Представництва УРСР були, з одного боку, намагання 3 страница

Недоліки членства в НАТО:

1. Приєднання України до НАТО вимагає величезних зусиль, послідовності дій та щоденної клопіткої роботи. При цьому, демократичні перетворення українського суспільства, вдосконалення системи державного адміністрування, піднесення вітчизняної економіки, професіоналізація нашої армії на шляху до НАТО є, безумовно, позитивними процесами, хоча вони відбуваються повільно, складно та на деяких етапах можуть трактуватися неоднозначно.

2. Реформа Збройних Сил України відповідно до критеріїв побудови армій оборонного типу більшості країн-членів НАТО передбачає скорочення особового складу.

96. Європейські вектори зовнішньої політики сучасної України

Членство в ЄС залишається головним зовнiшньополiтичним пріоритетом України. Цей процес надзвичайно складний i тривалий. Бiльша частина роботи має бути зроблена в Українi i самими українцями. З цiєю метою Президент видав ряд указiв, серед яких найважливiшi - про Стратегiю iнтеграцiї України до ЄС i про Нацiональну програму iнтеграцiї. Таким чином закладено вiдповiдну законодавчу та iнституцiйну базу. Водночас ми усвiдомлюємо, що повиннi здiйснювати реформи безвiдносно до перспектив членства в ЄС. Адже так чи iнакше це в наших нацiональних iнтересах. Нашi найближчi прiоритети: - якнайповнiше виконання Угоди про Партнерство i Спiвробiтництво

Україна з самого початку повнiстю пiдтримувала розширення Євросоюзу на схiд. В той же час ми повиннi працювати для того, щоб це розширення принесло лише позитиви для України та її захiдних сусiдок, не пiддаючи ризику нашi вiковi зв'язки й уникаючи перешкод для розвитку мiжлюдських стосункiв.

Актуальність дослідження проблеми європейського вектору української геополітики визначається такими основними положеннями:

- геополітика України недостатньо розроблена, вона переживає період становлення.

- недостатньо вивченою проблемою можна вважати європейську парадигму української геополітики, яка може розкрити стан та динаміку входження України в Європейський Союз;

- українська держава вирішує широке коло проблем, які постали перед нею у зв’язку з необхідністю сучасного геополітичного вибору.

Європейський вибір української геополітики визначається важливими соціально-політичними і культурними обставинами. Він природний в інтеграції України до європейських країн, викристалізований з її історії.

Європейський вибір України – це стратегічний курс України, що визначає пріоритетні напрямки її сучасної зовнішньої та внутрішньої політики. Формальне закріплення його елементів було здійснено Постановою Верховної Ради України про "Основні напрями зовнішньої політики України" (1993 р.), яка визначила інтегрування в європейські та євроатлантичні структури основним пріоритетом зовнішньої політики України, а членство України в Європейському Союзі (ЄС) - її перспективною метою.

Перший крок у практичній реалізації стратегічного завдання української політики щодо європейської інтеграції було зроблено 14.06.1994 р. у Люксембурзі підписанням Угоди про партнерство і співробітництво (УПС), а також залучення держави до співробітництва у сфері зовнішньої політики та політики безпеки ЄС. Зовнішньо-політичним пріоритетом України було визначено набуття статусу асоційованого члена ЄС.

Подальшим формуванням курсу на європейську інтеграцію України стало послання Президента України до Верховної Ради України про концептуальні основи стратегії економічного й соціального розвитку України на 2002-11 рр. "Європейський вибір України" (18.06.2002 р.).

Європейський вибір України є природнім та цілком закономірним. Його можна пояснити декількома факторами. По-перше, це географічна та цивілізаційна близькість між Україною та Європою. Українці були, є і завжди будуть європейцями. Зі вступом до ЄС у 2004 р. Польщі, Словаччини та Угорщини, та у 2007 р. Румунії, що є сусідами України, наша держава стала безпосередньо межувати з ЄС. По-друге, це історична традиція співпраці українців із іншими європейськими народами (Київська Русь 9-13 ст., козацька Україна 15-17 ст.).

