Розділ vі

ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Стаття 26. Основні завдання вищого навчального закладу

1. Основними завданнями вищого навчального закладу є:

1) провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями;

2) для університетів, академій, інститутів – провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників навчально-виховного процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі;

3) участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу;

4) формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників навчально-виховного процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах;

5) забезпечення органічного поєднання у навчально-виховному процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності;

6) створення необхідних умов для реалізації учасниками навчально-виховного процесу їх здібностей і талантів;

7) збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства;

8) розповсюдження знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян;

9) установлення міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури.

Стаття 27. Правовий статус вищого навчального закладу

1. Вищий навчальний заклад створюється у формі державної, комунальної, приватної установи і працює на засадах самоокупності та неприбутковості.

2. Юридична особа набуває статусу вищого навчального закладу з моменту отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності.

3. Вищий навчальний заклад може бути засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, які провадять свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої, інноваційної діяльності вищого навчального закладу та/або забезпечують виконання його статутних завдань.

4. В Україні діють вищі навчальні заклади державної, комунальної та приватної форми власності, які мають рівні права у провадженні освітньої, наукової та інших видів діяльності.

5. Вищі навчальні заклади можуть провадити освітню діяльність разом з іноземними навчальними закладами за узгодженими освітніми програмами.

6. Вищі навчальні заклади можуть утворювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, наукові парки та входити до складу консорціуму. Всі учасники комплексу, консорціуму зберігають статус юридичної особи і фінансову самостійність.

7. Статут вищого навчального закладу повинен містити:

1) повне найменування із зазначенням типу вищого навчального закладу, його правосуб’єктність, місцезнаходження, дату прийняття рішення про його створення;

2) концепцію освітньої діяльності вищого навчального закладу;

3) права та обов’язки засновника (засновників);

4) обсяг основних засобів (розмір статутного капіталу), наданих засновником (засновниками);

4) повноваження органів управління вищого навчального закладу;

5) права та обов’язки керівника вищого навчального закладу;

6) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;

7) джерела надходження і порядок використання коштів та майна вищого навчального закладу;

8) порядок звітності та контролю за провадженням фінансово-господарської діяльності;

9) порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;

10) порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу може містити інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу не повинен суперечити законодавству.

Стаття 28. Типи вищих навчальних закладів

1. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, який провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти за усіма академічними та науковими ступенями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

2) академія, інститут – галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, який провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівні за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

3) коледж – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня молодшого спеціаліста.

Організація навчально-виховного процесу, визначення структури, переліку посад працівників, рівня оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у коледжах, які є структурними підрозділами університетів, академій чи інститутів, здійснюються відповідно до положень, визначених цим Законом для коледжів, що є вищими навчальними закладами.

Відомості про коледж, який є структурним підрозділом університету, академії чи інституту, включаються до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Стаття 29. Національний вищий навчальний заклад

1. Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства Президентом України може бути надано статус національного.

2. Надання вищому навчальному закладу статусу національного здійснюється за пропозицією Національного агентства з якості вищої освіти, яка подається в порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності національного вищого навчального закладу визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюється раз на сім років Національним агентством з якості вищої освіти.

3. Національний вищий навчальний заклад має право:

1) отримувати відповідно до законодавства на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, виконання наукових програм, проектів державного значення в обсязі не менш, як 10 відсотків коштів державного бюджету, що виділяються на утримання;

2) визначати норми часу навчальної та іншої роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників;

3) здійснювати перерозподіл:

нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі знань з урахуванням результатів наукової діяльності працівників;

державного замовлення між спеціальностями в межах галузі знань в обсязі не більш як 5 відсотків загального обсягу державного замовлення національного вищого навчального закладу з наступним інформуванням центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить вищий навчальний заклад;

ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі знань;

4) здійснювати підготовку фахівців з вищою освітою за власними експериментальними освітніми програмами та навчальними планами;

5) отримувати на пріоритетних засадах фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо за рахунок державного бюджету;

6) утворювати спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади;

7) використовувати у своєму найменуванні слово “національний”.

