Види статистичної звітності в органах, які ведуть боротьбу з адміністративними правопорушеннями 4 страница

Узагальнюючими показниками в статистиці називають такі показ­ники, які характеризують сукупність у цілому або її окремі групи. Одні вчені до узагальнюючих показників відносять абсолютні, відносні і середні величини, інші — тільки відносні та середні величини, оскіль­ки лише вони дають загальну характеристику співвідношень у розвит­ку явищ. Вважаємо, що до узагальнюючих показників слід відносити не всі абсолютні величини, а тільки сумарні, які також дають загаль­ну характеристику стану явища на певний проміжок часу.

До узагальнюючих показників належать, на нашу думку, сумарні абсолютні, відносні та середні величини і загальні індекси.

Метод обчислення узагальнюючих величин є специфічним ме­тодом статистики. Всі узагальнюючі показники обов'язково обчис­люються на базі первинних даних, тому що тільки вони дають змогу встановити закономірності суспільних явищ.

У свою чергу, первинні дані не можуть дати повну характерис­тику суспільного явища, оскільки вони характеризують лише його розмір. Наприклад, у кримінально-правовій статистиці викорис­тання тільки показника про кількість зареєстрованих злочинів не дає змогу встановити, як у територіальному плані розрізняється криміногенність територій.

Для вивчення тенденцій розвитку суспільних явищ і встанов­лення взаємозв'язку між ними необхідним є комплексне викорис­тання первинних, в першу чергу індивідуальних, і узагальнюючих показників. Особливо не можна ігнорувати індивідуальні абсолютні величини і аналізувати лише узагальнюючі показники.

Узагальнюючі показники в статистиці — це такі показники, які ві­дображають величини, приведені в порівняльний вигляд, і одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, що вивчаються

при даному дослідженні.

Структуру показників, які використовує правова статистика, можна зобразити у вигляді такої схеми (рис. 15).

§ 2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обо­в'язково характеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, кількість розглянутих цивільних справ, кількість зареє­строваних злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, що вчинили злочини). Абсолютні величини завжди

характеризують сукупність у певних просторах і конкретному місці та часі. Наприклад, чисельність населення України станом на 1 січня 1998 р. становила 50,1 млн чоловік; на 1 січня 2001 р. — 49,3 млн чо­ловік' (найбільш точні дані про чисельність населення країни ми одер­жуємо при перепису населення. Станом на 5 грудня 2001 р. чисельність населення України склала 48 млн 457 тис. осіб²).

Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарни­ми (підсумковими).

Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності. Наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, матеріальні і моральні збит­ки, завдані одним злочином. Їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують в документах первинного обліку. Індивідуальні абсолютні величини — це осно­ва для групування і всіх видів статистичного аналізу.

Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареє­строваних злочинів, кількість судів в Україні) або обсягу значень оз­наки у сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати усьо­го районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів). Тому ми їх і відносимо до узагальнюючих показників.

Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завж­ди мають найменування — це іменовані числа, які виражають роз­міри суспільних явищ у певних одиницях виміру. Інакше кажучи, в статистиці на відміну від математики кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на питання, за який проміжок часу наведено дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються.

Залежно від суті явища, яке вивчається, і конкретних завдань дослідження застосовуються натуральні, трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. В правовій статистиці, як правило, тру­дові одиниці виміру не застосовуються (до цих показників належать людино-година, людино-день).

Натуральні одиниці виміру відображають природні (фізичні) властивості даного явища і виражаються в мірах довжини, площи­ни, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій. Наприклад, одиницею

виміру кількості злочинів є один злочин, одиницею виміру чисель­ності населення — одна людина. В правовій статистиці найчастіше використовуються ці одиниці виміру До таких одиниць виміру на­лежать кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених зло­чинів, кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін. Наприклад, за 2000 р. було зареєстровано 567,7 тис. злочинів і ви­явлено 309,1 тис. осіб, що вчинили злочини; за 2001 р. — 514,6 тис. зло­чинів і 290,6 тис. осіб'; за 2002 р. — 450661 злочинів і 270307 осіб.

Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вар­тості, є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відо­бражають загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити і порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову).

