Роль і місце ОВС в справі побудови правової держави

Наша держава Україна, проголосивши себе правовою державою, конституційно закріпила невідчуджуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21 Конституції України), їх гарантованість (ст. 22) і пріоритетність міжнародних стандартів у цій галузі, їх імплементацію у національне законодавство (ст. 9). Ці положення Конституції свідчать про прагнення Української держави до впровадження у дійсність всіх ознак правової держави, зокрема, неухильного забезпечення прав людини.

Створення і наповнення змістом гарантій забезпечення прав і свобод людини є спільною метою діяльності систем органів державної влади. Але успішне забезпечення прав та свобод передбачає їх охорону. Звичайно, завдання охорони прав і свобод не є абсолютною прерогативою певного органу влади. Воно є спільним - кожен орган державної влади в межах своєї компетенції здійснює заходи щодо виконання цього завдання. Але основну роботу в охороні прав та свобод людини здійснюють правоохоронні органи, зокрема, міліція, яка за чинним законодавством визнається державним озброєним органом виконавчої влади, покликаним виконувати певні функції [29]. Ст. 2 Закону України “Про міліцію” дає перелік цих функцій, які в цілому спрямовані на забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів. Характерно, що виконання усіх функцій міліції пов’язано із задоволенням різноманітних потреб і інтересів кожної людини, оскільки дотримання вимог закону, правопорядок та його захищеність є умовою реальності свободи особи в суспільстві, гарантією здійснення всієї системи її прав і свобод. А це, в свою чергу, у кінцевому підсумку дає узгодженість інтересів конкретної людини і суспільства у цілому.

Традиційно виступаючи силовою структурою держави, органи внутрішніх справ у сучасному демократичному суспільстві все більше набувають ознак організації, що надає людині послуги в забезпеченні її прав та свобод у міжнародному вимірі. Це, зокрема, випливає із функціональної спрямованості ОВС на:

- захист прав і свобод людини і громадянина, передбачених не тільки Конституцією України, а і міжнародно-правовими документами;

- запобігання порушення прав і свобод людини і громадянина та сприяння їх поновленню;

- здійснення оперативно-службової діяльності відповідно до Конституції України, законодавства, міжнародних стандартів у цій галузі;

- поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в гуманітарній галузі в системі Європолу і Інтерполу;

- забезпечення рівності всіх перед законом та запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

- сприяння правовій інформованості населення на захист конфіденційної інформації про особу.

Виходячи з міжнародних та європейських стандартів, в основу діяльності ОВС щодо захисту прав людини покладаються принципи верховенства права, законності, визнання людини найвищою соціальною цінністю, пріоритетності її природних прав; право людини на захист своїх прав, відновлення прав потерпілого від злочину; підвищення ролі громадських правозахисних організацій та участі їх у формуванні державної правової політики; забезпечення через демократичні процедури контролю за здійсненням державними органами своїх повноважень; відповідність законодавства з прав людини міжнародним нормам і стандартам[30]. Саме ці принципи лягли в основу положень, які окреслюють норми стосунків між співробітниками ОВС, з одного боку, і конкретною особою з іншого. Адже характерною особливістю діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод людини є те, що вони у стосунках з окремою особою представляють все суспільство, а при захисті інтересів суспільства нерідко змушені в межах, встановлених законом, вдаватися до обмеження прав та свобод цієї особи, хоча таке обмеження впливає включно з вимог загального благополуччя. У зв’язку з цим заслуговує на увагу ст.5 Закону “Про міліцію”, де спеціально сформульовані вимоги щодо діяльності міліції і додержання прав громадян – відсутність упередженості неухильне чи додержання закону; жодні надзвичайні обставини чи вказівки посадових осіб не можуть розглядатися як підстави для порушення прав громадян; гуманне ставлення до особи, поважання гідності тощо. Аналіз цієї та інших статей Закону України “Про міліцію”, Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, нормативно-правових актів МВС України дає підстави стверджувати, що засадами діяльності української міліції визнаються законність, гуманізм, повага до особи, взаємодія з населенням – тобто нормативна база, що визначає взаємовідносини органів внутрішніх справ і суспільства, має чітке спрямування на досягнення головної мети нашого суспільства – побудову правової держави.

Отже, перед нами, майбутніми правоохоронцями, стоїть важливе завдання – набути професійних знань і навичок, досягти високого ступеня розвитку правової, моральної і професійної культури задля того, щоб ми могли своїми діями сприяти справі побудови правовї держави в Україні.

ВИСНОВКИ

Правова держава - це об'єктивна закономірність в розвитку людства на певному етапі його існування. Пошук нових моделей держави і суспільства бУло, є і буде головним завданням вчених-державознавців, юристів, філософів. Але кожна модель повинна єднати інтереси особистості і суспільства з метою самовдосконалення і пошуку нових рівнів розвитку цивілізації.