4. Особливості управління національним вищим навчальним закладом, які сприяють розвитку та підвищенню якості його освітньої діяльності та конкурентоспроможності, залученню додаткових фінансових ресурсів, можуть визначатися його статутом.

Стаття 30. Дослідницький університет

1. Національному вищому навчальному закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, може надаватися статус дослідницького університету.

2. Статус дослідницького університету надається Кабінетом Міністрів України на конкурсних засадах вищому навчальному закладу строком на сім років відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про дослідницький університет та критеріїв, які включають приведені до кількості науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу показники.

3. Надання вищому навчальному закладу статусу дослідницького здійснюється за поданням Національного агентства з якості вищої освіти у разі відсутності критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності дослідницького вищого навчального закладу визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюється раз на п’ять років Національним агентством з якості вищої освіти.

4. Критерії, за якими надається статус дослідницького університету, базуються на таких засадах:

1) розгалужена інфраструктура та матеріально-технічна база, що забезпечують провадження науково-освітньої діяльності на світовому рівні, зокрема визнані наукові школи, центри, лабораторії тощо;

2) міждисціплінарність освіти та науки, потужна фундаментальна складова наукових досліджень, якість яких підтверджена, зокрема публікаціями у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях;

3) ефективність підготовки фахівців на всіх рівнях вищої освіти, яка забезпечує високоякісну фахову підготовку та здатність впроваджувати та комерціалізувати наукові результати, якість системи підготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів у вищому навчальному закладі;

4) рівень інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, зокрема кількість міжнародних проектів, створених об’єктів права інтелектуальної власності, спільних з підприємствами та іноземними вищими навчальними закладами наукових проектів, грантів тощо;

5) місце в національному, галузевих та/або міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів.

5. Дослідницький університет має право:

1) використовувати у своєму найменуванні слово “дослідницький”;

2) отримувати базове фінансування за окремою бюджетною програмою Державного бюджету України на провадження наукової діяльності в обсязі не менш як 25 відсотків коштів, що передбачаються на його утримання, для проведення наукових досліджень, підтримки та розвитку їх матеріально-технічної бази;

3) на конкурсних засадах формувати тематику фундаментальних та прикладних наукових досліджень, науково-технічних розробок і самостійно затверджувати річний тематичний план;

4) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів;

5) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів і присвоєння учених звань з видачею відповідного документа державного зразка, а також щодо визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту та наукові ступені;

6) самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі);

7) встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника;

8) здійснювати інші права, передбачені законодавством.

Стаття 31. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу

1. Рішення про створення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію вищого навчального закладу приймається для закладів державної форми власності – Кабінетом Міністрів України, комунальної – відповідними органами місцевого самоврядування, приватної – фізичними та/або юридичними особами відповідно до законів.

2. Реорганізація чи ліквідація вищого навчального закладу не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому вищому навчальному закладі. Обов’язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття особами вищої освіти покладається на засновника (засновників) вищого навчального закладу.

3. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб та вищими навчальними закладами іноземних країн своїх структурних підрозділів на території України здійснюється за умови отримання дозволу центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері освіти і науки.

4. Вищі навчальні заклади України відповідно до законодавства іноземних держав можуть утворювати свої структурні підрозділи на території цих держав.

Стаття 32. Принципи діяльності, основні права та обов’язки вищого навчального закладу

1. Діяльність вищого навчального закладу провадиться на принципах:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень та відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) самостійності та незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

2. Вищі навчальні заклади мають рівні права, що складають зміст їх автономії та самоврядування, в тому числі:

1) самостійно визначати форми навчання та форми організації навчально-виховного процесу;

2) обирати типи програм підготовки бакалаврів і магістрів, що передбачені Міжнародною стандартною класифікацією освіти;

3) приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників;

4) формувати та затверджувати власний штатний розпис;

5) визнавати здобуті в закордонних університетах ступені бакалавра, магістра, доктора філософії, доктора наук та вчені звання доцента, професора під час зарахування на навчання та/або на посаду педагогічного, наукового чи науково-педагогічного працівника;

6) запроваджувати рейтингове оцінювання освітніх, науково-дослідницьких та інноваційних досягнень учасників навчального-виховного процесу;

