Яке лабораторне дослідження показане хворому у першу чергу? 3 страница

Яке лікування слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

16. Хворий 23-х років. Встановлено діагноз туберкульозного менінгіту. У
легенях визначаються звапнені лімфатичні вузлі. МБТ у спинномозковій
рідині не виявлено.

Яке лікування слід призначити хворому в інтенсивній фазі? '

17. Хворий 39-ти років впродовж 6-ти років хворіє на фіброзно-
кавернозний туберкульоз легень. Лікування етіотропними препаратами
було неефективним. Хірургічні методи лікування протипоказані.
Звернувся зі скаргами на високу температуру, слабість, кашель з
харкотинням, кровохаркання. У харкотинні виявлені МБТ стійкі до
стрептоміцину.

Яке лікування слід призначити хворому?

18. У дитини 10-ти років виявлено первинний туберкульозний комплекс
середньої частки правої легені у фазі інфільтрації, МБТ- (пневмонічна
стадія).

Яку комплексну терапію слід призначити дитині в інтенсивній фазі?

19. У хворого 51-го року вперше виявлено фіброзно-кавернозний
туберкульоз нижньої частки лівої легені. Рентгенологічно визначається
зменшення розміру нижньої частки лівої легені, зміщення серця та органів
середостіння вліво. У VI сегменті на фоні цирозу відмічається товстостінна
порожнина. У нижніх відділах лівої легені спостерігаються дрібні
іптенсивні вогнищеві тіні. У харкотинні виявлено МБТ, чутливі до всіх
протитуберкульозних препаратів.

Яке лікування слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

20. У хворого 26-ти років вперше виявлено казеозну пневмонію правої
легені. У харкотинні багаторазово виявлено МБТ, чутливі до всіх
протитуберкульозних препаратів.

Яке лікупання слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

21. Хворий 48-ми років. Хворіє на циротичний туберкульоз лівої легені,
ДНІ-ІІ ступеню. Періодично спостерігається бактеріовиділення.

Яке лікування слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

22. Хворому 40 років. У дитинстві мав контакт з хворим на туберкульоз.
При оформленні на роботу, флюорографічним методом у І сегменті правої
легені виявлено ділянку затемнення 2 см у діаметрі середньої інтенсивності
з чіткими рівними контурами. У прилеглій легеневій тканині
визначаються одиничні малої інтенсивності вогнищеві тіні. Скарг немає.
Об'єктивно без патології. Аналіз крові у межах норми. МБТ не виявлено.
Встановлено діагноз: туберкульома І сегменту правої легені, МБТ-.

Яке лікування» слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

23. Хворому 47-ми років встановлено діагноз: казеозна пневмонія правої
легені. Стан хворого важкий. Температура тіла 39-40'С, відмічається
кашель з харкотинням, задишка в спокої. Хворий ВІЛ-інфікований. Над
верхньою часткою правої легені визначається тупість. Дихання
бронхіальне. Вислуховується невелика кількість різнокаліберних вологих
хрипів. Аналіз крові - Л-12,4х10 /л, ШОЕ - 38 мм/год. Рентгенологічно:
верхня частка правої легені тотально затемнена, на фоні затемнення
визначаються множинні ділянки прояснення. У нижніх частках обох
легень визначаються малої інтенсивності вогнищеві тіні з нечіткими
контурами. У харкотинні виявлено МБТ.

Яку патогенетичну терапію варто додати до антимікобактеріальноі?

1. Хворому 40 років. Перебував на лікуванні у протитуберкульозному диспансері з приводу ВДТБ (15.02.2005) верхньої частки лівої легені (інфільтративний, фаза розпаду і обсіменіння), Деетр+, МБТ+М-К+Резист-РезистІІО, ГІСТО, Кат1Ког1(2005). Через 3 місяці від початку лікування хворий був виписаний за порушення стаціонарного режиму. Впродовж 2,5 міс. антимікобактеріальні препарати не приймав. Зараз поступив у зв'язку з прогресуванням туберкульозного процесу.

Який режим лікування показаний хворому?

A. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Етамбутол.

B. Ізоніазид + Рифампіцин + Етамбутол + Піразинамід.

C. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід.

D. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід + Етамбутол.

E. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Канаміцин.

2. Хворий 32-х років. Поступив до стаціонару протитуберкульозного
диспансеру із скаргами на періодичне підвищення температури тіла до
37,0°С, слабість. Після проведення рентгенологічного і лабораторного
досліджень встановлено діагноз: ВДТБ (15.02.2005) верхньої частки правої
легені (вогнищевий, фаза інфільтрації), Дестр-, МБТ-М-К-
РезистОРезистІІО. ПСТО, КатЗКог4(2005).

Який режим лікування доцільно призначити хворому?

A. Ізоніазид + Рифампіцин 4- Стрептоміцин.

B. Ізоніазид + Рифампіцин.

C. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід.

D. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід + Етамбутол.

E. Ізоніазид + Рифампіции + Етамбутол.

3. Хворий 42-х років. Перебувас на стаціонарному лікуванні у
протитуберкульозному стаціонарі з діагнозом: ВДТБ (1.01.2005) верхньої
частки правої легені (інфільтративний, фаза розпаду і обсіменіння),
Дестр+, МБТ+М-К+Резист-РезистІІО, ГІСТО, Кат1Ког1(2005).
Рентгенологічно визначено наявність інфільтративних змін з порожниною
розпаду (3,0x4,0 см), вогнища бронхогенного обсіменіння в обох легенях.
Хворому призначено лікування: Ізоніазид 0,3 + Рифампіцин 0,6 +
Стрептоміцин 1,0 + Піразинамід 1,5. Через 2,5 міс лікування на оглядовій
рентгенограмі визначається розсмоктування значної кількості вогнищ
обсіменіння та інфільтративних змін. Порожнина розпаду залишається,
але розміри її зменшилися. Бактеріовиділення продовжується.

Яка буде подальша тактика ведення хворого?

A. Застосувати оперативне втручання.

B. Продовжити лікування за тим самим режимом: Ізоніазид
0,3+Рифампіцин 0,6+Стрептоміцин 1,0+ Піразинамід 1,5.

C. Призначити наступний режим: Ізоніазид 0,3 +Рифампіцин 0,6

+Етамбутол 1,2 + Піразинамід 1,5.

D. Продовжити лікування за схемою Ізоніазид 0,3 + Рифампіцин 0,6

І Стрептоміцин 1,0.

E. Продовжити лікування за схемою Ізоніазид 0,3 + Рифампіцин 0,6 +

Піразинамід 1,5.

4. Хвора 28-ми років поступила до стаціонару протитуберкульозного
диспансеру із скаргами на слабість, підвищення температури тіла до 38°С,
кашель з харкотинням, зниження маси тіла. Рентгенологічно: у верхній
частці правої легені визначаються інфільтративні зміни з наявністю
деструкції, вогнища обсіменіння в Sl,2 правої і S6 лівої легені. У аналізі
харкотиння - МБТ+.

Який режим лікування слід призначити хворій в інтенсивній фазі?

A. Ізоніазид І Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід.

B. Ізопіазид І- Рифампіцин + Стрептоміцин.

C. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід + Етамбутол.

D. Ізопіазид 4- Рифампіцин -І- Піразинамід + Етамбутол.

E. Ізоніазид + Рифампіцин + Етамбутол + Ктіонамід.

5.Хворій 40 років. Поступила на лікування до стаціонару протитуберкульозного диспансеру із скаргами на кашель з харкотинням, слабість, підвищення температури тіла до 37,ЗС. Вперше туберкульоз легень було виявлено 4 роки тому. Після успішного лікування у наступні З роки відмічалось клінічне благополуччя. На оглядовій рентгенограмі і томограмах у верхній частці лівої легені визначається інфільтративна тінь негомогенної структури. У харкотинні виявлено МБТ, чутливі до всіх антимікобактеріальних препаратів І ряду.

Який режим лікування потрібно призначити хворій в інтенсивній фазі?