Таким чином, беручи до уваги географічне розташування України, загальну культуру і філософію сприйняття суспільних цінностей, українці цілком природно орієнтуються передусім на ЄС.

97. Проблеми стосунків України з сусідніми державами на сучасному етапі

Стосунки України із сусідніми державами формуються в складних умовах і не завжди виглядають безконфліктними і безхмарними. Про це свідчать насамперед:

- збройні конфлікти в сусідніх з Україною державах;

- наявність територіальних претензій до України;

- конфлікти на економічному ґрунті;

- розширення військового блоку НАТО і його наближення до кордонів України;

- якісне нарощування свого військового потенціалу державами, що безпосередньо межують з Україною.

Нейтралізація загроз національним інтересам України вимагає здійснення комплексу заходів щодо зміцнення безпеки й обороноздатності держави. Формування зваженої політики національної безпеки і механізмів її реалізації неможливе без наукового аналізу процесів, що відбуваються у різних сферах громадського життя.

Специфіка відносин до України сусідніх держав на заході зумовлена певною мірою їх власними інтересами і пріоритетами їх зовнішньої політики. Керівництво та державна політична еліта цих країн забезпечують на офіційному рівні підтримку курсу України на європейську інтеграцію.

У співробітництві між прикордонними районами України і її західних сусідів наявні подібні проблеми, а саме: неоднорідність суміжних адміністративно-територіальних одиниць за площею, повноваженнями місцевих адміністрацій, досить низький рівень економічного розвитку; різне розуміння цілей створюваних єврорегіонів; відсутність коштів для виконання спільних проектів.

А такж варто зазначити, що доі триває конфлікт між Україною та Румунією з приводу о. Зміїний, існує проблема Придністров’я з Молдовою, а також проблеми Криму, зокрема Чорноморського флоту та Севастополя, а також проблеми у нафтогазовій сфері з РФ.

Українсько-румунські відносини на сучасному етапі. Проблеми та перспективи.

8 січня 1992 р. Румунія визнала незалежну Україну, а 1 лютого 1992 р. встановила дипломатичні відносини з нею.

Останнім часом румунська преса мусує тезу про те, що українсько-румунські кордони начебто не гарантовані міжнародними договорами і тому можуть бути переглянуті. Мотивується це тим, що Україна на той час, коли були підписані ці документи, мовляв, не була суб’єктом міжнародного права і не брала участі у їх підписанні. Саме територіальні питання затримують розробку і підписання двостороннього політичного договору між Україною і Румунією.

Неґативно позначаються на розвитку українсько-румунських відносин спроби певних політичних сил і засобів масової інформації Румунії фальсифікувати політику України щодо румунської національної меншини.Насправді румунська національна меншина в Україні користується значно більшими правами, ніж українська в Румунії.

Скажеш щось про о.Зміїний. Питання територіальної приналежності Північної Буковини і Південної Бессарабії, острова Зміїний, збирання «історичних» румунських земель до «унітарної румунськаї держави» зараз займають чільне місце у виборчих платформах усіх програмних документів практично усіх політичних партій Румунії.

Українсько-угорські відносини на сучасному етапі.

У світлі євроінтеграційних устремлінь двох країн особливого значення набуває прикордонне співробітництво, яке є одним з елементів створення єдиної Європи і відповідає її політиці щодо регіонів. Практична реалізація цього завдання матиме позитивний вплив на розвиток економічного співробітництва прикордонних областей України та Угорщини і міжлюдських обмінів.

31 травня 1991 р. Україна підписала з Угорщиною Декларацію про принципи співробітництва у сфері забезпечення прав національних меншин. Завдяки цій Декларації протягом 10 років склалося традиційно добре українсько-угорське співробітництво щодо забезпечення прав національних меншин, систематично проводяться засідання змішаної Міжурядової комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Конструктивне співробітництво та постійні консультації здійснюються і в галузі імплементації Закону Угорської Республіки про угорців, які проживають у сусідніх країнах.

Після набуття членства в ЄС Угорщина прагне відігравати істотну роль у реалізації стратегії ЄС щодо України.

