Визначення патологічних компонентів сечі

Завдання 1. Провести якісні реакції на білок в сечі.

Хід роботи. А) Проба з кип’ятінням: заздалегідь провіряють сечу за лакмусом. Якщо сеча має кислу реакцію, то її (2-3 мл) відразу кип’ятять у пробірці, а якщо сеча має лужну реакцію, то її спочатку підкислюють за лакмусом, додаючи по краплях 1% розчин оцтової кислоти. У присутності білка при кип’ятінні утворюється помутніння або осад коагульованих білків, який не розчиняється при повторному кип’ятінні після додавання до рідини 3-5 крапель 10% оцтової кислоти. Б) Осадження білка концентрованою нітратною кислотою (проба Геллера): у пробірку наливають близько 1 мл концентрованої нітратної кислоти і обережно з піпетки по стінці пробірки наливають сечу. У присутності білка на межі обох рідин утворюється білий аморфний шар або помутніння, так зване білкове кільце. При відсутності білка в сечі на межі двох рідин зявляється кольорове прозоре кільце, обумовлене зміною пігментів сечі під впливом нітратної кислоти. В) Осадження білка сульфосаліциловою кислотою: до 1-2 мл сечі додають 2-3 краплі свіжоприготовленого 20% розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка в сечі утворюється білий осад або помутніння.

Завдання 2. Провести кількісне визначення білка в сечі за методом Брандберга-Стольнікова.

Принцип. Метод базується на експериментально встановленому факті, що поява ледь помітного білкового кільця при пробі Геллера має місце між другою і третьою хвилинами при концентрації в сечі 0,0033% білка, тобто 0,033 г/л. Послідовно розводячи сечу і нашаровуючи її на нітратну кислоту, досягають такого максимального розведення сечі, при якому з’являється кільце між другою і третьою хвилинами. Перемножують розведення на 0,033 г/л та отримують вміст білка в сечі.

Хід роботи. Проводять пробу Геллера з нормальною і патологічною сечею, для чого вносять у пробірку 20 крапель концентрованої нітратної кислоти і обережно з піпетки нашаровують сечу. Якщо в сечі міститься білок, то через 2-3 хв утворюється біле помутніння у вигляді кільця. Сечу з позитивною пробою Геллера використовують для кількісного визначення білка, для чого готують розведення сечі. У п’ять пробірок наливають по 2 мл дистильованої води. У першу вносять 2 мл сечі, перемішують і відбирають 2 мл суміші, переносять у другу і т.д. З останньої пробірки 2 мл набраної рідини відкидають. Одержують сечу, розведену в 2, 4, 8, 16, 32 рази. В інші п’ять пробірок відмірюють по 2 мл концентрованої нітратної кислоти і обережно за допомогою піпетки нашаровують на кислоту відповідну пробу розведеної сечі. Відзначають максимальне розведення сечі, при якому з’являється мутне біле кільце між другою і третьою хвилинами. Знайдене розведення сечі помножують на 0,033 г/л. Наприклад, кільце денатурованого білка утворилося в четвертій пробірці, де розведення дорівнює 16. Отже, вміст білка в дослідній сечі 0,033х16=0,548 г/л.

Клініко-діагностичне значення. Білок з’являється в сечі при гломерулонефриті (тобто запаленні клубочків нирок, коли збільшується їх проникність), у разі серцевої недостатності, інколи при вагітності.

Завдання 3. Визначити глюкозу в сечі (див. модуль 3, заняття 4 «Методичні вказівки для самостійної підготовки студентів медичних факультетів до практичних занять з біологічної хімії», частина 1).

Клініко-діагностичне значення роботи. У сечі здорової людини глюкоза міститься в незначній кількості (не вище 0,4 г/л) і не може бути виявлена звичайними хімічними реакціями. Значне виділення глюкози з сечою спостерігається при порушенні гормональної регуляції вуглеводного обміну, захворюваннях підшлункової залози та порушенні реабсорбційної здатності нирок. Ниркову глюкозурію спостерігають при введенні до організму великої кількості алкоголю, наркотиків, адреналіну, хлороформу та інших речовин.

