Методика роботи з перевірки відповідності вимогам законодавства проектів локальних нормативних актів, інших документів правового характеру. 2 страница

Юридична служба повинна брати участь у підготовці проекту та укладенні колективного трудового договору.

Бажано, щоби працівники юридичної служби надавали допомогу власникові (адміністрації) підприємства, профспілковому органу, іншим громадським організаціям у виконанні колективного трудового договору, брала участь у перевірці його виконання, особливо в тій частині, що стосується додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни.

Юрисконсульт повинен брати участь у розробці положень про підрозділи, служби, структурні одиниці організації (підприємства), посадових інструкцій спеціалістів та інших працівників. При підготовці проектів таких локальних нормативних актів необхідно виходити з вимог про забезпечення чіткої регламентації функцій кожного підрозділу, а також окремих працівників, неухильного та якісного виконання виробничих функцій та посадових обов язків. Беручи участь у розробці такого роду положень та інструкцій, працівник юридичної служби має звертати увагу розробників проекту на чіткість формулювання завдань, що стоять перед відповідним підрозділом чи посадовою особою, об єму та характеру роботи, дисциплінарної відповідальності за ті чи інші порушення трудових обов язків та трудової дисципліни тощо.

На кожному підприємстві, в організації, з метою забезпечення додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни, варто розробити зразки правових документів, що регулюють трудові відносини, зокрема наказів, положень, інструкцій, що є правовою основою для належної організації роботи та полегшує контроль за виконанням цих документів посадовими особами та всіма працівниками.

Юридична служба повинна перевіряти відповідність законодавству всіх проектів наказів, постанов, розпоряджень та інших документів правового характеру з питань регулювання трудових відносин в організації. Методика такої перевірки залежить від предмету регулювання конкретного правового акту (проект наказу про розірвання трудового договору, переведення на іншу роботу тощо).

Організація правової роботи у сфері додержання законодавства про працю передбачає використання всього арсеналу правових засобів, що застосовуються до порушників трудової дисципліни.

Значну роль у зміцненні трудової дисципліни відіграють перевірки та узагальнення стану трудової дисципліни, які проводяться юридичною службою спільно з іншими структурними підрозділами за участю громадських організацій. За наслідками цієї роботи складаються відповідні довідки, які надаються керівництву з метою застосування заходів до вдосконалення та організації більш ефективної роботи із зміцнення трудової дисципліни.

Така робота має проводитися у рамках комплексного аналізу стану додержання законодавства про працю, враховуючи, що рівень трудової дисципліни може істотно впливати на ті порушення та недоліки, що мають місце як у нормотворчій, так і у правозастосовній діяльності.

Наслідки узагальнення і аналізу дають можливість визначити прогалини, недоліки у правовій роботі в галузі додержання законодавства про працю і зосередити на них увагу.

Тема 7. Робота юридичної служби в галузі правової пропаганди.

1. Методика організації роботи в галузі правової пропаганди.

У справі підвищення рівня законності, покращення результатів роботи в організації, на підприємстві має велике значення правове виховання і правова пропаганда, правове навчання керівників і працівників.

Працівники юридичної служби повинні брати активну участь у правовому вихованні працівників, організовувати цю роботу.

Правове виховання вміщує пропаганду права, сприяння формуванню вірного розуміння його суті та призначення, напрацювання навичок додержання законодавства, вміння правильно використовувати чинні правові норми в інтересах організації, її колективу і особи (працівника).

При здійсненні правового виховання юридичній службі слід постійно використовувати конкретні приклади, що стосуються певних суб єктів правовідносин. Зокрема, вона консультує представників адміністрації з різноманітних питань, що ставляться працівникам у пропозиціях, заявах, скаргах.