A. Ізоніазид + Рифампіцин + Шразинамід + Етамбутол.

B. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід.

C. Ізоніазид + Рифампіцин -і- Стрептоміцин + Піразинамід + Етамбутол.

D. Ізоніазид + Рифампіцин + Піразинамід.

E. Ізоніазид + Рифампіцин + Офлоксацин.+ Етамбутол.

6. Хворий 24-х років. Вперше виявлений 10 місяців тому, коли було
встановлено діагноз: ВДТБ (14.02.2005) верхньої частки правої легені
(інфільтративний, фаза розпаду і обсіменіння), Дестр+,
МБТ+М+К+Резист(Н+К)РезистІІО, ГІСТО, Кат1Ког1(2005). Через 6
місяціп нпсфектишіого лікування хворого було виписано (порушення
режиму). Нерп:* 4 місяців він знову поступив до стаціонару для
продовження лікування. Діагноз хворого: ВДТБ (14.02.2005) верхньої
частки правої легені (фіброзно-кавернозний, фаза інфільтрації та
обсіменіння), МБТ+, М+К+Резист(Н+К+Е+2)РезистІІ0, ГІСТО,
Кат2ког4(2005). У верхній частці правої легені визначається гігантська
каверна (6,0x7,0 см). Хворому запропоновано хірургічне лікування.

Яке оперативне втручання найдоцільніше застосувати у даного хворого?

A. Кавернотомія.

B. Пульмонектомія.

C. Сегментектомія.

D. Лобектомія.

E. Кавернопластика.

7. Хворий 35-ти років. Поступив на лікування до протитуберкульозного
диспансеру із скаргами на слабість, підвищення температури тіла до
37,3°С, кашель з харкотинням. Після дообстеження хворому встановлено
діагноз: ВДТБ (8.01.2005) S2 (туберкульома), Дестр+,
МБТ+М+К+РезистОРезистІІО, ГІСТО, Кат1Ког1(2005). Через 2 місяці
лікування встановлено збільшення розмірів туберкульоми до 5,5см в
діаметрі. Бактеріовиділення не припинилось. Хворого готують до операції.

Яке оперативне втручання є оптимальним для хворого?

A. Пульмонектомія.

B. Лобектомія.

C. Білобектомія.

D. Сегментектомія.

E. Вилущення туберкульоми.

8. Хворий 53-х років. Хворіє на туберкульоз легень впродовж 6 років.
Два роки тому хворому було встановлено діагноз: ХТБ (2.09.1994) легень
(фіброзно-каверпозпий, фаза інфільтрації та обсіменіння),
МБТ+М+К+Резист-РезистІІО, ГІСТО КатКог 3(2002).

Який режим лікування слід призначити хворому в інтенсивній фазі?

A. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин.

B. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Шразинамід.

C. Ізоніазид + Рифампіцин + Піразинамід + Етамбутол.

D. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Піразинамід + Етамбутол.

E. Ізоніазид + Рифампіцин + Канаміцин + Бтамбутол.

9. Хворий 30-ти років. Поступив на стаціонарне лікування в
протитуберкульозний диспансер з приводу ВДТБ (4.11.2004) легень
(дисемінований, фаза інфільтрації і розпаду), Дестр+, МБТ+М+К+Резист-
РезистІІО, ГІСТО, Кат1Ког4(2004). Відповідно категорії 1 хворому
проводиться лікування: Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин +
Шразинамід. Хворий постійно зловживає алкоголем.

Який препарат доцільно призначати хворому для неспецифічної терапії?

A. Амброксол.

B. Кнрсил.

C. Лідаза.

D. Трсптал.

E. Альмагель.

10. Хворий 50-ти років перебуває на лікуванні у протитуберкульозному
стаціонарі. Клінічний діагноз: ВДТБ (12.01.2005) верхньої частки правої
легені (казеозна пневмонія) Дестр+, МБТ+М+К+Резист+(Н) РезистІІО,
ГІСТО, Кат1Ког1(2004). До отримання результатів чутливості МБТ
хворому проводилось наступне лікування: Ізоніазид + Рифампіцин +
Стрептоміцин + Піразинамід.

