Кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції (сальмонельоз, ботулізм), холера, дизентерія. Особливості розповсюдження кишкових інфекцій та профілактичні заходи

Грип, атипова пневмонія (SARS), туберкульоз: збудники, джерела інфекції, шляхи передачі, ознаки і перебіг хвороб, можливі ускладнення, надання невідкладної долікарської допомоги. Профілактика загальна і спеціальна.

Поняття про вакцини та сироватки, особливості їх застосування.

Вакцини (лат. vaccinus коров'ячий) - препарати, отримані з мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності; застосовуються для активної імунізації людей і тварин з профілактичною і лікувальною метою.

У залежності від способу застосування вакцини ділять на ін'єкційні, пероральні і інгаляційні. Відповідно до цього їм надається відповідна лікарська форма: для ін'єкцій застосовують вихідні рідкі або регідратірованние з сухого стану вакцини; пероральні - у вигляді таблеток, цукерок (драже) або капсул; для інгаляцій використовують сухі (пилові або регідратірованние) вакцини. Вакцини для ін'єкцій вводять накожно (скарифікація), підшкірно, внутрішньом'язово.

Сирова́тка — це біологічний препарат, суспензія убитих та ослаблених мікроорганізмів або антигенів, притаманних певному мікроорганізмові, що застосовується з метою вироблення імунітету проти інфекційних захворювань. Сироватку, що містить антитіла проти певних антигенів, готують з плазми крові заражених тварин.

Грип — гостре інфекційне вірусне захворювання дихальних шляхів. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Періодично розповсюджується у вигляді епідемій та пандемій (захворюваність грипом переважає взимку). У наш час виявлено більш ніж 2000 варіантів вірусу грипу, які розрізняються між собою антигенним спектром.

Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу стає пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу

Структура й будова вірусів грипу

Віруси сероварів А і В складають один рід, а серотип С — інший. Кожний серовар має свою антигенну характеристику, яка визначається нуклеопротеїнами (NP) та матричними (M) білковими антигенами. Серовар А включає підтипи, які розрізняються за характеристикою свого гемаглютиніну (H) та нейрамінідази (N). Для вірусів серовару А (рідше В) характерна часта зміна антигенної структури при перебуванні їх у природних умовах. Ці зміни обумовлюють безліч назв підтипів, які включають місце первинної появи, номер та рік виділення, характеристика HN — наприклад A/Moscow/10/99 (H3N2), A/New Caledonia/120/99 (H1N1), B/Hong Kong/330/2001.

Вірус грипу має сферичну форму діаметром 80—120 нм, у центрі знаходяться РНК-фрагменти, заключені у ліпопротеїдну оболонку, на поверхні якої є «шипи», що складаються з гемаглютиніну (H) та з нейрамінідази (N). Антитіла, що виробляються у відповідь на гемаглютинін (H), складають основу імунітету проти певного підтипу збудника грипу.

Віруси паразитують в епітелії слизових оболонок носоглотки та верхніх дихальних шляхів, володіють сильним токсином, що вражає кровоносні судини та капіляри.

Епідеміологія

Останні пандемії грипу[13]Назва пандемії Дата Смертей Підтип грипу

Азійський грип 1889–90 1 млн. H2N2 (імовірно)

Іспанський грип 1918–20 50 млн. H1N1

Азійський грип 1957–58 1.5 to 2 млн. H2N2

Гонконзький грип 1968–69 1 млн. H3N2

Свинячий грип 2009 понад 18 209[14] новий H1N1

Джерелом інфекції є тільки хвора людина (з останніх годин інкубаційного періоду по 4-5-й день хвороби). Механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих впродовж усього періоду прояву симптомів, що в середньому складає 7 діб.

Імунітет після перенесеного грипу дуже нестійкий, можливі повторні захворювання навіть упродовж одного року; цьому сприяє те, що різні типи та підтипи, а також серологічні варіанти збудника не утворюють один проти одного пересічного імунітету та значно змінюють імуногенні властивості, що робить щеплення проти грипу досить неефективними.