Особливої уваги вимагає довідково-інформаційна діяльність з правових питань, здійснювана юридичною службою. Вона може полягати у наступному:

- забезпечення структурних підрозділів текстами нормативних актів;

- створення фонду нормативних актів (опублікованих у періодичних та інших виданнях, а також наказів, інструкцій та інших актів конкретної організації);

- внесення у тексти нормативних актів наступних змін та доповнень, вилучення з користування скасованих нормативних актів та відповідної інформації про це структурних підрозділів;

- накопичення матеріалів судової практики;

- забезпечення організації практичними, науково-практичними посібниками, монографіями та іншими літературними джерелами з правових питань;

- підготування на прохання зацікавлених організацій, підрозділів, працівників довідок і консультацій стосовно чинного законодавства, а також практики вирішення органами управління, судовими органами певних категорій справ;

- інформування про діюче законодавство. Метою такої інформації є забезпечення додержання, застосування, виконання та використання нормативних приписів, що містяться як у нових актах, так і діючих, з питань, що мають значення для цієї організації.

Інформація про законодавство, а також про практику його застосування проводиться найрізноманітнішими способами (усні та письмові огляди, скерування текстів нормативних актів відповідним підрозділам, організаціям, посадовим особам, розміщення цих текстів на стендах тощо).

Методична робота юридичної служби у галузі правового навчання, правової пропаганди може мати такі напрями:

- вона повинна охоплювати неюридичні структурні підрозділи організації, тому що у застосуванні, використанні чинного законодавства (у правовій роботі) беруть участь не тільки керівники організації, але й різні підрозділи. Застосування законодавства, його використання – сфера діяльності всіх без виключення структурних підрозділів, усі вони здійснюють певні ділянки правової роботи, і юридична служба покликана забезпечити нормальну роботу в цьому напрямі. З цією метою вона організовує вивчення посадовими особами нормативних актів, що стосуються їх діяльності, здійснює методичне керівництво претензійною роботою, якщо вона проводиться неюридичними підрозділами;

- методична робота проводиться для юридичних підрозділів усіх підпорядкованих організацій. Юридична служба об єднання (великого підприємства) організовує обмін досвідом роботи юридичних відділів, скликає наради та проводить семінари для працівників підвідомчих організацій;

- своєрідним напрямом у діяльності юридичної служби, який має багато спільного із здійснюваною нею методичною роботою, є надання допомоги з правових питань профспілковому комітету, іншим громадським організаціям, які діють на підприємстві.

Окремим напрямом у галузі правового навчання і правової пропаганди є кодифікаційна робота юридичної служби. Вона полягає у систематизованому обліку і зберіганні текстів нормативних актів. Це забезпечує швидку і повну правову інформацію з питань, що виникають у діяльності організації. Будь-яка правова робота, юридична діяльність як одну із складових містить ознайомлення з виданими з конкретного питання нормативними актами. Їх тлумачення та застосування у відповідності до конкретних умов. Успіх юридичної діяльності залежить, у першу чергу, від знання юридичними працівниками діючих правових норм та вірного їх застосування. Цього неможливо досягти, якщо у їх розпорядженні не буде текстів усіх необхідних правових актів.

2. Організація проведення лекцій та постійно діючих семінарів з юридичних питань та правової роботи.

Проведення лекційної пропаганди – один з важливіших та дійових способів правової пропаганди та правового навчання. Залежно від потреб організації, підприємства, контингенту слухачів, характеру відповідних нормативних актів організація проведення лекцій може бути різноманітною. Зокрема, для ознайомлення колективу працівників з новими законодавчими актами з питань державотворення, трудового законодавства, законодавства про соціальне забезпечення тощо необхідно проводити регулярні (раз на місяць, квартал) лекції з метою зорієнтувати членів трудового колективу у діючому законодавстві.

Одночасно юридична служба (юрисконсульт) повинна проводити лекції для окремих категорій працівників, обираючи для цього теми відповідно до їх спеціалізації. Треба мати на увазі, що необхідність додержання законності в діяльності підприємства, організації вимагає постійного підвищення рівня правових знань господарських керівників, спеціалістів, виховання у них вміння використання законодавства у повсякденній роботі.

У процесі проведення правового навчання, розробки тематики лекцій для цих категорій працівників необхідно основну увагу приділяти ознайомленню з практикою застосування законодавства, з новими нормативними актами, які безпосередньо торкаються сфери їхньої діяльності.