Завдання 4. Провести якісні реакції на ацетонові тіла (див. модуль 3, заняття 9 «Методичні вказівки для самостійної підготовки студентів медфакультетів до практичних занять з біологічної хімії», частина 1).

Клініко-діагностичне значення. У нормальній сечі кетонові речовини (тіла) зустрічаються в незначній кількості (не більше 0,01 г/добу) та не виявляються якісними реакціями; ці реакції є позитивними лише при виведенні великої кількості кетонових тіл при цукровому діабеті, голодуванні, виключенні вуглеводів з їжі; кетонурія може спостерігатися при захворюваннях, пов’язаних з посиленою витратою вуглеводів (тиреотоксикоз), при крововиливах, черепно-мозкових травмах, при інфекційних захворюваннях (скарлатина, грип, ОРВІ, туберкульоз, менінгіт). У ранньому дитячому віці гострі захворювання травного тракту (дизентерія, ентероколіт), тривала гіпертермія можуть супроводжуватися кетонемією та кетонурією.

Завдання 5. Провести якісні реакції на кров у сечі.

Хід роботи. А) проба кип’ятінням з лугом: наливають у пробірку 4-5 мл нефільтрованої сечі, додають 5-6 крапель розчину лугу і кип’ятять. Утворюється осад фосфатів. У присутності кров’яного пігменту осад, що відстоявся, темніше сечі; у відсутності кров’яного пігменту осад фосфатів буде світлішим, ніж сеча.

Б) Бензидинова проба: базується на окисненні бензидину атомарним оксигеном, який утворюється при розкладанні гідрогену пероксиду кров’яним пігментом – гемоглобіном, внаслідок його пероксидазної дії. В одну пробірку вносять 5 крапель нормальної сечі, в другу – патологічної і додають по 3 краплі 1% розчину бензидину в 32% оцтовій кислоті і 3% розчину гідрогену пероксиду. При наявності кров’яних пігментів сеча забарвлюється в синій або синьо-зелений колір.

Клініко-діагностичне значення. Поява крові в сечі називається гематурією, наявність кров’яних пігментів – гемоглобінурією. Гематурія має місце при пошкодженні сечовидільних шляхів, сечокам’яній хворобі, онкологічних захворюваннях сечового міхура, циститі. Гемоглобінурія спостерігається головним чином при отруєнні гемолітичними ядами і при ряді захворювань, пов’язаних із гемолізом еритроцитів.

Завдання 6. Провести якісні реакції на жовчні пігменти в сечі.

Хід роботи. А) Реакція Гмеліна: в пробірку вносять 2-3 мл концентрованої нітратної кислоти і обережно по стінці додають 1-2 мл сечі (вільної від білка). Доказом наявності жовчних пігментів в сечі є поява зеленого кільця на межі розділу рідин. Б) Реакція Розіна: в пробірку вносять 2-3 мл сечі і обережно нашаровують на неї 1% розчин йоду в спирті. При наявності жовчних пігментів на межі двох рідин утворюється зелене кільце.

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти утворюються з гемоглобіну при розпаді еритроцитів. Основна маса продуктів відновлення білірубіну виділяється з калом у вигляді стеркобіліногену, що окислюється в пігмент стеркобілін. Однак частина стеркобіліногену всмоктується у кров у системі гемороїдальних вен і виділяється із сечею. Поява в сечі іншого продукту відновлення білірубіну – уробіліногену є важливим показником недостатності функції печінки. При порушенні функції печінки, а також при деяких інфекційних захворюваннях вміст уробіліногену в сечі може становити до 2 г за добу. Жовчні пігменти (білівердин, білірубін та інші) зявляються в сечі у вигляді лужних солей при жовтяниці.