Захворювання протікають у вигляді епідемій, що виникають кожні 2-3 роки. Характерна виражена сезонність грипу — зима, початок весни. У 20 сторіччі людство пережило три пандемії грипу. Внаслідок найгіршої з них — епідемії іспанського грипу — 1918-го року загинули від 50 до 100 мільйонів людей. Внаслідок пандемій 1957 і 1968 рр. загинули від одного до двох мільйонів людей. Сьогодні ситуація є такою, що звичайний вірус сезонного грипу спричиняє до 500 тисяч смертей щороку, лише в Сполучених Штатах близько 36 тисяч смертей.

В Україні випадки смерті від грипу реєструють лише тоді, коли вірус лабораторно виділяють з патологоанатомічного матеріалу[15]. Наприклад, за епідемічний сезон грипу 2007—2008 років в Україні офіційно зареєстровано всього 3 летальних випадки від грипу. Екстраполяція кількості летальних віпадків у розвинених країнах Заходу на Україну свідчить, що кількість смертей від грипу за час епідемії щороку може складати 2-7 тисяч осіб[16]. Зокрема в середньому щороку від діагнозу ГРВІ, грипу або бронхолегеневої інфекції в Україні помирає від 180 до 200 дітей віком до одного року[17].

Патогенез

Проникнувши у верхні дихальні шляхи, вірус грипу вражає слизову оболонку, розмножуючись в епітеліальних клітинах. Виникає дистрофія клітин циліндричного епітелію, знижується бар'єрна функція слизової оболонки. Вірус грипу та його токсин потрапляють у кров, що спричиняє розвиток загального токсикозу. В органах та тканинах організму токсин вірусу вражає капіляри та дрібні кровоносні судини, а також різні відділи ЦНС та вегетативної нервової системи. Катаральні прояви у дихальних шляхах, ураження нервової системи, розлад циркуляції крові у багатьох органах (головний мозок, легені, серце, наднирники тощо) зумовлюють загальні клінічні симптоми хвороби.

Симптоматика

Основні симптоматичні прояви грипу

Симптоми, що вимагають лікування вдома[1]

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома, щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є:

підвищена температура тіла;

біль у горлі (фарингіт);

кашель;

нежить;

біль у м'язах.

Маючи будь-який з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря, його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання. Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації.

Якщо стан хворого погіршується, не варто зволікати із госпіталізацією, оскільки тепер під загрозою перебуває його життя. Необхідно викликати швидку медичну допомогу, якщо виявлені будь-які з цих симптомів:

сильна блідість або посиніння обличчя;

ускладнене дихання;

висока температура тіла, що довго не знижується;

багаторазове блювання та випорожнення;

порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

болі у грудній клітці;

домішки крові у мокротинні;

падіння артеріального тиску.

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів небезпечно. Затримка із госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Ускладнення грипу

Частота виникнення ускладнень захворювання відносно невелика, але у разі їх розвитку вони можуть становити значну небезпеку для здоров'я хворого. Середньо-важкі, важкі і гіпертоксичні форми грипу можуть стати причиною серйозних ускладнень. Причинами виникнення ускладнень при грипі можуть бути наступні особливості інфекційного процесу: вірус грипу має виражену капілляротоксчину дію, здатний придушувати імунітет, руйнує тканинні бар'єри, полегшуючи тим самим агресію тканин резидентною флорою.

Розрізняють декілька основних видів ускладнень при грипі:

легеневі: бактеріальна пневмонія, геморагічна пневмонія, формування абсцесу легені, утворення емпієми, респіраторний дистрес-синдром;

позалегеневі: бактеріальні риніти, синусити, отити, трахеїти, вірусний енцефаліт, менінгіт, неврит, радикулоневрит, ураження печінки, синдром Рея, міокардит, токсико-алергічний шок.

Найчастіше летальні результати при грипі спостерігаються серед дітей молодше 2 років і людей похилого віку старше 65 років.

Діагностика

При розпізнаванні грипу слід враховувати анамнез, епідеміологічні дані, сезон року, приймати до уваги клінічний перебіг хвороби, короткочасність лихоманкового періоду (2-3, зрідка 4 дні підвищеної температури). У міжсезонний час велике значення для постановки діагнозу мають лабораторні методи дослідження. До них відносять: метод ранньої імунофлюоресцентної експрес-діагностики (збудник визначається у слизу з носа та зіва через 3-4 год), методи серологічної діагностики (РЗК та реакція гальмування гемаглютинації) з дослідженням парних сироваток хворих, взяті з інтервалом 5-7 днів.