Доцільно також періодично інформувати про стан злочинності, інших правопорушень у сфері, наприклад, економіки у державі, конкретному регіоні, у інших сферах діяльності. До виступів з лекціями з цих питань варто залучати суддів, працівників органів прокуратури, податкових органів тощо.

Важливим напрямом є підвищення правової кваліфікації працівників також і самої юридичної служби. З цією метою організовуються постійно діючі семінари, як правило, при управліннях юстиції областей. У великих системних організаціях, в об єднаннях, у яких є багато працівників юридичної служби також має діяти такий семінар, де заняття проводяться систематично, з певною періодичністю, залежно від потреб і можливостей організації. Тематика лекцій та повідомлень на таких семінарах розробляється з урахуванням специфіки організацій, а також побажань самих працівників юридичних служб. До участі у таких семінарах варто залучати працівників суду та інших правоохоронних органів.

3. Інші види правової пропаганди і правового навчання.

Правова пропаганда і правове навчання працівників організації може здійснюватися юридичною службою (юрисконсультом у формі обладнання стенду правової пропаганди. Матеріали на такому стенді повинні постійно оновлюватися. На стенді може бути подано текст нових нормативних актів, консультації, відповіді на запитання з правових питань.

Однією з форм роботи з правової пропаганди може бути юридична консультація на громадських засадах. Організацію такої консультації необхідно узгодити з керівництвом підприємства. До участі у роботі консультації можна залучити керівних працівників підприємства, організації, керівників структурних підрозділів, які б могли, у зручний для працівників підприємства час, надавати роз яснення і консультації з відповідних питань.

Дуже важливою формою роботи юридичної служби є надання юридичних консультацій керівництву, посадовим особам, спеціалістам та іншим працівникам з актуальних питань роботи організації. Це практична щоденна робота працівника юридичної служби кожної організації, підприємства. Ця робота має бути належним чином організована. Зокрема, юрисконсульт повинен вести реєстрацію наданих консультацій з метою підвищення рівня цієї роботи і скорочення витрат робочого часу.

Уся робота по правовій пропаганді і правовому вихованню працівників повинна проводитися постійно, послідовно, з урахуванням специфіки та потреб конкретної організації.

Тема 8. Розгляд і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.

1. Порядок подання і оформлення претензій та позовів щодо недопоставки товарів.

Для існування і нормальної життєдіяльності організації нею укладаються різноманітні господарські договори. У цих договорах обов язково передбачається відповідальність сторін за порушення умов договору і, зокрема, відповідальність за несвоєчасну поставку (продаж) або недопоставку товарів. Така відповідальність передбачається також законодавством – статтями 216, 220 та ін. Господарського кодексу України, статтями 611, 612, 614, 623 та ін. Цивільного кодексу України тощо.

Таким чином, у разі виявлення фактів невиконання договірних зобов язань по кількості або строках поставки (продажу) товарів, покупець має право заявити претензію або позов про сплату неустойки у відповідному розмірі та відшкодування збитків.

Право на звернення з вимогою щодо відповідальності за неналежне виконання договору з приводу порушення договірних строків та кількостей виникає у покупця з моменту закінчення строку (періоду) поставки, якщо у цей строк товари не одержані, або одержана кількість менша, ніж передбачено договором.

Претензія заявляється у випадках, коли такий порядок врегулювання спорів передбачений домовленістю між сторонами (ст.5 Господарського процесуального кодексу), у інших випадках подається позов.

Претензія чи позов за змістом мають відповідати вимогам, відповідно, ст.6 чи 54 ГПК.

Зміст вимог заявника має полягати у вимозі сплати передбачених законом або договором санкцій та відшкодування збитків за порушення договірних зобов язань. Підставою заявленої вимоги є договір між сторонами та документальне підтвердження фактів порушення контрагентом договірних строків та кількостей.

2. Правове регулювання розгляду і вирішення спорів про порушення договірних строків та кількостей.