Завдання 7. Провести якісну реакцію на індикан в сечі.

Принцип. При дії на сечу концентрованої хлорної кислоти індикан гідролізується та перетворюється на індоксил, який окислюється у присутності FeCI₃ в синє індиго.

Хід роботи. У пробірку вносять 3-5 мл сечі і для осадження речовин, які заважають визначенню індиго, додають 1-2 мл 20% розчину оцтовокислого свинця. Фільтрують. До 2-3 мл фільтрату додають такий же об’єм реактиву Обермейєра (розчин FeCl₃ в хлорній кислоті), залишають стояти до появи бурого забарвлення; далі додають 1-2 мл хлороформу та енергійно струшують. Індиго розчинюється в хлороформі та надає йому синє-фіолетове забарвлення.

Клініко-діагностичне значення. Індикан у нормальній сечі людини міститься в дуже невеликій кількості (за добу виділяється близько 0,01-0,04 г). При деяких патологічних процесах (закріпах, непрохідності кишечнику, туберкульозі, перитоніті) та вживанні великої кількості м’ясної їжі вміст індикану збільшується.

Завдання 8. Визначити патологічні компоненти сечі за допомогою комбінованих тест-смужок (рН, білок, глюкозу, кетонові тіла, уробіліноген і кров).

Хід роботи. Беруть нецентрифуговану сечу, добре перемішують. Усю тест-смужку занурюють у посудину із сечею на 1 с. Надлишок сечі видаляють зі смужки, торкаючись нею стінки посудини. Через 30-60 с забарвлення порівнюють зі стандартною шкалою. Зміна забарвлення, яка з’явилася тільки по краю індикаторної зони або тільки через 2 хв, не має діагностичного значення. Сеча не повинна перед дослідженнями стояти більше 4 год при кімнатній температурі.

Білок. При наявності білка спостерігають зміну кольору тест-смужки від жовтого до зеленого (0,3; 1,0; 5,0 г/л); патологічна протеїнурія спостерігається при рівні білка, що перевищує 0,25 г/л. Глюкоза. Позитивна реакція від оранжевого до коричневого кольору відзначається через 60 с (5,55; 16,65; 55,55 ммоль/л). Забарвлення з’являється навіть при невеликій кількості глюкози (2,2 ммоль/л). Ацетонові тіла. Позитивна реакція від рожевого до фіолетового кольору (+, ++, +++). Чутливість тест-смужки до ацетооцтової кислоти вища, ніж до ацетону; на β-гідроксимасляну кислоту тест-смужка не реагує. Межа виявлення: 100 мг/л для ацетооцтової кислоти і від 400 мг/л для ацетону. Уробіліноген. Позитивна реакція від рожевого до червоного кольору (межа виявлення 4 мг/л). Кров. Для еритроцитів і гемоглобіну надається окрема шкала. Інтактні (непорушені) еритроцити виявляються у вигляді окремих або густо розташованих зелених крапок на жовтому фоні (5-10, 50, 250 ерит/мкл). Рівномірне зелене забарвлення означає присутність вільного гемоглобіну або гемолізованих еритроцитів, або міоглобіну (50, 250 ерит/мкл). При малих домішках крові в сечі або при більш тривалому змочуванні смужок реакція може наступити вже через 1-2 хв.

Джерело помилок: помилкові результати можливі після приймання великої кількості вітаміну С та деяких медикаментів.

Оформлення роботи. Виконану роботу офор­мити у вигляді таблиці.

Патологічні компоненти сечі

Можливі причини появи

Якісна реакція

Спостерігаємий ефект

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 559.

2. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П Максимчук., М.І Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 594-604.

3. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 544-545.

4. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т Березов, Б.Ф.Коровкин. – М.: Медицина, 1998. - С. 622-624.

5. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Коби-лянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 263-275.

6. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 330-344.

ЗАНЯТТЯ 8 (2 години)

Дата добавления: 2015-04-30