Абсолютні величини мають велике практичне і теоретичне зна­чення, тому що вони дають змогу охарактеризувати загальну кількість різних правових явищ. Їх застосування також дозволяє провести економічний аналіз господарської діяльності різних підприємств, здійснювати різні види математичного модулювання і прогнозування розвитку правових явищ.

Важливішими сумарними абсолютними показниками кримі­нально-правової статистики є рівень злочинності та рівень суди­мості. Рівень злочинності — це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, що їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік). Рівень судимості — це. абсолютна кількість злочинів, по яких винесено обвинувальний вирок, і кількість засуджених осіб на певній території за конк­ретний проміжок часу. (Зрозуміло, що рівень злочинності завжди більший, ніж рівень судимості, хоча до рівня судимості часто вхо­дять особи, яких засуджено у звітному періоді за злочини, вчинені ними у попередні роки.) Рівень злочинності реальніше характери­зує стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає змогу охаракте­ризувати лише активність роботи правоохоронних і правозастосов-них органів у справі боротьби зі злочинністю. Наприклад, в Україні в 1996 р. виявлено 339530 осіб, які вчинили злочини, а засуджено — 242124 особи; в 2000 р. — 309,1 тис. і 230,9 тис.; в 2001 р. -290,6 тис. і 215259 осіб ²; в 2002 р. — 270307 і 194212 осіб ³ відповідно.

У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характе­ризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних

справ, кількість осіб, які проходили по тій чи іншій категорії справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, та ін.

В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених право­порушень, кількість осіб, що їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, накладених на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення.

§ 3. Поняття відносних величин та форми їх вираження

Абсолютні величини мають дуже велике значення в правовій статистиці, але нерідко їх недостатньо для всебічного аналізу пра­вових явищ. Іноді абсолютні величини через їх непорівняність і громіздкість не можна використати зовсім, іноді вони характери­зують лише загальну кількість одиниць сукупності. Тому, для того щоб провести всебічний аналіз правових явищ, обов'язково необ­хідно обчислити узагальнюючі показники. В першу чергу це сто­сується обчислення відносних величин, які дають змогу проаналі­зувати і здійснити порівняння рівня злочинності в окремих країнах та в різних адміністративно-територіальних одиницях. Усі узагаль­нюючі показники обчислюються на основі абсолютних величин.

Відносна величина — це узагальнюючий показник, який харак­теризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. По­рівнюватися можуть або абсолютні, або відносні, або середні вели­чини. Найчастіше в правовій статистиці порівнюють абсолютні величини. При проведенні порівняння (обчислення відносної ве­личини) середніх або відносних величин слід обов'язково перевіри­ти їх та впевнитися в тому, що їх обчислювали за однаковою мето­дикою, а якщо це не так, то їх порівнювати не можна.

Поняття відносної величини якраз підкреслює те, що ми завж­ди одержуємо її в результаті ділення однієї величини на іншу При обчисленні відносних величин одна із порівнюваних величин (зна­менник дробу) має назву основи, або бази порівняння. Чисельник дробу — це величина, яка порівнюється. Результат ділення показує, яка частина однієї величини входить до складу іншої, або в скільки разів одна величина більше за іншу, або яке співвідношення між

ними. Наприклад, якщо в 2001 р. в Україні було зареєстровано 84 випадки бандитизму, а в 2000 р. — 78 злочинів, то відносна вели­чина зміни кількості зареєстрованих випадків бандитизму склала (84: 78) х 100 = 107,7 %, кількість зареєстрованих випадків банди­тизму в 2001 р. зросла порівняно з 2000 р. на 7,7 %.

Відносні величини можуть виражатися в різних одиницях вимі­ру — коефіцієнтах, відсотках (%), промілях (°/^), продецимілях (°/^) — залежно від того, до чого дорівнюється база порівняння. Якщо базу порівняння прийнято за одиницю, то ми одержуємо відносну ве­личину в коефіцієнтах (в нашому прикладі 1,077). Якщо база по­рівняння дорівнює 100 %, то відносну величину одержуємо у відсот­ках (в нашому прикладі 107,7%). Зрозуміло, що техніка обчислен­ня цих показників однакова, тому залежно від мети дослідження і первинних даних ці показники можна застосовувати або у відсот­ках, або у коефіцієнтах. Найчастіше в правовій статистиці застосо­вуються відсотки.