Який препарат краще призначити замість ізоніазиду?

A. Рифабутин.

B. Фтивазид.

C. Офлоксацин.

D. ПАСК.

E. Канаміцин.

11. Хворому 33 роки. Перебуває на лікуванні у протитуберкульозному
диспансері з діагнозом: туберкульозний менінгіт. Діагноз підтверджений
виявленням МБТ в спинномозковій рідині. Хворому призначено
лікування: Ізоніазид + ПАСК - внутрішньовенно, рифампіцин - per os,
стрептоміцин - впутрішньом'язово, піразинамід - per os.

Який препарат доцільно вводити ендолюмбально під час проведення спинномозкової пункції?

A. Рифампіцин.

B. ПАСК.

C. Стрептоміцин.

D. Амікацин.

E. Стрептоміцину хлоркальцієвий комплекс.

1. Скільки існує категорій лікування хворих на туберкульоз?

A. 1.

B. 2.
С.З.
D.4.
Е. 5.

2. Які а перелічених антимікобактеріальних препаратів є
найефективнішими?

A. Стрептоміцин і піразинамід.

B. Ізоніазид і рифампіцин.

C. Етамбутол і канаміцин.

D. Етіонамід і циклосерин.

E. Тіоацетазон і ПАСК.

3. Яка оптимальна тривалість основного курсу антимікобактеріальної

терапії хворого на ВДТБ (13.08.2003) верхньої частки лівої легені (вогнищевий, фаза інфільтрації), Дестр, МБТ-М-К-, ГІСТО, КатЗ Ког 3(2003)?

A. 1-2 місяці.

B. 3-4 місяці.

C. 4-6 місяців.

D. 7-8 місяців.
К 9-10 місяців.

4. Якою буде тривалість основного курсу антимікобактеріальної терапії у

хворого на міліарний туберкульоз легень, МБТ (+)?

A. 2-3 місяці.

B. 4-5 місяців.

C. 6-7 місяців.

D. 8-12 місяців.

E. Понад 1,5 року.

5. Яка оптимальна схема антимікобактеріальної терапії в початковій фазі

у хворого з ВДТБ (05.09.2004) верхньої частки правої легені (туберкульома), Дестр-, МБТ-М-К-, ГІСТО?

A. Ізоніазид + рифапміцин + стрептоміцин.

B. Ізоніазид + рифапміцин +- піразинамід.

C. Ізоніазид + стрептоміцин + піразинамід.

D. Рифампіцин + стрептоміцин + етамбутол.

E. Піразинамід + канаміции + етамбутол.

6. Для якого з антимікобактеріальних препаратів властива ототоксична

дія, через що його не можна призначати вагітним жінкам?

A. Етамбутол.

B. Рифампіцин.

C. Стрептоміцин.

D. Піразинамід.

E. Ізоніазид...

7. Яка з перелічених комбінацій антимікобактеріальних препаратів є

раціональною?

A. Стрептоміцин + канаміцин + біоміцин.

B. Канаміцин + віоміцип + ізоніазид,

C. Рифапміцин -І- піразинамід + ізоніазид.

D. Ізоніазид + фтивазид + ПАСК.

E. Етамбутол + HACK + тіоацетазон.....

8. Який препарат призначають з метою попередження нейротоксичиої дії

ізоніазиду?

A. Вітамін С.

B. Вітамін А.

C. Вітамін Вб.

D. Вітамін В12.

E. Діазолін....

9. При якій формі та ускладненні туберкульозу легень найдоцільніше

призначити преднізолоп?

A. Інфільтративний туберкульоз легень, ускладнений ексудативним
плевритом. І

B. Хронічний дисеміиоваїшй туберкульоз легень, хронічне легеневе
серце.

C. Фіброзно-кавернопний туберкульоз легень, амілоїдоз внутрішніх
органів.

D. Туберкульома верхньої частки правої легені, специфічний коліт.

E. Циротичний туберкульоз легень, аспергільома легені.

10. Яка тривалість антимікобактеріальної терапії після успішно
проведеної резекції верхньої частки правої легені з приводу
туберкульоми?

