Види статистичної звітності в органах, які ведуть боротьбу з адміністративними правопорушеннями 13 страница

Побудова багатофакторних регресійних рівнянь дозволяє дати кількісний опис основних закономірностей досліджуваних явищ, відокремити істотні фактори, які обумовили зміну результативної ознаки, та оцінити їх вплив.

Кореляційний аналіз дозволяє вимірити залежність юридичне значущих явищ від інших, встановити взаємозв'язок рівнів попе­редніх і сучасних періодів одного і того ж явища. Останній вид ко­реляційного аналізу має назву авторегресійного, або автокореляції.

Можливості широкого застосування методів кореляції в неда­лекому минулому стримувалися значною трудомісткістю необхід­них розрахунків. Сьогодні при застосуванні сучасної обчислюваль­ної техніки ці обмеження не мають значення. Але роль дослідника при проведенні кореляційного аналізу залишається надзвичайно

важливою як на стадії попередньої підготовки масиву вихідної інформації, так і на стадії інтерпретації одержаних рівнянь регресії та їх практичного застосування.

Вивчення цих відносно складних проблем виходить за рамки підручника з правової статистики. Але базова підготовка юристів при необхідності дає змогу опанувати цими методами встановлен­ня кореляційного зв'язку.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте наявність взаємозв'язку між показ­никами різних галузей статистики.

2. Охарактеризуйте основні завдання статистично­го аналізу.

3. Розкрийте види і форми взаємозв'язків між пра­вовими і загальносоціальними явищами.

4. Охарактеризуйте різницю між кореляційним та функціональним зв'язками.

5. Охарактеризуйте суть і форми причинної залежності.

6. Перерахуйте прийоми виявлення щільності зв'яз­ку показників у правовій статистиці.

7. Яке значення має обчислення коефіцієнта коре­ляції соціально-правових явищ?

Завдання 1. За допомогою яких найбільш пошире­них статистичних методів можна встановити взаємоз­в'язок між злочинністю та іншими соціальними яви­щами і процесами, які впливають на неї?

Завдання 2. В чому полягає сутність методу пара­лельних рядів і які завдання можуть бути вирішені за його допомогою при аналізі злочинності? Поясніть це на прикладах.

Завдання 3. За допомогою яких методів і яким чи­ном можна встановити взаємозв'язок між злочинні­стю і рівнем вживання алкоголю?

Завдання 4. За допомогою яких методів і яким чи­ном можна встановити взаємозв'язок між злочинні­стю і рівнем міграції?

Завдання 5. За допомогою яких методів і яким чи­ном можна встановити взаємозв'язок між злочинні­стю і рівнем освіти злочинців та рівнем освіти всього населення?

Міжнародна правова Х111 статистика

§ 1. Поняття, завдання і методи міжнародної правової статистики

Актуальність вивчення міжнародної правової статистики зумовлена багатьма причинами. Поглиблення міжнародного розподілу праці, розширення обсягів зовнішньоекономічних зв'язків, інтеграційні процеси в економічних і суспільних зносинах між державами, гло­балізація злочинності та її організованих транснаціональних форм визначають наперед необхідність використання статистичних мате­ріалів, які характеризують розвиток економіки, культури, прояви соціальної патології і злочинності в різних країнах.

Міжнародна статистика вивчає методологію розрахунків стати­стичних показників, які відображають економічний розвиток і стан правопорядку в окремих країнах і на міжнародному рівні. Як час­тина соціально-економічної статистики міжнародна статистика складається з трьох органічно взаємопов'язаних напрямків: 1) на­укової і практичної діяльності міжнародних статистичних ор­ганізацій; 2) узагальнення досвіду організації та методології стати­стики в різних країнах; 3) проведення міжнародних зіставлень і порівняльних досліджень.

Ці ж напрямки дослідження зумовлюють і основні завдання міжнародної правової статистики. Головними з них є: а) розробка системи групувань і класифікацій у різних галузях статистики; б) ство­рення єдиної статистичної бази для розробки принципів міжнарод­ної політики у сфері боротьби зі злочинністю та іншими правопо­рушеннями; в) узагальнення досвіду правозастосовної практики і діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу; г) розроб­ка системи обліку і обчислення показників відповідно до між­народних стандартів; г) забезпечення вірогідності, об'єктивності, оперативності, стабільності, доступності зведених статистичних

даних про правові явища; д) забезпечення міжнародних організацій цілісною статистичною інформацією.

