певних форм одержання і використання доходу (податкові пільги для заощаджень,держ.субсидії)

6.Зменшення підпр.ризику через надання гарантій щодо тих видів діяльності, які становлять інтерес з погляду екон.зростання і структурної політики.

Держ впливає на розподіл та перерозподіл доходу та майна громадян під час проведення заходів з надання держ.допомоги незахищеним верствам населення,формув.под.політики.

Для цього використ.такі інструменти:

1.Податкияк інструменти перерозподілу

2.Пряме надання сусп.благ без участі у користав.у витратах(н-д без кошт.освіта)

3.Надання різних видів допомоги(стипендії студентам)

4.Дотації держави сист.соц.страхування

5.Субсидії виробникам певних благ для підтримання низького рівня цін

ДФ розглядаються на двох рівнях:загальнодержавному та місцевому. На загальнодержавному рівні виділяють такі ланки ДФ:

-бюджет держави;

-фонди цільового призначення;

-державний кредит;

-фінанси державного сектора.

На місцевому рівні такі:

- місцеві бюджети

- регіональні фонди

- місцеві позики

-фінанси муніципального господарства

Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів — забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів).

Функціонування сфери державних фінансів характеризується такими фінансовими категоріями: -державні доходи -державні видатки -державний кредит.

15. Фінансові ресурси держави

Фінансові ресурси держави- першооснова фінансової господарської діяльності держави.Вони включають 3 елементи:

1.ФР,що перебувають у розпоряджені органів держ.управління (ресурси держ.бюджету, ресурси місц.бюджету, цільові держ.фонди, ФР держ.фін.інститутів:НБУ, держ.страх.фонди, держ.кред.установи)

2.ФР,що перебув. у розпорядженні підприємств, установ і органів різних форм власностіі видів діяльності

3.ФР,що зосередженні у руках населення(вклади,депозити,заощадження)

Фінансові ресурси, які існують у державі, накопичуються на трьох рівнях економічної системи. Фонди фінансових ресурсів накопичуються перш за все на мікрорівні, тобто у межах домашніх господарств. У цьому випадку джерелом їх формування можуть бути як ресурси сфери державних фінансів, так і ресурси підприємництва. Тобто фінансові ресурси на мікрорівні накопичуються як в результаті створення ВВП, так і в результаті їх перерозподілу.

На мезорівні фінансові ресурси накопичуються у суб΄єктів підприємницької діяльності і є безпосереднім результатом розподілу нового створеного ВВП. Фінансові ресурси підприємств мають форму фондів та капіталу підприємтсв.

На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, перерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабюджетних фондів фінансових ресурсів.

За формами походження фінансові ресурси держави поділяють на ресурси накопичення (прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування) та ресурси вторинного розподілу та перерозподілу (прямі і непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів і т.п.).

16.Державні доходи і витрати.

Державні доходи- та частина грош.відносин з приводу розпад.та перерозпод. ВВП, що пов’язане з формуванням доходів 1 з головних суб’єктів розподільчих відносин держави.

Державні доходи(за матер.змістом) — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані. Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. За методами мобілізації вони поділяються на податкові, позикові, надходження від державного майна та угідь. Децентралізовані доходи розміщуються на державних підприємствах. У свою чергу, частина з них може централізуватись (і централізується) в бюджеті та фондах цільового призначення. При цьому держава стосовно своїх підприємств може застосовувати як податковий метод мобілізації коштів, так і пряме вилучення частини доходів.

Залежно від методів акумулювання Фін.ресурсів виділяють такі групи держ.доходів:

1. обов»язкові платежі і збори

2.добровільні надходження

3.емісія

4.надходження від ЗЕД

5.держ.кредит

Джерела формування держ.доходів:

1.Отримані від розподілу само створеної вартості нац..доходу

2.Ті,що включ.до складу фонду відшкодування

3.Доходи від реалізації нац.багатства

Держ.доходи можуть формуватися на поворотній і безповоротній основі. Поворотні-держ.позики,безповоротні-дох.,які надходять від інших суб’єктів розподільчих відносин на законод.основі.

Державні видатки — це сума коштів, що витрачається державою в процесі здійснення її фінансової діяльності. Відповідно до рівня розміщення державних доходів вони також поділяються на централізовані (з бюджету і фондів цільового призначення) і децентралізовані. За роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні видатки і видатки на розвиток. В окремих випадках це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний і капітальний бюджети. За формами фінансування розрізняють такі державні видатки: інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії і виплати, кошторисне фінансування. Відповідно до цільового призначення видатки класифікуються за статтями витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, оплата праці, послуг, матеріалів та ін.

Дата добавления: 2015-04-24