Основні форми і методи валеологічної освіти та виховання

Методи педагогічного дослідження у викладанні валеології.

Принципи та методи викладання валеології.

Методика викладання валеології як наука, її предмет та завдання.

Методика викладання валеології - це наука про систему валеологічної освіти і виховання молоді, яка спрямована формування, збереження та зміцнення здоров’я в процесі навчальної та трудової діяльності.

Метою дисципліни “Методика викладення валеології” є надання студентам педвузу системи професійних знань, необхідних для здійснення валеологічної освіти у школі; формування у студентів вмінь і навичок творчо застосовувати знання з психолого-педагогічних і медико-біологічних наук в практиці викладання валеології у школі.

Завдання дисципліни включають:

— засвоєння мети і завдань валеологічної освіти учнів;

— формування вміння аналізувати зміст шкільного курсу валеології;

— розкриття основних положень теорії розвитку біологічних і валеологічних понять;

— опанування формами організації навчально-виховної роботи з валеології у школі;

— вивчення методів і засобів навчання валеології;

— розвиток навичок по вихованню учнів в процесі вивчення валеології

Предмет (МВВ)— валеологічні технології оздоровлення людини.

Метод – спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.
Таким чином, метод навчання – досить складне, багатоякісне багатовимірне педагогічне явище, в якому знаходять відображення об’єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв’язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотній: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичної реалізації.
Метод навчання має дві складові частини: об’єктивну і суб’єктивну. Об’єктивна частина методу обумовлена вимогами законів і закономірностей, принципів і правил навчання, а також цілями, завданнями, змістом, формами навчальної діяльності. Суб’єктивна частина методу обумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю; особливостями учнів, конкретними умовами протікання навчання. Проблема співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в методі розв’язана не повністю: є прихильники думки про те, що метод – об’єктивне явище, але є дослідники, які вважають його результатом творчої праці педагога, індивідуального надбання. Безперечним є те, що об’єктивна частина дозволяє дидактам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. З іншого боку, саме методи є сферою прояву високої педагогічної майстерності.
Уже зараз досить ясно, що валеологічна освіта повинна починатися в дошкільних установах. Тут виникають два взаємозалежних питання.
Перший - це виховання початкових форм валеологічної культури дітей, усвідомленого відношення до свого організму, вироблення первісних практичних навичок контролю і збереження свого здоров'я.
Другий - це розвиток валеологічної свідомості, валеологічної культури дорослих, вихователів дошкільників, що найчастіше практично не мають ніякого представлення про культуру здоров'я.
Валеологічне навчання в середніх загальноосвітніх установах вимагає включення в базисний навчальний план цілого ряду валеологічних предметів, створення програмно-методичної літератури, учбово-наочних посібників, розвиваючих ігор, екранно-звукових засобів.
Навчання валеології вкрай необхідно сьогодні, коли більш 40% школярів не знайомі з поняттям "здоровий спосіб життя", близько 70% з них вживають алкогольні напої, близько 85% не займаються спортом, близько 70% не мають ніякого представлення про полову гігієну, про генеративну функцію організму. У результаті, тільки в 1993 році захворюваність дітей сифілісом збільшилася в 2,3 рази, гонореєю на 45%, різко збільшилося число абортів серед дівчинок 14-16 років, близько 80% дівчинок потребують допомоги і консультації гінеколога (А.А. Семенов, В.П. Соломин).
Необхідне створення спеціалізованих освітніх установ, які готують і перепідготовлюють фахівців валеологів.
Безумовно, тільки зацікавлений учитель, колектив однодумців, на власному досвіді пізнавших цінність здорового способу життя, цілеспрямованої роботи над своїм здоров'ям, можуть повною мірою передати валеологічні знання учням і створити в школі чи іншій освітній установі здорове середовище й умови навчання.
Тому для повноцінної валеологічної освіти учнів (школярів, студентів) необхідні грамотні педагоги, які володіють знаннями наукової картини світу, філософських, біологічних і соціальних основ здоров'я.
Перебудова й удосконалювання програм і методів навчання повинні здійснюватися з обліком вікових психофізіологічних особливостей організму. Створення державної системи освіти повинне бути націлене на підготовку фахівців, що знають функціональні можливості організму здорової людини на всіх його вікових етапах, фахівців, здатних вчасно й ефективно визначати відхилення від вікових норм по усіх важливих функціональних показниках, особистісним параметрам і реально забезпечувати індивідуальну корекцію стану людини і його розвитку.
Професійна діяльність такого фахівця повинна забезпечуватися міждисциплінарними фундаментальними знаннями по біології людини і практичною підготовкою, що забезпечує визначення рівня здоров'я і проведення корекції у випадку функціональних порушень.
Фахівець, що має фундаментальну підготовку по біології людини (морфології і фізіології, антропології, екологічної і вікової фізіології, генетиці і біохімії людини), що володіє практикою діагностики і корекції відхилень у розвитку і стані, здатний зберегти здоров'я дитини, дорослого і літньої людини. Валеолог, безсумнівно, буде затребуваний у дитячих установах, будинках дитини, дитячих будинках, дитячих садах, школі, вузі і родині, у різних відомствах і будинках старих. Такий фахівець завжди надасть істотну допомогу педагогу, вихователю, батькам у формуванні потреби в здоровому способі життя, зробить допомогу при оцінці біологічного віку людини і визначить його відповідність календарному, вивчить індивідуальні і функціональні особливості і можливості дитини, визначить його готовність до навчання, допоможе при формуванні груп, класів, дасть пораду по профорієнтації і забезпечить діагностику і корекцію відхилень у розвитку і стані здоров'я дитини і дорослого.
У зв'язку з цим одна з першочергових проблем валеологічної освіти - підготовка кадрів, які в останні роки починають здійснюватися в педагогічних і фізкультурних вузах країни, медичних і педагогічних коледжах, а також у системі підвищення кваліфікації працівників освіти.
При розгляді проектів державних освітніх стандартів по валеології не слід дотримуватися розподілу їх по відомчому принципу на медичні і педагогічні, як це має місце в даний час, а класифікувати валеологію як єдиний цілісний предмет, що забезпечує підготовку фахівців, які сприяють оптимальному збереженню стану здоров'я на різних етапах життя людини.
Підготовку валеологів можуть проводити медичні вузи, біологічні факультети університетів і педагогічних вузів, факультети фізичного виховання й інститути фізичної культури, що мають у своїй структурі кафедри і фахівців, здатних забезпечити основний обсяг дисциплін по напрямку "Валеологія".
Разом з тим загальна валеологічна освіта повинна розглядатися як альтернатива санітарній освіті. Гігієнічне виховання в рамках профілактики хвороб і боротьби зі шкідливими звичками повинне поступитися місцем холістичному (цілісному) підходу до особистості, що розвивається, на основі формування здоров'я і здорового способу життя психолого-педагогічними і медико-біологічними методами. Необхідне виховання в людини нового відношення до власного здоров'я як важливої і духовної цінності, від якої залежить усе матеріальне життя.

Дата добавления: 2015-04-30