Паразитарні хвороби. Короста, педикульоз та їх профілактика. Гельмінтози та заходи щодо обмеження їх розповсюдження

Дитячі інфекції. Дифтерія, кір, скарлатина, вітряна віспа, поліомієліт, коклюш, епідемічний паротит, червона висипка: збудники, джерела інфекції, шляхи передачі, характерні ознаки захворювання, догляд за хворим, ускладнення та профілактика.

Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.

Збудник – грампозитивні нерухомі паличкоподібні коринебактерії дифтерії (Corynebacterium diphtheriae) - утворюють сильний екзотоксин, що уражає серцевий м'яз, нирки, наднирники, нервові ганглії. Є 3 біологічні види C. diphtheriae: gravis, mitis, intermedius.

Збудник викликає у ділянці вхідних воріт інфекції (наприклад, у зіві) фібринозне запалення з утворенням плівок. Екзотоксин збудника, що циркулює у крові, вражає серцево-судинну та нервову системи.

Симптоми

Інкубаційний період у середньому 3-5 днів.

Розрізняють дифтерію зіва (найпоширеніша форма), дифтерію гортані (круп), дифтерію носа та дифтерію очей. Крім того, дуже рідко зустрічається дифтерія рани, шкіри, статевих органів. За ступенем інтоксикації виділяють легкі, субтоксичні та токсичні форми.

При дифтерії зіва у залежності від локалізації нальоту (фібринозних плівок) розрізняють локалізовану та поширену форму хвороби.

Локалізована форма починається гостро – зі збільшення температури до фебрильних цифр, нездужання та незначної хворобливості при ковтанні. Через 24-36 годин можна відмітити гіперемію зіва, білувато-сірі нальоти; ці фібринозні плівки доволі щільні, їх нелегко зняти ватним тампоном або шпателем; після зняття оголюється поверхня, яка дещо кровить. Відповідно стороні ураження мигдаликів збільшуються у розмірах підщелепні, а іноді й передньошийні лімфатичні вузли.

Разом з типовим перебігом локалізованої форми дифтерії з утворенням фібринозних плівок хвороба може протікати лише із катаральними проявами (гіперемія та набряклість мигдаликів, помірний біль при ковтанні, незначне збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів). Інтоксикація при цьому мало виражена, температура зазвичай субфебрильна. Іншою атиповою формою дифтерії зіва є острівна. При цій формі дифтерії фібринозні плівки мають вигляд поодиноких або множинних острівків, інтоксикація незначна, помірно збільшені реґіонарні лімфатичні вузли.

Геморагічна форма протікає особливо тяжко, супроводжується носовими кровотечами, патенхіальним висипом на шкірі, фібринозними плівками геморагічного характеру у зіві. При дослідженні крові відмічається лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія, іноді моноцитоз.

У дітей грудного віку може іноді спостерігатися дифтерія носа, що перебігає у плівчастій формі (утрудненість носового дихання, серозні, пізніше – гнійні з кров’ю виділення з носу) або катаральній формі (розпушення слизової оболонки, плівчасті нальоти на слизовій носових раковин та перегородки, іноді ерозії).

Різні клінічні форми дифтерії можуть викликати ті або інші ускладнення. Токсична форма іноді викликає зупинку серця, що розвивається навіть у такі ранні строки як 3-4-ий день хвороби. Дещо пізніше може виникнути дифтерійний міокардит.

Іноді дифтерія ускладнюється паралічем м’язів гортані та глотки, порушенням акомодації очей. Між 15-м та 22-м днем хвороби, особливо при токсичній формі дифтерії, може розвинутися параліч м’якого піднебіння (хворий не може ковтати, м’яке піднебіння відвисає, голос стає гнусавим).

Діагностика

Попередній діагноз типових форм дифтерії повинен ставитися клінічно, тому що своєчасно повинно вирішуватись питання про необхідність введення антитоксичної протидифтерійної сироватки. Діагноз є складним при атипових формах дифтерії (катаральній та острівній). Велике значення мають епідеміологічні дані (наявність контакту з хворими або носіями дифтерійного мікробу, врахування епідеміологічної обстановки у населеному пункті і т.д.).

Хвороба підтверджується виявленням росту дифтерійних бактерій при посіві слизу з зіва та носа у поживне середовище (згорнута сироватка крові людини). Проби слизу беруть окремо з зіва та носа ватним тампоном, просякнутим сироваткою. Лабораторія дає попередню відповідь за результатами бактеріологічного дослідження через 24-48 годин, остаточно – через 4-5 днів.

