Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ігри XXV Олімпіади Барселона (Іспанія) 1992 рік




Хронологія Ігор XXV-XXX Олімпіад

(25 липня – 9 серпня)

Виступало 9356 спортсмена з 169 країн,

розіграли 257 комплектів нагород у 32 видах спорту.

Барселона, рідне місто тодішнього президента МОК Хуана Антоніо Самаранча, чотири рази (1924, 1936, 1940, 1972) безуспішно претендувала на проведення Олімпійських ігор. Найбільшу образу каталонці накопичили на фашистський режим Берліну, який, як вони вважали, підступними маневрами вихопив у них право проведення Олімпіади 1936 року. На противагу цим Іграм та на поклик Комінтерну до Барселони, на так звану народну олімпіаду, прибуло близько двох тисяч спортсменів. Проте атлети не встигли взяти старт, бо в Іспанії спалахнув анти республіканський путч. Таким чином тільки з п’ятої спроби каталонці отримали це почесне право.

Крім того ці Ігри багато в чому посприяли відновленню національної свідомості каталонців, які після багаторічного правління Франко, трохи не втратили свою самобутню культура та мову. Адже за довгі роки, коли Іспанія існувала під керівництвом диктатора, суттєво утискалися національні традиції та ідентичність багатьох народів, що мешкають в цій країні. Відновлення та розвиток всього цього і стало одною з головних турбот уряду Каталонії.

Після успішного проведення Ігор у Сеулі різко зріс у світі авторитет міжнародного олімпійського руху, що дозволило вийти з затяжної кризи, яка почалася ще з бойкоту африканськими країнами Олімпіади 1976 року. Саме після Сеулу спроби використати спорт як засіб політичного шантажу стали настільки непопулярні, що вже не могли бути використаними без втрати авторитету для його ініціаторів. Так ця Олімпіада стала трохи не першою в історії, де не було ніяких бойкотів, а на самих Іграх прийняли участь всі члени МОК, за винятком хіба що Афганістану.

Повернулися в олімпійську сім’ю, після дванадцятирічної перерви спортсмени Куби. Після ліквідації апартеїду дозволили приймати участь у змаганнях, вперши з 1964 року, і атлетам ПАР. Об’єднання Німеччини, дозволило цій країні вперши з 1960 року виступити єдиною командою.

Розпад СРСР, навпаки, дав незалежність багатьом новим країнам. Проте в Барселоні, оскільки не були пройдені всі формальності пов’язані зі створенням НОК та поданням заявок для участі в Іграх, всі вони за спеціальним рішенням МОК виступали об’єднаною командою – СНД. На честь переможців - у командних видах спорту піднімався олімпійський прапор та лунав олімпійський гімн, а у індивідуальних видах, тієї країни яку представляв спортсмен. І тільки прибалтійські країни – Литва, Латвія та Естонія відновили своє членство у МОК, яке вони мали ще до Другої світової війни, та виступили самостійними командами. Окремими збірними виступали і деякі країни бувшої Югославії - Хорватія, Словенія, Боснія.

Місто належним чином підготувалося до прийому спортсменів. Всі найголовніші сучасні спортивні споруди містилися біля одного з трьох головних пагорбів міста – Монтжуїк, де на головному стадіоні пройшла красочка церемонія відкриття, основним лейтмотивом якої стали подвиги легендарного Геракла, який вважається засновником Барселони. Цікавим було і запалювання олімпійського вогню, який палаючою стрілою з центру стадіону запалив Антоніо Ребольо, іспанський параолімпійський стрілок з луку. На жаль не вдалося здійснити всі плани організаторів. Так головна музична тема – пісня «Барселона», яка була записана за п’ять років до Ігор відомими співаками Монсеррат Кабалье та Фредді Меркурі, і яку вони планували виконати разом, через смерть останнього лунала тільки у запису. У програмі Ігор дебютували бадмінтон, бейсбол та жіноче дзюдо.