Неускладнений грип диференціюють від хвороби Брілла, висипного тифу, інфекційного мононуклеозу, лептоспірозу, аденовірусних захворювань, а в окремих випадках — від ранніх проявів черевного тифу.

Лікування ГРВІ та грипу — складна проблема, тому його має визначати лікар. Не варто займатись самолікуванням, оскільки це небезпечно. При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

Профілактика

Традиційним способом попередження захворювання грипом є вакцинація. Вона здійснюється відповідною провідному штаму протигрипозної вакциною і містить, як правило, антигени трьох штамів вірусу грипу, які відбираються на основі рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Запропонована вакцина для профілактики грипу у формі живої, інактивованої, субодиничної вакцини. Вакцинація особливо показана в групах ризику — діти, літні люди, хворі з хронічними захворюваннями серця і легенів, а також лікарі. Важливо знати, що вакцинація здійснюється тоді, коли епідеміологічний прогноз свідчить про доцільність масових заходів (зазвичай, в середині осені). Можливе і друге щеплення в середині зими.

Високі дози інтерферону нерідко викликають неприпустимі побічні реакції і тому їх використання для лікування, і тим паче профілактики ГРВІ та грипу, невиправдане[31]. Для профілактики грипу доведена ефективність тільки невеликих доз інтерферону, що вводяться інтраназально[32].

Решта профілактичних заходів здійснюється індивідуально. Вони спрямовані, насамперед, для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ та ГРЗ. Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики[18]:

повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді (перш за все, свіжі фрукти і овочі);

загартовування та часте провітрювання приміщень;

достатня кількість сну, регулярне чергування праці та відпочинку, щоденне вологе прибирання;

вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

часто мити руки з милом;

носіння маски в осередку інфекції або при перших проявах застуди чи ГРВІ;

прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

широко застосовувати засоби народної медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

Атипова пневмонія - респіраторне захворювання, відносно недавно виявлене в Азії, Північній Америці, і Європі. Захворювання викликається вірусами і характеризується швидкоплинним розвитком і високою летальністю.

Які симптоми атипової пневмонії?

Хвороба починається з підвищення температури тіла до 38.0° і вище, іноді з ознобом. Спостерігається головний біль, слабкість. У деяких випадках відмічалися симптоми ураження верхніх дихальних шляхів. Через 2-7 днів після початку захворювання у пацієнтів спостерігалися сухий малопродуктивний кашель, і недостатня вентиляція легких, що може супроводитися істотним порушенням функції органів дихання. У 10-20% випадків пацієнтам була показана штучна вентиляція легенів.

Скільки часу проходить від моменту зараження до появлення перших симптомів?

Інкубаційний період звичайно триває 2-7 днів, хоч по деяких спостереженнях хвороба може розвиватися і протягом 10 днів. Частіше, першим симптомом є підвищення температури до 38,0° і вище.

Яке лікування рекомендоване для пацієнтів з атиповою пневмонією?

На сьогоднішній день рекомендацій по лікуванню цього захворювання немає. Терапевтичні заходи включають традиційний набір методів, що застосовуються для лікування важких і середньоважких форм пневмонії невідомої етіології. Застосовуються антибіотики (для запобігання бактерійній суперінфекції), противірусні препарати (рибавірин). Також, перорально або парентерально використовуються стероїдні гормональні препарати.

Поширення

В який спосіб розповсюджується захворювання?

Захворювання розповсюджується повітряно-краплинним шляхом при кашлі, чханні, розмові. Можливо (поки не підтверджено) що захворювання розповсюджується контактно-побутовим шляхом, через контаміновані (тобто осідаючі краплі аерозолю, що залишаються на поверхні) предмети.

Коли і як довго одна людина може заразити іншу?

На сьогоднішній день відомо, що потенційно небезпечним джерелом інфекції може бути людина з симптомами лихоманки або кашлю. Однак точних даних, скільки часу до і скільки після появи цих симптомів хвора людина може виділяти вірус у зовнішню середу, заражаючи інших людей.