Допоміжне значення має телуритова проба – ватним тампоном, змоченим 2% розчином телурита, змащують нальоти, плівки у зіві: при наявності дифтерії ці плівки чорніють.

Використовують також серологічні методи діагностики (реакція аглютинації; визначення рівня антитоксину в крові).

Диференційний діагноз проводять із стрептококовими ангінами, інфекційним мононуклеозом, ангінозно-бубонною формою туляремії. При підозрі на дифтерійний круп слід диференціювати від несправжнього крупа при гострих респіраторних захворюваннях, кору.

Профілактика

Після госпіталізації хворого у вогнищі роблять дезінфекцію; за особами, що знаходилися у контакті з хворим, ведуть медичне спостереження, в них досліджують слиз із зіва та носа. У дитячих закладах, відділках та групах, де виявили хворого дифтерією, встановлюють карантин на 7 днів. Необхідно виявити бактеріоносіїв паличок Леффлера, за допомогою бактеріологічного дослідження як серед дорослих, що обслуговують дитячі колективи, так і серед дітей, не допускаючи їх до дитячих закладів. Визначне значення у профілактиці дифтерії має активна імунізація дітей з використанням вакцин АКДП та АДП.

Кір - вірусна інфекція, для якої характерна дуже висока сприйнятливість. Якщо людина не хворів на кір чи не був щеплений від цієї інфекції, то після контакту з хворим зараження відбувається практично в 100% випадків. Вірус кору відрізняється дуже високу летючість. Вірус може поширюватися по вентиляційних трубах і шахт ліфтів - одночасно хворіють діти, які проживають на різних поверхах будинку.Після контакту з хворим на кір і появою перших ознак хвороби проходить від 7 до 14 днів. Захворювання починається з вираженого головного болю, слабкості, підвищення температури до 40 градусів С. Трохи пізніше до цих симптомів приєднуються нежить, кашель і практично повна відсутність апетиту. Дуже характерно для кору поява кон'юнктивіту - запалення слизової оболонки очей, яке проявляється світлобоязню, сльозотечею, різким почервонінням очей, в подальшому - появою гнійного відокремлюваного. Ці симптоми тривають від 2 до 4 днів. На 4 день захворювання з'являтися висип, яка виглядає, як дрібні червоні цятки різних розмірів (від 1 до 3 мм в діаметрі), з тенденцією до злиття. Висип виникає на обличчі та голові (особливо характерно поява її за вухами) і розповсюджується по всьому тілу протягом 3 - 4 днів. Для кору дуже характерно те, що висипка залишає після себе пігментацію (темні цятки, що зберігаються кількох днів), яка зникає в тій же послідовності, як з'являється висип. Кір, незважаючи на досить яскраву клініку, досить легко переноситься дітьми, але за несприятливих умов чревата серйозними ускладненнями. У їх число входять запалення легень (пневмонія), запалення середнього вуха (отит). Таке грізне ускладнення як енцефаліт (запалення мозку), на щастя, відбувається досить рідко. Лікування кору направлено на полегшення основних симптомів кору і підтримка імунітету. Необхідно пам'ятати про те, що після перенесеного кору протягом досить тривалого періоду часу (до 2-х місяців) відзначається пригнічення імунітету, тому дитина може захворіти будь-яким простудним або вірусним захворюванням, тому потрібно оберігати його від надмірних навантажень, за можливості - від контакту з хворими дітьми. Після кору розвивається стійкий довічний імунітет. Всі перехворіли на кір стають несприйнятливі до цієї інфекції.

Епідемічний паротит (свинка) - дитяча вірусна інфекція, що характеризується гострим запаленням у слинних залозах.Інфікування відбувається повітряно-краплинним шляхом. Сприйнятливість до цього захворювання складає близько 50-60% (тобто 50 - 60% були в контакті і не хворіли і не щеплених захворює). Свинка починається з підвищення температури тіла до до 39 градусів С і вираженої болі в області вуха чи під ним, що підсилюється при ковтанні або жуванні. Одночасно посилюється слиновиділення. Досить швидко наростає набряк в області верхньої частини шиї і щоки, дотик до цього місця викликає у дитини виражену біль. Сама по собі ця хвороба не є небезпечною. Неприємні симптоми проходять протягом трьох-чотирьох днів: знижується температура тіла, зменшується набряк, проходить біль. Однак досить часто епідемічний паротит закінчується запаленням у залізистих органах, таких як підшлункова залоза (панкреатит), статеві залози. Перенесений панкреатит в деяких випадках призводить до цукрового діабету. Запалення статевих залоз (яєчок) частіше трапляється у хлопчиків. Це істотно ускладнює перебіг захворювання, а в деяких випадках може закінчитися безпліддям. В особливо важких випадках свинка може ускладнитися вірусним менінгітом (запаленням мозкової оболонки), який протікає важко, але не призводить летального результату. Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет. Повторне інфікування практично виключено.

