Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Про вищу освіту

ЗАКОН УКРАЇНИ

(нова редакція)

Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Автономія вищого навчального закладу обумовлює необхідність самоорганізації та саморегуляції, яка є відкритою до критики, служить громадському інтересові, напрацюванню істини стосовно викликів перед державою і суспільством, відбувається прозоро та публічно. Держава, що заінтересована в існуванні таких центрів незалежної думки, створює умови для їх створення розвитку.

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) автономія вищого навчального закладу – самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, навчально-виховного процесу, внутрішнього управління та фінансів у межах, що передбачені цим Законом;

2) академічна мобільність – здійснення на постійній основі заходів, що забезпечують право та можливість для учасників навчально-виховного процесу на викладання, навчання чи стажування в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами для опанування освітньої програми або її частини та/або провадження наукової діяльності тощо;

3) академічна свобода – самостійність і незалежність учасників навчально-виховного процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності із застосуванням принципів свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів;

4) акредитація спеціальності – процедура оцінювання освітньої діяльності вищого навчального закладу за певною спеціальністю та рівнем вищої освіти на предмет відповідності стандарту вищої освіти;

5) вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі у відповідній галузі знань та за певною кваліфікацією, на освітніх рівнях, що за складністю є наступними за рівнем повної загальної середньої освіти;

6) вищий навчальний заклад – окремий вид установи, створеної як суб’єкт приватного або публічного права, що діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію навчально-виховного процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їх покликання, інтересів та здібностей;

7) вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад із специфічними умовами навчання) – вищий навчальний заклад державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю;

8) галузь знань – основна предметна область освіти та науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка;

9) Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) – система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, яке необхідне для рівня досягнення встановлених результатів навчання та обліковується в кредитах ЄКТС;

10) засновник вищого навчального закладу – держава, територіальна громада, фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна якої засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством;

11) здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня;

12) кваліфікація – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена компетентна установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти;

13) компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, які є результатом навчання у вищому навчальному закладі за відповідною освітньою програмою та підставою для присвоєння кваліфікації;

14) кредит ЄКТС – одиниця вимірювання обсягу навантаження здобувача вищої освіти, яка використовується в Європейській кредитній трансферно-накопичувальній системі (ЄКТС) для оцінювання визначених (очікуваних) результатів навчання з певного предмета чи виду освітньої діяльності. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить не менше 60 кредитів ЄКТС;

15) ліцензування – процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності;

16) освітня діяльність – діяльність вищих навчальних закладів, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти інших осіб;

17) саморегулівна організація – неприбуткове об’єднання вищих навчальних закладів, створене з метою забезпечення якості вищої освіти, якому згідно з цим Законом держава делегує повноваження щодо розроблення і впровадження процедур і правил забезпечення якості вищої освіти та атестацію наукових здобутків наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Основною міжгалузевою саморегулівною організацією вищих навчальних закладів та наукових установ України є Національне агентство з якості вищої освіти;

18) спеціалізація –– складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

19) спеціальність – складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка;

20) якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, умінь, навичок, інших компетентностей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти;

21) якість освітньої діяльності – рівень організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань.

Дата добавления: 2015-05-06