Таким чином, предметом міжнародної правової статистики є вив­чення кількісної сторони діяльності правоохоронних і правозасто-совних органів у різних країнах світу, пов'язаної із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності, з метою подаль­шого якісного її аналізу в умовах певних проміжків часу і конкрет­них територій.

З огляду на це об'єктом статистичного спостереження є світо­вий правопорядок і соціально-економічні та правові явища, які в ньому відбуваються. За одиницю спостереження при цьому береть­ся або окрема країна, або певні регіони світу.

В міжнародній правовій статистиці в процесі дослідження використо­вуються практично всі ті методи загальної теорії та математичної статис­тики, що і у вітчизняній статистиці, але з певними особливостями, зу­мовленими об'єктом дослідження. Успіх будь-якого статистичного дослідження залежить від якості зібраних у процесі статистичного спо­стереження матеріалів. На результати статистичного спостереження в міжнародній правовій статистиці впливає низка факторів.

По-перше, це масштабність і складність організації проведен­ня будь-яких масових спостережень (переписів, обстежень, вибір­кових досліджень). Проведення суцільних досліджень при цьому фактично неможливе у зв'язку з досить великим обсягом робіт. Тому переважно застосовують вибіркові, монографічні досліджен­ня, а також спостереження основного масиву, які в основному ма­ють періодичний або одноразовий характер.

По-друге, труднощі виникають і при визначенні об'єкта спостереження, тобто сукупності тих країн, які можуть бути охоп­лені статистичним спостереженням. На визначення об'єкта спос­тереження впливає сукупність соціально-політичних, економічних, ідеологічних та інших чинників.

По-третє, наявність різних систем обліку правових явищ, а в деяких країнах їх повна відсутність, потребує як попереднього, так і за результатами досліджень глибокого наукового аналізу і перера­хунку одержаних даних.

Застосування методів групування і зведення статистичних даних вимагає копіткої роботи з перевірки зібраних даних, їх системати­зації, оброблення, підрахунків підсумкових даних і подання їх у формі статистичних таблиць у зв'язку з тим, що первинні дані на­даються переважно у формі інформації урядів держав або беруться із їх офіційних видань.

Методи визначення узагальнюючих показників зведених стати^ стичних даних застосовують при аналізі і вирішенні завдань, пов'я­заних з виявленням і вивченням тенденцій, закономірностей їх проявів у різних країнах, регіонах і світі в цілому. При цьому вико­ристовують досить значну сукупність параметрів оцінки будь-якого роду. Це відносні і середні величини, індекси, методи визначення співвідношення статистичних показників у структурі явищ, мето­ди аналізу рядів динаміки, методи кількісного визначення зв'язків і взаємозв'язків між проявами однорідних явищ у різних країнах, графічний метод тощо.

Але головну проблему методології міжнародної правової стати­стики становить порівнянність даних. Вона вирішується переваж­но застосуванням методів математичної, кібернетичної статистики і найсучасніших технологій обчислювальної техніки.

Проте і при застосуванні суперсучасних технологій досягти більш-менш задовільної порівнянності показників міжнародної правової статистики досить складно. Тому експерти міжнародних статистичних організацій виходять з цього скрутного становища, використовуючи комплексну систему збирання і аналізу статистич­ної інформації. В числі обов'язкових елементів цієї системи мож­на назвати такі:

1) доповнення кількісних показників офіційної статистики про стан правопорядку в державі якісними показниками соціально-економічної і адміністративної статистики;

2) аналіз соціально-економічної сутності кримінального і адміністративного законодавства;

3) проведення порівняльного аналізу кримінально-правових і адміністративних дефініцій і порядку реєстрації злочинів та право­порушень у різних країнах;

4) вивчення повідомлень засобів масової інформації про стан правопорядку в країні і проявів правопорушної поведінки;

5) використання ефективних методів корекції одержаних мате­ріалів із країн, які надали відповідну інформацію;

6) широке застосування методів середніх величин, індексів, які дозволяють здійснити типологічні, варіаційні і аналітичні групуван­ня як за первинними, так і за вторинними ознаками.