Вітряна віспа (вітрянка) - типова дитяча інфекція. Хворіють в основному діти раннього віку або дошкільнята. Сприйнятливість до збудника вітряної віспи (вірус, що викликає вітряну віспу відноситься до герпес-вірусів) теж досить висока, хоча і не настільки висока, як до вірусу кору. Близько 80% контактних осіб, які не хворіли раніше, хворіють на вітрянку. Цей вірус теж має високий ступінь летючості, заразитися дитина може в тому випадку, якщо він не знаходився в безпосередній близькості від хворого.Інкубаційний період складає від 14 до 21 дня. Захворювання починається з появи висипу. Зазвичай це одне або два червонуватих плямочки, схожих на укус комара. Розташовуватися ці елементи висипу можуть на будь-якій частині тіла, але частіше за все вперше вони з'являються на животі або особі. Зазвичай висип розповсюджується дуже швидко - нові елементи з'являються кожні кілька хвилин або годин. Червонуваті плями, які спочатку виглядають як комарині укуси, на наступний день набувають вигляд пухирців, наповнених прозорим вмістом. Бульбашки ці дуже сильно сверблять. Висип розповсюджується по всьому тілу, на кінцівки, на волосяну частину голови. У важких випадках елементи висипки є і на слизових оболонках - в роті, носі, на кон'юнктиві склер, статевих органах, кишечнику. До кінця першого дня захворювання погіршується загальне самопочуття, підвищується температура тіла (до 40 градусів С і вище). Важкість стану залежить від кількості висипань: при мізерних висипаннях захворювання протікає легко, чим більше висипань, тим важче стан дитини. Для вітряної віспи не характерні нежить і кашель, але якщо елементи висипу є на слизових оболонках глотки, носа і на кон'юнктиві склер, то розвивається фарингіт, риніт та кон'юнктивіт внаслідок приєднання бактеріальної інфекції. Бульбашки через день-два розкриваються з утворенням виразок, які покриваються корочками. Головний біль, погане самопочуття, підвищена температура зберігаються до тих пір, поки з'являються нові висипання. Зазвичай це відбувається від 3 до 5 днів (в залежності від тяжкості перебігу захворювання). Протягом 5-7 днів після останніх підсипання висип проходить Лікування вітрянки полягає у зменшенні сверблячки, інтоксикації і профілактиці бактеріальних ускладнень. Елементи висипу необхідно змащувати антисептичними розчинами (як правило це водний розчин зеленки марганцю). Обробка фарбувальними антисептиками перешкоджає бактеріального інфікування висипань, дозволяє відстежити динаміку появи висипань. Необхідно стежити за гігієною порожнини рота і носа, очей - можна полоскати рот розчином календули, слизові носа і рота також потрібно обробляти розчинами антисептиків. Для того, щоб не було вторинного запалення, потрібно полоскати порожнину рота після кожного прийому їжі. Дитину, хворого вітряною віспою, треба годувати теплою напіврідкої їжею, рясно поїти (втім, це відноситься до всіх дитячих інфекцій). Важливо стежити за тим, щоб у малюка були коротко підстрижені нігті на руках (щоб він не міг розчісувати шкіру - расчеси привертають до бактеріального інфікування).Для профілактики інфікування висипань слід щодня міняти білизну і одяг хворої дитини. Приміщення, в якому перебуває дитина, необхідно регулярно провітрювати, стежачи за тим, щоб в кімнаті не було дуже жарко. Це загальні правила До ускладнень вітряної віспи відносяться міокардит - запалення серцевого м'яза, менінгіт та менінгоенцефаліт (запалення мозкових оболонок, речовини мозку, запалення нирок (нефрит). На щастя, ускладнення ці досить рідкісні. Після вітряної віспи, також як і після всіх дитячий інфекцій, розвивається імунітет. Повторне зараження буває, але дуже рідко.

Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, що характеризується запальними змінами носоглотки, кишечника і поразкою нервової системі з розвитком паралічів.

Причина. Захворювання викликають поліовіруси, здатні тривало зберігатися в стічних водах, хлорованій воді, молоці. Добре переносять заморожування і висушування. Гинуть при нагріванні до 50о С.

Основним резервуаром і джерелом поліовірусов є людина. Його зараження часто ніяк не виявляється. Залежно від типу вірусу, опірності організму і його віку захворювання розвивається у 2-100% заражених. У зовнішнє середовище вірус виділяється з калом.

