Автомобільний спорт

Теніс

Футбол

Батьківщиною футболу справедливо вважається Англія. Проте ігри з м’ячем, окремі елементи котрих подібні до футболу, були відомі в глибокій давнині у Єгипті, Китаї, Греції, Римській імперії та інших країнах.

У 40-х роках ХІХ ст. у середніх навчальних закладах Англії, де заняття фізичними вправами проводилися тричі на тиждень, найпопулярнішими були ігри з м’ячем, котрі у подальшому трансформувалися у футбол і регбі.

Перший футбольний клуб під назвою “Шеффілд Юнайтед” було засновано у 1855 р. у Шеффілді. Другий найстаріший футбольний клуб "Ноттс Каунті" засновано у 1862 р. До речі, вони й донині функціонують в англійському футболі.

До середини ХІХ ст. футбол розвивався стихійно - не було календаря змагань та єдиних правил гри. У різних клубах грали за своїми правилами. Перша спроба розробити єдині правила гри була здійснена в 1846 р. у Кембріджі. Але вона не мала успіху. Проте один з перших творців правил гри у футбол на прізвище Трінг наполегливо продовжував розробляти і впроваджувати у практику єдині правила гри. В 1862 р. трінг видав перший збірник з 10 правил під назвою "Найпростіша гра". Дивовижно, але практично всі вони діють і сьогодні. На той час футбол ще був сумішшю власне футболу і регбі. Тому пропозиції Трінга не знайшли належного розуміння і розвитку. Але його ідеї були використані при розробці нових правил гри після створення Англійської асоціації футболу. Її було започатковано 26 жовтня 1863 р. на зборах керівництва 11 футбольних клубів Англії з ініціативи представника клубу "Барнс" Е.Морлі [Тейлор Ф., 1985]. Це була перша футбольна асоціація у світі. Вступний внесок до Асоціації становив одну гінею (фунт і один шилінг) на рік.

У листопаді 1863 р. на четвертому засіданні Англійської асоціації футболу були прийняті перші офіційні правила гри у футбол з 12 пунктів. Проте календаря змагань асоціація не розробила. Ігри проводилися стихійно, переважно тоді, коли з'являлося бажання пограти у футбол і була можливість зібрати всіх гравців команд. В 1871 р. гравець команди "Уондерерс", містер К.У.Елкок запропонував затвердити перехідний Кубок Футбольної асоціації, котрий будуть виборювати всі команди асоціації у змаганнях з вибуванням (ці змагання досить популярні в Англії і донині). Перший фінал змагань на Кубок відбувся 16 березня 1872 р. у присутності 2 тис глядачів.

Перший міжнародний футбольний матч між командами Шотландії та Англії відбувся 30 листопада 1872 р. у Глазго і закінчився з рахунком 0:0.

На той час гравці були аматорами. Вони вели безкомпромісну, але справедливу боротьбу. Наприклад, у фінальному матчі Кубку Футбольної асоціації Англії 1875 р. між командами “Олд Ітонієнс” і “Роял Енджінієрс” гравець першої з них отримав травму і не зміг продовжити гру. Тоді капітан команди суперниці для відновлення рівноваги добровільно пішов з поля. Але вже на початку 80-х років ХІХ ст. власники клубів почали таємно виплачувати окремим гравцям грошові винагороди за успішні виступи. Виникла об’єктивна необхідність легалізувати професіоналізм у футболі.

На початку 1888 р. шотландець Уільям Макгрегор запропонував створити професійну футбольну лігу з провідних клубів Англії, котрі б розігрували між собою першість за заздалегідь встановленим розкладом ігор на своєму і чужому полі. Це, на його думку, сприяло б підвищенню зацікавленості глядачів і зростанню майстерності футболістів. У березні 1888 р. на зборах представників футбольних клубів було вирішено: "Створити союз або лігу з 12 провідних клубів Англії". Переможця вирішили визначати за кількістю набраних очок - два за перемогу і одне за нічию. Так започаткувався перший у світі чемпіонат з футболу. Він відбувся у сезоні 1888/89 рр. і дав першого чемпіона - "Престон Норт Енд", який виграв усі зустрічі чемпіонату і виборов Кубок ліги. Своїм успіхом клуб значною мірою був зобов'язаний менеджеру У.Садделу, котрий запросив до команди кількох кваліфікованих гравців з Шотландії і заплатив їм за перехід до своєї команди. Фактично це був перший випадок купівлі гравців клубом у футболі.