Коли базу порівняння прийняти за тисячу, то ми одержуємо результати в промілях, які найчастіше застосовуються в демо­графічній статистиці для характеристики кількості народжених не­мовлят на тисячу населення, смертності населення (кількості по­мерлих на тисячу населення), кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень на тисячу населення. Ці показники застосовуються і в інших галузях статистики тоді, коли наведені величини дійсно істотно відрізняються і нас цікавлять тисячні частки явища.

Якщо база порівняння приймається за десять тисяч, то віднос­на величина виражається у продецимілях. Так обчислюється кількість лікарів або лікарняних ліжок на 10 тис. населення. В пра­вовій статистиці обов'язково вказується (записується), що показ­ник обчислено на 10 тис. населення. Наприклад, кількість злочинів, які припадають на 10 тис. населення в Україні, в 2002 р. склала 82,5, в 2000 р. - 110,9, в 1999 р. - 108,9.

Іноді відносні величини можуть мати й найменування, наприк­лад, щільність населення, яка характеризує, скільки чоловік при­падає на 1 квадратний кілометр.

Відносні величини мають велике значення в статистиці. Вони дають змогу одержати узагальнюючу характеристику явища, що вивчається, полегшують читання, розуміння та аналіз статистичних даних, дозволяють провести порівняльний аналіз різних явищ, а та­кож більш поглиблено вивчити взаємозалежності між ними.

§4. Види відносних величин

Відносні величини можуть вивчати явища з різних сторін. Залеж­но від мети дослідження, техніки їх побудови розрізняють такі види відносних величин: динаміки, виконання плану, структури, коор­динації, інтенсивності, порівняння. (Ця класифікація видів віднос­них величин наведена нами так, як вона зустрічається в загальній теорії статистики.)

Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду береться за базу порівняння і дорівнює одиниці або 100%, а показ­ники наступних періодів порівнюються відносно бази порівняння. В результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження. Наведений раніше приклад — це відносна величи­на динаміки, яка дорівнює 1,077, або 107,7%.

У загальному вигляді формулу обчислення відносної величини динаміки можна записати так:

Дані звітного (поточного) періоду х 100 % Дані попереднього (базисного) періоду

Якщо ми маємо дані за декілька проміжків часу, то виникає пи­тання: рівень якого періоду брати за базу порівняння? Відносні ве­личини динаміки можна обчислити базисним і ланцюговим спосо­бами. Залежно від застосування того чи іншого способу змінюєть­ся база порівняння.

Базисні відносні величини динаміки характеризують зміну яви­ща за тривалий проміжок часу. При такому способі обчислення по­казників кожний їх рівень співвідноситься до першого (початково­го) рівня, в результаті чого ми одержуємо низку показників віднос­но першого (початкового) рівня. Цей спосіб застосовується в науковому аналізі динаміки розвитку явищ, тому що значення одер­жаних показників істотно залежить від того, рівень якого періоду взято за базу порівняння. При цьому способі обчислення дані ба­зового періоду виконують роль сталої нерухомої бази порівняння. Як правило, дані беруться за рік. Його можна вибирати довільно, але виходячи із завдання порівняння.

Ланцюгові відносні величини динаміки одержують шляхом зіставлення кожного наступного рівня показників з попереднім пе­ріодом, що дає змогу проаналізувати реальні зміни явища в часі за короткі його проміжки. На одержані дані аж ніяк не впливає вибір бази порівняння. Величина одержаних показників характеризує дійсну зміну явища в часі. Цей спосіб обчислення відносних вели­чин динаміки найчастіше застосовується в практичній діяльності правоохоронних органів (наприклад, порівнюють чотири місяці цього року з даними за чотири місяці попереднього року для оперативного управління; для статистичного дослідження порівню­ють піврічні і щорічні дані між собою).

