Дезінфекційні, дезінсекційні та дератизаційні засоби

Дезінфекція — це методи і засоби знищення хвороботворних мікроорганізмів на шляхах передачі від джерела інфекції до здорового організму.

Дезінсекція — методи і засоби боротьби з членистоногими комахами (кліщами, тарганами, клопами, блохами, молями), що переносять інфекційні захворювання і завдають шкоди харчовим і сільськогосподарським продуктам, житловим приміщенням.

Дератизація — знищення шкідливих гризунів, що завдають економічних збитків народному господарству, а також є джерелом інфекційних захворювань.

Більшості споживачів відомі такі дезінфікуючі засоби, як вапно хлорне, гіпохлорити, хлорамін, гідрогену пероксид, феноли. Однак останніми роками в країні налагоджено випуск (хоча й у невеликих кількостях) нових дезінфікуючих засобів: препаратів на основі органічних сполук хлору — ДП-2, хлорцину, сульфохлорантину; препаратів на основі ам-фолітної ПАР (амфолану і катіонних ПАР) — катаміну АБ і полісепту. Зарубіжні препарати теж регулярно вивчаються вітчизняними спеціалістами з метою реєстрації та можливої закупівлі.

Основним завданням сучасної медичної дезінсекції є розробка науково обґрунтованих інтегрованих програм боротьби з комахами, що мають епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення, а також удосконалення профілактичних і винищуючих заходів.

Засоби дезінфекції. Існують фізичні та хімічні методи дезінфекції.

Товари обмеженого аптечного асортименту 137

До фізичних методів відносять механічні (чищення, вологе прибирання, прання, вибивання тощо), термічні (із застосуванням високої або низької температури, водяної пари, висушування, випалювання й т. п.), а також ультрафіолетове опромінення.

Механічні методи дезінфекції призначені для знезараження об'єктів і видалення з них забруднюючих речовин. Іноді ці методи практикуються як самостійні, але частіше вони передують дезінфекції хімічними засобами і підвищують їх ефективність (наприклад, очищення ендоскопів перед дезінфекцією хімічними засобами).

Термічні методи дезінфекції найбільш ефективні й у порівнянні з механічними частіше застосовуються як самостійні, особливо кип'ятіння, знезаражування в дезінфекційних камерах, повітряних або парових стерилізаторах. Але температурний чинник може бути використаний також у комбінації з хімічними дезінфектантами і миючими засобами. Це відбувається, наприклад, у мийно-дезінфікуючих машинах, призначених для миття і дезінфекції лабораторного посуду, хірургічного інструментарію, ендоскопів та інших виробів медичного призначення.

Хімічні методи. Перелік хімічних засобів дезінфекції включає багато хімічних речовин з антимікробною активністю. Вони належать в основному до таких груп:

— хлор і хлорактивні сполуки;

— йод, бром та їх сполуки;

— пероксидні сполуки;

— ПАР; альдегіди; кислоти, надкислоти й деякі їх солі;

— спирти;

— феноли, крезоли та їх похідні.

З неорганічних сполук хлору вкрай низькою стабільністю відрізняється натрію гіпохлорит NaOCl — вітчизняний препарат, що містить 14—17 % активного хлору.

Кальцію гіпохлорит СаОС1₂ застосовують для дезінфекції у вигляді різноманітних промислових продуктів із різним (23—60 %) вмістом активного хлору — кальцію гіпохлорит нейтральний, кальцію гіпохлорит водорозчинний.

До органічних сполук хлору, придатних для дезінфекції, відносять хлорамін, хлорпохідні ціанурових кислот і гідан-тоїну. На основі калію C₂C1₂N₂0₃K або натрію C₂Cl₂N₂03Na хлорізоціануратів розроблено композицію хлорцин.

Глава 12

Товари обмеженого аптечного асортименту

На основі трихлорізоціанурової кислоти C3CI3N3O3 розроблено композицію ДП-2, у результаті чого її розчинність збільшилася з 0,05 до 25 %. Досить високий (до 45 %) вміст активного хлору посилює високі антимікробні властивості ДП-2. Ця композиція є не тільки бактерицидом, але й спо-роцидом.