З часу легалізації професіоналізму у футболі керівництво клубів спільними зусиллями розробило ключові положення функціонування ліги і клубів. Зокрема була введена система укладання контрактів між клубами і гравцями, згідно з якими футболіст на все життя ставав власністю клубу. Це створило певні перепони щодо переходів кращих гравців з клубу до клубу за вищу винагороду. Але зростаюча спортивна конкуренція поставила на порядок денний нову проблему - купівлі і продажу гравців клубами, оскільки багатші клуби старалися перекупити класних футболістів у менш заможних клубів. У 1894р. Асоціація постановила: "Клубам забороняється отримувати або сплачувати гроші за перехід гравців". Але це рішення залишилося лише на папері. Купівля і продаж гравців набували значного поширення. В 1905 р. Альф Коммон був першим, за кого заплатили тисячу фунтів. В 1928 р. суперзірки англійського футболу коштували вже 10 тис. фунтів.

До контрактів включався пункт у якому визначався рівень максимальної заробітної плати футболістів. На початку існування ліги такою "межею" була сума чотири фунти на тиждень під час сезону і три - під час перерви в сезоні (травень - липень). З часом заробітна плата футболістів зростала, але не надто бурхливо. Наприклад, легендарний Стенлі Меттьюз отримував близько 1000 фунтів стерлінгів на рік, а середня зарплата робітника в промисловості становила 400 фунтів стерлінгів [Штефны Р., 1990].

Організація регулярного чемпіонату з чітким календарем змагань сприяла зростанню інтересу глядачів до футболу. Це спонукало керівництво ліги переглянути кількісний склад команд. Була створена нижча ліга і розроблена система вибування з вищої в нижчу і, навпаки, переходу з нижчої до вищої ліги. У подальшому (1920 р.) було організовано третю групу, що поділилася на північну і південну підгрупи. Так за 32 роки з моменту заснування ліги вона розширилася до 88 клубів у яких нараховувалося понад три тисячі футболістів-професіоналів [Тейлор Ф., 1985].

У ХХ ст. футбол став одним з найпопулярніших і найприбутковіших видів спорту не тільки в Англії, а й у всьому світі. У 1904 р. було створено Міжнародну Федерацію футболу (ФІФА). За станом на 2005 р. ФІФА об’єднує 205 національних асоціацій і має шість континентальних гілок. В період з 1995 по 1998 р. сукупна дохідна частина бюджету ФІФА становила 519 млн,. а витрати 489 млн швейцарських франків. У 1999-2002 рр. сукупна доходна частина бюджету зросла до 2 млрд 570 млн швейцарських франків (до 2002 р. співвідношення франк-долар складало 1,5 до 1,0, а нині біля 1,3 до 1,0). ФІФА розробила розгалужену систему різноманітних змагань (від клубних команд до національних збірних), що проходять практично безперервно і приносять величезні прибутки. Вона стала першою міжнародною спортивною федерацією, котра поділяє футболістів не на професіоналів та аматорів, а за рівнем їхньої спортивної майстерності та віком. Аналогічні підходи застосовують нині майже всі професійні та напівпрофесійні міжнародні спортивні федерації і ліги.

  Першу в світі футбольну асоціацію було утворено в Англії у 1863 р. В тому ж році Англійська асоціація футболу уклала перші офіційні правила гри. В 1888 р. було створено першу у світі професійну футбольну лігу Англії. В 1888 р. менеджер англійської команди “Престон Норт Енд” У.Саддел вперше в історії футболу придбав кваліфікованих шотландських футболістів. В сезоні 1888/1889 в Англії було засновано професійну футбольну лігу і проведено перший у світі національний чемпіонат з футболу. В 90-х роках ХІХ ст. у професійній футбольній лізі Англії було запроваджено контрактну систему найму гравців. На початку ХХ ст. в Англії було утворено другу і третю футбольні ліги і розроблено правила ротації команд між лігами. У 1904р. засновано Міжнародну Федерацію футболу. (ФІФА). На початку ХХІ ст. ФІФА стала однією з найприбутковіших професійних ліг світу.

Ще в період середньовіччя в Італії, Франції, Англії була відома гра у м'яч, який перекидали через сітку долонею, а з середини XV ст. ракеткою. Близько 1600 р. у Парижі існувало понад 100 тенісних клубів. Уже в XVI ст. були відомі ракетки, у котрих у дерев'яному ободі були натягнуті жили. Тоді ж було застосовано принцип підрахунку, що зберігся і донині (15, 30, 45, 60; число 60 означало перемогу у грі).