Теорія правової держави належить до юридичного напряму державознавства.

Термін "'правова держава" виник і затвердився в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст, хоча уявлення про державу як організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. Мислителі античності (Сократ, Демокіт, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонічне функціонування суспільства тієї епохи. Таким чином, передумовами вчення про правову державу можна вважати ідеї про непорушність і верховенство закону, про його божественний і справедливий зміст, про необхідність відповідності закона праву, що були розроблені античними філософами.

У період розкладання феодалізму ідеї правової державності з позицій історизму виклали прогресивні мислителі того часу Н. Макіавеллі і Ж. Боден. У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепції правової державності значний внесок внесли прогресивні мислителі.: Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, П. Гольбах, Т. Джефферсон і інші, в наступні століття представники прогресивної політико-правової думки Західної Європи (Ієрінг, Еллінек, Дюгі, Оріу, Таунд, Спенсер та ін.), вітчизняні вчені, просвітники, громадські діячі (Д. Писарєв, О. Герцен, М. Чернишевський, О. Радіщев, П. Пестель, М. Муравйов, Г.Шершеневич, М. Бердяєв, Г.Сковорода, Б.Кістяківський, М.Грушевський) досліджували елементи теорії правової держави з позицій свого часу і досвіду минулого.

Не втратила своєї актуальності проблема теоретичних та методологічних засад побудови правової держави і в 60-ті-80-ті рр. ХХ ст., і в наш час.

В умовах незалежності України проблематику правової демократичної соціальної держави в галузі правознавства розробляють В. В. Копейчиков, В. Д. Бабкін, О. М. Бандурка, О. В. Скрипнюк, О. Ф. Скакун, П. М. Рабінович, В. М. Якушик та ін. В центрі досліджень українських державознавців постають проблеми розроблення наукової концепції формування і розвитку демократичної правової соціальної держави, діалектика взаємозв'язку становлення правової держави та громадянського суспільства, суперечностей і труднощів, що стоять на цьому шляху та їх подолання, основних інститутів демократичної правової соціальної держави, конституційних основ її формування.

У вітчизняній і зарубіжній юридичній, політологічній, філософській науці не існеє єдиного розуміння концепції правової держави.Різні автори, міркуючи в одному напрямку, дають різний перелік принципів правової держави, акцентують увагу натих чи інших проблемах даної концепції.

Аналіз літератури дає нам змогу дати таке визначення правової держави:

Правова держава - це особлива форма організації політичної влади в громадянському суспільстві, при якій визнаються і гарантуються природні права людини, реально проводиться поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, забезпечується верховенство правовою закону і взаємна відповідальність громадян перед державою і держави перед громадянами.

Ідеї правової державності акцентують увагу на засадах (рівності, свободи, справедливості) здійснення соціальних відносин, у тому числі і державних.

Економічною основою правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатоукладності, на різноманітних формах власності як рівноправних і однаковою мірою захищених юридично; соціальну основу правової держави складає саморегулююче громадянське суспільство. У центрі уваги такої держави є людина і її інтереси; моральну основу правової держави утворюють загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свободи особи.

До загальних принципів та ознак правових держав можна віднести:

1. Наявність розвинутого громадянського суспільства.

2. Визнання суверенітету народу, формування суспільством
законодавчих органів держави.

3. Поділ влади, необхідний для запобігання узурпації влади однією
особою або групою осіб. Особливо варто підкреслити незалежність судової
влади, оскільки судова влада покликана дозволяти виникаючі в суспільстві
спори, захищати порушені права громадян.

4. Підпорядкування держави праву.

Останнім часом цей принцип став доповнюватися наступним положенням: праву повинні підкорятися не тільки органи держави, але і громадяни і їхні організації. Повинна бути єдність прав і обов'язків громадян, взаємна відповідальність держави й особистості.

5.Визнання пріоритету природних прав людини в діяльності держави.
Оскільки природні права людини в сучасному світі знайшли своє вираження
в міжнародному праві й у конституціях демократичних держав, з даного
принципу випливають ще два.

6. Відповідність внутрішнього законодавства загальновизнаним
нормам і принципам міжнародного права.

7.Верховенство і пряма дія конституції

Отже, правову державу можна визначити як правову форму організації і діяльності публічно-політичної влади і її взаємин з індивідами як суб'єктами права. До числа відмітних ознак правової держави, як мінімум, відносяться: верховенство правового закону, реальність прав і свобод індивідів, організація і функціонування суверенної державної влади на основі принципу поділу влади, правова форма взаємин між державою й особистістю.

Правова держава - це така держава, у якому створюються умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також для найбільш послідовного зв'язування за допомогою права політичної влади з метою недопущення зловживань.