Зараження відбувається через брудні руки, заражені вірусом воду і продукти.

Характерна літній-осіння сезонність захворювання. Хворіють переважно діти.

Захворюваність поліомієлітом залежить від здійснення постійної вакцинації населення. У Росії неблагополучними по полімієліту є райони, де вона проводиться погано.

Процес розвитку хвороби. В організм людини вірус упроваджується через слизисту оболонку носоглотки і шлунково-кишкового тракту, в ній розмножується, проникає в кров і розноситься по всьому організму. У більшості хворих вірус піддається дії імунної системи організму і наступає одужання.

У деяких хворих захворювання на цьому не закінчується, а відбувається поразка центральної нервової системи.

Після хвороби розвивається стійкий імунітет.

Ознаки. Інкубаційний період продовжується від 2 до 35 днів.

Захворювання починається з нездужання, невеликого підвищення температури тіла, нежиті, першенія в горлі, розлади стільця протягом 2-3 днів, після чого наступає одужання, що здається. Проте через 2-4 дні знов підвищується температура тіла до 39-40о З, з’являється головний біль, блювота, сонливість, болі в спині і кінцівках, судоми. На 4-5 день раптово розвивається параліч однієї або обох ніг. Можливий параліч рук і дихальної мускулатури із смертельним результатом.

Розпізнавання хвороби. Діагноз підтверджується дослідженням носоглоткового слизу, калу і крові хворого.

Невідкладна допомога. Якщо виникає підозра на поліомієліт у хворого, раніше не вакцинованого проти цього захворювання, він негайно повинен бути направлений в інфекційну лікарню для проведення інтенсивного лікування.

Попередження хвороби. Діти і підлітки у віці від 3 мес до 16 років повторно вакцинуються і ревакциніруются поліомієлітной вакциною.

Дітям до 15 років, що мав тісний контакт з хворим гострим поліомієлітом, негайно проводиться вакцинація. Скарлатина - єдина з дитячих інфекцій, яка викликається не вірусом, а бактеріями (стрептококом групи А). Це гостре захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Також можливе зараження через предмети побуту (іграшки, посуд). Хворіють діти раннього і дошкільного віку. Найбільш небезпечні у відношенні інфікування хворі в перші два - три дні захворювання. Скарлатина починається дуже гостро з підвищення температури тіла до 39 градусів С, блювання. Відразу ж відзначається виражена інтоксикація, головний біль. Найбільш характерним симптомом скарлатини є ангіна, при якій слизова зіву має яскраво-червоний колір, виражена набряклість. Хворий відзначає різкий біль при ковтанні. Може бути білуватий наліт на язику та мигдалинах. Мова згодом набуває дуже характерний вигляд («малиновий») - яскраво рожевий і крупно зернистий. До кінця першого-початку другого дня хвороби з'являється другий характерний симптом скарлатини - висип. Вона з'являється відразу на декількох ділянках тіла, найбільш густо локалізуючись в складках (ліктьових, пахвинних). Її відмінною рисою є те, що яскраво-червона мелкоточечная скарлатинозна висип розташована на червоному тлі, що створює враження загальної зливний червоності. При натисканні на шкіру залишається біла смужка. Висип може бути поширена по всьому тілу, але завжди залишається чистим (білим) ділянка шкіри між верхньою губою і носом а також підборіддя. Сверблячка набагато менш виражений, ніж при вітряній віспі. Висип тримається до 2 до 5 днів. Дещо довше зберігаються прояви ангіни (до 7 - 9 днів).Лікування скарлатини зазвичай проводять із застосуванням антибіотиків, тому що збудник скарлатини - мікроб, який можна видалити за допомогою антибіотиків. Також дуже важливо місцеве лікування ангіни та проведення дезінтоксикації (виведення з організму токсинів, які утворюються в процесі життєдіяльності мікроорганізмів - для цього дають рясне пиття). Показані вітаміни, жарознижуючі средства.Скарлатіна також має досить серйозні ускладнення. До застосування антибіотиків скарлатина часто закінчувалася розвитком ревматизму (інфекційно-алергічне захворювання, основу якого становить ураження системи сполучної тканини). з формуванням набутих вад серця. В даний час, за умови грамотно призначеного лікування і ретельного дотримання рекомендацій, такі ускладнення практично не зустрічаються. Скарлатину хворіють практично виключно діти тому, що з віком людина набуває стійкість до стрептококів. Перехворіли також набувають стійкий імунітет.

ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ

захворювання людей і тварин, викликані паразитами: амебами, нематодами, солітерами, членистоногими.