Сучасний теніс сформувався у Великобританії наприкінці XIX ст. Засновником цієї гри вважається офіцер британської армії Уолтер Уінгфілд (1873 р.). Він сформулював і у 1874 р. опублікував правила гри. Тоді гра називалася лаун-теніс. На той час у Великобританії було уже створено Всеанглійський лаун-тенісний і крокетний клуб, який став організатором першого Вімблдонського турніру з тенісу серед чоловіків у 1877 році. З того часу і донині він не був проведений лише у 1915-1918 рр. та у 1940-1945 рр. у зв'язку зі світовими війнами. З 1884 р. у Вімблдонському турнірі беруть участь жінки. На сьогодні це один з найпопулярніших турнірів у світі і вважається неофіційним чемпіонатом світу на трав'яних кортах.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. теніс набув поширення у різних країнах на різних континентах. Зокрема до США теніс було завезено у 1874 р. із Англії. Тенісну асоціацію в США, до якої входило 34 клуби, було засновано у 1881р. Того ж року було проведено перший в США відкритий тенісний турнір у Ньюпорті.

Професійний теніс у США розпочав формуватися у 1925 р. В 1926 р. футбольний менеджер К.Пайл найняв кількох тенісистів і організував комерційне турне. В 1927 р. гравець В.Річардс став ініціатором створення професійної асоціації тенісу США. Проте на той час менеджери і організатори турнірів досить часто несли збитки.

В 1891 р. започатковано всефранцузькі змагання. Спочатку у них брали участь лише французи, а з 1924 р. вони стали відкритими для іноземців.

З 1905 р. проводяться тенісні чемпіонати Австралії. У подальшому чотири названі змагання під назвою турніри "Великого шлему" стали найпопулярнішими у світі як для професіональних тенісистів, так і для аматорів.

Міжнародна федерація тенісу (ITL) заснована у 1912 р. в Парижі. Вона визнає такі категорії гравців: аматор - гравець, який прямо або опосередковано не отримує грошових винагород за гру або навчання грі; гравець - спортсмен, який досягнув 18-річного віку, підтримує принципи своєї національної асоціації і отримує грошові винагороди за гру; зареєстрований професіонал - спортсмен, який підписав контракт з організацією, що не належить до національної асоціації і отримує грошові винагороди за участь у змаганнях, які організовані не національною асоціацією країни, де проводяться змагання. Проте до кінця 1960-х років аматорський і професійний теніс розвивались окремо один від одного.

В березні 1968 року, за пропозицією Федерації тенісу Швеції, Генеральна асамблея Міжнародної федерації тенісу у Парижі проголосила еру "відкритого тенісу". З того часу тенісисти-аматори стали брати участь у турнірах професіоналів, а провідні професіонали - виступати в аматорських змаганнях за національні збірні своїх країн (Кубок Девіса, а з 1988 р. і Олімпійські ігри).

У 1972 р. з ініціативи провідних тенісистів з різних країн було створено Асоціацію тенісистів-професіоналів (АТР), а рік по тому - Жіночу асоціацію професійного тенісу (WITA), котру у 1990 р. було перейменовано у Всесвітню тенісну асоціацію (WTA). Членство в обох організаціях індивідуальне, тобто конкретна особа повинна подати заяву і сплатити членський внесок. Обидві організації тісно співпрацюють з ІTL. Оскільки членство в АТР та WТА персональне, спеціальних керівних органів професійного тенісу в окремих країнах не існує. Розвитком як аматорського так і професійного тенісу у конкретних країнах займаються національні федерації, що входять до ІТL.

Новостворені організації (АТР, WTA) мають на меті розвиток професійного тенісу і зміцнення його позицій на світовій спортивній арені, вдосконалення системи змагань, захист інтересів тенісистів-професіоналів, формування "рейтинг-листів" спортсменів. АТР і WTA систематично публікують рейтингові списки спортсменів згідно з набраними ними очками у турнірах за розробленими Асоціаціями системами. Перший "рейтинг-лист" АТР опублікувала 23 серпня 1973 року. Тоді в ньому було всього 125 тенісистів із 30 країн. Нині в рейтингах АТР та WTA сотні професіоналів.

Наприкінці 1980-х років АТР розробила "Програму з обслуговування тенісистів". Програма, або як її ще називають "Університет АТР", є обов'язковою для всіх нових членів АТР. До програми навчання входять різноманітні курси: як поводити себе під час змагань, як спілкуватися з журналістами, як вести фінансові справи тощо.

