СОЦІОЛОГІЯ 3 страница

Група експертна – офіційно організований колектив фахівців – управлінців, створений для дослідження чітко сформульованої проблеми і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень відповідними органами влади різних рівнів.

Група мала – соціальна група, члени якої безпосередньо взаємодіють між собою; кількісний склад не перевищує кількох десятків чоловік.

Група неформальна – спільнота людей, що виникає спонтанно на грунті взаємних симпатій, схожості ціннісних орієнтацій та інтересів. Г.н. можуть існувати як самостійні, ізольовані спільноти, але можуть утворюватися у середині формальних груп та організацій як альтернатива і доповнення до них.

Група референтна – мала соціальна група, яка реферує (пропускає крізь себе) цінності суспільства і за нормами якої живе і діє (або хоче жити і діяти) індивід.

Група формальна – об’єднання людей для здійснення соціально заданої діяльності за умов їхньої безпосередньої комунікації та взаємодії. Г. ф. має юридично фіксований статус і нормативну базу існування, в якій закріплюються структура, тип розв’язуваних завдань, головні права та обов’язки.

Дезінформація – процес впливу на громадську думку через неадекватну інформацію, яка видається за достовірну і сприймається як істинна.

Декультурація – втрата основної (сутнісної) частини рідної (вітчизняної) культури.

Деліквентність – сукупність протиправних вчинків чи злочинів, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам, виконання яких гарантовано державою; різновид девіантної поведінки, за яку несуть відповідальність.

Диспозиції – фіксовані соціальним досвідом людини її схильності до певного сприйняття умов діяльності і до певних дій за даних умов; форми психологічної готовності людини до тієї чи іншої спрямованості її соціальної активності в певних ситуаціях, внутрішні психологічні регулятори цієї спрямованості – ціннісні орієнтації та соціальні установки усіх рівнів узагальнення та конкретності (переконання, інтереси, прагнення, нахили, бажання).

Диференціація соціальна – процес і стан розшарування (подрібнення) певної соціальної цілісності (соціуму, системи, спільноти) на складові частки чи елементи (індивіди, групи).

Дія соціальна – форма або спосіб вирішення соціальних проблем і суперечностей, основою яких є протистояння інтересів основних соціальних сил даного суспільства.

Досвід соціальний – сукупність практично набутих соціальними суб’єктами (індивідами, групами, класами, народами, націями) у процесі їх взаємодії знань, умінь, навичок, звичаїв, норм, традицій, які слугують опертям для практичного життя цих суб’єктів засобами раціоналізації та оптимізації їх взаємодії і взаємовідносин.

Дослідження маркетингові – напрям соціологічних досліджень, що включає систему організації збору, обробки та аналізу інформації про попит, пропозиції, споживацькі переваги населення, його пріоритети в економіці, політиці, соціокультурній сфері для того, щоб якомога повніше задовольнити потреби людей, груп, інститутів, організацій, суспільства в цілому.

Егалітаризм – принцип організації соціальних відносин у державі, країні, суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян.

Екосоціологія – розділ соціології, що вивчає проблеми взаємодії суспільства і природи, людини і природи, а також вплив навколишнього середовища на живих істот та їх взаємовідносини в екосистемі.

Експеримент соціальний – метод отримання інформації про зміну соціального об’єкта у результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками (змінними).

Експертні методи в соціології – різновид евристичних методів пізнання, за якого результат (прогноз, рішення, оцінка) досягається через взаємодію кількох спеціалістів (експертів).

Ентропія соціальна – міра відхилення соціальної системи або її окремої ланки (структури, підсистеми) від прийнятого за еталон (нормального, очікуваного) стану, що виявляється в зниженні рівня організації, ефективності функціонування, темпів розвитку системи.

Етноцентризм – методологічний принцип оцінювання інших культур з точки зору цінності власної культури, що ґрунтується на впевненості щодо її переваг над усіма іншими культурами.

Життя соціальне – 1) компонент суспільного життя; 2) сукупність різноманітних форм спільної діяльності людей, спрямованої на забезпечення умов і засобів їх існування, реалізацію потреб, інтересів, цінностей, вияв, відтворення та утвердження соціальних характеристик індивідів і спільнот.

Життя суспільне – реальний, органічно цілісний процес існування, розвитку і взаємодії соціальних суб’єктів (осіб, спільнот, суспільств), що відбувається в конкретно – історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності, відносин, спілкування і духовного освоєння та перетворення дійсності людиною.

Закон соціальний – категорія для позначення форми вияву соціальної причинності, універсальної залежності через констатацію об’єктивних, необхідних, стійких, повторюваних зв’язків між процесами і явищами.