Отже, аналіз даних міжнародної правової статистики дає змогу порівняти прояви окремих правових явищ у різних країнах і висвіт­лити їх тенденції у глобальному масштабі по регіонах і групах країн, динаміці структурних показників, кореляційних зв'язків між пра­

вовими і соціально-економічними явищами, а в цілому — вияви-ти^тенденції розвитку законослухняного суспільства і реагування людської спільноти на кримінальні реалії.

\ \

§ 2. Правова статистика міжнародних організацій

, Різноманітність статистичних показників, які надають окремі держа­ви з міжнародної правової статистики, призвела до необхідності ство­рення спеціальних організацій, які збирають і обробляють відомості про стан правопорядку в окремих державах і у цілому в світі. Ці органі­зації можуть бути як національними, так і інтернаціональними.

Міжнародні статистичні організації не тільки розробляють статистичну методологію і програми спостережень, а й збирають і

опрацьовують статистичні дані.

Серед міжнародних організацій найважливіше значення мають статистичні органи Організації Об'єднаних Націй. Методологічним центром цих служб є Міжнародний статистичний інститут. На сесі­ях цього інституту затверджують методологію, визначають різні по­казники, а також узгоджують методи спостережень у різних країнах.

Практичну діяльність 00Н здійснює через Статистичну комі­сію 00Н і статистичний відділ секретаріату 00Н.

Статистична комісія 00Н (заснована у 1946 р.) як провідний орган сучасної міжнародної статистики розробляє міжнародні стан­дарти і координує статистичну діяльність різних міжнародних організацій, які співпрацюють з 00Н у галузі статистики.

Такими організаціями є:

Міжнародна організація праці (МОП);

Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних

Націй (ФАО);

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культу­ри (ЮНЕСКО);

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку

(ЮНІДО);

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);

Міжнародний валютний фонд (МВФ);

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ);

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО);

Всесвітня поштова спілка (ВПС);

Міжнародна спілка інтербачення (МСІ);

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО);

Міжнародна, морська організація (ММО); |

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ); / Міжнародна асоціація розвитку (МАР); ] Міжнародна фінансова корпорація (МФК); І Міжнародна спілка електрозв'язку (МСЕ); /

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР). До інших міжурядових установ належать:

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ);

Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ);

Міжнародний торговий центр ЮНКТАД - ГАТТ (МТЦ). Рекомендації, які розробляє Статистична комісія 00Н, є осно­вою діяльності Статистичного бюро 00Н. Комісія підпорядкова­на Економічній і Соціальній Раді 00Н, якій вона надає доповіді про рішення, прийняті на сесіях. Комісія діє у таких напрямках:

1) аналіз досвіду окремих країн у розробці статистичної мето­дології;

2) поліпшення порівнянності даних і розробка міжнародних стандартів;

3) розробка заходів щодо надання допомоги різним країнам в організації національної статистики.

Центральному апарату 00Н підпорядковані демографічна ста­тистика та всі інші галузі економічної статистики, за винятком ста­тистики сільського господарства і праці. Відповідальність за їх роз­виток покладено відповідно на Продовольчу і сільськогосподарську

організацію Об'єднаних Націй (ФАО) і Міжнародну організацію праці (МОП).

Статистична комісія 00Н і Статичне бюро 00Н координують діяльність міжнародних спеціалізованих установ у галузі статисти­ки, розробляють, узгоджують і поширюють міжнародні статистичні рекомендації, видають міжнародні щорічники тощо.

Статистична комісія 00Н разом із Статичним бюро 00Н та іншими міжнародними статистичними і економічними організа­ціями розробляє міжнародні стандарти, наприклад, міжнародні кла­сифікації галузей економічної діяльності та класифікацію товарів. При цьому вона аналізує досвід переписів населення і промисло­вості у різних країнах світу, методи та організацію статистики транс­порту, зв'язку, торгівлі, статистику рівня життя населення та ін. Крім того, Статистична комісія 00Н розробляє міжнародні стан­

дарти в галузі зведених господарських показників (системи націо­нальних рахунків, міжгалузевих балансів, капітальних вкладень та інвестицій). На своїх сесіях Статистична комісія 00Н багато ува­ги приділяє поліпшенню методів розрахунку показників зовнішньої торйвлі, статистиці оптових цін, а також соціальній статистиці.

