Класифікація кровотеч. Небезпека крововтрати. Способи тимчасової зупинки кровотеч

Епілептичний напад (ознаки, можливі ускладнення, заходи невідкладної долікарської допомоги).

Ситуаційно зумовлені напади (епілептична реакція) – це реакція мозку на надмірний

(часто зовнішній) подразник, яка виникає тільки під час дії цього подразника, і

проявляється нападами частіше судомного характеру. Провідний патогенетичний фактор

цієї реакції – набряк мозку.

Епілепсія – хронічне захворювання головного мозку, основною ознакою якого є

регулярні однотипні повторні, спонтанні, неспровоковані епілептичні напади нерідко зі

схильністю до прогресування, які є наслідком функціонування епілептичного вогнища

Епілептичний напад - це раптове виникнення судом, рухових, сенсорних, вегетативно-

вісцеральних або психічних розладів, які є наслідком надмірного гіперсинхронного

розряду в нейронних системах головного мозку

Невідкладна допомога: повернути голову набік, притиснути трохи, щоб хворий при конвульсіях не бився нею об підлогу, полегшити дихання, розстібнути комірець, зняти пояс. Щоб попередити прикус язика, між корінних зубів слід вставити краєчок рушника або обгорнуту бинтом ручку столової ложки. Ні в якому разі не можна вставляти між зубів металевий предмет, оскільки під час судом зуб може зламатися і, попавши в гортань, викликати серйозні ускладнення. Так само не можна з цією метою користуватися дерев'яною ложкою, оскільки також можливе попадання в дихальні шляхи скалок розтрощеної ложки.

Необхідно слідкувати, щоб не запав язик і не перекрив дихальні шляхи. Якщо ж це трапилось, потрібно покласти хворого горілиць на тверду поверхню, закинути йому голову й висунути вперед нижню щелепу. Якщо напад повторився, а тим більше неодноразово, необхідно викликати швидку допомогу. Не можна давати хворому з епілептичним нападом вдихати нашатирний спирт. Звільнити дихальні шляхи, повернути хворого на бік.

• Діазепам по 2 мл (10 мг) в/в повільно (дітям 0,2 – 0,3 мг/кг). Можливе повторне введення

через кожні 15 хвилин, але сумарна доза препарату не повинна перевищувати 40 мг

• Дітям можливо застосування ректальної форми діазепаму

Кровотеча — це виливання через пошкоджену тканину лімфи та крові.

У залежності від того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішними або внутрішніми.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та нетравматичними, пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

У залежності від того, які судини були пошкоджені, та методів зупинки, кровотечі поділяють на:артеріальну; венозну;капілярну;паренхіматозну;комбіновану

Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна; та за об`ємом уже втраченої крові - IV ст.

Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, поштовхами, одночасно із поштовхами серця. Щоб зупинити кровотечу, варто затиснути артерію вище місця пошкодження. Потім накласти міцну повязку. Вона повинна мати такі шари, починаючи знизу: 1)стерильна бинтова серветка; 2)шар вати; 3)круговий хід бинта.

При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини й м'язів. У цьому випадку кровоточить вся пошкоджена поверхня, так званий симптом "кров`яної роси". Колір - темно-червоний. Усі види кровотеч, які супроводжуються зниженням здатності крові згортатися, є небезпечними, проте капілярна є тим особливим "моментом" - тому як усі вважають саму кровотечу достатньо безпечною, а вона при вище вказаних обставинах може "плакати добами".

При пораненні паренхіматозних органів (печінки, селезінки, нирок, легень) одночасно пошкоджуються дрібні артерії, вени та капіляри, тому кровотеча носить змішаний характер. Судини паренхіматозних органів не можуть повністю скоротитися та спáстись, так як тісно пов'язані з паренхімою, і кровотеча зазвичай тривала та її важко зупинити.

Лікування. Доцільно застосовувати засоби, які збільшують здатність крові згортатися: в/в 5-10 мл 10% розчину хлорида кальція по 1-й столовій ложці 3-4 рази в день; п/ш або в/м 20-40 мл сироватки (протидифтерійної, протиправцевої); переливання невеликої кількості крові або плазми; вітамін К. Для остаточної зупинки часто доводиться робити операцію.

Зустрічається частіше при політравмі, коли одночасно два і більше види кровотеч, наприклад артеріально-венозна.

Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов'язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.

Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Проте, пов'язку не слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання пов'язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає повне припинення кровообігу.

Найнебезпечніша для здоров'я людини артеріальна кровотеча, бо може призвести до завеликої втрати крові. Затиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов'язки.

Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі. Коли поранено обличчя, слід затиснути такі судини: на лобі — скроневу артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або щоці — зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або голови — сонну артерію збоку від гортані до хребта. При кровотечах у ділянці плеча і плечового пояса, потрібно притиснути підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці. При кровотечах із ран передпліччя, притискають плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки. При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискають стегнову артерію. Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов'язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки, мотузки. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м'якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав'язують вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом. Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану закривають стерильною пов'язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику наперу і прикріпити його до пов'язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на годину, взимку — на півгодини. При потребі залишити джгут ще на деякий час, потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потепліє, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більше, ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити. Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафіксувати її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні. Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати. У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.

Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого, оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або причиною сильної кровотечі. Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов'язки.

Дата добавления: 2015-04-30