Найбільш відомою хлорпохідною гідантоїну є дихлорме-тилгідантоїн C₆H₆N₂0₂Cl2. Його головна вада — слабка розчинність.

За кордоном серед хлорактивних препаратів найбільш популярні гіпохлорити, хлорамін, похідні хлорізоціанурових кислот як у чистому вигляді, так і у формі композицій.

Зі сполук йоду широке застосування для дезінфекції мають йодофори — речовини, що є комплексами йоду і носіїв, у ролі яких виступають високомолекулярні сполуки й ПАР. З йодофорів, розроблених, вивчених і запропонованих до застосування, у нас відомі йодопірон і йодонат, носіями йоду в яких є відповідно полівінілпіролідон і сульфонат.

Останніми роками вітчизняними авторами як носії йоду вивчені деякі водорозчинні неіоногенні ПАР. Скажімо, доведено можливість використання з цією метою блок-сополі-мерів етиленоксиду й пропіленоксиду з молекулярною масою 1000 і 1500, неонолів АФ9-12, АФ9-9 і 2В1317-12 навіть без стабілізуючих добавок.

Зарубіжні спеціалісти застосують як дезінфектанти і антисептики такі препарати на основі йодофорів: с-280, веладин, оізан, супердип (усі виробництва Швейцарії), дайа-зан (виробництва Японії).

Рідка форма засобів на основі гідрогену пероксиду незручна для застосування, це підштовхує дослідників до пошуку пероксидних сполук у твердій формі.

За кордоном композиції на основі гідрогену пероксиду у твердій і рідкій формах одержали широке визнання через високу ефективність, широкий спектр дії, невелику токсичність, екологічну безпечність і зручність у застосуванні. Прикладом може бути препарат apisin, що випускається у вигляді готових робочих розчинів різної концентрації (аерозолі або порошки, залежно від цільового призначення). Ним широко користуються в Австрії та Німеччині.

Високою антимікробною активністю і широким спектром антимікробної дії відрізняються препарати з групи

надкислот. Такими дезінфікуючими засобами у вітчизняній практиці є дезоксон-1 і дезоксон-4.

Для дезінфекції при кишкових і краплинних інфекціях бактеріальної етіології в інфекційних відділеннях і лікувально-профілактичних закладах підходить алкіл (С_і2—С₁₄) — диметилбензиламоній хлорид, що випускається промисловістю. Його комерційна назва «Катамін АБ». Для знезаражування різних поверхонь, речей, білизни і посуду рекомендується 0,5%-вий розчин цього препарату застосовувати впродовж 15—120 хв (залежно від характеру об'єкта, що знезаражується, і наявності на ньому органічного забруднення). Він дозволяє поєднати два процеси — миття і дезінфекцію, що дуже зручно для працівників лікувально-профілактичних закладів.

Фенольні препарати вітчизняного виробництва (фенол, крезоли, лізол, бензилфенол, хлор-(3-нафтол та ін.) за активністю, токсичністю і ступенем чистоти поступаються закордонним і тому використовуються для «грубої» дезінфекції, тобто для знезаражування «некритичних об'єктів», що не відіграють вирішальної ролі в передачі інфекції. Виняток становлять бензилфенол і хлор-(3-нафтол, що широко застосовуються для дезінфекції.

За цільовим призначенням побутові дезінфікуючі засоби можна поділити на миючо-дезінфікуючі, чистячо-дезін-фікуючі і відбілюючо-дезінфікуючі. До їх складу, крім діючої речовини, входять такі компоненти: ПАР, органічні та неорганічні добавки, абразиви тощо. Віднесення дезінфектантів до складу миючих і чистячих засобів дозволяє поєднати механічне чищення оброблюваних об'єктів і дезінфекцію в один процес.

У групі миючо-дезінфікуючих засобів на основі хлорактивних речовин для дезінфекції та відбілювання речей відомі такі засоби, як «Білка» та «Білизна» (на основі кальцію і натрію гіпохлоритів), дихлор-1 і хлорцин (на основі хлорізоціануратів), сульфохлорантин (на основі дихлорди-метилгідантоїну), причому «Білку» і дихлор-1 можна застосовувати як при ручному, так і при машинному пранні білизни.