Велику роль у разі подання претензій та позовів, пов язаних із порушеннями договірних строків та кількостей відіграє врахування практики господарських судів з розгляду спорів щодо цих порушень.

При розгляді цих спорів господарські суди керуються законодавством України (ст. 614 ЦК) яке закріплює принцип відповідальності за наявності вини, роз ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 30.03.95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов язань за договором поставки», та ін.

При вирішенні питання про вину господарський суд виходить з того, що підприємства, організації повинні вживати всіх необхідних заходів до безумовного і належного виконання своїх зобов язань перед другою стороною.

3. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів про недопоставку та несвоєчасну поставку товарів.

Підприємство, організація, яка не виконала зобов язань за договором поставки (продажу) товарів передбачається винним у допущених порушеннях, зокрема, у недопоставці чи несвоєчасній поставці товарів. Позивач за такими позовами не повинен доводити вину постачальника (продавця), відсутність своєї вини має довести постачальник (продавець).

Практика звільнення від відповідальності за недопоставку товарів (продукції) широко застосовувалась державним арбітражем за часів адміністративних методів керування економікою. Але в умовах ринкових засад економіки така практика залишається лише як виняток. Сторона, яка бере на себе будь-яке зобов язання, повинна його виконати, інакше настає передбачена законом і договором відповідальність.

Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Тому у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

Сплата неустойки і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов язання, не звільняють боржника від виконання зобов язання в натурі, крім випадків, коли на це є згода покупця.

Чинним законодавством господарському суду не надане право зменшувати суму збитків, що підлягають відшкодуванню, він може лише, у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК, зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Тема 9. Розгляд і вирішення спорів про недостачі товарів або продукції.

1. Порядок подання і оформлення претензій та позовів за недостачами.

При одержанні товарів (продукції) від постачальників (продавців) організації та підприємства виявляють невідповідність одержаної кількості товарів тій кількості, що вказана в документах продавця, тобто виявляють факти недостачі товарів. У таких випадках необхідно проводити приймання одержаних товарів у відповідності з умовами договору, а якщо договором порядок приймання не передбачений – у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (Інструкція № П-6 від 15.06.65, затверджена Держарбітражем СРСР). Факт недостачі має бути належним чином документально підтверджений.

Претензія чи позов про недостачу за формою і змістом мають відповідати вимогам, відповідно, ст.6 чи ст.54 ГПК України.

Зміст претензії чи позову полягає у зазначенні факту недостачі та вимозі повернення вартості товарів, яких не вистачає порівняно із документами постачальника (продавця). Підставою вимоги має бути акт приймання товарів за кількістю, складений у відповідності до вимог законодавства.

2. Порядок складання актів про недостачу товарів (продукції).

Порядок складання актів приймання може бути різним, залежно від того, чи товари приймаються безпосередньо від продавця (постачальника), чи від органу транспорту, а також залежно від умов договору щодо порядку приймання товарів.

При проведенні приймання товарів за кількістю необхідно пам ятати про строки приймання, залежно від того, чи товари надійшли навалом, чи в тарі, чи тарні місця опломбовані, чи ні тощо.

Акт приймання складається, відповідно до Інструкції, комісійно, за участю представника відправника, або представника іншої організації чи громадськості – залежно від умов договору, а також інших конкретних умов одержання конкретної партії товарів.

До акту приймання додаються документи, передбачені п. 27 Інструкції № П-6, зокрема, транспортні документи, документи, що засвідчують повноваження представників (якщо приймання проводилося за участю представника), порівняльні відомості, пломби від транспортних засобів, тарних місць, інші документи, перелік яких залежить від конкретних умов приймання товарів.

Без таких документів акт приймання не буде мати доказової сили.

3. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів про недостачі.

Приймаючи рішення зі спору про недостачу, господарський суд встановлює, чи доведений факт недостачі товарів за спірною відправкою. Якщо факт недостачі доведений, то чи доведена вина відповідача (відправника товарів) у недостачі. Для відповіді на ці запитання господарський суд оцінює акт приймання товарів за кількістю і додані до нього документи.