Існуючі проблеми в українсько – російських відносинах

До основних об’єктивних чинників, що ускладнюють рівно правне співробітництво України з Росією, слід віднести такі. З боку України: незавершеність формування національної держави, надмірна, незбалансована інтеграція національного господарства у нереформований простір СНД, однобічна залежність від її джерел енергопостачання та окремих видів сировини; недостатня розвиненість почуття національної приналежності й патріотизму серед значної частини населення України, наявність комплексу меншовартості. Проте найбільшою перешкодою на шляху становлення рівноправних міждержавних взаємин є позиція самої Росії. Перше і, мабуть, найголовніше полягає в тому, що серед населення Росії склалося і панує уявлення про Україну як органічну частину Росії. Слов'янська спорідненість обох народів сприяє посиленню таких уявлень.

Ще один важливий чинник — внутрішня нестабільність в Росії, пов'язана з прагненням різних політичних еліт та угруповань прийти до влади (їх політика по відношенню до України досить часто відрізняється), а окремих автономій — домогтися більшої самостійності або й незалежності.

Найбільшою проблемою у соціальній сфері є невизначеність двох держав стосовно своїх цілей та неузгодженість дій, які штовхають до появи нових проблем та суперечностей. Серед таких проблем: міграції українського населення до Москви, російськомовна проблема в Україні, проблема українців у Росії, проблема спільного вивчення історичного минулого двох народів та ін.

Україна - Польща

На реґіональному рівні, наприклад, на Львівщині у польської національної меншини викликає занепокоєння невирішеність таких питань: відсутність «Польського дому» – місця організованих зібрань польської нацменшини; відсутність представників інтересів етнічних поляків в органах державної влади України всіх рівнів: починаючи з місцевих і закінчуючи депутатським корпусом Верховної Ради; належного фінансування з боку держави Україна, що обмежує можливості етнічних поляків у поглибленні культурного та духовного рівня, забезпеченні необхідного рівня навчання, організації митецьких заходів тощо.

Незважаючи на певні непорозуміння, що існують на підставі неоднозначного трактування українцями і поляками багатьох історичних подій, напрям роботи польських культурних товариств в Україні носить, загалом, просвітницький характер. Спрямована ця робота, передусім, на збереження польської культури в місцях проживання польських громад.

Вагомим чинником співпраці між Україною та Польщею є освітня сфера і науковий обмін. Напрями цієї діяльності передбачають участь молодіжних груп із нашої держави у польських етнофестивалях, таборах і літніх мовних курсах

98. Розбудова зовнішньої політики України з країнами Західної Європи

Франція:

Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 24 січня 1992 р.

Перший візит міністра закордонних справ Франції Р.Дюма до України відбувся 23-24 січня 1992 р.

Активізація двостороннього політичного діалогу, поглиблення економічного співробітництва, надання Україні допомоги в ліквідації ядерної зброї — питання, що були у центрі уваги переговорів Президента України Л.Кучми та Президента Франції Ф.Міттерана, що відбулися під час наради керівників держав і урядів країн-членів ОБСЄ у Будапешті 5-6 грудня 1994 р.

Якісні зрушення у двосторонніх відносинах почалися 1997 р. Головною подією став офіційний візит у Францію Президента України Л.Кучми 30-31 січня 1997 р. та його переговори з Президентом Франції Ж.Шираком. Сторони, зокрема, погодилися створити Змішану українсько-французьку міжурядову комісію з економічного співробітництва.

2-4 вересня 1998 р. відбувся перший державний візит Президента Франції Ж.Ширака в Україну. Ж.Ширак мав переговори з Президентом України Л. Кучмою, виступив перед студентами й викладачами Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка.

7 грудня 1999 р. Президент України Л.Кучма здійснив черговий робочий візит у Францію, в перебігу якого зустрівся з Президентом Франції Ж.Шира-ком, Генеральним директором ЮНЕСКО К.Мацуорою, керівниками провідних компаній та банків.

14-16 вересня 2000 р. Президент України Л.Кучма відвідав Париж, де відбувався черговий саміт "Україна — ЄС". У програмі перебування українського Президента в Парижі значне місце відводилося й двостороннім переговорам з керівництвом Франції.