7) надавати додаткові освітні та інші послуги відповідно до законодавства;

8) самостійно розробляти та запроваджувати власні програми освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

9) самостійно запроваджувати спеціалізації, визначати їх зміст і програми вибіркових навчальних дисциплін;

10) присуджувати ступені вищої освіти здобувачам вищої освіти, які відповідно до законодавства успішно пройшли процедуру атестації після завершення навчання на відповідному рівні вищої освіти;

11) утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи;

12) провадити видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;

13) видавати підручники, навчальні посібники і наукові праці;

14) провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність з навчальними закладами, науковими установами та іншими юридичними особами;

15) розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах та організаціях;

16) брати участь у роботі міжнародних організацій;

17) запроваджувати власну символіку та атрибутику;

18) установлювати власні форми морального та матеріального заохочення учасників навчально-виховного процесу;

19) звертатися з ініціативою до органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти, про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами;

20) користуватися земельними ділянками у порядку, встановленому законодавством;

21) провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу;

22) розпоряджатися власними надходженнями (для вищих навчальних закладів державної і комунальної форми власності), зокрема отриманими від надання додаткових платних послуг здобувачам вищої освіти та окремих платних послуг іншим фізичним і юридичним особам;

23) відкривати поточні та депозитні рахунки в банках;

24) здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

3. Вищі навчальні заклади зобов’язані вживати заходів (в тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій) щодо запобігання та виявлення плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, передбаченої відповідним положенням і статутом вищого навчального закладу.

4. Управління вищим військовим навчальним закладом (вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання) здійснюється з урахуванням його діяльності відповідно до законодавства.

Стаття 33. Структура вищого навчального закладу

1. Структура вищого навчального закладу, статус і функції структурних підрозділів визначаються статутом вищого навчального закладу та положеннями про відповідні структурні підрозділи.

2. Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради вищого навчального закладу у порядку, передбаченому цим Законом і статутом.

3. Основними структурними підрозділами університету, академії, інституту є факультети, кафедри, бібліотека тощо.

4. Факультет – структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об’єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах в сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (за винятком факультетів вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання).

5. Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що провадить навчально-виховну, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менш як п’ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з яких мають науковий ступінь або вчене (почесне) звання.

6. Вищий навчальний заклад зобов’язаний мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої повинен відповідати вимогам стандартів освітньої діяльності.

7. Структурними підрозділами коледжу державної (комунальної) форми власності є відділення, циклові комісії, бібліотека тощо.

Циклова комісія – структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить навчальну, методичну, виховну та організаційну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Циклова комісія утворюється за рішенням керівника коледжу за умови, якщо до її складу входить не менш як три педагогічних працівники.

Відділення – структурний підрозділ, що об’єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей за однією або кількома формами навчання, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи.

Бібліотеку коледжу очолює завідувач, який призначається на посаду керівником коледжу за погодженням з педагогічною радою.

8. Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути:

1) навчально-науковий інститут – структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, які провадять освітню діяльність і проводять наукові дослідження;

2) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково-виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), дослідні станції, лабораторії, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, відділи післядипломної освіти, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази установ медичної освіти, університетські клініки (лікарні), полігони, наукові парки, технопарки, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та проводять наукові дослідження;

3) підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення, центри студентського спорту;

4) військові навчальні підрозділи (військовий інститут, коледж, факультет або кафедра військової підготовки);

5) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.

9. Філія – відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що створюється з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Філію очолює керівник, який підпорядкований керівнику вищого навчального закладу і діє на підставі відповідного доручення.

Відомості про філію вищого навчального закладу вносяться до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

10. Університет, академія, інститут можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ із специфічними умовами навчання – інститут, коледж, факультет або кафедру), який проводить за певними ступенями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю. Військовий інститут як структурний підрозділ цивільного вищого навчального закладу може мати у своєму складі факультети та військовий коледж.

Рішення про створення та припинення діяльності функціонування військового навчального підрозділу вищого навчального закладу приймається Кабінетом Міністрів України.

Дата добавления: 2015-05-06