Після проголошення ери відкритого тенісу (1968 р.) стосунки між ІТL та професійним тенісом розвивалися досить успішно. У 1970-х роках вони почали погіршуватися, що на початку 1990-х років призвело до організації Асоціаціями професійних тенісистів і тенісисток власних турів. ІТL відреагувала створенням Комітету з проведення турнірів "Великого шлему" (AUSTRALIAN OPEN; ROLAND GARROS; WIMBLEDON; US OPEN) і заснувала Кубок “Великого шлему” з рекордним призовим фондом (з розрахунку на одного учасника). Переможцем першого турніру на Кубок “Великого шлему”, що відбувся у 1990 р. став 19-річний американець Піт Сампрас, який у подальшому став однією з найяскравіших зірок світового тенісу.

В 1986 р. було засновано Фонд розвитку “Великого шлему”. Він фінансується доброчинними внесками організаторів турнірів “Великого шлему” та Міжнародною федерацією тенісу. Основним завданням фонду є сприяння розвиткові тенісу в усьому світі. Зокрема, на кошти фонду щорічно проводяться різні курси для тренерів, адміністраторів та інших фахівців. Передбачена також програма розподілу спортивного знаряддя, що призначене, головним чином, для розвитку юніорського тенісу. Фонд також надає підтримку молодим талановитим тенісистам із різних країн. Свого часу таку підтримку отримали відомий тенісист із Зімбабве Байрон Блек та перша ракетка світу 2000 року, бразилець Густаво Куертен. Окрім того, фонд фінансово підтримує проведення різноманітних турнірів спортсменів-професіоналів.

Отож, як бачимо, Міжнародна федерація тенісу та Асоціація тенісистів-професіоналів і Всесвітня тенісна асоціація від конфронтації перейшли до співпраці з метою подальшого спільного розвитку тенісу.

Сучасний теніс сформувався у Великобританії наприкінці ХІХ ст. Перший Вімбілдонський турнір з тенісу серед чоловіків відбувся у 1887 р. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. теніс набув популярності у різних країнах на різних континентах. Професійний теніс почав формуватися на початку ХХ ст. У 1968р. започатковано відкриті змагання в тенісі (аматори спільно з професіоналами). У 1972 р. створено Асоціацію тенісистів-професіоналів (АТР), а у 1973 р. – Жіночу асоціацію професійного тенісу (WITA), котру у 1990 р. перейменовано у Всесвітню тенісну асоціацію (WTA). Членство у обох організаціях персональне. Найпопулярнішими змаганнями в тенісі є чотири турніри “Великого шлему” (відкриті чемпіонати Австралії, Франції, Англії та США)  

Автомобільний спорт - один з найпопулярніших видів професійного спорту, який, разом з чисто спортивними завданнями (змагання з метою визначити кращих гонщиків), виконує ще дві важливі функції: пошук найбільш ефективних шляхів вдосконалення автомобільної техніки і реклама нових марок автомобілів, а отже і розширення ринків збуту.

Термін “автомобіль” історики приписують французькому інженеру -механіку Ніколя Кюньон, який у 1769 р. обладнав свого воза паровим двигуном і дав йому цю назву. Проте перші автомобілі, що успішно експлуатувалися, було створено лише у 1886 р. Їх побудували незалежно один від одного німці Карл Бенц і Готліб Даймлер. У США перший автомобіль було створено у 1892 р.

Слід зазначити, що ні в Європі, ні в Америці новий вид транспорту не викликав значної зацікавленості покупців. Необхідно було вжити заходів, котрі б привернули увагу громадськості до автомобілів і продемонстрували їхню перевагу над іншими видами транспорту. Так виникла ідея проведення автогонок. Першим змаганням на технічних пристроях стали перегони Париж-Руан у 1894 р. У цих змаганнях могли брати участь будь-які технічні пристрої, що мали механічний привід на колесах. За сучасною термінологією це могли бути автомобілі і мотоцикли. Перший приз (5 тис. франків) завоювали екіпажі автомобілів “Пежо” і “Панар-Левассор”, що подолали дистанцію 126 км з середньою швидкістю 20-22 км/год. Наступного року відбулася гонка по маршруту Париж-Бордо-Париж, а у подальшому гонки стартували в Парижі, а фінішували в містах інших європейських країн (Амстердам, Берлін та ін.). В 1895р. проведено першу автогонку і в США (Чікаго). Проведення гонок продемонструвало достоїнства автомобілів як ефективного транспортного засобу і сприяло активізації автомобілебудування.

В 1895р. було засновано перший автомобільний клуб Франції. Два роки потому в Німеччині почало функціонувати “Центральне Європейське Товариство автомобілістів”, а ще через два роки - було створено і “Автомобільний клуб Америки”. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. автомобільні товариства і автоклуби почали створюватися й в інших країнах, а автогонки ставали дедалі більш популярними.

