Теоретичні відомості. 1. Всі переміщення студентів здійснюються тільки з дозволу викладача

Техніка безпеки

1. Всі переміщення студентів здійснюються тільки з дозволу викладача.

2. При перебуванні на території ферми потрібно додержуватись загальних правил безпеки.

3. Забороняється близько знаходитись біля тварин.

4. Проходити по приміщенню потрібно через спеціально змонтовані ходові площадки.

Розрізняють два основних способи утримання великої рога­тої худоби: прив'язний і безприв'язний у варіантах групового та боксового (одиночного) утримання.

Прив'язне утримання застосовують на племінних і молочно­товарних фермах з високою продуктивністю стада. Цей вид утримання потребує повного забезпечення тварини, позбавленої можливості вільного пересування, усім необхідним на місці її постійного перебування, тобто в стійлі. Для цього стійло облад­нують годівницею, прив'яззю, автонапувалкою, системою меха­нізмів для роздачі корму, прибирання гною та доїння корів. Приміщення, де утримуються тварини, обладнують система­ми вентиляції, опалення й освітлення. У корівнику, передбачена годівля тварин у стійлах з роздаванням корму мобільними кормороздавачами, напування з автонапувалок та прибирання гною за допомогою скребкового транспортера. Доїння корів здійснюється не в стійлах, а на доїльному майданчику, розміщеному в прибудованому до корівника блоці. Для переміщення корів до доїльного майданчик їх відв'язують. Система перегородок в будинку розрахована так, щоб шляхи тварин, які йдуть на доїння та повертаються в корівник, не перетинались.

Свинарське господарство повинно бути забезпечене водою, електроенергією та зручними під’їзними шляхами для підвезення кормів, вивезення продукції та гною. На території ферми слід застосовувати відповідні покриття для проїздів і виробничих майданчиків, а також робити уклони та лотоки для стікання і відведення поверхневих вод. Від найближчого населеного пунк­ту свиноферму відділяють санітарно-захисною зоною. Розмір цієї зони для свинарських підприємств промислового типу з річ­ною відгодівлею до 24 тис. свиней приймається не менш як 500 м, а для підприємств з річною відгодівлею понад 24 тис. голів — 1000 м. Територія свинарського господарства огороджується де­ревами.

Для проведення ремонту та дезинфекції приміщень свинарники-маточники, свинарники для відлучених поросят і для відгодів­лі поділяють на ізольовані одна від одної секції. Розмір груп визначається можливістю їх обслуговування одним оператором і становить для відлучених поросят до 2...3 тис. голів і відгодівельного поголів'я — 1200...2000. В спеціалізованих приміщеннях кнурів утримують індивідуально та групами по 3...5 голів, хо­лостих і поросних маток — по 9... 12 голів. Запліднених маток утримують 25...80 днів в індивідуальних стійлах, а поросних пе­реводять у групові стійла. Відлучених поросят, ремонтний молод­няк і відгодівельне поголів'я розміщують у групових стійлах по 15...25 голів. Поросних підсисних свиноматок утримують інди­відуально.

Стійла для утримання підсисних маток з поросятами треба обладнати: боксами (для фіксації маток під час опоросу та через 10... 12 днів після нього); відділеннями для підгодовування та обігріву поросят; годівницями та напувалками. Допускається роз­міщення підсисних маток у стійлах без фіксуючих боксів, але в цьому разі по внутрішньому периметру стійла необхідно влашту­вати бар'єри, які захищатимуть поросят від задавлювання свинею. На рис.1 зображено станок для утри­мання підсисних свиноматок, а на рис. 2 стійло ССД-2, що застосовується при ранньому відлученні поросят.

Рис.1 Станок СОИЛ-1 для опоросів і утримання підсисних свиноматок: 1 — самогодівниця для підгодівлі поросят; 2 — рухома стінка; 3 — відділення для сви­номатки; 4 — обмежувальна дуга; 5 — відділення для відпочинку поросят; 6 — установ­ка для опромінювання поросят; 7 — годівниця для свиноматки; 8 — годівниця для по­росят; 9 — відділення для годівлі поросят.

Площа стійла при відлученні поросят у віці до 30 днів має становити 5 м², при відлученні в 45 днів — до 6, а при відлученні в 60 днів — 7 м². При безпідстилковому утриманні маток з поро­сятами доцільно обладнати стійла перфорованими підлогами для стікання сечі та люками для видалення гною в підпідлогову каналізацію. При цьому в місцях, призначених для лежання тва­рин, треба настилати гумове або інше теплозахисне покриття.

Для захисту поросят-сисунів від переохолодження та простуд­них захворювань у відділеннях для них настеляють гумові електрокилимки, встановлюють лампи інфрачервоного та ультра­фіолетового опромінювання, газові горілки та інші пристрої. При використанні установок для обігріву слід обладнати м'я­ке ложе для поросят. Незалежно від джерела локального обіг­ріву температура в зоні розміщення поросят повинна автоматич­но підтримуватися в певних межах. Стійла для групового утримання свиней складаються з двох частин: ло­жа для тварин і смуги щі­линної підлоги. Площа щі­линної підлоги не повинна перевищувати 1/3 загаль­ної площі стійла. Ширина щілинної підлоги встановлюється залежно від лінійних розмірів тварин, але, як правило, вона має бути не більша 1 м. Для всіх статево-вікових груп свиней ширина щілин в панелях щілинної підлоги повинна становити 2 см, а планок — 3,6 см. Кращим ма­теріалом для щілинної підлоги в свинарниках є сірий чавун, а для перфорованої підлоги — оцинкована листова сталь.

Птахівницькі ферми за приз­наченням поділяються на чотири типи: товарні — яйцевого та м'ясного напряму; племінні, призначені для удосконалення існу­ючих і виведення нових порід і споріднених ліній птиці; спеціалі­зовані господарства по вирощуванню гібридного молодняка для товарних господарств і інкубаторно-птахівницькі станції.

Залежно від характеру вироб­ництва та природних умов застосовують різні способи утримання птиці: вигульний, інтенсивний (на глибокій підстилці; в клітко­вих батареях) і комбінований. Більш перспективним для птиці будь-якого віку промислового і маточного стада несучих і м'яс­них порід курей, індичок і водоплавної птиці є кліткове утри­мання.

До складу птахівницького господарства входять будівлі, при­значені безпосередньо для утримання птиці усіх видів і віку, ін­кубаторії, забійні цехи, яйцесклади, майстерні, склади для кор­мів та інвентаря, об'єкти житлового та культурно-побутового призначення. Крім того, при будівництві великих птахофабрик передбачається створення спеціалізованих цехів для переробки яєць на яєчний порошок, виробництва м'ясо-кісткового та м'ясо-пір'яного борошна, переробки посліду.

Дата добавления: 2015-03-29