Наприклад, на базі даних про кількість зареєстрованих злочинів в Україні (див. табл. 4 розділу V підручника) побудуємо таблицю роз­рахунку відносних величин (табл. 7). Базисний спосіб можна засто­сувати відносно будь-якого попереднього рівня. Нами його застосо-

Табл й ц я 7 Динаміка злочинності в Україні

	Рік	Кількість зареєстрованих злочинів
Усього	У відсотках порівняно до
1991 р.	попереднього року
		100,0	-
		118,5	118,5
		133,0	112,2
		141,0	105,9
		158,3	112,3
	, 617262	152,2	96,1
		145,3	95,5
		142,0	97,8
		137,8.	97,0
		140,0	101,6
		126,9	90,6
		111,1	87,6

\

вано відносно 1991 р. Значення кількості зареєстрованих злочинів кожного року порівнюється з даними 1991 р. Цей рік нами вибрано довільно, але ми бачимо, наскільки змінилися ці дані порівняно з наведеними в табл. 4, коли ми брали за базу порівняння 1980 р., оскільки він був першим у ряду наведених даних.

Обчислені показники свідчать, що рівень злочинності за останні роки змінювався по-різному Так, у 1995 р. він збільшився і відносна величина динаміки склала 112,3 %. Істотне зниження рівня злочинності відбулося і в останні роки: відносна величина динамі­ки, яка одержана ланцюговим способом, у 1997 р. склала 95,5 % (589208: 617262), у 1998 р. - 97,8 % (575982: 589208), а у 1999 р. -97,0 % (558716: 575982). В 2000 р. відбулося незначне зростання рівня злочинності порівняно з 1999 р. — на 1,6 %. В 2001 р. продов­жувалося зниження рівня злочинності — він склав 90,6 % (514600:

567800); в 2002 р. - 87,6 % (450661: 514600).

Наведений приклад наочно свідчить, що перші показники відносної величини динаміки, які обчислено ланцюговим і базисним способами, однакові за величиною. Звідси і випливає правило, згідно з яким якщо помножити відносні величини динаміки, які обчисле­но ланцюговим способом, то ми обов'язково одержимо відносну величину динаміки, яку обчислено за цей період базисним способом. І навпаки, якщо поділити відносну величину динаміки, яку ми обчислили базисним способом, на попередню величину, яка також обчислена базисним способом, то одержимо відносну величину ди­наміки, яку обчислено ланцюговим способом. Це співвідношення випливає з математичного правила побудови цих показників і зас­тосовується при перевірці правильності їх обчислення.

Відносні величини динаміки широко застосовуються в різних га­лузях статистики, слід лише обов'язково перевірити, чи можна по­рівнювати дані. Це може бути пов'язано з тим, що змінилися адміні­стративно-територіальний устрій країни, або законодавство країни, або методологія обчислення і розрахунку показників, або дата обліку тощо. За наявності таких змін, які виключають можливість порівнювати показники, відносну величину динаміки застосовувати не можна.

Тому введення нового Кримінального кодексу України у дію з 1 вересня 2001 р. призвело до того, що всі виявлені злочини обліко­вуються за статтями як старого (1960 р.), так і нового Криміналь­ного кодексу. Інакше порівнювати злочинність у динаміці по видах злочинів не можна, оскільки істотно змінилася Особлива частина Кримінального кодексу.

Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множен­ня фактичного виконання плану на 100 % і діленням на планове завдання. У загальному вигляді формулу цього показника можна записати так: ^1!

Фактичне виконання плану х 100 % Планове завдання

Наприклад, за штатним розкладом по плану на підприємстві повинні були працювати 400 чол., фактично працювало 396 чол. Відносна величина виконання плану склала 98,8 % (396: 400).

Як правило, зараз відносна величина виконання плану в пра­вовій статистиці застосовується для обчислення виконання плану по чисельності персоналу. При застосуванні її в інших галузях ста­тистики обов'язково треба перевірити повну відповідність фактич­них показників плановим завданням. Невідповідність може бути обумовлена зміною одиниць виміру (карбованці, купони, гривні тощо), а також видів продукції, виробленої на підприємстві.