Наскільки великий ризик зараження?

Випадки захворювання поки відмічені в Азії, Північній Америці і Європі. Служби в'їзного медичного митного контролю переведені на посилений режим роботи для запобігання завезенню інфекції в країну з потенційно небезпечних регіонів. Хвороба частіше за все розвивається в осіб, що мали безпосередній контакт з хворим, в медичного персоналу який здійснє догляд і лікувальні процедури, часто внаслідок недотримання заходів захисту при роботі в інфекційних відділеннях.

Випадки захворювання

Що є збудником захворювання?

На сьогоднішній день відомо, що від хворих була виділена поки остаточно не ідентифікований різновид коронавірусу, однак достовірних фактів, підтверджуючих, що саме цей різновид вірусу спричиняє захворювання, немає.

Що таке коронавіруси?

Коронавіруси (Coronaviridae) - давно відоме сімейство вірусів, відмітною ознакою якого є капсид (зовнішня оболонка), що при перегляді в електронний мікроскоп за формою дуже нагадує корону. Ця група вірусів часто вражає людину, частіше за все верхні дихальні шляхи, іноді шлунково-кишковий тракт. У тварин вони викликають захворювання нервової системи і печінки. Поза організмом під впливом зовнішніх чинників коронавіруси гинуть протягом 3-4 годин.

Чому вирішили, що це саме коронавіруси?

Дослідники в Центрі по контролю за захворюваннями США (CDC) ізолювали вірус з харкотиння двох хворих на атипову пневмонію, і, використовуючи лабораторні і мікроскопічні методи, встановили подібність отриманого ізоляту з вірусами сімейства Coronaviridae. Серологічні методи також підтвердили факт наявності антитіл до вірусів цієї групи. Інші тести підтвердили наявність вірусу на слизовій носа, гортані, в інших виділеннях хворих. Генетичний аналіз також підтвердив приналежність вірусу до сімейства коронавірусів.

Туберкульо́з (від лат. tuberculum — горбок), також Сухоти — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Сьогодні у світі налічується 50 — 60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7−10 мільйонів, помирає 3 мільйони осіб. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей.

Збудник туберкульозу — Mycobacterium tuberculosis (MTB, також відома в медицині як «мікобактерія туберкульозу» — МБТ), або Паличка Коха — патогенна бактерія роду Mycobacterium типу актинобактерій (Actinobacteria). Туберкульоз людини і тварин викликають представники Mycobacterium tuberculosis complex, ряд інших представників роду викликає інші, у тому числі опортуністичні інфекції людини і тварин. Серед збудників туберкульозу основні:

M. tuberculosis — збудник туберкульозу людини;

M. bovis — збудник туберкульозу великої рогатої худоби;

M. africanum — африканський вид, виділений у західній тропічній Африці, йому притаманні риси двох попередніх видів.

Клітини Mycobacterium tuberculosis мають вигляд тонких, дещо вигнутих гомогенних або зернистих паличок довжиною 0,8 — 5 мікрон, товщиною 0,3 — 0,5 мікрон. Ці бактерії не утворюють спор і капсул. Хоча вони на забарвлюються за Грамом, зазвичай вважаються грам-позитивними (Г+). Іншими особливостями роду є кислото-, луго-, спиртостійкісь. Є факультативними анаеробами, розмножуються зазвичай бінарним поділом, рідше — брунькуванням. Цикл ділення материнської клітини на дві дочірні займає 22-24 години, хоча виділяють штами, які розмножуються швидше, повільніше або знаходяться у латентному стані. Популяції Mycobacterium tuberculosis з різною активністю мають і різну чутливість до антибактеріальних препаратів.

Половину сухої речовини клітини складають білки — туберкулінопротеїни, основні носії антигенних властивостей. Для Mycobacterium tuberculosis характерний високий вміст ліпідів у клітинній стінці (40% від сухої маси) — саме це зумовлює стійкість до лугів, кислот і спирту. Найактивніша ліпідна фракція — фосфатидна, саме вона викликає в інтактній (здоровій) легені специфічну реакцію з утворенням епітеліоїдних і гіганських клітин Пирогова-Ланхганса. Носієм вірулентних факторів є ліпідна фракція, корд-фактор.