Проблеми статистики населення, крім Статистичної комісії 00Н, докладно вивчає Комісія з питань народонаселення Еконо­мічної і Соціальної Ради 00Н.

Останнім часом регіональні економічні комісії 00Н, передусім

Економічна комісія 00Н для Європи, виконують велику роботу з міжнародної статистики. При Економічній комісії 00Н для Євро­пи створено постійну діючу Конференцію європейських статис­тиків, пленарні засідання якої, починаючи з 1953 р., щорічно

проводяться у Женеві.

Важливу роль у розвитку сучасної міжнародної статистики

відіграють Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Статистична комісія Європейського економічного співто­вариства (ЄЕС), відділи міжнародної статистики деяких зарубіжних країн, зокрема США, Великої Британії, Японії.

Широкого визнання набуває статистична діяльність країн, що розвиваються, в галузі міжнародної статистики (Конференція азіат­ських і африканських статистиків у ЮНІДО — Організація 00Н

сприяння промисловому розвитку).

В 1973 р. було засновано Міжнародну асоціацію статистичних обстежень (ІЬе Іпіетаиопаї А§8осіа1іоп оГ Зигуеу Зіаіійісіапа — ІА88) як одну із секцій Міжнародного статистичного інституту з метою сприяння вивченню та розвитку теоретичних і практичних засад вибіркових обстежень та переписів, підвищення зацікавленості до проблем обстежень і переписів з боку фахівців-статистиків, урядів

та суспільства в різних країнах світу.

В галузі кримінально-правової статистики головна роль нале­жить Економічній і Соціальній Раді 00Н (ЕКОСОС), на яку по­кладено завдання координації співпраці держав у галузі поперед­ження злочинності.

У 1971 р. 00Н заснувала Комітет щодо попередження злочин­ності і боротьби з нею, в обов'язки якого входять надання допові­дей по різних системах боротьби зі злочинністю і поводження з правопорушниками, проведення статистичного аналізу, підготов­ка конгресів 00Н по попередженню злочинності. На всіх конгре­сах 00Н, які проводяться кожні п'ять років, велике значення на-

давалося вивченню тенденцій в динаміці злочинності, проблемам

її прогнозу, плануванню заходів протидії, уніфікації статистичних показників.

Головними методологічними центрами 00Н є заснованир в 1968 р. Центральний науково-дослідний інститут по попереджан­ню злочинності і поводженню з правопорушниками 00Н і регіо­нальні інститути для Східної і Західної Європи, для Азії і Далекого Сходу, для Центральної і Південної Африки, і

До числа найбільш значних міжнародних організацій, які зай­маються вибірковим статистичним спостереженням, належать:

Міжнародна Асоціація кримінального права (МАКП), Міжнарод­не кримінологічне об'єднання, Міжнародна соціологічна асоціація, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Крім того, проблемами кримінальної статистики займається багато при­ватних соціологічних організацій, які проводять вибіркові до­слідження у різних країнах світу.

Вперше питання про порівнянність кримінально-статистичних даних різних держав було поставлено Адольфом Кетле на 1 -му Міжна-•родному статистичному конгресі в 1853 р. З тих пір ця проблема не­одноразово обговорювалась на конгресах по міжнародній статистиці і на сесіях Міжнародного статистичного інституту, конгресах 00Н по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками. Але суттєвих позитивних зрушень у цьому напрямку так і не сталося.

І лише несприятлива ситуація з боротьбою зі злочинністю у світі змусила Генеральну Асамблею 00Н 18 грудня 1972 р. прийняти ре­золюцію 3021 (ХХУП сесія), в якій державам-членам 00Н було запропоновано інформувати Генерального Секретаря про стан зло­чинності в їх країнах, офіційно зареєстровані злочини.