Аналізуючи судову практику вирішення цієї категорії спорів, необхідно керуватися роз ясненнями суду, зокрема, роз ясненням Вищого арбітражного суду України № 01-6/1106 від 12.10.93 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов язаних з прийманням продукції і товарів за кількістю та якістю».

Тема 10. Розгляд і вирішення спорів з приводу поставки або продажу товарів неналежної якості чи некомплектних.

1. Основні нормативні акти, що регулюють порядок подання і розгляду претензій та позовів з приводу одержання товарів неналежної якості або некомплектних.

При поданні та розгляді претензій та позовів з приводу одержання товарів неналежної якості або некомплектних необхідно керуватися законодавством України та судовою практикою, зокрема, такими основними нормативними актами і документами, як:

- Господарський кодекс України (статті 216 – 219, 268 – 270);

- Цивільний кодекс України (частина 4 пункту 2 статті 258, статті 673, 678 – 686):

- Господарський процесуальний кодекс України (статті 5, 6, 54);

- Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затверджена Держарбітражем СРСР 25.04.66;

- Роз яснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/1106 від 12.10.93 «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю»;

- Роз яснення президії Вищого арбітражного суду України № 01-6/1205 від 12.11.93 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних»;

- Постанова № 1 Пленуму Вищого арбітражного суду України від 15.10.92 «Про вирішення спорів, пов язаних з пошкодженням (знищенням) продукції і товарів в результаті їх бою або пошкодження тари.

2. Роль господарського договору у порядку визначення якості одержаних товарів.

Встановлена законодавством майнова відповідальність у вигляді штрафу за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання (статті 231, 268, 269 Господарського кодексу України). Отже, ц і санкц ії господарський суд може застосовувати ті льки за порушення зобов'язань за договором поставки. Таким чином, за ві дсутност і договору поставки у господарського суду нема правових п і дстав стягувати зазначен і санкц ії, у тому числ і обертати ї х у доход державного бюджету.

Ві дпов ідно до Цив і льного кодексу Укра їни виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покладене в ц ілому або в частин і на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з одн іє ю і з стор ін ві дпов і дним договором. У цьому разі ві дпов і дальн і сть за неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо чинним законодавством не передбачено, що ві дпов і дальн і сть несе безпосередн і й виконавець.

Законодавством передбачено, що ві дпов і дальн і сть за поставку продукц ії і товарів неналежно ї якост і може бути покладена як на постачальника, так і на виготовлювача, який не є постачальником ві дносно одержувача.

Відповідно до Господарського кодексу України (статті 268, 269, 270) виготовлювач (постачальник) несе відповідальність за якість продукції і товарів у цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби, тобто і у тих випадках, коли стандартами, іншою нормативно-технічною документацією передбачено, що за якість складових частин та комплектуючих виробів несе відповідальність їх виготовлювач.

Оскільки вирішення спору між покупцем і постачальником

(виготовлювачем) продукції і товарів може вплинути на права і обов'язки виготовлювача комплектуючого виробу, то за клопот анням стор ін або з іні ц і ативи господарського суду виготовлювач такого виробу може бути залучений до участ і у справі як третя особа (стаття 27 ГПК).

При укладанн і договору с торонни не мають права передбачати менш високі показники, ніж встановлен і обов'язковими вимогами стандартів, нормативно-техн і чно ї документац ії щодо якост і продукц ії (товарів). Якщо в договорі передбачен і менш високі вимоги, при вирі шенн і спору господарському суду сл і д виходити з вимог стандартів, нормативно-техн і чно ї документац ії, а не з умови договору.

У договорі, в разі необхідності, слід передбачати забезпечення одержувача нормативно-технічною документацією.

3. Претензії та позови з приводу одержання товарів неналежної якості.

У разі одержання товарів (продукції) неналежної якості одержувач повинен провести приймання одержаних товарів у відповідності з умовами договору і (або) вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (№ П-7). Факт одержання товарів неналежної якості має бути належним чином документально підтверджений.