Існує точка зору, згідно з якою в ринковій економіці значення відносних величин, які характеризують виконання плану, є неістот­ним. Але без планової стратегії і планування відповідних заходів у різних сферах життя не може існувати і діяти жодна країна світу. Зро­зуміло, що плани складаються навіть при розслідуванні злочинів, роз­гляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ, оскільки план роботи — це один з головних напрямків управлінської діяльності в правозастосовних органах. Використання відносної величини вико­нання плану дає змогу систематично аналізувати хід його виконання, без чого неможлива успішна діяльність у відповідній сфері.

Існує співвідношення між відносною величиною динаміки і виконанням плану У вигляді формули це співвідношення можна записати так:

Відносна величина динаміки ————————————————————— = Відносна величина планового завдання.

Відносна величина виконання плану

Детальніше цю формулу можна подати у такому вигляді:

Фактичне виконання Фактичне виконання плану звітного періоду плану звітного періоду Планове завдання

Фактичне виконання Планове завдання на Фактичне виконання плану плану базисного фактичний період базисного періоду

(При цьому вважається, що, отримавши відносну величину пла­нового завдання, ми завжди отримуємо показник, який характери­зує, як змінюється планове завдання порівняно з базисним періодом.

Взаємозв'язок зазначених трьох величин використовують у прак­тичній роботі для обчислення за двома відомими величинами невідо­мої тЬетьої величини, а також з метою контролю звітних даних.

В^цносна величина структури характеризує внутрішній склад яви­ща. Їгобчислюють як відношення частини до цілого. У загальному І вигляді вона характеризує питому вагу частки у цілому

Формулу відносної величини структури можна записати так:

Частина сукупності х 100 % Уся сукупність

Відносні величини структури найчастіше обчислюють і використовують у відсотках, іноді в коефіцієнтах. Якщо при обчис­ленні відносної величини структури наведено перелік усіх складо­вих частин сукупності, то відносні величини структури в сумі по­винні скласти 100 % або 1.

Якщо навести дані за декілька періодів, то можна виявити зміни у структурі явища. Можна аналізувати структуру явища і в різних краї­нах. Якщо, наприклад, аналізувати структуру кримінальних злочинів у різних країнах, то в цьому разі кримінальне законодавство не повин­но відрізнятися. Тому, як правило, ніколи не порівнюють структуру правових явищ у територіальному розрізі, тобто в різних країнах світу

Але можна порівнювати структуру зареєстрованих злочинів в окремих територіальних одиницях країни, оскільки розходження в них свідчить про рівень криміногенності окремих територій та різницю між ними.

Відносна величина структури застосовується частіше, ніж інші відносні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифікацій, які застосовуються в правовій статис­тиці. Так, у кримінально-правовій статистиці застосовуються відносні величини структури злочинності за соціально-демографіч­ними, кримінально-правовими та кримінологічними ознаками. Відносні величини структури дають відповідь на питання, які види кримінальних злочинів, цивільних справ та адміністративних правопорушень реєструються найчастіше в тій чи іншій області краї­ни, яка структура осіб, що вчинили злочини, обвинувачених і засуд­жених за різними ознаками — віком, статтю, родом діяльності тощо.

Відносна величина структури частіше за все зображується за допомогою секторних і стовпчикових діаграм (рисунки 8,9 рседі-лу VI підручника). /

Наведемо приклад обчислення відносних величин структури злочинності в Україні за кримінально-правовими ознаками (та(л. 8).

Таблиця 8 Кількість зареєстрованих злочинів в Україні в 2002 р. |

№	Назва розділів Особливої частини КК України	Зареєсті	ровано
кіль­кість	в %до всього
	Злочини проти життя та здоров'я особи (розділ II)		4,8
	Злочини проти волі, честі та гідності особи (розділ ПІ)		0,1
	Злочини проти статевої свободи та статевої недо­торканості особи (розділ IV)		0,4
	Злочини проти виборчих, трудових та інших осо­бистих прав і свобод людини і громадянина (розділ V)		1,5
	Злочини проти власності (розділ VI)		59,4
	Злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII)		2,0
	Злочини проти довкілля (розділ VIII)		0,3
	Злочини проти громадської безпеки (розділ IX)		2,5
	Злочини проти безпеки виробництва (розділ X)		0,1
	Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ XI)		4,1
	Злочини проти громадського порядку та моральності (розділ XII)		4,6
	Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (розділ XIII)		12,9
	Злочини у сфері охорони державної таємниці, не­доторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розділ XIV)		0,0
	Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (розділ XV)		2,4
	Злочини у сфері використання електронно-обчи­слювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (розділ XVI)		0,0
	Злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII)		4,0
	Злочини проти правосуддя (розділ XVIII)		0,9
Всього по Україні