A. 1-2 тижні.

B. 3-4 тижні.

C. 2-3 місяці.

D. 4-6 місяці.

E. 7-10 місяців.

11. Хворому 48 років. Захворів рік тому на ВДТБ (17.07.2003) верхньої
частки лівої легені (інфільтративний, фаза розпаду і обсіменіння), Дестр+,
МБТ+М-К+Резист-, ГІСТО, Каті КогЗ(2000). Антимікобактеріальні
препарати (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, піразинамід) приймав
нерегулярно, з перервами. У хворого з'явилася загальна слабість,
лихоманка, біль в попереку та ногах, нудота. При огляді склери і слизові -
іктеричні, печінка збільшена і болюча. Сеча з червоним відтінком через
гемоліз крові.

Яка найімовірніша причина погіршення стану хворого?

A. Прогресування туберкульозу.

B. Вірусний гепатит.

C. Побічна дія піразинаміду.

D. Побічна дія рифампіцину.

E. Токсико-алергічна реакція на ізоніазид.

12. Який з препаратів викликає зниження гостроти зору і сприйняття
кольорів?

A. Офлоксацин.

B. Піразинамід,.

C. Етамбутол.

D. Рифампіцин.

E. Ізоніазид.

13. В якій групі диспансерного спостереження проводять протирецидивну
хіміотерапію?

A. 1.

B. 2.
С.З.

D. 4.

E. 5.

1. Яке закінчення має речення: Туберкульоз невстановленої
локалізації....?

A. Переважає в структурі захворюваності на первинний туберкульоз.

B. У структурі захворюваності на первинний туберкульоз є другим після

первинного туберкульозного комплексу.

C. Переважає в структурі захворюваності на туберкульоз.

D. Діагностується у виключних випадках.

E. У структурі захворюваності на первинний туберкульозу є другим

після туберкульозу внутріпшьогрудних лімфатичних вузлів.

2. Яке вірне визначення поняття туберкульозу невстановленої
локалізації?

A.Це стан, коли у хворого є підозра на туберкульоз, але він ще не
обстежений.

B. Це стан, коли людина інфікована туберкульозом, але немає клінічних

проявів хвороби.

C. Це клінічна форма первинного туберкульозу, при якій є
симптомокомплекс функціональних розладів без локальних проявів
захворювання.

D. Це стан, який виникає одразу після зараження та супроводжується

бактеріемією до того, як мікобактерії зафіксуються в паренхіматозних органах.

E. Це стан, що констатується, якщо у людини є гіперергічна реакція на

пробу Манту.

3. У нкому віці звичайно виставляється діагноз долокальної форми

туберкульозу?

A. У дитячому.

B. У старечому.

C. У будь-якому.

D. У фертільному.

E. У похилому.

4. Які зміни складають патоморфологічний субстрат туберкульозу
невстановленої локалізації?

A.Мінімальні специфічні та параспецифічні зміни у паренхіматозних

органах, зокрема у лімфатичних вузлах.

B. Гепералізоване утворення у паренхіматозних органах первинних
туберкульозних гранульом.

C. Морфологічні зміни відсутні.

D. Генералізована ексудативна реакція.

E. Мінімальна ексудативна реакція на місті проникнення збудника.

5. Як правильно продовжити речення: Локальні зміни при туберкульозі

невстановленої локалізації.......?

A. Відсутні.

B. Не можуть бути виявлені при ретельному клінічному обстеженні.

C. Можуть бути виявлені при ретельному клінічному обстеженні.

D. Значно виражені в усіх органах та тканинах.

E. Можуть виявлятися або бути відсутні.

6. Які клінічні прояви переважають при туберкульозі невстановленої

локалізації?

A. Ураження різних органік та систем.

B. Загальноїнтоксикаційні.

C. Клінічні прояви відсутні.

D. При ретельному обстеженні виявляються симптоми ураження
легенів.

E. При ретельному обстеженні виявляються симптоми ураження
внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

7. Чи характерно для туберкульозу невстановленої локалізації збільшення

периферичних лімфатичних вузлів?