Mycobacterium bovis може викликати захворювання не тільки у людей, але й у великої рогатої худоби, кіз, свиней, собак, коней, кішок[3].

Діагностика

Детальніше: Туберкулінодіагностика

Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних).

Симптоми

кашель більше 2 тижнів,

підвищена температура тіла більше 7 днів,

поганий апетит,

постійна слабкість,

безпідставна втрата ваги,

підвищена пітливість, особливо вночі,

задишка,

біль в грудній клітині,

крововідхаркування.

Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 — 38,0 °C. З'являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов'язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях проявляються рідко.

Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з, так званої, «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Лікування

Лікування туберкульозу проходить у два етапи:

основна фаза;

фаза підтримування;

Основна фаза лікування проходить в умовах стаціонару й триває 2 -3 місяці. Під час цієї фази має місце:

швидке знищення мікобактерій туберкульозу;

запобігання лікарській стійкості бактерій;

хворий стає незаразним;

Фаза підтримування може проводитися амбулаторно й триває від 3 до 4 місяців. У цій фазі зменшується кількість прийнятих препаратів, у порівнянні з основною фазою лікування.

У цій фазі має місце:

вплив на решту мікобактерій туберкульозу (у тому числі на дрімаючі форми);

повне знезаражування вогнища в ураженому органі.

Повний курс лікування триває не менше 6 місяців.

Профілактика

Для запобігання туберкульозу, окрім специфічної профілактики, яку здійснюють працівники протитуберкульозних установ, необхідно дотримуватись здорового способу життя, не зловживати алкоголем, курінням. Дотримуватись правил праці та відпочинку, санітарно-гігієнічних умов. У приміщенні має бути свіже чисте повітря. Їжа повинна бути збалансована. Варто також уникати стресових, конфліктних ситуацій.

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання. До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування.

Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність, саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період. Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”. Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування.

Харчові токсикоінфекції (toxicoinfectiones alimentariae) -група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовно-патогенні мікроби та їх ентеротоксини. Характеризуються короткотривалими проявами загальної інтоксикації та гострого гастриту чи гастроентериту.

Ботулізм - гостра інфекційна хвороба з групи харчових токсикоінфекцій, обумовлена ​​ураженням токсинами бактерій ботулізму нервової системи, що проявляється парезами і паралічами поперечно-смугастої і гладкої мускулатури, іноді з синдромом гастроентериту в першу добу.
Захворювання розвивається протягом 1-2 днів після вживання консервованих грибів, м'ясних консервів та інших харчових продуктів, що зберігалися в анаеробних або близьким до них умов. При цьому збудники ботулізму виробляють один з найсильніших нейротропних отрут - ботулінічний токсин. Можливе зараження забрудненої спорами збудника ботулізму грунтом, при попаданні її в рани, в яких створюються анаеробні або близькі до них умови.
Хворі на ботулізм не заразні і небезпеки для оточуючих не становлять.
Захворювання характеризується периферичними парезами і паралічами очних м'язів (порушення зору), м'язів глотки (порушення ковтання, афагія) і гортані (афонія), м'язів тулуба, кінцівок і діафрагми (порушення дихання). У зв'язку з порушенням інервації гладкої мускулатури розвивається парез шлунково-кишкового тракту. Гостра вентиляційна недостатність може розвинутися раптово внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів і (або) паралічу основних дихальних м'язів. Тому медперсоналу необхідно бути в готовності до переведення хворого на респіраторну підтримку (штучну або допоміжну вентиляцію). При появі у хворого афонії, афагіі, дихального дискомфорту його необхідно перевести в ОАРІТ, щоб вчасно здійснити респіраторну підтримку і попередити виникнення гіпоксії з її наслідками.
Інтенсивна терапія повинна включати: внутрішньовенне введення протівоботулініческіх антитоксичних сироваток; промивання шлунка і високі очисні клізми; введення ентеросорбентів через шлунковий зонд; респіраторну терапію (інгаляція кисню, відновлення прохідності дихальних шляхів, допоміжна або штучна вентиляція легенів); лікувальне зондове харчування.
Паралічі при ботулізмі завжди оборотні.

