Теоретичні відомості. Послідовність виконання роботи

Техніка безпеки

Лабораторна робота №9

Завдання до звіту

Послідовність виконання роботи

1. Вивчити особливості будови транспортера.

2. З’ясувати технологічний процес роботи і галузь застосування транспортера.

3. З’ясувати порядок підготовки транспортера до роботи.

4. Заповнити звіт.

1. Дати схеми роботи транспортера

2. Навести технічну характеристику транспортера, таблицю швидкостей витання різних вантажів.

3. Коротко описати підготовку транспортера до роботи.

Питання для самопідготовки

1. З чого складається транспортер ТПЕ-10?

2. Для чого призначений транспортер і його галузь застосування?

3. Як визначити продуктивність транспортера?

Література

1. Ревенко І.І. Механізація тваринництва: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004. - С. 123-134

2. Белянчиков М.М. Механізація тваринництва.: Посібник для сільськогосподарських технікумів. – К.: Вища школа, Головне в-во, 1980. -
С. 63-109

3. Ревенко І.І. Механізація виробництва продукції тваринництва. К.: Урожай. 1989. - С. 165-175

Після виконання роботи студент повинен:

Знати: Будову, робочий порядок і правила експлуатації транспортера.

Вміти: Підготовляти до роботи і виконувати регулювання транспортера.

Тема: Вивчення будови та робочого процесу гноєвидального транспортера.

Мета: Вивчити будову і робочий процес гноєвидальних транспортерів ТСН-160,
УС-15

Обладнання: Макети, моделі гноєвидальних транспортерів ТСН-160, УС-15, набір інструменту.

1. Забороняється виконувати технічне обслуговування під час роботи машини.

2. Забороняється стояти близько викидного транспортера.

3. Забороняється стояти поряд з транспортером коли відбувається його робота.

4. Електропривід повинен бути надійно заземлений.

5. Приводи повинні мати захисні кожухи.

При утриманні тварин на суцільній підлозі у стійлах та боксах гній нагромаджується протягом доби у задній частині їх підлоги, а також у проходах для тварин. У стійлах більша частина його розмі­щується на відстані 1/3, а в боксах на 2/3 довжини підлоги від гнойо­вого проходу. У боксах, на вигульно-кормових майданчиках та про­ходах для тварин гній збирається протягом 2—3 діб. Інтенсивне зане­сення гною ногами тварин у бокси починається тоді, коли товщина його шару в проходах і на вигульно-кормових майданчиках переви­щує 2—3 см.

Для забезпечення необхідних санітарних умов і мікроклімату в приміщеннях зі стійл гній видаляють 3—5 разів на добу вручну або за допомогою засобів механізації, а з боксів, проходів для тварин і ви­гульно-кормових майданчиків один раз через 2—3 доби.

Якщо після прибирання місць відпочинку тварин залишається гною більше 0,15—0,20 кг/м², то дуже забруднюються їх шкіра і ви­м'я, створюються умови виникнення інфекційних та інвазійних за­хворювань. При випарюванні вологи із залишеного гною повітря у приміщенні забруднюється шкідливими газами, підвищується його відносна вологість. Крім того, на випарювання 1 кг вологи необхідно витратити 2,4 МДж теплоти.

Щоб забезпечити потрібний мікроклімат у приміщенні, необхідно шкідливі гази і вологу видалити з нього за допомогою системи венти­ляції, а це потребує додаткової витрати енергії.

Видалення гною із приміщень і вигульно-кормових майданчиків — найбільш трудомісткий процес, який становить від 30 до 50 % затрат праці по догляду за тваринами, із них половина припадає на транспор­тування гною. Так, на фермі, де утримується одна тисяча голів вели­кої рогатої худоби, щорічно можна одержати до 20 тис. м³ гнойових стоків.

Гній — це якісне органічне добриво. Проте він потребує знезара­ження, оскільки містить велику кількість різних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів, насіння бур'янів та інших шкідливих речо­вин, які забруднюють навколишнє середовище.

Ефективне вирішення проблеми механізації прибирання та утилі­зації гною потребує комплексного підходу, починаючи з виробничих операцій всієї технологічної лінії від стійла тварин і до місця вико­ристання гною як добрива із дотриманням вимог охорони навколиш­нього середовища та забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних умов роботи обслуговуючого персоналу.

Гній — це складна полідисперсна багатофазна система, яка скла­дається із твердих, рідких і газоподібних речовин. Структура і влас­тивості його залежать від раціону і типу годівлі тварин, їх породи, виду, статі, віку та технології утримання.

Підстилковий гній умовно називають твердим, а без підстилковий — рідким (при вмісті сухих речовин менше 8 %) чи напіврідким (якщо їх більше 8 %).

Середня вологість підстилкового гною від великої рогатої худоби становить 75—90 %, безпідстилкового 88—95 %; після видалення його гідравлічними системами — 94—98 %.

Важливою характеристикою гною є його щільність. Для соломис­того гною великої рогатої худоби вона становить 530—890 кг/м³ (воло­гість 75—85 %), рідкого — у межах 1010—1020 кг/м³.

Для розрахунку засобів видалення гною необхідно знати коефі­цієнти тертя, а також його липкість. Вологість, при якій коефіцієнти тертя мають найбільшу величину, називають критичною.

Соломистий гній має такі коефіцієнти тертя: по сталі — 0,7—1,3; по дереву — 0,6—1,2; по бетону — 0,6—1,4. Збільшення товщини шару гною у каналі призводить до зменшення коефіцієнтів тертя. Коефіцієнт тертя покою більше коефіцієнта тертя руху для торфяного гною на 5—15 %, для соломи­стого на 15—30, для екскре­ментів на 30—40 %.

Показник липкості харак­теризує зусилля, необхідне для відривання гною від по­верхні контакту. Із найбіль­шим зусиллям гній прилипає до дерева і гуми, з наймен­шим — до полімерних мате­ріалів. Максимальна липкість гною великої рогатої худоби — 6 кПа.

Для підстилки використо­вують солому, торф, тирсу, стружку, листя і хвою дерев тощо. Підстилка поглинає рідкі виділення тварин і пти­ці, технологічну воду і аміачний азот. Щоб збільшити поглинання вологи і газів, солому подрібнюють на частки довжиною не більше 100 мм. Якщо підстилки недостатньо, то втрачається значна кількість вказаних речовин, а тварини і місця їх відпочинку дуже забрудню­ються, що призводить до втрат продуктивності. Кожен вид підстилки поглинає певну кількість вологи.

Найбільше вологопоглинання мають торф і тирса, проте вони ду­же забруднюють поверхню тварин і кількість їх для підстилки обме­жена. Тому для підстилки використовують в основному подрібнену солому.

Дата добавления: 2015-03-29