00Н з 1970 р. проводить велику роботу по збиранню статистич­них даних про злочинність. У результаті цього було підготовлено шість оглядів стану злочинності у світі та окремих регіонах. Кож­ний з них охоплює період в п'ять років: 1970 — 1975, 1976 — 1980, 1981 - 1985, 1986 - 1990, 1991 - 1995, 1996 - 2000. Кожний з цих оглядів готувався до наступного Конгресу 00Н по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками. Незважаючи на те що далеко не всі держави надають статистичні дані, а одержані показники не завжди є порівнянними, існує велика різниця в рівні латентності в різних країнах, ці огляди надають можливість одер­жати достатньо чітке уявлення про стан криміногенної ситуації у світі та окремих регіонах.

\ Зараз в 00Н створено інформаційну систему показників кри­мінально-правової статистики і діяльності органів поліції, проку­ратури, судів і тюрем.

ІТаким чином, в умовах глобалізації та інтернаціоналізації зло­чинності у світі уніфіковано міжнародні системи збирання показ­ників правової і кримінально-правової статистики, що є важливою передумовою для всебічного аналізу і розробки заходів щодо вста­новлення ефективного контролю над проявами транснаціональної злочинності.

§ 3. Організація правової статистики у зарубіжних країнах

Організація державної правової статистики у кожній країні має свої особливості. На неї впливають структура економіки, державний устрій, традиції певної країни та інші чинники.

Першою, головною особливістю організації правової статисти­ки у більшості країн світу є те, що вона децентралізована і не має чіткої структурної системи, як в нашій країні. Друга особливість полягає у відсутності єдиної методології і системи збирання даних про правові явища. Третя особливість — це те, що інформацію про правові явища збирають багато різних організацій. Поширеною є система приватних статистичних органів, які обслуговують пере­дусім приватні компанії, а іноді виконують замовлення державних статистичних органів. Четверта особливість — наявність великого обсягу статистичної інформації, її безсистемність і непорівню-ванність, що не дає можливості органам державної статистики пе­ревіряти достовірність статистичних даних.

Отже, єдиної статистичної реєстрації цивільно-правових фактів та інших явищ і процесів, які характеризують юридичну діяльність у найбільш широкому розумінні цього слова, практично не існує і вона дуже слабко висвітлюється в офіційній статистиці.

З огляду на це ми зупинимося головним чином на характерис­тиці кримінально-правової, судової, пенітенціарної і криміноло­гічної статистики в деяких країнах, яка одержала найбільший роз­виток у своїй практичній організації в розвинутих країнах і є пред­метом більш ретельного аналізу.

Під міжнародною кримінальною статистикою розуміється кри­мінально-правова статистика значної кількості держав, заснована

на вітчизняній системі показників, тотожних за своєю природою, які мають однакові джерела, регулярно збираються і обробляють­ся на засадах єдиної методології. На жаль, такої уніфікованої міжнародної кримінальної статистики зараз фактично не існує, хоча питання про її заснування має вже більш ніж вікову історію, впродовж якої проходить її становлення як напрямку міжнародних статистичних досліджень.

Кримінальна статистика кожної держави відтворює специфічні особливості свого кримінального права, процесу, судового устрою, і вони настільки істотні, що вкрай ускладнюють повноцінний по­рівняльний статистичний аналіз.

Тому при вивченні показників міжнародної кримінальної ста­тистики насамперед слід мати на увазі розбіжності кримінального законодавства. В одних країнах злочинні діяння підрозділяються на злочини, проступки і правопорушення; в інших — на злочини і правопорушення; в третіх — на злочинні діяння, які переслідують­ся за обвинувальним висновком або без такого і т. д. Значно розріз­няється і коло тих діянь, які визначаються як злочинні і карані. Є особливості і в юридичному визначенні окремих понять: співучасть, замах на злочин, рецидив і багато інших. Істотною є і відмінність у визначенні складів злочинів. Слід ураховувати і ступінь інтенсив­ності діяльності органів поліції і суду у виявленні злочинів, а також кримінально-процесуальне законодавство і організацію системи протидії злочинності в окремих країнах.