Зміни соціальні – тип руху соціальних явищ та соціальних структур у суспільстві; виявляються у виникненні, деформації та зникненні певних елементів соціальної системи, трансформації її внутрішніх та зовнішніх зв’язків.

Зондування – техніка інтерв’ю, що застосовується інтерв’юєром у разі неадекватної відповіді респондента з метою точного з’ясування думки опитуваного або її відсутності щодо предмета запитання.

Ідентифікація соціальна – пізнавальний спосіб встановленя тотожності, подібності речей, процесів, явищ, осіб, що означає розумові операції з зовнішніми стосовно суб’єкта, який пізнає, об’єктами.

Ієрархія соціальна – структурна побудова суспільства або окремих спільнот за рівневою ознакою з послідовним підпорядкуванням нижчих рівнів (щаблів) вищим.

Імідж соціальний – образ тих чи інших соціальних об’єктів, явищ, процесів, інститутів, осіб, який складається в індивідуальній та суспільній свідомості і визначає відповідне ставлення до них.

Інститут соціальний – форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

Інструментарій соціологічного дослідження – методичні документи і технічні прийоми для здійснення дослідження і розв’язання його окремих завдань.

Інтеграція соціальна – процес і стан поєднання складових частин соціуму, передусім індивідів і груп, в єдину соціальну цілісність або систему.

Інтерв’ю – вид опитування, під час якого інтерв’юєр в особистому контакті з респондентом ставить усні запитання з метою збору соціологічної інформації.

Інтерв’юєр – особа, яка проводить інтерв’ю; іноді анкетера – особу, що проводить анкетування, також називають І.

Інтерв’ю нарративне (розповідне) – своєрідний вид вільного інтерв’ю, яке не є сумою відповідей, а являє собою імпровізовану цілісну розповідь респондента про власний життєвий досвід, яка реєструється на магнітну плівку, дослівно транскрибується і в такому вигляді становить матеріал для аналізу із застосуванням логіки якісного дослідження.

Інфраструктура соціальна – цілісна сукупність у певному соціумі установ, закладів, організацій та інших об’єктів користування, діяльність яких покликана забезпечувати умови існування і відтворення населення шляхом всебічного задоволення його соціальних потреб – виробничих, громадсько-політичних, соціально-культурних, побутових, вітально-біологічних.

Комплексне дослідження – міждисциплінарне, на основі загальної програми вивчення сукупності причин, що обумовлюють певне явище.

Конвент – аналіз – формалізований спосіб (метод) інтерпретації текстів, “дослідницька техніка для об’єктивного, систематичного та кількісного описування явного змісту комунікації” (Б. Берельсон).

Конфлікт соціальний – зіткнення інтересів різних соціальних груп, окремий випадок прояву соціальних суперечностей, одна з їх форм, що характеризується наявністю вираженого протистояння суспільних сил.

Конформізм соціальний – спосіб пристосування індивіда, групи до існуючого стану речей і справ (панівних думок, традицій, принципів стереотипів масової свідомості і пропагандистських кліше, діяльності соціальних інститутів).

Культура елітарна – сукупність артефактів, що належать до взірців витончених мистецтв, музики, літератури, призначених для культурної еліти суспільства.

Культура масова – особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється зі допомогою дії засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень думок.

Культура соціальна – особлива здатність особи, завдяки якій вона адаптується в суспільстві, утримується в структурах його соціальної організації, забезпечує собі статусне просування та реалізацію свого діяльнісного потенціалу, інтеграцію в спільноти.

Культурний релятивізм – методологічний принцип, згідно з яким немає універсальних критеріїв зміни та оцінки цінності культури та ступеня її розвитку. Всі культури є однаково важливими та мають бути зрозумілими у власних категоріях.

Легітимність соціальна – визнання схвалення суспільством (соціальними групами, інститутами) функціонування того чи іншого типу соціальних відносин, а також діяльності соціальних груп, інститутів, індивідів, завдяки чому встановлюється, як правило, стан відкритості реалізації їх інтересів.

Мікросоціологія – сукупність загальних теоретичних знань у системі соціології, що є результатом макросоціологічних досліджень, які охоплюють вивчення великих соціальних об’єктів –суспільства в цілому, його складових частин (систем, підсистем, агрегатів, сфер), масштабних соціальних явищ і процесів, інститутів, поведінки людських мас.

Ментальність – полісемантичне поняття для позначення усталеного ладу людського мислення, що не обмежується сферою усвідомленого і сягає значною мірою в несвідоме.

