Розділ V

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-правових
актів з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми,
регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи,
обов'язкові для виконання.

Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування
нормативно-правових актів з охорони праці

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних
нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральний
орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці, за участю професійних спілок і
Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за
погодженням з органами державного нагляду за охороною праці. { Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Санітарні правила та норми затверджуються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру
впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше
одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і
технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і
погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Стаття 29. Тимчасове припинення чинності нормативно-правових
актів з охорони праці

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих
для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про
це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він
може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про
встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо
приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці
до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці
розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби
експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за
наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про
встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з
охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити
заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу
державного нагляду за охороною праці.

Стаття 30. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони
праці на сферу трудового і професійного навчання

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими для
виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на
дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання,
облаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також
порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і
студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних
закладах визначаються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки,
за погодженням з відповідним профспілковим органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне
навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх
персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому
ж порядку, що й до працівників підприємства.

Розділ VI

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони праці;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі
охорони праці

Кабінет Міністрів України:

забезпечує проведення державної політики в галузі охорони
праці; { Абзац другий частини першої статті 32 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

подає на затвердження Верховною Радою України
загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища;

спрямовує і координує діяльність міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і
здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

встановлює єдину державну статистичну звітність з питань
охорони праці.

{ Частину другу статті 32 виключено на підставі Закону
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони
праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю
профспілок;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств
галузі з охорони праці;

укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з
питань поліпшення умов і безпеки праці;

беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових
актів з охорони праці;

організовують навчання і перевірку знань з питань охорони
праці;

створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби,
здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших
вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної
справи;

здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на
підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і
контролю за цією роботою міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади створюють у межах граничної чисельності
структурні підрозділи з охорони праці або покладають реалізацію
повноважень з охорони праці на один з існуючих структурних
підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів. { Частина друга статті 33 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17)
від 16.10.2012 }

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю, забезпечує проведення державної експертизи умов праці
із залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя
населення, здійснює контроль за якістю проведення атестації
робочих місць за умовами праці. { Частина третя статті 33 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17)
від 16.10.2012 }

Порядок контролю за якістю проведення атестації робочих місць
за умовами праці визначає центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин
та соціального захисту населення. { Частина статті 33 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17) від
16.10.2012 }

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони праці:

здійснює комплексне управління охороною праці на державному
рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює
контроль за виконанням функцій державного управління охороною
праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

розробляє за участю міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних
випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок
загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища і контролює її виконання;

здійснює нормопроектну діяльність, розробляє правила, норми,
положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони
праці або зміни до них та вносить відповідні пропозиції на розгляд
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у зазначеній сфері; { Абзац четвертий частини
п'ятої статті 33 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17) від
16.10.2012 }

координує роботу міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької
діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища;

одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств,
інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та
інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

видає дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки
та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки; { Частину статті 33 доповнено
абзацом згідно із Законом N 1454-VI (1454-17) від 04.06.2009 }

бере участь у міжнародному співробітництві та в організації
виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий
досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку
пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного
законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та
європейських норм.

Рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони праці, в межах його
компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями,
органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними
особами, які відповідно до законодавства використовують найману
працю.

Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі
охорони праці

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації у межах відповідних територій:

забезпечують виконання законів та реалізацію державної
політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників профспілок, Фонду
соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують
виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони
праці у складі програм соціально-економічного і культурного
розвитку регіонів;

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема
зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці,
вживають заходів до проведення атестації робочих місць на
відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних)
аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних
територій та об'єктів комунальної власності;

здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької
діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації створюють
структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим
положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, або
покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих
структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних
органів { Частина друга статті 34 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17)
від 16.10.2012 }

Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в
галузі охорони праці

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану
безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з
охорони праці у складі програм соціально-економічного і
культурного розвитку регіонів;

приймають рішення щодо створення комунальних
аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних
територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад
забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію
об'єктів житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають
у комунальній власності відповідних територіальних громад,
додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих
об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї
статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого
виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста
з охорони праці.

Стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі
охорони праці

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій,
концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або
договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для
виконання делегованих об'єднанням функцій в їх апаратах
створюються служби охорони праці.

Стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони
праці

Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем
охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності
організуються в межах загальнодержавної та інших програм з цих
питань і проводяться науково-дослідними інститутами,
проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими
навчальними закладами та фахівцями.

Дата добавления: 2015-05-06