Істотна відмінність існує і в самій організації кримінальної ста­тистики в різних країнах світу. В чому ж полягає ця відмінність?

По-перше, у системі показників, які характеризують злочин і особу злочинця.

По-друге, в значному різноманітті у системі первинного обліку злочинів. А від цього багато в чому залежать повнота і якість ста­тистичних даних, які друкуються в окремих країнах світу. Так, вик­ликає сумнів якість офіційних кримінально-статистичних відомо*' стей Туреччини, Іспанії, Португалії, Мексики, деяких країн Азії, Африки, кримінальна статистична звітність яких навіть не поділяє справи на кримінальні та цивільні. В деяких країнах Азії і Африки офіційної кримінальної реєстрації злочинів зовсім не існує.

По-третє, в значних розбіжностях в одиницях виміру злочин­ності і адміністративних правопорушень. Офіційні статистичні дані характеризують зареєстровані злочини, розглянуті кримінальні справи, вироки, заарештованих, обвинувачених, засуджених тощо

без особливої їх диференціації. У Великій Британії (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія) до цього часу немає єдиної статистики зло­чинності і судимості, хоча і друкується низка статистичних збірників, в яких з різних сторін висвітлюється діяльність системи кримінальної юстиції.

По-четверте, в значній різниці у повноті охоплення статистич­ними показниками явищ, що реєструються. У деяких країнах дру­куються відносно повні дані про всі виявлені злочини, в інших — вибіркові дані про злочини.

По-п'яте, в тому, що нерідко із статистичних збірників не вдається з'ясувати, наскільки повною і вичерпною є відповідна інформація.

По-шосте, в труднощах порівняльно-статистичного аналізу зло­чинності у міжнародному масштабі, що обумовлюються змінами чинного законодавства, які вносять істотні корективи в статистичні дані, а також змінами в організації структурної побудови правоохо­ронних і судових органів.

Однак, незважаючи на це, порівняльно-статистичне вивчення злочинності у міжнародному масштабі дає можливість виявити ос­новні тенденції динаміки злочинності у світі, її структуру і особли­вості регіональних проявів.

Розглянемо коротко систему організації статистичного обліку в деяких зарубіжних країнах.

Сполучені Штати Америки — країна з достатньо розвинутою, але далеко не повною кримінально-правовою статистикою. Статистика США є децентралізованою. Крім Федерального бюро розслідувань (ФБР) статистичний облік злочинності в країні проводять більше десяти інших організацій: Національна служба інформації по кри­мінальній юстиції і кримінальній статистиці, Національний інсти-тут по зловживанню наркотиками. Управління федеральних тюрем США, Управління судами США, Національна рада по злочинності і деліктвентності, Національний інститут правосуддя і попереджен­ня злочинності неповнолітніх. Інститут права і соціальних дослід­жень, Служба пробації та ін.

і Система державної статистики США будується за принципом створення так званих «фокусних точок», тобто дані збираються у певних відомствах і переважно про тяжкі злочини. і У США статистичні дані про злочинність збираються на двох

рівнях: на рівні штатів і на федеральному рівні. Звіти надаються ^! відповідними агентствами штатів до ФБР, яке публікує кримінальну

інформацію у різному вигляді. Але основним є щорічник «Єдиний звіт про злочинність. Злочинність у США» (иппопп Сгіте Керо^.8. Сгіте іп ІЬе ипііеа 8їа1е5). В ньому в федеральному масштабі,! у розрізі окремих штатів оприлюднюються: 1) відомості щодо вось­ми видів індексних (найбільш небезпечних) злочинів (вбивства, зґвалтування, грабежі, розбійні напади, злочини з проникненням до приміщення, крадіжки, крадіжки автомобілів, підпалювання);

2) показники про розкриті злочини; 3) відомості про арешти по 21 виду злочинної поведінки, в тому числі щодо індексних злочинів;

4) відомості про працівників правоохоронних органів.

