Педагогіка вищої школи. Предмет і завдання педагогіки вищої школи

ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ 1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи. Правові документи розвитку і становлення вищої школи в Україні

1. Педагогіка вищої школи. Предмет і завдання педагогіки вищої школи, її основні категорії. Професійна освіта, навчання, виховання, розвиток..

2. Правові засади діяльності вищих навчальних закладів. Закон України “Про освіту” про завдання вищої освіти в Україні.

3. Види вищих навчальних закладів в Україні. Організаційна структура вищих навчальних закладів різних видів.

4. Принципи діяльності вищих навчальних закладів.

5. Ступенева освіта. Освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

6. Наступність у взаємодії ВНЗ та школи. Способи відбору абітурієнтів.

Література

Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Курс лекцій. – К., 1993.

Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти на рубежі століть // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 11–17.

Закон України “Про вищу освіту” // Голос України. – 2002. – 5 березня.

Закон України “Про освіту” // Голос України. – 1996. – 25 квітня.

Кремень В. Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта України. – 2002. –

28 грудня.

Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: Історія, досвід, уроки. – К.: Либідь, 1992.

Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квітня.

Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні”. – К., 1997.

Педагогіка (гр. pais – дитя + ago – веду, керую) – наука про навчання та виховання дітей. Щоправда, у наш час поняття “педагогіка” розширилося й охоплює сферу навчання й виховання не лише дітей, але й людини взагалі. Варто зауважити, що з середини XIX століття вчені виділили як окрему науку про освіту й виховання дорослих – андрагогіку. Андрагогіка (гр. andros – доросла людина, зрілий чоловік + ago – веду, керую) – педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, що займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих людей. Завданням андрагогіки є окреслення змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання дорослих. Уперше в історії педагогічної науки термін “андрагогіка” ввів німецький вчений О. Конт (1833 р.). Проте становлення андрагогіки як самостійної науки відбулося в середині ХХ століття й пов’язане з іменами американців М. Ноулза і Р. Сміта, англійця П. Джарвіса, німця Ф. Пьоггелера, голландця Т. Тен Хаве, поляка Л. Туроса та ін1. Кінець ХХ і початок ХХI століття характеризуються значним розширенням досліджень проблем андрагогіки.

Ще одне важливе джерело розвитку педагогічної науки – досвід педагогів-практиків. Численна кількість творчих учителів, викладачів вищої школи поповнюють педагогіку своїми напрацюваннями, що є базою для осмислення, вищого теоретичного синтезу

К. Д. Ушинський, розмірковуючи про сутність педагогіки як науки, писав: “Педагогіка – не наука, а мистецтво, – найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво складне і обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагаються досягти і який ніколи цілком недосяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується”1. І далі продовжує: “Ми не кажемо педагогам – робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати. Не тільки обставини ці без краю різноманітні, але й самі вдачі вихованців не схожі одна на одну. Чи можна ж при такій різноманітності обставин виховання й виховуваних індивідуумів зумовлювати які-небудь загальні виховні рецепти?”2.

Особливе місце в загальнодержавній системі освіти України займають вищі навчальні заклади. Вони, в першу чергу, повинні працювати на перспективу розвитку суспільства. Як підкреслює академік В. П. Андрущенко, вища школа покликана формувати інтелект нації. Від цього залежить майбутнє. Парадигма розвитку освіти України у XXI столітті, зокрема вищої, зумовлюється якісними характеристиками суспільства майбутнього. За прогнозами вчених-футурологів. Сказане зумовлює формування нових вимог до освіти, щонайперше, професійної. Вона має бути фундаментальною, базуватися на найновіших досягненнях науки, здійснюватися за новітніми педагогічними технологіями. При цьому не можна забувати, що ниніщній фахівець мусить володіти високою професійною культурою, морально-духовними цінностями, щоб не вступити в конфлікт з довкіллям. Суспільно неконтрольований розвиток техніки й технології, упровадження гігантських технічних проектів спричинили глобальну кризу цивілізації. Вихід з неї можливий лише шляхом здійснення освітньо-інтелектуальної, освітньо-виховної революції в системі освіти й передусім у професійній освіті. Адже більшість випускників технічних ВНЗ отримують могутню зброю – інформаційні, енергетичні, технологічні та інші системи, які без належної інтелектуальної та моральної підготовки можуть виявитися небезпечним знаряддям у руках “божевільних”.

Професійна школа, яка об’єднує вищі навчальні заклади всіх рівнів, повинна зробити рішучий крок до вирішення цих проблем. ВНЗ і науково-дослідні інститути України володіють достатнім науковим та інтелектуальним потенціалом, аби впродовж 10–15 років перебудувати систему професійної підготовки фахівців у світлі нових світоглядних, соціальних і економічних потреб.

Відтак освітня діяльність має ґрунтуватися на таких основних постулатах:

1) відповідність освіти потребам соціально-економічного розвитку суспільства;

2) забезпечення інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності;

3) формування у молодих поколінь високих морально-духовних якостей на засадах загальнолюдських і національних вартостей;

4) розвиток високої екологічної культури й відповідальності за збереження довкілля, готовності провадити доцільну життєдіяльність в умовах ноосфери.

Розв’язання цих складних завдань залежить передусім від цілеспрямованої, науково обґрунтованої діяльності педагогів вищої школи, які володіють науковими знаннями з теорії освіти.

Педагогіка вищої школи як одна з педагогічних наук має своїм предметом навчання і виховання студентів. Основні завдання цієї дисципліни – вивчення й аналіз соціальних та історичних характеристик системи вищої освіти, змісту, засобів, форм, методів навчання й виховання, особливостей організації самостійної навчальної роботи студентів, особливостей оцінювання їх пізнавальної діяльності, напрямів розвитку й формування студентських колективів, системи управління різними ланками вищого навчального закладу.

Дата добавления: 2015-03-29