Мета соціологічного дослідження – очікуваний результат дослідження, його модель, центральне завдання, яке потрібно розв’язати.

Метод біографічний (метод біографічних документів) – сукупність технік збору та аналізу особистих документів, які містять повідомлення людей про їх участь у різних подіях і процесах.

Метод індуктивний – спосіб одержання узагальнюючого знання на підставі окремих даних.

Мобільність соціальна – процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури: класами, прошарками, групами, статусами, позиціями.

Моделювання соціальне – науковий метод пізнання соціальних явищ та процесів за допомогою відтворення їхніх характеристик на інших об’єктах – спеціально створених з цією метою моделях.

Морфогенез соціальний – процес формування, становлення та розвитку суспільства (спільноти) через поєднання різних соціальних елементів, які знаходяться у певних залежностях та зв’язках.

Напруженість соціальна – стан, який виникає в суспільстві внаслідок дії дестабілізуючих факторів і виявляється у зростанні негативних соціальних настроїв та деструктивної поведінки, що містить у собі небезпеку соціального “вибуху”, руйнування певних соціальних структур чи всього суспільства.

Омніцид – соціальне явищ, яке вивчають екосоціологи, що означає вимирання людини як зоологічного виду.

Опитування – термін, що позначає процес отриманя відмостей про досліджуваний об’єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником (чи його представником – людиною, спеціальним технічним пристроєм) та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.

Опитування анкетне – один з основних і найчастіше використовуваних видів соціологічного опитування у якому респондент сам читає запитання анкети та сам фіксує свої відповіді.

Опитування поштове – різновид опитування анкетного. При О.п. анкета розповсюджується серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби у вигляді самостійного поштового відправлення за адресами осіб, які, як правило, спеціально відібрані та репрезентують певну соціальну спільність.

Опитування пресове - різновид анкетного опитування. При О.п. анкета друкується на шпальтах газет, журналів, тому можливість її заповнення та повернення обмежена колом читачів відповідного видання.

Опитування телефонне – один із різновидів опитування у соціологічному дослідженні, заочне (опосередковане, дистантне) інтерв’ю. Можливості застосування методу безпосередньо пов’язані з розвитком телефонних мереж.

Освоєння соціальне – 1) елемент універсальної соціальної взаємодії, що виступає як противага відчуження соціального; 2) опосередкований нормами, цінностями та інститутами даного суспільства процес охоплення соціальної реальності активністю соціального суб’єкта (включення її у його світ, сферу життєдіяльності, перетворення на атрибутивне чи функціональне надбання, засіб, цінність) в результаті чого вона стає “своєю”, тобто “його” реальністю, що пристосована до способу його дій, несе на собі відбиток його волі і є універсальним засобом самоствердження, реалізації і життєдіяльності.

Особа маргінальна (“проміжна”) - тип особистості, що формується (або опиняється) на межі різних соціальних середовищ: міста і села, класів, поколінь, культур ідеологій, рас, тому вона відзначається особливою, зокрема дуже суперечливою, конфліктною, свідомістю і поведінкою.

Паблик рілейшнз – особливий напрям діяльності державних органів, корпорацій, політичних та інших організацій, що пов’язаний з формуванням сприятливої громадської думки про себе.

Патологія соціальна – специфічнаформа відхилення від інституціонально обумовлених вимог до соціальної поведінки, яка виявляється: 1)в індивідуальних та групових діях, що пов’язані з нехтуванням соціальними нормами; 2) у масовому порушенні процесів соціальної адаптації при дезорганізації суспільної системи.

Первинна та вторинна соціологічна інформація – типи емпіричного знання, що послідовно одержуються в соціологічному дослідженні за допомогою методів збору та обробки даних. Первинна інформація (первинні дані) відображає тільки той стан об’єкта, що має місце в певній емпіричній ситуації. Вона фіксує одиничні спостереження, висловлювання, оцінки, а тому має неузагальнений, імовірнісний характер. У результаті статистичної обробки первинної інформації одержують певні узагальнені показники: середні величини, варіації, дисперсії, моду, медіану. Вони мають статус статистичного резюме і відображають певні зв’язки, тенденції, емпіричні залежності. Отриману таким чином інформацію називають вторинною.

Престиж соціальний – співвідносна оцінка соціальної ваги різниї об’єктів, явищ, яку поділяють члени певного суспільства, групи на підставі прийнятої системи цінностей.

Присвоєння соціальне – особлива форма соціального освоєння реальності, оволодіння та володіння нею через перетворення її елементів у приналежність певному соціальному суб’єктові як об’єктів та засобів його волі та дій.