Першим українським спортсменом на честь якого на Олімпійських іграх підняли національний прапор та виконали національний гімн став борець легкої вагової категорії класичного стилю Олег Кучеренко, що впевнено переграв всіх своїх суперників. Відзначився у цьому виді боротьби у найбільш важкій вазі і росіянин Олександр Карелін, який достроково переміг усіх суперників, та став дворазовим чемпіоном Ігор. Такого ж успіху у важкій атлетиці досяг переможець попередньої Олімпіади білорус Олександр Курловіч, що вдруге став чемпіоном у найбільш важкій ваговій категорії. Змагання боксерів пройшли за великої переваги кубинських атлетів, які виграли сім з дванадцяти золотих нагород. В складі цієї команди свою першу перемогу здобув Фелікс Савон, а приз найбільш технічного боксера турніру здобув важковаговик Роберто Баладо. На жаль цей талановитий боксер через два роки загинув у автокатастрофі в Гавані.

Героєм Ігор став гімнаст з Білорусії Віталій Щербо, котрий завоював шість нагород вищої проби. Спочатку він виграв командну та абсолютну першість, а потім встановив унікальне досягнення здобувши за один день чотири золота на окремих снарядах – кінь, кільця, бруса та опорний стрибок. Виступав Віталій і через чотири роки, де виборов чотири бронзові нагороди, всього – 10 (6,0,4). Багато хто вважав саме цього спортсмена найбільш геніальним гімнастом XX століття. Та на жаль через недостатню увагу керівників країни, які не забезпечили його потрібними умовами для тренувань, а також деяку розхлябаність самого Віталія, особливо прихильність до куріння сигар та вживання дорогої горілки, не дозволили розкрити до кінця весь цей потенціал. Зараз Віталій Щербо мешкає з сім’єю у США, де відкрив свою гімнастичну школу.

У змаганнях жінок по два золота вибороли українки Тетяна Гуцу – абсолютну першість та командну, та Тетяна Лисенко – крім команди, ще змагання на колоді. Якусь конкуренція їм намагалася скласти лише румунка Лавінія Мілошовіч, що виграла також два золота у окремих вправах – вільні вправи та опорний стрибок. Підтвердила силу радянської художньої гімнастики українка Олександра Тимошенко, яка після бронзи Сеула здобула золото.

Сенсаційно завершились у легкій атлетиці змагання зі стрибків з жердиною. Неодноразовий рекордсмен світу українець Сергій Бубка через травму не зміг подолати навіть початкову висоту. А чемпіоном став росіянин Максим Тарасов. Змагання зі стрибків у висоту виграв рекордсмен світу кубинець Хав’єр Сотомайор, який пропускав попередні Ігри через безглуздий бойкот своєї країни. У змаганнях на королівській дистанції 100 метрів, всі очікували легкої перемоги американців. Проте перемогу святкував володар срібної нагороди Сеула, англієць Лінфорд Крісті. Тріумфатор тих змагань Карл Льюіс, в третій раз був першим у стрибках в довжину, та виграв золото у командній естафеті 4х100 метрів. Слід відзначити і ще одного американця – Кевіна Янга, який виграв змагання на 400 метрів з бар’єрами з новим світовим рекордом, ставши першим, хто пробіг цю дистанцію скоріше ніж за 47 секунд. Після срібла 1988 року, своє перше золото у метанні спису виграв славнозвісний чех Ян Железний. У жінок в стрибках у довжину відзначилася німкеня Хайке Дрехслер, якій тільки два сантиметри програла українка Інесса Кравець. Четверте своє золото, з яких три здобуто у естафеті 4х100 метрів, і тільки 1984 року перемога була ще й на дистанції 100 метрів, здобула американка Евелін Ешфорд, всього – 5 (4,1,0). Трохи гірше ніж на попередніх Іграх виступила українка Ольга Бризгіна, яка на дистанції 400 метрів на цей раз стала другою, поступившись на самому фініші французькі Марі-Жоже Перек. Зате у естафеті 4х400 метрів, вона завдяки своєму досвіду допомогла команді знову стати олімпійським чемпіоном, всього – 4 (3,1,0). У забігу на 10000 метрів перемогла ефіопка Дерарту Тулу, яка стала першою чорношкірою африканкою, чемпіонкою Ігор. Срібною призеркою тут стала біла південноафриканка Елана Мейер. Після фінішу спортсменки обнявшись пробігли коло пошани, демонструючи примирення між чорною Африкою та білими мешканцями ПАР. На третіх Іграх відзначилася у змаганні з семиборства, срібло Лос-Анджелеса та золото Сеула, американка Джекі Джойнер-Керсі. Вона вдруге поспіль стала олімпійською чемпіонкою у цій дисципліні. У своєму другому виді, стрибках у довжину, цього разу спортсменка стала бронзовою призеркою. Виступила Джекі і на своїх четвертих Іграх. Та на цей раз вона змогла завоювати тільки бронзу у стрибках в довжину, всього – 6 (3,1,2).