A. Так, характерно значне збільшення периферичних лімфатичних
вузлів.

B. Так, характерно помірне збільшення не менше 2 груп, зокрема
підщелепних та шийних лімфатичних вузлів.

C. Так, характерно помірне збільшення не менше 5 груп лімфатичних

вузлів.

D. Ні, не характерно.

E. Буває в окремих випадках.

8. Які лімфовузли, за формою та консистенцією, звичайно
спостерігаються при туберкульозі невстановленої локалізації?

A. Щільні, бугристі, спаяні зі шкірою.

B. М'якиеластичні, рухомі.

C. Розм'якшені, з некротичним центром, можуть утворюватись нориці.

D. Тістуватої консистенції, спаяні зі шкірою.

E. Мають вигляд щільних рухомих конгломератів.

9. Які прояви у клініці туберкульозу невстановленої локалізації відносять

до параспецнфічпих змін?

A. Плеврит, перитоніт, перикардит.

B. Риніт, синусит, тонзиліт.

C. Коратокон'юшстивіт, блефарит, вузлувату еритему.

D. Пневмонію, хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальну астму.

E. Явища ексудативного, алергічного, нервово-артритичного діатезу.

10. Який результат проби Манту з 2Т0 є потрібною умовою для констатації
діагнозу "туберкульоз невстановленої локалізації"?

A. Негативний.

B. Позитивний, визначений як післявакцинна алергія.

C. Позитивний, визначений як інфекційна алергія.

D. Нещодавній віраж туберкулінової проби.

E. Гіперергічна реакція.

11. Який характер звичайно має температурна реакція у хворого на
туберкульоз невстановленої локалізації?

A. Субфебрилітет протягом перших 3-5 днів хвороби.

B. Тривалий непостійний субфебрилітет.

C. Лихоманка протягом перших 3-5 днів хвороби.,

D. Неправильна лихоманка.

E. Нормальна температура тіла.

12. Який характер звичайно має харкотиння у хворого на туберкульоз
невстановленої локалізації?

A. Слизуватий.

B. Слизувато-гнійний.

C. Гнійний.

D. Слизуватий з прожилками крові.

E. Харкотиння відсутнє.

13. Яким методом звичайно виявляється бактеріовиділення у хворого на
туберкульоз невстановленої локалізації?

A. Бактеріоскопічним.

B. Бактеріоскопічним за допомогою флотації.

C. Бактеріологічним.

D. Біологічним.

E. Не виявляється ніяким.

14. Якої лікувальної тактики потребує виставлення діагнозу "туберкульоз *
невстановленої локалізації" V

A. Динамічного спостереження.

B. Подальшого обстеження.

C. Лікування як клінічної форми туберкульозу.

D. Хіміопрофілактики.

E. Вакцинопрофілактики.

15. Яке ствердження є вірним?

A. Туберкульоз невстановленої локалізації та ранній період
туберкульозної інфекції - це різні визначення одного й того ж
поняття.

B. Туберкульоз невстановленої локалізації та ранній період
туберкульозної інфекції - це різні клінічні форми туберкульозу.

C. Ранній період туберкульозної інфекції звичайно закінчується
розвитком туберкульозу невстановленої локалізації.

D. Туберкульоз невстановленої локалізації виникає у ранньому періоді

туберкульозної інфекції.

E. Туберкульоз невстановленої локалізації не виникає у ранньому

періоді туберкульозної інфекції.

1. У дитини 6-ти років з контакту уперше виявлена позитивна проба
Манту з 2 ТО - інфільтрат діаметром 20 мм. Скаржиться на підвищення
температури до 37,2° - 37,4°С, погіршення апетиту, головний біль, швидку
стомлюваність, пічну пітливість. Об'єктивно: пальпуються дрібні,
еластичні, безболісні периферичні лімфатичні вузли. Рентгенологічно
патології у легенях не виявлено. Аналіз крові у межах норми.

Який діагноз слід встановити дитині?