Суть концепції правової держави, вихідний пункт для наступних міркувань і обґрунтування конкретних вимог укладається в аналізі співвідношення не стільки держави і права, що передбачається виходячи з назви, скільки держави й особистості. Основне положення теорії правової державності говорить: у будь-яких ситуаціях інтереси особистості мають пріоритет перед інтересами держави. Людина, особистість є завжди і у всьому тільки метою, але ніколи не є засобом, навіть заради досягнення великої і шляхетної мети. Це вихідний принцип правової державності, принцип гуманізму.

Конституція України у ст. 1 визначає Украйну правовою державою. Загальновідомим є твердження про спрямованість діяльності такої держави на максимальне забезпечення конституційних прав людини, яке слід розуміти не тільки як їх охорону, захист, реальне юридичне визнання, а також як їх безпосередню дію відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, в якій спеціально звертається увага на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії. З урахуванням цього Верховна Рада України повинна приймати закони, що мають відповідати принципам справедливості, гуманізму; забезпечувати права, свободи і законні інтереси громадян; відображати суспільні відносини, які склалися у нашій країні.

Більшість вчених-правознавців вважають, що формування правової держави у нашій країні буде складним і тривалим процесом, який зумовлює необхідність кардинального реформування економічної, політичної, правової та інших систем суспільства. Доводиться констатувати, що поки що у нашій державі не досягнуто панування принципу верховенства права.

Нині в Україні через об'єктивні і суб'єктивні причини існує проблема реальності прав і свобод людини та громадянина, яка має не тільки правовий аспект, а й тісно пов'язана з політичним і економічним станом суспільства, рівнем його духовності та консолідованосгі. Низький рівень правової культури громадян нашої держави - це наслідок недоліків у системі правового виховання молоді. Труднощі розбудови правової держави полягають не лише у відсутності належної законодавчої бази, але й викликаються існуючим правовим нігілізмом.

Для побудови громадянського суспільства і правової держави в Україні необхідно забезпечити компроміс між різними політичними партіями, спрямувати зусилля політиків та економістів на об'єднання суспільства для пошуку шляхів виходу з економічної кризи, вирішити проблему міжнащональних відносин, енергійніше проводити реформування національного законодавства з урахуванням вимог міжнародного права.

Для побудови правової державності в Україні необхідне формування правоохоронних органів, зокрема, міліції.

Але найголовнішим, на нашу думку, є – висока свідомість і розуміння важливості даної справи кожним громадянином України.

Список використаних джерел та літератури:

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1. Конституція України – К., 1996 р.

2. Горьовий Л.Є., Мацюк А.Р., Осауленка А.І. та ін. - Т. 1. - Київ: Офіційне
видання Закон України "Про власність" від 07 лютого 1991 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1991. - № 20.

3. Закон України "Про політичні партії" від 5 квітня 2001 р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 23.

4. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня
1991 р. // Закони України / Ред. колегія: Опришко В.Ф. (голова), Верховної
Ради України, Інститут законодавства, 1996.

5. Закон України „ Про громадянство України" від 18.01.2001 р.//ВВР. - 2001.
-№13- Ст. 65.

6. Закон України „Про міліцію” від 20.12.1990 р.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гавриленко Г. „ Правова держава - правова культура " // Право України від1993 p., №1.

2. Дьомін О. „ Ефективність діяльності Верховної Ради - необхідна
передумова побудови правової держави " // Право України. - 1995 - № 12

3. Козак В. „ Форми політичної участі громадян у державотворчих
процесах// Розбудова держави.-1998.-№1-2.

4. Марченко М.Н. Теория государства и права. - M.: Юридическая
литература, М.,1996 р.

5. Нерсесянц В.С.Общая теория права и государства. Учебник для
юридических вузов и факультетов. - М: Издательство НОРМА
(издательская группа НОРМА - ИНФРА • M),2000.

6. Общая теория права и государства:Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. - 3-е
издание, перераб. и доп. - М.: Юристь, 1999.

7. Полешко А. „ Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку "
// Право України від 1995 p., № 12.

8. Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в
Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 26-27
лютого 1998р.-К.: Генеза, 1998.

9. Політологія / За ред. О. І. Семківа.-Львів: Світ, 1994.

10.Політологія. Курс лекцій. / За редакцією професора І.С.Дзюбка.-К.:

"Вища школа", 1993 р.

11.Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.В. Бабкіної, В. П. Горбатенка.-К.: Видавничий центр "Академія", 1998. 12. Правознавство / За ред. М. Настюка.-Львів: Світ, 1994.

13.Правознавство. Підручник / Авт. кол.: Демський С.Є., Ковальський B.C.,Колодій A.M. (керівник авт. кол.) та інші., за редакцією В. В.Копєйчикова.- 6-е вид., стер. - К.; Юрінком інтер, 2002р.