Чудово виступили на цих Іграх російські плавці. Так Євген Садовий виграв три золоті нагороди на дистанціях 200, 400 та естафеті 4х200 метрів вільним стилем. Підтримав свого співвітчизника і Олександр Попов, який виграв два золота на королівських дистанціях 50 та 100 метрів вільним стилем, та здобув дві срібні нагороди у естафетах. Такий сенсаційний успіх російських спортсменів не дозволив суттєво поповнити свою колекцію одній з легенд плавання американцю Матті Біонді, який на своїх третіх Іграх виборов лише два золота у естафетах 4х100 метрів вільним та комбінованим стилем, всього – 11 (8,2,1). Завершив своє виступи на третіх Іграх, поповнивши колекцію золотих нагород у естафетах, і ще один американець Том Джегер, всього – 7 (5,1,1). У жінок відзначилась угорка Крістіна Егерсегі, яка завоювала три золоті нагороди на дистанціях 100 та 200 метрів на спині та 400 метрів комплексним плаванням. Золото 800 метрів вільним стилем та срібло на вдвічі більш короткій дистанції здобула героїня попередніх Ігор американка Жанетт Еванс. всього – 5 (4,1,0).

У веслуванні на байдарках черговим золотом з 1980 року відзначилася німкеня Біргіт Фішер. Болгарин Микола Бухалов виграв два золота на каное одинці на дистанціях 500 та 1000 метрів. Чергові свої золоті нагороди у академічному веслуванні отримали румунка Елізабет Ліпє та англієць Стівен Редгрейв.

Чемпіонами футбольного турніру, що став фактично першим молодіжним чемпіонатом світу, як прийнято називати турніри де грають гравці віком до 23 років, виграла команда господарів – збірна Іспанії, яка у фіналі переграла поляків. За майже рівної гри перемогу іспанцям приніс влучний удар на 90-тій хвилині кращого бомбардира іспанців – Кіко Нарваеса.

Та справжньою подією Ігор стає приїзд на змагання збірної Сполучених Штатів Америки, майже цілком зібраної з видатних майстрів кращої ліги світу – НБА. Отримавши назву від журналістів – «дрім тім», або команда мрії, ця збірна складена з таких гравців як – Майкл Джордан, Меджик Джонсон, Ларрі Бьорд, Чарльз Барклі, Джон Стоктон, Скотті Піппен, Клайд Дрекслер, Дєвід Рлбінсон, Карл Меллоун, Патрік Юінг, Кріс Муллін, переконливо виграла чемпіонське звання, перегравши всіх своїх суперників. Зате збірна об’єднаної команди взяла реванш у американців у змаганнях з жіночого баскетболу, здобувши перше місце. У гандболі відстояли свої чемпіонські звання сеульської Олімпіади збірна Південної Кореї у жінок та збірна СНД у чоловіків. Зате повністю змінилися тріумфатори волейбольного та ватерпольного турніру. У волейболі кращими стали збірна Бразилії у чоловіків, та збірна Куби у жінок, які у фінальному матчі здолали переможців попередніх Ігор команду СНД. А у змаганнях з водного поло досить несподівано тріумфували італійці. Змагання з хокею на траві виграли збірна Німеччини у чоловіків, та збірна Іспанії у жінок.

У командному заліку першою фінішувала збірна СНД– 112 (45,38,29) нагород, другими були олімпійці США – 108 (37,34,37), третіми Німеччини – 82 (33,21,28) нагороди.