2. Дитина 6-ти років. З контакту. Проба Манту з 2ТО ППД-Л -
інфільтрат діаметром 18 мм. Скаржиться на підвищення температури до
37,2¹-37,3"С, погіршення апетиту, головний біль, швидку стомлюваність,
нічну пітливість. Об'єктивно: пальпуються дрібні, еластичні, безболісні
периферичні лімфатичні вузли. Рентгенологічно патології у легенях не
виявлено. Аналіз крові у межах норми.

Який діагноз у дитини є найімовірнішим?

3. У хворого 12-ти років 1,5 роки тому виявлено "віраж" туберкулінової
проби. Дитина не перебувала під наглядом протитуберкульозного
диспансеру, не лікувалась, тому що батьки виїжджали в інше місто. У
даний час звернулися до лікаря тому, що у дитини періодично
підвищується температура до 38°С, турбує нічна пітливість, дитина гірше
стала вчитися, втрачає масу тіла, відстає від однолітків у розвитку.
Пальпаторно визначаються збільшепі, безболісні, щільні периферичні
лімфатичні вузли. На гомілках відмічається вузлувата еритема.
Рентгенологічно патології в легенях не виявлено. Проба Манту з 2ТО ППД-
Л - інфільтрат діаметром 16 мм.

Який діагноз у дитини є найімовірнішим?

4. Дитина 11 років. Встановлено діагноз: туберкульоз невстановленої
локалізації.

До якої категорії слід відпести дитину?

1. Хлопчик 10-ти років. Ревакцинований у 7 років. У 8 років проба Манту з 2 ТО ППД-Л була 10 мм, у 9 років - 8мм, у 10 - 17 мм. Дитина 6 місяців тому мала контакт з хворим на туберкульоз (МБТ+) дідусем. У дитини з'явилась швидка стомлюваність, нездужання, слабість, дратівливість, зниження апетиту. При об'єктивному обстеженні: шкірні покриви бліді, дещо вологі, тургор м'язів задовільний; пальпуються збільшені (1-2 мм) лімфатичні вузли заднього трикутника шиї, м'якої еластичної консистенції, безболісні. Гемограма: Ер. - 4,5x1012 л, Л -9,2x109 л, п-8%, ІПОЕ-17 мм/год.. При рентгенологічному обстеженні органів грудної порожнини патологічних змін не виявлено.

Яка форма туберкульозу виявлена у дитини?

A. Вогнищевий туберкульоз легень.

B. Туберкульоз мозкових оболонок і нервової системи.

C. Туберкульоз невстановленої локалізації.

D. Туберкульоз бронха.

E. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (мала форма).

2. У дитини 4-х років відмічається підвищення температури тіла до 37,1 - 37,3" С, слабість, пітливість, зниження апетиту, поганий сон. Проба Манту з 2ТО ППД-Л у 3 роки - діаметр інфільтрату 5 мм, а у 4 - 15 мм. Пульс - 70 ударів за хвилину, ритмічний. Мигдалики не змінені. Змін з боку серця та легень не виявлено. Пальпуються збільшені пахвові лімфатичні вузли м'якої еластичної консистенції, безболісні. На оглядовій рентгенограмі патологічних змін немає. У загальному аналізі крові: Ер -4,0 1012?л, гемоглобін - 135 г/л, Л - 10х10^е/л, є - 8%, ШОЕ - 7 мм/год. Аналіз сечі - без змін.

Дитині встановлено попередній діагноз: туберкульоз невстановленої

локалізації.

З яким захворюванням у даному випадку слід провести диференціальну діагностику туберкульозу невстановленої локалізації?

A. Гіпертиреоз.

B. Тонзиліт.

C. Пієлонефрит.

D. Ревматизм.

E. Холецистит.

З У дівчинки 4-х років відмічається слабість, зниження апетиту і маси тіла, порушення сну, підвищена втомлюваність. Пальпуються незначно збільшені шийні, пахвові, кубітальні лімфатичні вузли. Пульс - 90 ударів за хвилину. При об'єктивному та рентгенологічному обстеженні змін з боку серця, легень не встановлено. Показники аналізів крові та сечі у межах норми. Вакцинована у пологовому будинку. В 4 роки у дитини зареєстровано віраж і гіперергічну пробу Манту з 2ТО ППД-Л - діаметр інфільтрату 18 мм, у 3 роки - 5 мм. Встановлено діагноз: туберкульоз невстановленої локалізації.