14.Скакун О.Ф. Теория государства и права /За ред.В.В.Копейчикова.-К.:Юринком интер, 1998.

15.Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова.- М., 1997.

16.Теория государства и права: Хрестоматия в 2-х томах /Авт.сост.В.В.Лазарев, С. В.Липень.-М.: Юристъ. 2001.

17. Кистяковский Б.А. Сущность государственной власти. / Хропанюк В.Н.

теория государства и права. Хрестоматия. Учебное пособие. М.: 1998. 18.Загальна теорія держави та права / За ред. В.В.Копєйчикова.- Юрінком

інтер, 1998.

19.История правовых и политических учений. Учебник для вузов. Изд. 2-е стереотип. Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора B.C. Нерсесянца. - М.: Издательская группа НОРМА ИНФРА-М, 1998.

20. Кант И., Гегель Г.Ф., Шеллинг Ф.В.И. Немецкая классическая философия.Том 1. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО - Пресс; Харьков, Изд-во Фолио, 2000.

21.Гуменюк Т.А. О едином правовом пространстве как условии

формирования правового государства. - М.,1994. 22.Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В.Малько. -М.: Юристъ, 1997. 23.Фаткулин Е.Ф. Основные учения о праве и государстве: Учебное пособие.

-М., 1997.

24.Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - Спб., 1995. 25.Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и

факультетов. Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998.

26.Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. - М.,1996.

27.Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М., 1997. 28.А.В. Венегеров. Теория государства и права: Часть 1. Теория государства.

-М.: 1995.

[1] Див: Аристотель: государство- продукт естественного развития. Зачатки патриархальной теории происхождения государства. / Теория государства и права: Хрестоматия в 2-х томах /Авт. сост. В.В. Лазарев С.В. Липень.-М.: Юристь.2001. -т.1. С.98-100. т.2 Аристотель: власть Закону! С.486-488

[2] Див: Кистяковский Б.А. Сущность государственной власти. /Хропанюк В.Н. теория государства и права.Хрестоматия. Учебное пособие.. M.: 1998.C.281-287

[3] Див.: История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Изд., 2-е стереотип. Под общ. ред. челна-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора B.C. Нерсесянца. — М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998.-С. 164-170.

[4] Див.: История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Изд., 2-е стереотип. Под общ. ред. челна-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора B.C. Нерсесянца. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998.-С. 179-183.

[5]Див. Хропанюк В.И. Теория государства и права: Учебное пособие для высший учебных заведений / Под ред..профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 1995, с. 73

[6] Спиноза Б. Избр. сочинения. -Т. 2, -М., 1957, С. 207-209., 261

[7] Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 26. Ч. І, с. 371

[8]Локк Д. Избр. философскиепроизведения. Т. 2. М., 1960, с. 16-17

[9] Монтескье Ш. Избр. произведения. М., 1955, с. 289

[10] Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов. Ткачев, Димов». 1995. с. 77

[11] Див: Гегель. Философия права.M., 1990, с. 95

[12] Див. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов, Ткачев, Димов». 1995. с. 81.

[13]Євдокімов В. Розвиток ідеї правової держави в умрвах тотоалітаризм та переходу суспільства до демократії./ Право України. 1997. № 7. С. 42.

[14] Загальна теорія держави іправа: Навч. посіб. / A.M. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копейчикова/. – Стер. вид.- К: Юрінком Інтер. 1999, с. 94

[15] Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессораВ.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов,Ткачев, Димов», 1995. с. 80

[16] Там само, с.81.

[17] Див. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 1995, с.81

[18] Див. О.Ф. Скакун. Теорія держави і права. – Харків, „Консум”, 2001 р. – С. 140-142.

[19] Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред.профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов. Ткачев, Димов», 1995. с. 84.

[20] Там само.

[21] Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред.профессора В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов. Ткачев, Димов», 1995. с. 84.

[22] Див. О.Ф. Скакун. Теорія держави і права. – Харків, „Консум”, 2001 р. – С. 144-146.

[23] Див.Рабинович Л.М. Основи загальної теорії права та держави.-К., Атіка, 2001, с.127.

[24] Див. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Часть 1.Теория государства. – М.: 1995., с.123

[25] Волинська К.Г.Основні тенденції розвитку громадянського суспільства і правової держави в сучасній Україні // Вісник ЗЮІ МВС України.- 1999. - № 4, С.308.

[26] Бргуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формування // Право України. – 1996. - № 4, с. 16.

[27] Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави вУкраїні // Право України. 2000. - № 1, с.33.

[28] Леванчук О.М.Вільне громадянське суспільство – запорука побудови правової держави // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №4, с.60.

[29] Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 р., ст.1.

[30]Див.: Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К., 1998.

Дата добавления: 2015-04-25