 

2.2 Ігри XXVI Олімпіади Атланта (США) 1996 рік

(19 липня – 4 серпня)

Виступало 10320 спортсмена з 197 країн,

розіграли 271 комплектів нагород у 26 видах спорту.

Оскільки Ігри проводилися у рік століття першої Олімпіади сучасності, майже ніхто не сумнівався, що і цього разу як і сто років тому, право проведення спортивного фестивалю нададуть грецькій столиці. Проте тогочасне керівництво МОК, і перш за все його президент, віддали пріоритет Атланті, незважаючи на те, що це американське місто вважалося аутсайдером перегонів. Адже воно знаходиться у штаті Джорджія, яке підтримувало конфедератів Півдня під час Громадянської війни, що погано впливало на його імідж. Саме про ті події ще наприкінці 1930-их років уславлена американська письменниця Маргарет Мітчел написала свій роман «Завіяні вітром», який зробив місто Атланта відомим на весь світ. А головною причиною такого вибору були більш високі прибутки, що запропонували американські організатори.

І цілому Ігри пройшли на високому рівні. Якщо в Барселоні говорили, що вона не гумова і вводили квоти на учасників та види змагань, то про Атланту говорили, що вона здатна прийняти і не таку кількість людей одночасно. Гігантоманія цих Ігор стала її характерною ознакою. Вражали розміри житлового, промислового та спортивного будівництва регіону, суми вкладених коштів. Хоча було і немало нарікань. Особливою критикою були відмічені проблеми з організацією руху на дорогах та некомпетентність волонтерів. Та найбільш суттєвим став випадок 27 липня, коли хвора людина протестуючи проти абортів заклала бомбу в нічному клубі. В результаті вибуху одна людина загинула, ще одна померла від серцевого нападу, а більш як сто чоловік отримали незначні ушкодження.

Тим не менш саме ця Олімпіада стала першою, на якій збірна команда України вперши виступила на літніх Іграх повністю самостійною командою. На сесії МОК було прийнято рішення про визнання НОК одинадцяти колишніх республік СРСР, серед яких звісно була і наша збірна.

Яскраво пройшла і церемонія відкриття, де головними темами були історія Атланти, американського Півдня, а також століття олімпійського руху. Право запалювання олімпійського вогню надали найбільш визначному боксеру XX століття Мохамеду Алі. Щиро вітали і 97-літнього Леона Штукера, чемпіона ще Олімпіади 1924 року. Цікаво, що на цих Іграх талісманом вперши було обрано не якась жива істота, а вигадана лялька «Іззі», яка на жаль не стала дуже популярною у любителів сувенірів. Вперши були проведені змагання з софтболу (різновидність бейсболу), пляжному волейболу та жіночому футболу.

Перше золото для незалежної України на літніх Олімпіадах виборов борець класичного стилю В’ячеслав Олійник. У цьому ж таки стилі боротьби видатного успіху досяг і відомий росіянин Олександр Карелін, який виграв ці змагання втрете поспіль. Такого ж успіху досяг у важкій атлетиці турок Наїм Сулейманов, який став єдиним важкоатлетом – триразовим олімпійським чемпіоном. Підтримав славу радянської важкої атлетики росіянин Андрій Черемикін, ставши чемпіоном Ігор у найбільш важкій ваговій категорії. Непогано виступили на цих Іграх і боксери колишнього СРСР. Так чемпіонами стали росіянин Олег Саітов, казах Василь Жиров, та у найбільш важкій вазі українець Володимир Кличко, котрий був заявлений для участі у змаганнях в останній момент, замінивши свого брата Віталія. Слід відзначити і кубинця Фелікса Савона, який став чемпіоном Ігор вдруге поспіль.

Героями гімнастичного помосту також стали вихідці з колишнього СРСР. Так у чоловіків відзначився росіянин Олексій Немов, який крім срібла у абсолютній першості, виграв дві золоті, одна з яких за перемогу у складі команди, а друга в опорному стрибку, та три бронзові нагороди на окремих снарядах. А у жінок абсолютною чемпіонкою змагань стала українка Лілія Подкопаєва, яка крім тої перемоги відзначилась ще золотою, за вільні вправи, та срібною нагородою у індивідуальній програмі. Слід відзначити і першу в історії перемогу у командній першості жіночої збірної США, та мужній вчинок одного з лідерів тої команди Келлі Страг, яка у фінальних змаганнях виступала з важкою травмою. Цей подвиг ще довго обговорювався у пресі. У змаганнях з художньої гімнастики вкотре підтвердила славу вітчизняної школи українка Катерина Серебрянська, яка виграла індивідуальну першість.