Яка об'єктивна ознака є характерною тільки для туберкульозу невстановленої локалізації?

A. Збільшення периферичних лімфатичних вузлів.

B. Віраж проби Манту з 2Т0 ППД-Л.

C. Гіперергічна проба Манту з 2ТО ППД-Л.

D. Втрата маси тіла.

E. Ніяка.

4. Підліток 12-ти років скаржиться на слабість, пітливість,
субфсбрильпу температуру надвечір (37,5°С), дратівливість, зниження
апетиту, швидку втомлюваність. Іноді турбує нудота, біль в правому
підребір'ї, суглобах, тахікардія. Ревакцинований у 7 років. Дані про
реакцію Манту з 2ТО ППД-Л у 8 та 9 років відсутні. У 10 років проба Манту
була з діаметром інфільтрату 7 мм, в 11 - 7 мм, а зараз - 18 мм. На
оглядовій рентгенограмі і серединній томограмі відхилень від норми немає.

Після проведеної диференціальної діагностики встановлено клінічний діагноз: туберкульоз невстановленої локалізації.

Які скарги характерні для туберкульозу невстановленої локалізації?

A.Слабість, поганий апетит, кашель з харкотинням, задишка, біль у

грудях.

B. Слабість, субфебрильна температура, біль в правому підребір'ї, часті

напади нудоти, головокружіння.

C. Субфебрильна температура, швидка втомлюваність, слабість,
зниження апетиту, дратівливість.

D. Субфебрильна температура, тахікардія, біль в суглобах, швидка
втомлюваність, задишка.

E. Субфебрильна температура, тахікардія, тремор пальців рук,
адинамія, слабість.

5. У дитини 5-ти років відмічається слабість, швидка стомлюваність,
періодичне підвищення температури до 37,3 - 37,5"С, нездужання,
млявість, дратівливість, збільшення пахвових лімфатичних вузлів і
заднього трикутника шиї. Шкірні покриви бліді. Перкуторно і
аускультативпо змій у легенях не виявлено. Проба Мапту з 2ТО ППД-Л -
інфільтрат діаметром 13 мм, рік тому - 8 мм. На оглядовій рентгенограмі і
серединній томограмі патологічних змій немає. Аналіз крові: Л-7,7х10⁹/л,
е-3%, п-6%, с-60%, л-21%, м-10%, ШОЕ-18 мм/год. Встановлено
клінічний діагноз: туберкульоз невстановленої локалізації.

Яку схему лікування потрібно призначити дитині?

A. Ізоніазид + Рифам піцин + Етамбутол.

B. Ізоніазид + Рифампіцин + Стрептоміцин + Етамбутол.

C. Ізоніазид + Рифампіцин + Етамбутол + Піразинамід.

D. Ізоніазид + Рифампіцин.

E. Ізоніазид + Етамбутол.

6. Дитині 7 років. На підставі симптомів інтоксикації (слабість, подразливість, субфебрильна температура, погіршення апетиту, швидка втомлюваність), "віражу" туберкулінової проби Манту з 2ТО ППД-Л, наявності мікрополіаденії, контакту з хворим на туберкульоз батьком, даних рентгенологічного обстеження, проведеної диференціальної діагностики встановлено клінічний діагноз: туберкульоз невстановленої локалізації.

Які рентгенологічні ознаки притаманні туберкульозу невстановленої

локалізації?

A. Збіднення легеневого малюнку в ділянці кореня легені.

B. Посилення легеневого малюнку в ділянці кореня легені.

C. Рентгенологічних ознак немає.

D. Розширення кореня легені з нечітким зовнішнім контуром.

E. Ущільнення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

Дата добавления: 2015-04-30