Сальмонельоз – це є гостре інфекційне захворювання, яке характеризується переважним ураженням шлунково-кишкового тракту; збудниками захворювання є мікроорганізми, що належать до роду Salmonella;

Людина в основному заражається, вживали в їжу інфіковані продукти тваринного походження (м'ясні, молочні, яйця); менше епідеміологічне значення мають риба і рибні продукти, а також продукти рослинного походження; вода переважно приймає опосередковану участь у передачі сальмонел. Ймовірно зараження при вдиханні забрудненого сальмонелами пилу і через кон'юнктиву очей.

Інкубаційний період триває від 2 - 6 год до 2 - 3 днів, зазвичай 12 - 24 год Початок захворювання гострий. При гастроінтестинальною формі з'являються озноб, головний та м'язові болі, тахікардія, температура підвищується до 38 - 39 'С і більше. Одночасно виникають біль у животі, нудота, багаторазова блювота, частий водянистий смердючий стілець із зеленню. Можливі зневоднення, судоми, зниження артеріального тиску. Іноді превалюють ознаки інтоксикації, при тіфоподобной варіанті перебіг захворювання нагадує паратифи з появою висипу на 6 - 7-й день, тоді як при септичному характерно зараження крові.

Після перенесення клінічно виражених форм захворювання може розвинутися гостре (протягом 15 - 90 днів) або хронічне (більше 3 місяців) сальмонелоносійстві.

Холера - інфекційне гостре захворювання, характеризується ураженням тонкого кишечника, порушенням водно-сольового обміну, різним ступенем зневоднення через втрату рідини з водянистими випорожненнями і блювотними масами. Відноситься до числа карантинних інфекцій. Збудник - холерний вібріон у вигляді зігнутої палички (коми). При кип'ятінні гине через 1 хвилину. Деякі біотипи довгостроково зберігаються і розмножуються в йоді, в мулі, в організмах мешканців водойм. Джерелом інфекції є людина (хворий і баціллоносітель). Вібріони виділяються з фекаліями, блювотними масами. Епідемії холери бувають водні, харчові, контактно-побутові та змішані.

Інкубаційний період триває 1-6 днів. Початок захворювання гострий. До перших проявів відносять раптово з'явився пронос, переважно в нічні або ранкові години. Стілець спочатку водянистий, пізніше набуває вигляду "рисового відвару" без запаху, можлива домішка крові. Потім приєднується рясна блювота, з'являється раптово, часто викидають фонтаном. Пронос і блювота, як правило, не супроводжуються болями в животі. При великій втраті рідини симптоми ураження шлунково-кишкового тракту відступають на другий план. Провідними стають порушення діяльності основних систем організму, тяжкість яких визначається ступенем зневоднення.

1. ступінь: дегідротація виражена незначно.

2. ступінь: зниження маси тіла на 4-6%, зменшення числа еритроцитів і падіння рівня гемоглобіну, прискорення ШОЕ. Хворі скаржаться на різку слабкість, запаморочення, сухість у роті, спрагу. Губи і пальці рук синіють, з'являється осиплість голоси, можливі судомні посмикування литкових м'язів, пальців, жувальних м'язів.

3. ступінь: втрата маси тіла 7-9%, при цьому всі перераховані симптоми зневоднення посилюються. При падінні артеріального тиску можливий колапс, температура тіла знижується до 35,5-36 0С, може зовсім припинитися виділення сечі. Кров від зневоднювання згущується, знижується концентрація в ній калію і хлору.

4. ступінь: втрата рідини складає більше 10% маси тіла. Загострюються риси обличчя, з'являються "темні окуляри" навколо очей. Шкіра холодна, липка на дотик, синюшна, часті тривалі тонічні судоми. Хворі в стані прострації, розвивається шок. Тони серця різко приглушені, артеріальний тиск різко падає. Температура знижується до 34,5 0С. Нерідкі летальні результати.

Ускладнення: пневмонія, абсцеси, флегмони, рожістие запалення, флебіти.

Дата добавления: 2015-04-30