Чистячо-дезінфікуючі засоби, призначені для очищення й дезінфекції санітарно-технічного обладнання (ванн, раковин, унітазів), випускаються як порошки або пасти. Найчас-

Глава 12

Товари обмеженого аптечного асортименту_______________________________ 141

тине діючою речовиною в них є хлорактивні сполуки (до 7 % активного хлору). Прикладом можуть служити засоби «Дезус» (на основі хлораміну), «Блиск-2» (на основі солі кальцію гіпохлориту), «Беласепт» (на основі хлорізоціану-ратів).

Миючі та дезінфікуючі засоби на основі ПАР, на відміну від хлорактивних, не мають відбілюючих властивостей і тому придатні для дезінфекції кольорової білизни з бавовняної і синтетичної тканин (капрон, віскоза тощо). Відсутність неприємного запаху і кородуючої властивості робить такі препарати бажаними при знезаражуванні посуду. На жаль, асортимент подібних засобів (рідин й паст) на основі ПАР значно менший, ніж засобів із вмістом хлорактивних речовин.

Основні напрями розробки дезінфікуючих засобів. Пошуки нових дезінфікуючих засобів здійснюються переважно серед традиційних класів хімічних сполук. До них відносять:

— хлорактивні сполуки;

— похідні гідрогену пероксиду;

— альдегіди;

— феноли і спирти;

— різні ПАР;

— інші сполуки.

Група хлорактивних сполук має дві підгрупи — неорганічні й органічні сполуки. До першої належать хлорне вапно, гіпохлорити лужних і луго-земельних матеріалів. Для дезінфекції води тепер застосовують хлор, а також хлору діоксид. Серед органічних речовин широке застосування одержали монохлорамін, хлоровані похідні ціанурової кислоти, дихлордиметилгідантоїн.

Гідрогену пероксид здавна застосовується в медичній практиці як дезінфікуючий засіб, але він має недолік — швидке розкладання в присутності білка і крові. Цієї вади позбавлені його похідні — надкислоти, що є високоефективними спороцидами. На жаль, такі продукти викликають корозію металів, що обмежує сферу їх застосування.

Альдегіди також мають широкий спектр дії, включаючи спорові форми. У порівнянні з іншими спороцидами сполуки цієї групи не викликають корозії, проте мають сильний запах.

Зараз у дезінфекційній практиці поширені три представники групи альдегідів — формальдегід, гліоксаль, глутаро-вий альдегід. Перевага цих сполук перед іншими спороцидами полягає у відсутності корозії знезаражуваних предметів.

Препарати фенолу не популярні в нашій країні, хоча й мають певні переваги. Недостатнє хімічне очищення, відсутність активних дезодорантів робить їх практично непридатними для використання.

У світовій практиці як дезінфікуючі засоби з групи мо-нофенолів використовують бензилхлорфенол, бензилфенол, ж-хлор-п-ксиленол та інші заміщені феноли і їх сполуки. Широко відомі ці сполуки під назвами превентоли (фірма «Байєр», Німеччина) та ніпациди («Ніпа», Великобританія).

Із спиртів практичне значення зберігає етанол, у меншій мірі — ізопропанол, гліколі й інші полігідроксильовані сполуки, які часто вводять до складу дезінфікуючих рецептур.

Поверхнево-активні речовини мають ряд переваг перед іншими бактерицидними препаратами: вони не мають запаху, не псують знезаражуваних предметів, добре розчиняються у воді, їм притаманні високі антикорозійні та антистатичні, а також мийні властивості.

Серед катіонних ПАР особливе місце займають четвертинні амонієві сполуки (ЧАС). У нашій країні обмежене практичне значення мають лише два представники ЧАС — «Катамін АБ» і алкілтриметиламоній хлорит.

У світовій практиці популярні дезінфектанти, що належать до групи амфолітних ПАР і відомі під назвою ТЕГО. Поряд із високою бактерицидною активністю вони мають мийні властивості, не кородують метали. Першим і поки що єдиним представником цієї групи в нашій країні є ам-фолан, промисловий випуск якого розпочато у 1989 році.