останньому стовпчику табл. 8 наведено відносні величини тури шляхом обчислення відношення показників кожного иіочинівдо загальної кількості (наприклад, кількість злочинів і власності 267724 поділено на загальну кількість видів зло-450661 і помножено на 100 — результат 59,4 %). Усі показни-числено з однаковим значенням, до десятої частини цілого. щоб підкреслити реальне існування видів злочину, за роз-и XIV та XVI в таблиці наведено 0,0 (відповідно до правил

лення).

До відносної величини структури належить і відсоток розкри­тих злочинів. Цей показник обчислюється як відношення кількості розкритих злочинів до всіх зареєстрованих. Відповідно до чинної Інструкції до числа нерозкритих належать усі ті злочини, які зупи­нені відповідно до п.п. 1 і 3 ст. 206 КПК України (у зв'язку з тим, що місцезнаходження особи невідоме, а також коли не встановле­но особу, яка вчинила злочин), і ті кримінальні справи, щодо яких з моменту їх порушення пройшло більше двох місяців, але не пред­ставлено ніяких інших документів первинного обліку, крім форми № 1. Порівнювати у динаміці показник розкриття злочинів можна лише з 1996 р., коли почав діяти такий порядок обчислення цього показника. Якщо в дослідницьких цілях необхідно здійснити по­рівняння за більш тривалий проміжок часу, то спершу слід зверну­тися до вивчення питання про те, коли і як змінювався порядок обчислення даного показника, а тільки потім його обчислювати.

За радянських часів офіційне розкриття злочинів досягало 95— 98 %. Зараз відсоток розкриття злочинів в Україні становить близь­ко 80 % (а по окремих регіонах— і більше). Співвідношення част­ки розкритих насильницьких і майнових (корисливих) діянь у різних країнах складає приблизно 4—3:1. Це пов'язано, з одного боку, з більш відповідальним ставленням поліції всіх країн до роз­слідування тяжких насильницьких злочинів, а з іншого — зі знач­ними труднощами розкриття майнових злочинів, як правило, вчи­нених таємно, без свідків і слідів.

Поняття відсотку розкриття за радянських часів істотно і неод­норазово змінювалося. До 1988 р. нерозкритим вважався злочин, кримінальну справу за яким припинено за невстановленням осо­би, що підлягає притягненню як обвинувачений, а відсоток нероз­критих діянь обчислювався до загальної кількості розслідуваних злочинів. З 1988 р. до числа нерозкритих стали відносити злочини, справи за якими припинено за нерозшуком особи, а відсоток не-

розкритих діянь розраховувався стосовно числа розслідуваних зло­чинів, учинених в умовах неочевидності, коли в момент порушен­ня кримінальної справи була невідома особа, що вчинила злоцин. Відсоток розкриття, природно, різко впав. /

Більш об'єктивним показником розкриття є відношення роасри-тих злочинів до числа зареєстрованих діянь у тому самому році, оскільки саме рік вважається закінченим звітним періодом, це є світовою практикою. Розкриті справи минулих років можна врахо­вувати окремо, і

Отже, у 1996 р. в Україні було розкрито 62,3 % злочинів (384554: 617262), в 1997 р. - 68,3 % (402429: 589208), в 1998 р. -70,5 % (406067:575982), в 1999 р. - 73,4 % (410097:558716), в 2000р. -74,0 % (420065: 567655), в 2001 р. - 77,3 % (389346: 503676), в 2002 р. - 83,3 % (375401: 450661).

Дата добавления: 2015-04-24