Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Варіант 24




  1. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України в 2-ій пол. 1950-х – на початку 1960-х років.

Невдовзі після смерті Сталіна у 1953р. в СРСР наступив період т.зв. хрущовської “відлиги” (1953-1964 рр.). Головними змінами у суспільно-політичному житті стали: припинення масових репресій; ліквідація сталінських органів терору; зміни у карно-процесуальних кодексах; арешт і розстріл Л.Берії (1953 р.) та його однодумців; часткова реабілітація й звільнення репресованих і депортованих; розвінчання культу особи Сталіна у 1956 р. і перемога над сталінською опозицією В.Молотова, Г.Маленкова, Л.Кагановича та ін. у 1957 р.; часткова децентралізація й лібералізація командної системи; надання республікам та регіонам більшої самостійності; позитивні зрушення у соціально-побутовій сфері, культурі тощо.

В Україні припинилися масові кампанії боротьби проти “українського буржуазного націоналізму”, дещо сповільнилися темпи російщення. Вперше Компартію України очолив українець О.Кириченко (1953-1957 рр.). Українці почали становити більшість у виборних радянських органах, у партійно-державних і громадських структурах. У республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій, бюджет УРСР зріс у 2,5 раза.

У період “великого десятиріччя” (1953-1963 рр.) поліпшилися умови праці радянських людей, зросли їх доходи, скорочено робочий день, запроваджено 5-ти-денний робочий тиждень, значних розмірів набуло житлове будівництво, у побуті з’явилися телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.

Але вже з початку 1960-х років періодично почали виникати дефіцити найнеобхідніших товарів, у т.ч. навіть хліба, зросли роздрібні ціни на м'ясо й масло, траплялися випадки замороження заробітної плати. У 1963 р. у Кривому Розі та Одесі відбулися робітничі страйки та заворушення.

Лібералізація була схвально сприйнята інтелігенцією. В Україні розпочалися кампанії за реабілітацію й поверненні читачам творчої спадщини відомих письменників та митців (В.Еллан-Блакитний, В.Чумак, Л.Курбас, О.Досвітний, Г.Косинка, М.Ірчан, М.Куліш, Г.Хоткевич, Б.Антоненко-Давидович та багато інших), а також партійних, державних та військових діячів.

З’явилися нові періодичні видання (“Прапор”, “Знання та праця”, “Радянське літературознавство”, “Український історичний журнал” та ін.), відновився вихід часопису “Всесвіт”, була створена “Українська Радянська Енциклопедія”, розпочалося видання багатотомного “Словника української мови”. У 1962 р. встановлено щорічну Шевченківську премію в галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури. У Москві споруджено пам’ятник Великому Кобзареві, у Львові – І.Франку.

Особлива увага у цей період приділялася розвитку української мови. На початку 1963 р. у Києві відбулася надзвичайно представницька конференція (понад 800 учасників) із питань культури української мови. Ставилося завдання поширити українську мову у всіх сферах державно-політичного й громадського життя, насамперед у галузях освіти та виховання. Це було актуально, бо проведена в СРСР у 1958 р. реформа системи середньої освіти дозволяла батькам вибирати мову навчання для своїх дітей. Тож склалася парадоксальна ситуація: в українських школах: українська мова тут не була обов’язковою для вивчення.

На хвилі національно-культурного відродження з’явилося нове покоління талановитих письменників, поетів, літературних критиків та митців, що увійшли в історію як “шестидесятники” – Д.Павличко, Ліна Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, В.Стус, І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк, С.Параджанов, Ю.Іллєнко, Т.Яблонська, В.Зарецький, А.Горська та багато інших. У Києві, Львові та деяких інших містах виникли клуби творчої молоді (КТМ). “Шестидесятники” прагнули зламати існуючі догми й стереотипи у літературі та мистецтві, знайти нові форми й методи відображення дійсності, вони рішуче відмовлялися від тоталітарного мислення, від проявів антигуманізму та ізоляції від зовнішнього світу. Але після того, як Хрущов у 1962 р. різко розкритикував виставку модерністського мистецтва у Москві, на “шестидесятників” розпочалися гоніння й переслідування, їх звинуватили у “формалізмі”, “космополітизмі”, відході від “марксизму-ленінізму” тощо. У наступні роки “шестидесятники” залишалися основною силою дисидентського руху в СРСР.

 

  1. Революційні події в Україні в 1905-1907 рр.

Пожвавлюється національний рух. Кращі представники інтелігенції засновують культурно-освітні організації -"Просвіти" піклувались про створення бібліотек, читалень, українською мовою викладання, організовували видання газет та читання лекцій, проведення літературних та музичних вечорів. У багатьох школах вчителі самовільно переходили на викладання українською мово») В Київському, Харківському та Одеському університетах запроваджуваній! курс української літератури. З'явилась україномовна преса: першою україномовною газетою став "Хлібороб" - видання В.Шемета в Лубнах. У жовтні 1905 р. на хвилі революційного піднесення починається загальну політичний страйк, у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Для керівництва виступами створюються страйкові комітети, Ради робітничих депутатів, куди входять представники різних революційно-демократичних] партій.