Крім того, адміністрація США не обмежується збиранням офі­ційної статистики про індексну злочинність. З 70-х років XX ст. у країні систематично (один раз на рік) проводиться репрезентатив­не вибіркове опитування населення з метою виявлення осіб, які стали жертвами злочинів і не зверталися до правоохоронних органів (з метою встановлення латентної злочинності). Одержані дані міністерство юстиції публікує у загальному довіднику і спеціально­му збірнику про кримінальну віктимізацію в країні.

В Германії існують чотири самостійні інформаційні підсистеми статистичного обліку злочинності, які регулярно публікуються в розгорнутому і стислому вигляді у відповідних збірниках. Це полі­цейська кримінальна статистика; статистика кримінального пере­слідування (вироки суду); статистика виконання покарань (охоп­лює осіб, засуджених до позбавлення волі); статистика умовно за­суджених осіб. Кожна із цих систем взаємно доповнює одна іншу.

Статистика Германії характеризується найбільшою досто­вірністю статистичних даних. Важливе значення надається чітко­му визначенню понять, які використовуються для відокремлення одиниць обліку. Одержані статистичні дані відображаються полі­цейським відомством в Єдиному щорічному статистичному звіті. Важливою особливістю німецької кримінальної статистики є на­явність значної кримінологічної інформації про злочин, особу зло? чинця, обставини злочину та його жертву, стабільність у друкуванні звітів, їх доступність і добра адаптація до використання.

Франція у 1825 р. встановила першу національну систему кри­мінальної статистики. В наш час Французький національний інсти­тут статистики і економічних досліджень випускає статистичний • щорічник Франції, в якому є розділ «Юстиція». У цьому розділі зосереджено дані судової і пенітенціарної статистики. Дані поліції про кількість зареєстрованих злочинів не публікуються. Судова ста­

тистика містить цифрові дані про кількість осіб, засуджених суда­ми присяжних, виправданих трибунальними і апеляційними суда­ми в метрополіях і заморських територіях. Пенітенціарна статисти­ка містить цифрові дані про кількість і рух засуджених у пенітен­ціарних установах. Особливістю статистичного обліку у Франції є поділ правопорушень на три категорії: злочини, проступки і пору­шення, що відповідає структурі судоустрою Франції.

В Швеції з 1913р. публікуються офіційні статистичні дані про злочинність. Кримінальна статистика Швеції підрозділяється на поліцейську, судову і тюремну. Поліцейська статистика є найбільш обмеженою і публікується лише з 1950 р. В ній містяться дані тільки про кількість злочинів, які стали відомі поліції. Судова і тюремна статистика представлена більш детальніше: в ній наводяться дані про кількість засуджених по категоріях злочинів, міри покарання, вік, стать правопорушників, злочинців-рецидивістів, кількість за­суджених, які знаходяться в тюрмах, звільнених і т.д.

В Японії, як і в інших країнах, облік злочинності здійснюється державними органами. Статистичні дані надають: Головне полі­цейське управління, органи прокуратури, служби пробації і пені­тенціарних органів, секретаріат Верховного суду. Ці органи вида-I ють відповідні статистичні збірники своїх відомств. Комплексний І науково-дослідний інститут міністерства юстиції узагальнює стати­стичні дані та видає їх у вигляді «Білої книги про злочинність». Крім і того, Головним поліцейським управлінням щорічно видається «Біла І книга про поліцію», в якій висвітлюються різні напрямки діяльності І поліції. Поліцейська статистика Японії є найбільш достовірною і І придатною для статистичного аналізу.

Особливістю японської кримінальної статистики є роздільний облік злочинів, передбачених КК, і злочинів, передбачених статут­ними законами, які не увійшли до КК. По категоріях злочинів, пе­редбачених КК, облік ведеться за кількістю як злочинів, так і зло­чинців. По категоріях статутних злочинів ураховується тільки кількість справ, переданих до прокуратури.

В країнах СНД організація кримінально-правової статистики багато в чому аналогічна її організації і функціонуванню в Україні. Відмінність полягає лише в структуруванні органів, які здійснюють статистичний облік і звітність про окремі показники в документах первинного обліку. Але в сучасних умовах необхідність побудови чіткої і одноманітної системи кримінально-правової статистики, яка б | задовольняла своїми показниками не тільки оперативні, а й наукові

Дата добавления: 2015-04-24