Першими міжнародними автоперегонами стали змагання на приз “Джеймс Гордон Беннет Трофі” (1900-1905 рр.). У цій гонці від кожної країни могли брати участь по три екіпажі.

У 1904 р. було створено Міжнародну асоціацію визнаних автомобільних клубів, яка стала попередником нині діючої Міжнародної автомобільної федерації (FIA). Основними завданнями новоствореної організації була організація і контроль за проведенням автоперегонів.

У 1909 р. в Індіанаполісі (США) було збудовано спеціальний автодром з овальною трасою довжиною 2,5 милі, яка з 1911 р. стала місцем проведення одного з популярних і нині змагання - “500 миль Індіанаполіса”. Створення автодрому сприяло розвиткові автомобілебудування не тільки в США, а й у країнах Європи. Через перемоги в цьому престижному змаганні європейські автомобілебудівники старалися пробитися на американський ринок.

Автомобілі, що застосовуються в автоспорті, класифікуються за різними критеріями і ознаками, котрі регламентуються Міжнародним спортивним кодексом FIA. У змаганнях з різних видів автоспорту застосовуються серійні, спортивні, гоночні і ралійні автомобілі.

Найбільш популярними автомобільними змаганнями, є чемпіонат світу Формула–1, які було започатковано у 1950р. Окрім них проводяться автоперегони ”„Формула – 3000”, „Формула – 3”, „24 години Ле Манна” (перегони упродовж доби без перерви) тощо.

Перший чемпіонат світу з автогонок Формула – 1 відбувся у 1950р. і складався з шести етапів. В сезоні 2005р. гонщики змагалися на 19-ти етапах, перший з яких відбувся 06.03.2005 в Австралії, а останній – 16.10.2005р. в Китаї. Першим чемпіонам був італієць Дж. Ніно Фаріна із команди “Альфа-Ромео” [Лебедко С., 2002]. Найтитулованішим учасником змагань Формула – 1 є пілот команди “Феррарі” М.Шумахер, який сім разів виборював титул чемпіона.

Проводяться також чемпіонати світу по автораллі (раллі „1000 озер” у Фінляндії; раллі „Монте-Карло”; раллі „Акрополіс” у Греції; раллі „Швеція” та ін.).

Популярними в останні роки стали міжнародні перегони за “Дакар”. В них беруть участь команди на вантажівках і легкових автомобілях та мотогонщики. Про їхню популярність може свідчити той факт, що у перегонах 2006р. взяли участь 230 мотоциклістів, 180 екіпажів на легкових автомобілях та 75 екіпажів на вантажівках. Їх супроводжували 240 автомобілів сервісної служби (технічки, польові кухні, шпиталі тощо).

В 1960-ті роки активізувалася боротьба за безпеку в автомобільних перегонах. В 1966 р. було створено профспілку пілотів „Гран-прі” на чолі з Джо Боньє. Завдяки роботі профспілки траси для автогонщиків були обладнані спеціальними зонами безпеки, відбійними бар’єрами.

В ці ж роки в автоспорт прийшли спонсори. В 1970-х роках різні компанії і фірми почали укладати спонсорські контракти не тільки з командами, а й зі спортсменами. Серед спонсорів переважали компанії котрі виробляли пальне, мастила, гуму, цигарки. Економічна ефективність автоперегонів зросла з початком телетрансляцій змагань у 1960-х роках. Завдяки величезній глядацькій аудиторії значно зросли суми спонсорських контрактів та вартість реклами, що сприяло подальшому зростанню прибутків команд та пілотів.

  Перші автомобілі, що успішно експлуатувалися, незалежно один від одного побудували німці Карл Бенц і Готліб Даймлер у 1886 р. Перші автоперегони відбулися у 1894 р. за маршрутом Париж-Руан. Приз за перше місце становив 5 тис франків. В 1895 р. засновано перший автомобільний клуб Франції. В 1897 р. було створено „Центральне Європейське Товариство автомобілістів”. Перші міжнародні автоперегони на приз „Джеймс Гордон Беннет Трофі” проводились у 1900 – 1905 рр. У 1904 р. створено Міжнародну асоціацію визнаних автомобільних клубів, котра у подальшому реформувалася у Міжнародну автомобільну федерацію (FIA). Під егідою FIA проводяться численні автоперегони найпопулярнішими і найприбутковішими серед яких є чемпіонат світу „Формула-1”. В 1966р. створено профспілку пілотів “Гран-прі”, яка повела боротьбу за безпеку в автомобільних перегонах.

Дата добавления: 2015-05-06