Феноменального успіху у змаганнях легкоатлетів досяг американець Майкл Джонсон, який вперши в історії виграв дві дистанції 200 та 400 метрів. Причому першу він закінчив зі світовим рекордом, а другу з олімпійським. А свою першу золоту олімпійську нагороду він виборов ще у 1992 році у складі естафети 4х400 метрів. Газети всього світу тоді писали, що чорношкірий американський легкоатлет став першою людиною, яка розвинула швидкість майже у 40 км на годину, адже другу частину своїх рекордних 200 метрів він пробіг за 9,2 секунди. А особливістю цього спортсмена, через його непропорційне складення – тулуб відхилений назад, бігові шаги відносно малі, був його неповторний, схожий на біг качки, стиль бігу. Та не одному Джонсонові судилося стати героєм Ігор. Такого ж самого успіху у жінок добилася і представниця Франції Марі-Жозе Перек. Перемігши на дистанції 400 метрів і у Барселоні, француженка стала першою хто виграв цю дистанцію два рази поспіль. Не відставала від них і росіянка Світлана Мастеркова, яка виборола два золота на дистанціях 800 та 1500 метрів. Вдруге поспіль стометрівку у жінок виграла американка Гейл Діверс, яка крім того стала ще першою у естафеті 4х100 метрів. Слід відзначити і відому Мерлін Отті з Ямайки. Вигравши свою першу олімпійську нагороду ще 1980 року у Москві, вона взагалі виборола дев’ять медалей у спринтерських видах бігу, при цьому жодного разу не ставши золотою медалісткою. Не поталанило її і цього разу та під час наступних Ігор у Сіднеї. Єдине золото для України на цих Іграх у потрійному стрибку виборола Інеса Кравець. Відзначилась на Іграх і представниця Швеції, для цієї країни золото на дистанції 100 метрів з бар’єрами виборола колишня громадянка СРСР Людмила Нарожиленко-Енквіст. Спринтер з Канади Донован Бейлі частково реабілітував свою країну після скандалу 1988 року з Беном Джонсоном. Він не тільки переміг на дистанції 100 метрів з новим світовим рекордом – 9,84 секунди, а й допоміг команді виграти естафету 4х100 метрів випередивши американців. Цікаво що у фіналі стометрівки стартували не вісім а дев’ять чоловік, адже двоє останніх у попередніх забігах показали однаковий час. Завершив свої на цих Іграх свої виступи легендарний американець Карл Льюіс, який у 35 років знову був першим у змаганнях зі стрибків у довжину. Він став першим в історії хто виграв цю дисципліну чотири рази поспіль, всього – 10 (9,1,0). Перші свої золоті нагороди на Олімпіадах здобули у ходьбі на 50 км здобув поляк Роберт Корженевський, та з бігу на 10000 метрів Ефіоп Хайле Гебреселассі. Чех Ян Железний у метанні списа відзначився на других Іграх поспіль.

Знову чудово виступили російські плавці. Так Олександр Попов, який вже три роки жив та тренувався в Австралії, вдруге поспіль робить дубль на спринтерських дистанціях 50 та 100 метрів вільним стилем, виборовши ще й два срібла у естафетах. Та невдовзі після Ігор він у сутичці зі злочинцями дістав ножового поранення. І хоч і вижив та повернувся на свій рівень, стати на третій Олімпіаді чемпіоном він не зміг, виборовши у Сіднеї срібло на своїй коронній дистанції 100 метрів, всього – 9 (4,5,0). Багато хто вважає, що стати чемпіоном йому завадило небажання вжити новинку – гідрокостюм, в якому виступали майже всі плавці. Виступив Попов і на Олімпіаді в Афінах. Та непевно його час тоді вже пройшов, адже у Греції на своїх улюблених дистанціях, 50 та 100 метрів, він не зміг вийти навіть до фіналу.