Засоби дезінсекції. Застосування інсектоакарици-дів у системі охорони здоров'я є обов'язковим елементом заходів, спрямованих на регулювання чисельності членистоногих і в першу чергу — переносників хвороб. За даними ВООЗ, несприятлива обстановка у світі зберігається через такі хвороби, як малярія, філяріоз, хвороба Шагаса, чума та інші, переносниками яких є комарі, мошки, клопи, блохи. Інсектициди, рекомендовані до практичного застосування в медичній дезінсекції, мають відповідати таким вимо-

Глава 12

Товари обмеженого аптечного асортименту

гам: максимально висока ефективність у боротьбі проти шкідливих видів членистоногих при якомога менших нормах витрат; відсутність негативного впливу на людей, тварин або інші організми; відсутність кумуляції в організмі теплокровних; низька токсичність для гідробіонтів та інших корисних організмів, що живуть у водоймах і ґрунті; порівняно швидке розкладання у воді й ґрунті з утворенням безпечних продуктів; достатня безпечність зберігання, що виключає можливість гострих отруєнь обслуговуючого персоналу й населення; висока економічна ефективність при використанні; безпечна і зручна форма застосування препарату.

На сучасному етапі основним принципом дезінсекції є раціональне використання різноманітних засобів і методів регулювання чисельності членистоногих у залежності від їх виду, стадії розвитку, конкретних умов існування. Застосування хімічних засобів дедалі частіше поєднується з іншими методами обмеження чисельності шкідливих членистоногих.

Протягом останніх десятиліть у медичній дезінсекції найчастіше використовували інсектициди, що належать до таких класів хімічних сполук, як ФОС, піретроїди, карбама-ти, ХОС. Набули поширення також препарати біологічної природи.

Найбільш популярним є хлорофос, який добре вивчений і давно використовується в медичній дезінсекції. Не менший попит існує на препарат диметилдихлорвінілфосфат (ДДВФ). На основі ДДВФ випускають балони «Дихлофос». Для боротьби із синантропними комахами зараз випускають суміші ДДВФ із карбофосом («Карбозоль), перметри-ном («Перфос-Л), неопінааміном («Неофос»), а для боротьби з літаючими комахами — аерозольний балон «Нефрафос». На основі ДДВФ випускаються засоби для боротьби з мол-лю — «Молемор» (у вигляді пластин із віддушкою) і «Дез-моль» (у вигляді таблеток).

Для медичної дезінсекції у вітчизняній практиці використовують також карбофос, сульфідофос (обмежено), сумі-тіон, інші застосовують у невеликих кількостях. Окрім названих інсектицидних препаратів із групи ФОС, дозволені до застосування: дифос (для боротьби з личинками комарів та постільних клопів); актелік — вітчизняного й закордон-

ного виробництва (для боротьби з мухами, блохами, кліщами, комарами, клопами і тарганами); дибром (застосовується перевалено зарубіжними спеціалістами як препарат гострої і залишкової дії для боротьби з тарганами); дурсбан (для боротьби із синантропними комахами) і ряд інших препаратів.

У сучасний практиці широко використовують препарати на основі Bacillus thuringiensis H-14 (бактокуліцид, бак-толарвіцид), БЛП і Bacillus sphaericus (сфероларвіцид).

У захисті людей від кровососних членистоногих важливе місце належить розробці нових ефективних і економічно вигідних репелентних препаратів. Основними діючими речовинами більшості сучасних препаратів є ефективні репеленти діетилтолуамід (ДЕТА) і бензоїлпіперидин, а також малоефективний препарат диметилфталат (ДМФ). На основі сумішей цих репелентів вітчизняна промисловість випускає ряд препаратів: суміш ДЕТА і ДМФ входить до складу композиції в аерозольному балоні «Рефтамід»; на основі суміші ДМФ із бензоїлпіперидином випускають емульсію і крем «Ребефтал». На жаль, при впорядкуванні рецептур цих препаратів добір співвідношень діючих речовин здійснюється емпірично, без аналізу закономірностей одночасної дії репелентів.

Дата добавления: 2015-04-30