Короста -це заразне захворювання, що виникає при занесенні в шкіру коростявого кліща і протікає з сильним свербінням (особливо вночі) і ураженнями шкіри, викликаними освітою ходів збудника.

Коростяний кліщ має овальну форму, розмірами 0,2-0,4 мм у довжину і 0,14-0,35 мм завширшки. Личинки і самці живуть на поверхні шкіри. Самка, просвердлив роговий шар шкіри, робить паралельно поверхні шкіри хід, де відкладає яйця. Личинки кліщів виходять на поверхню шкіри, де і перетворюються на коростявого зудня. Повний цикл розвитку займає близько 2 тижнів, личинки в яйці перебувають до 3 діб.

Коростяний кліщ виносить низькі температури, стійкий до більшості хлорвмісних дезінфікуючих засобів. при температурі 1000С і вище він гине протягом 5 - 10 хвилин.

Профілактика

Лікування хворого на коросту повинно бути повноцінним з подальшим контролем кожні 10 днів протягом 1,5 міс. Не менш важливо провести лікування всіх осіб, що знаходяться в статевому і тісному побутовому контакті з хворим. Для попередження повторного зараження і поширення інфекції необхідна грамотно проведена дезінфекція білизни і предметів домашнього ужитку. Знезараження постільної і натільної білизни, рушників проводиться кип'ятінням у 12% розчині соди або з будь-яким пральним порошком протягом 10 хвилин від моменту закипання. Для обробки верхнього одягу, головних уборів, рукавичок, меблів, килимів, матраців, подушок, взуття, іграшок та інших предметів, з якими стикався пацієнт і які не можуть бути піддані кип'ятінню, застосовується спеціально розроблений для цієї мети препарат АПАР в аерозольній упаковці. Одного балона достатньо для обробки речей 23 хворих або 9 кв. м поверхні в приміщенні. Засіб не залишає плям і не вимагає подальшої прання або чищення оброблених речей і поверхонь. Верхній одяг, що не підлягає кип'ятінню, пропрасовують праскою з отпарівателем з обох сторін. Плащі, пальто, шуби, вироби зі шкіри та замші вивішують на відкрите повітря протягом 5 днів. Дитячі іграшки, взуття поміщають у поліетиленовий пакет і на час виключають з користування (не менше 7 днів). У кімнаті хворого щодня проводять вологе прибирання з 12% розчином соди, звертаючи особливу увагу на дверні ручки, підлокітники крісел і т.п. У профілактиці корости і зниженні захворюваності важливу роль відіграє санітарнопросветітельская робота.

Педикульоз ( від лат. pediculus «воша»), або вошивість — паразитарне захворювання шкіри та волоссся. На людині може паразитувати головна воша (Pediculus Humanus Capitis), платяна воша (Pediculus Humanus Corporis) та лобкова воша (Phtyrus Pubis). Відповідно до цього розрізняють педикульоз головной, платяний та лобковый. Може також виникати змішаний педикульоз,(напр. одночасно головний та платяний). Хворіють ним всі прошарки населення та вікові групи.

Заразитися можна у школі, дитячому садку, таборі, у сім’ї і в тих місцях, де велике скупчення людей. Воші плавають у воді, тому заразитися на педикульоз можна й у басейні.

Профілактика

Якщо вошивість розповсюджена в оточенні хворого - це обробка всіх текстильних виробів, якими користувалася заражена людина - подушки, матраци, головні убори, одяг, гребінці.

Для обробки використовують препарат «Пара-плюс», можливі прасування. Білизну та одяг, на яких виявили вошей, кип’ятять в 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин, а потім прасують з обох сторін, звертаючи особливу увагу на шви, складки, пояси та інше.Запобігання педикульозу - це щотижневе миття голови та тіла гарячою водою з милом (в бані, у ванні, під душем). Це щотижнева зміна постільної білизни; регулярна зміна натільної та її прання, а також постільної білизни з кип’ятінням та наступним прасуванням гарячою праскою. Це також повна заборона використання чужої білизни, одягу, гребінців тощо, постільних речей, постійний контроль за станом голови, чистотою білизни та одягу дітей і підлітків.

В організованих колективах варто проводити профілактичні огляди. Лікування вошивості призначає лікар міського шкірно-венерологічного диспансеру, що знаходиться на вул. Саксаганського, 72, або районного шкірно-венерологічного диспансеру.

В ліквідації вошивості важливу роль відіграє нетерпиме ставлення до неї, активна позиція кожної людини, особливо батьків, прищеплення дітям гігієнічних навичок в сім’ї тощо.

Дата добавления: 2015-04-30