Методика визначення якості одержаних товарів залежить від виду товару і передбачається відповідною нормативно-технічною документацією.

У випадку документально підтвердженого факту одержання товарів неналежної якості (або некомплектних) покупець може заявити вимогу (претензію чи позов). Зміст такої вимоги має полягати у зазначенні і обґрунтуванні факту одержання товарів неналежної якості (або некомплектних) і у вимозі повернення вартості неякісних товарів (у разі їх попередньої оплати одержувачем), або відповідному зниженні ціни (повернення різниці у ціні) у випадку, зокрема, одержання товарів нижчої якості (сорту), ніж це зазначено у документах продавця. Крім того, у випадках одержання товарів за договором поставки, одержувач має право вимагати сплати штрафу у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, або навіть більшому розмірі, якщо це передбачено договором між сторонами.

Підставою претензійної чи позовної вимоги повинен бути належним чином оформлений акт експертизи (або приймання за участю компетентного представника). До претензійної чи позовної вимоги додаються також інші документи, відповідно до вимог статей 6. 54 ГПК України.

4. Аналіз судово-господарської практики вирішення спорів за якість товарів (продукції).

Розглядаючи і вирішуючи спори, пов язані з поставкою або продажем товарі неналежної якості, господарський суд встановлює доведеність факту одержання позивачем товарів неналежної якості або некомплектних, вину відповідача (постачальника, продавця, виготовлювача), а також дійсні відносини сторін – наявність між ними тих чи інших договірних стосунків тощо. Зокрема, за відсутності між сторонами договору поставки, у господарського суду немає правових підстав стягувати зазначені у статті 231 ГК України штрафні санкції.

Ві дпов ідно до п.36 І нструкц ії про порядок прий мання продукц ії за які стю виготовлювач (ві дправник, постачальник) ма є право переві рити які сть продукц ії, яку забраковано і повернуто одержувачем (покупцем) у порядку і у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором. Таким чином, мова йде не ті льки про право на таку переві рку, а й про необх і дн і сть встановлення нормативним актом або договором порядку переві рки якост і продукц ії, яка забракована одержувачем (покупцем) і повернута виготовлювачу (постачальнику). При цьому сл і д мати на уваз і, що І нструкц ія визнача є порядок прийомки продукц ії за які стю одержувачем (покупцем), а не виготовлювачем, якому повернуто забраковану продукц і ю.

Спори щодо умов договору з техн і чних питань порядку переві рки якост і забракованої і повернутої продукц ії господарському суду не п і дв і домч і (стаття 12 Господарського процесуального кодексу Укра їни).

При вирішенні спорів, пов'язаних з умовою договору про право виготовлювача (постачальника) перевіряти якість забракованої і повернутої йому продукції, необхідно виходити з того, що чинне законодавство не надає такого права, якщо неналежну якість продукції встановлено висновком відповідної інспекції або бюро товарних експертиз. У цих випадках виготовлювач (постачальник), не згодний з таким висновком, може оскаржити ї х у встановленому порядку і вимагати проведення повторної експертизи.

Інколи в актах, складених за результатами перевірки якості забракованої і повернутої продукції, констатується, що встановлений одержувачем (покупцем) продукції дефект "не підтвердився ", і на цій підставі виготовлювач (постачальник) заперечу є свою відповідальність за поставку неякісної продукції.

При вирішенні таких спорів господарські суди мають на увазі, що відповідно до законодавства (стаття 614 ЦК України) постачальник не несе відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за умови подання доказів відсутності своєї вини, зокрема, того, що недоліки виникли внаслідок порушення одержувачем правил користування продукцією або зберігання її. Таким чином, якщо одержувач (покупець) подав докази поставки продукції неналежної якості (виходу виробу з ладу в період гарантійного строку) виготовлювач (постачальник) не може бути звільненим від відповідальності за мотивами не підтвердження дефекту при перевірці, поки він не доведе відсутності своєї вини або того, що дефект виник з вини одержувача, тобто порушення останнім правил користування або зберігання продукції.

Дата добавления: 2015-04-24