Під тиском наростаючої революційної хвилі 17 жовтня 1905 року цар Микола II підписав маніфест, у якому підданим обіцяно громадянські права політичні свободи. Державну Думу з законодавчими правами. Необхідно підкреслити, що цей маніфест призвів до розмежування настроїв політичних сил на три основні групи:

1-а - котра сприйняла маніфест з надією, що він дасть конституцію і парламент, демократичний устрій (ліберали);

2-а - вважала, що маніфест - це маневр царизму, і вимагала продовжувати боротьбу до повної перемоги над самодержавств (ліворадикальні партії);

3-я - виступила на захист царизму і прагнула скасувати завоювання революції (праві, чорносотенні організації).

Тому після виходу маніфесту боротьба набрала особливо гострих Почалися чорносотенні погроми в Одесі, Києві, Катеринославі, на Донбасі. В грудні відбулися збройні виступи робітників у Горлівці, Катеринославі, Олександрівську, Харкові, Києві, Одесі, Миколаєві.

Національний рух в Україні переживає нове піднесення: в кінці 1905 початку 1906 рр. українською мовою виходить ряд газет ("Громаді думка", "Рада"), працюють видавництва, культурні заклади - "Просвіти", клуби, кооперативи, профспілки та ін.

Під впливом революційних подій у грудні 1905 р. на своєму ІІ з'їзді РУП була перетворена в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП) лідерами її стали М.Порш, В.Винниченко, С.Петлюра. Українська демократична партія перетворена в Українську радикально-демократичну партію (С.Єфремов, Б.Грінченко, Д.Дорошенко та ін.).

Ліві партії бойкотували вибори до Державної Думи і не брали участі в її роботі. Від України було обрано 102 депутати. 45 з них об'єдналися в Українську парламентарну громаду, головою якої був обраний адвокат з Чернігова І.Шраг. Громада випускала свій орган - "Украинский вестник". Політичною платформою Громади були вимоги автономії України, українізації державного управління, освіти. З Декларацією з думської трибуни мав виступити М.Грушевський, але 8 липня 1906 р. Дума була розпущена.

У 2-й Думі знову виникла Українська громада з 47 членів, яка видавала "Рідна справа - Вісті з Думи" і продовжувала ту ж саму лінію. Більшість депутатів фракції становили представники лівих партій, котрі цього разу брали участь у виборах. Проте 2-а Дума також була розпущена 3 червня 1907 р., а до виборчого закону внесені зміни. Внаслідок цього селянство України позбавлялося права надсилати до Думи своїх представників, і українська фракція більше не сформувалася.

Слід також зазначити, що революційні події на українських землях Російської імперії мали відчутний резонанс в Західній Україні. Так, у Галичині на цей час відбулося 211 робітничих страйків, поширились виступи селян. Влітку 1906 р. розпочався широкомасштабний страйк сільськогосподарських робітників у 380 галицьких селах, як з економічними, так і з політичними вимогами. Австрійський уряд був змушений іти на певні поступки, скасувати обмеження у виборах до парламенту, водночас застосовуючи до учасників виступів жорстокі репресії.

Хоч революція 1905-1907 рр. і була придушена, все ж це був важливий крок у національно-визвольній боротьбі українського народу, який сприяв пробудженню його національної свідомості, а українські партії набули вкрай необхідного досвіду політичної боротьби в умовах революції.

Під час революції вперше було досягнуто ряд здобутків у справі Українізації. У 1906 р. М. Грушевський перевів зі Львова до Києва видання Літературно-наукового вісника". Часопис "Киевская старина" був перетворений в "Україну" і видавався українською мовою. Виникла значна кількість нових українських часописів, серед яких "Українська хата", "Рідшій фай, "Дзвін", "Село", та ін. Всього за роки революції вийшло 24 україномовних газети, тижневики та журнали. Було створено й ряд видавництв, що друкували різноманітну літературу українською мов редакцією В.Доманицького вийшло вперше повне видання "Кобзаря" Т.Шевченка.

 

Вкажіть коли почала здійснюватися економічна реформа, яка полягала в розширенні самостійності підприємств: • 1966 р.
До покоління шістдесятників не належав: • М. Рильський.
Розставте у хронологічній послідовності: А. Андрусовське перемир'я; Б. Чуднівський договір; В. Гадяцька угода; Г. "Вічний мир" між Росією та Польщею; Д. Бахчисарайський мирний договір. В, Б, А, Д, Г

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 278; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.