Підтримав свого товариша Денис Панкратов, який здобув перемоги на дистанціях 100 та 200 метрів батерфляєм та срібло у естафеті. Стиль його плавання відзначався великою кількістю часу, яку він проводив після старту під водою, що принесло йому прозвище «Руська субмарина». Так під час виграшу 100 метрівки він проплив під водою близько 40 метрів. Все це спонукало Міжнародну федерацію плавання на обмеження відстані, яке плавці можуть пропливти під час нирку.

Також два золота на дистанціях 200 та 400 метрів вільним стилем виграв представник Нової Зеландії Деньон Лоадер. Це призвело до того, що американські чоловіки змушені були вигравати лише запливи у естафетах. Так Гєрі Холл став дворазовим олімпійським чемпіоном – 4х100 вільним стилем та комплексом, а Джон Девіс – триразовим, ті ж дистанції що і Холл, та 4х200 метрів вільним стилем. Вдруге поспіль стаєрську дистанцію 1500 метрів виграв австралієць Кірен Перкінс. У жінок найбільшу кількість нагород, чотири, зібрала американка Емі ван Дайкен - 50 метрів вільним стилем, 100 метрів батерфляєм, та дві естафети 4х100 метрів вільним стилем та комбінованим. Три золота – 400 метрів вільним стилем, 200 та 400 метрів комплексом, та бронзу виграла для своєї країни представниця Ірландії Мішель Сміт, які стали єдиними для цієї держави. Через два роки вона була спіймана на вживанні заборонених препаратів. Та оскільки не вдалося довести, що і під час Олімпіади Сміт вживала допінг, медалі їй залишили. До двох золотих та срібної нагород Барселони, додала ще три золота американка Дженіфер Томпсон. Як і чотири роки тому всі нагороди вона здобула у естафеті. П’яте своє золото на дистанції 200 метрів на спині, де вона перемогла на третій Олімпіаді поспіль, та бронзу виборола угорка Крістіна Егерсегі, всього – 7 (5,1,1).

На цю Олімпіаду вперши були допущені професійні велосипедисти. Завдяки цьому індивідуальну гонку виграв один з найбільш видатних представників цього виду спорту, п’ятиразовий чемпіон найбільш престижної гонки світу «Тур де Франс» - іспанець Мігель Індурайн. Інший відомий професіонал американець Андре Агассі став переможцем тенісного турніру. Слід відзначити і китаянку Ден Япін, яка у змаганнях з настільного тенісу вдруге поспіль зробила дубль у індивідуальних та парних змаганнях, всього – 4 (4,0,0). Визначне досягнення здобув американський волейболіст Карч Кірай, який після перемог у складі волейбольної команди на Іграх 1984 та 1988 років, став і чемпіоном Олімпіади з пляжного волейболу, що є своєрідним рекордом. Два золота в індивідуальній та командній шаблі здобув росіянин Станіслав Поздняков.

Цікавим виявився футбольний турнір, на якому вперши в історії цього виду спорту перемогла африканська збірна – Нігерії, яка у вирішальних матчах здолала дві найбільш титуловані команди з Південної Америки – спочатку Бразилію, а потім у фіналі Аргентину. У жіночих змаганнях перемогу святкувала збірна господарів – США.

Тріумфували американці, як у чоловіків, де була створена «команда мрії–2», так і у жінок, в баскетбольному турнірі. У фіналі чоловічого волейбольного турніру перемогла збірна Нідерландів, яка здолала майже непереможних тоді італійців. У жінок першими були представниці Куби. Визначив цей турнір нових чемпіонів і у змаганнях гандболістів – Хорватія у чоловіків, та Данія у жінок, а також у водному поло – де тріумфували іспанці. Чоловіча збірна Нідерландів стала першою і у змаганнях з хокею на траві, а у жінок першою стали представниці Австралії.

У командному заліку першою фінішувала збірна США– 101 (44,32,25) нагород, другими були олімпійці Росії – 63 (26,21,16), третіми Німеччини – 65 (20,18,27) нагороди. Збірна України посіла дев’яте місце – 23 (9,2,12).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-06; Просмотров: 637; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.038 сек.