Пріоритети соціальні – першочергові, життєво важливі для даного суспільства, соціального інституту завдання.

Проблема дослідження – проблемна ситуація, пов’язана з суперечністю між соціальною дійсністю і її теоретичним осмисленням, яка потребує для свого пізнання і розв’язання певних методів, процедур та прийомів дослідження.

Пробне (пілотажне) дослідження – здійснюється для перевірки надійності методик та процедур основного дослідження, схеми його організації і проведення і передує йому.

Програма соціологічного дослідження – головний документ дослідження, в якому відображаються його загальні концепція та ідеологія. У П. с. д. Фіксується наявний рівень знань про об’єкт дослідження, висуваються гіпотези й окреслюються способи їх перевірки, визначаються процедура дослідження та план роботи.

Протосоціологія – передісторія соціологічного знання, елементи якого існують у системі синкретичного суспільствознавства і філософії до його диференціації та спеціалізації на окремі науки.

Прошарок соціальний – сукупність індивідів, які мають загалом однаковий соціальний статус, що забезпечує їм приблизно рівний доступ до системи благ; більш - менш стійкі у часі утворення, одні з яких, залежно від історичних, культурних і соціально-економічних обставин існують упродовж досить тривалого періоду, інші динамічно виникають і зникають, формуються і розпадаються.

Респондент – особа, яка в процесі опитування виступає як джерело первинної інформації.

Світосистемний аналіз – напрям досліджень глобальних тенденцій світового економічного і соціального розвитку, основою якого є поняття світосистеми.

Середовище соціальне – сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що впливають на її свідомість і поведінку.

Соціалізація – процес засвоєння індивідом знань, досвіду норм і цінностей, включення його до до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

Соціальні зміни – тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.

Соціологічне дослідження – вид соціального наукового пізнання, що визначається притаманною соціології специфікою методології та методів одержання наукового знання.

Соціологія – поліцентрична, поліпарадигмальна, з багатьма пізнавальними технологіями наука, що вивчає форми, закони та закономірності конструювання, функціонування і розвитку соціальної реальності суспільства через їх переломлення у взаємодіях людських індивідів та спільнот.

Спостереження загальний науковий метод емпіричного дослідження. В соціології застосовується переважно для збору та найпростішого узагальнення первинної інформації. Одиницями інформації тут є зафіксовані акти вербальної або невербальної поведінки.

Статус соціальний – становище індивіда або групи в соціальному просторі стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для даної суспільної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими, професійно-кваліфікаційними).

Стратифікація соціальна – процес і результат соціального розшарування елементів соціальної структури. Як процес, це – підтримуване інституційними зразками, нормами, а також легітимними і нелегітимними моделями реальної поведінки відтворення нерівного доступу індивідів та їх обєднань до дефіцитних благ і ресурсів. Як результат – це ієрархічне, вертикальне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння і розпорядження певними благами.

Субкультура – (букв. - підкультура) – культура окремої соціальної спільноти (групи, класу регіону, конфесії), що чимось відрізняється від традиційної культури суспільства.

Суїцид індивідуальне або групове самогубство, вчинене окремою людиною чи певно спільнотою з різних причин і мотивів свідомо умисленим або імпульсивним чином у стані афекту.

Управління соціальне – свідомий, систематичний, організований вплив на суспільство з метою впорядкування, вдосконалення його структури і діяльності, збереження цілісності.

Урбанізація – історичний процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства, обумовлений об’єктивною необхідністю концентрації та інтеграції матеріального і духовного виробництва, форм і засобів соціального спілкування.

Фокусовані групові інтерв’ю – якісний метод збору інформації, що ґрунтується не на чергуванні запитань інтерв¢юєра та респондента, а на дискусії між самими респондентами з приводу проблеми, яка вивчається.

Ціннісні орієнтації – особистісні орієнтації стосовно цінностей тих чи інших соціальних спільнот чи груп: загальнолюдських, національних, класових, професійних.

Явище соціальне – елемент соціальної реальності, якому притаманна вся повнота соціальних властивостей та ознак; усе те в соціальній дійсності, що виявляє себе, свідчить про стан, зміни, взаємодію, процеси в соціальних об’єктах.

Якість соціологічного дослідження – одна з найбільш загальних характеристик наукової та практичної значущості соціологічного дослідження, яка залежить в цілому від рівня його підготовки та організації, кваліфікації дослідників, в кінцевому підсумку визначає ступінь надійності та цінності отриманих результатів.

ДЛЯ НОТАТОК

Дата добавления: 2015-03-29