Велика Британія:

Україна і Велика Британія приділяють значну увагу підтримці позитивної динаміки двосторонніх відносин, стратегічний характер яких було проголошено у 2008 році.

За 9 місяців 2010 р. обсяг двосторонньої торгівлі склав 923,4 млн. дол. США. При цьому експорт товарів з України до Великої Британії зріс на 44,7 %, сягнувши 343,1 млн. дол. США. Імпорт товарів з Великої Британії збільшився на 26,5 %, склавши 580,3 млн. дол. США. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами для України залишається негативним і становить 237,2 млн. дол. США.

Станом на 01.10.2010 р. обсяги капіталу з Великої Британії в економіці України склали 2,3 млрд. дол. США. За обсягом вкладених інвестицій в економіку України Велика Британія посідає 6 місце (5,4 % від загального обсягу інвестицій).

14 жовтня 2010 р. у м. Києві проведено зустріч Віце-прем’єр-міністра України Б. В. Колесніковаіз заступником Міністра закордонних справ, Міністром у справах Європи Великої Британії Д. Лідінгтоном.

Під час зустрічі розглянуті актуальні питання українсько-британських відносин, щодо підтримки Великою Британією зовнішньополітичних ініціатив України в Європі та перспектив встановлення співробітництва в реалізації проектів ЄВРО-2012.

Естонська Республіка

У 2010 р. Естонія залишалась активним зовнішньополітичним партнером України у питаннях поглиблення взаємодії з ЄС і НАТО. Офіційний Таллінн підтримує укладення Угоди про Асоціацію, створення Зони вільної торгівлі та спрощення візового режиму між Україною та ЄС, а також з розумінням сприймає позицію нашої держави щодо подальшої співпраці з Північноатлантичним Альянсом.

За дев’ять місяців 2010 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами склав 158,3 млн. дол. США (зростання на 18,4 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року): експорт – 65,3 млн. дол. США, імпорт – 93 млн. дол. США. Від’ємне для України сальдо становило 27,7 млн. дол. США.

Італія

Активним залишається політичний діалог з Італією. Зокрема, у червні 2010 р. Міністр закордонних справ України К.І.Грищенко здійснив офіційний візит Італії, в рамках якого він провів переговори з Міністром закордонних справ Італії Ф.Фраттіні та взяв участь у «круглому столі» на тему: «Співробітництво між Україною та Європейським Союзом», який відбувся у Палаті депутатів Парламенту Італії.

Спостерігається суттєве зростання обсягів двосторонньої торгівлі. Так, за дев’ять місяців 2010 р. загальний обсяг торгівлі товарами та послугами між двома країнами склав 2 809,1 млн. дол. США, що свідчить про збільшення зазначеного показника майже на 60% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р.

Латвійська Республіка

Двосторонній політичний діалог між Україною та Латвійською Республікою набуває суттєвої позитивної динаміки завдяки проведенню 15-16 грудня ц.р. державного візиту до Латвії Президента України В.Ф.Януковича.

За 9 місяців 2010 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами й послугами склав 222,5 млн. дол. США (скорочення на 13% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року): експорт – 141 млн. дол. США, імпорт – 81,5 млн. дол. США. Позитивне для України сальдо становило 59,5 млн. дол. США.

Литовська Республіка

У 2010 р. українсько-литовський політичний діалог зберіг свою позитивну динаміку. Так, Президент України В.Ф.Янукович 14 жовтня ц.р. здійснив офіційний візит до Вільнюса, у рамках якого проведено четверте засідання Ради Президентів України та Литви, підписано Дорожню карту розвитку стратегічного партнерства на 2011-2012 рр.

Нідерланди

Відносини між Україною та Нідерландами характеризуються високим рівнем торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва. Враховуючи позитивні результати виконання Програми спільних дій між Урядом України та Нідерландів на 2007-2009 рр. сторонами проводиться активна робота по підготовці до підписання аналогічного документа на наступний період (2010-2012 рр.). З огляду на формування у жовтні 2010 року нового уряду Нідерландів на чолі з Прем’єр-міністром М.Рютте проводилася робота з встановлення особистих контактів українських урядовців з членами вищого керівництва Нідерландів. Зокрема, під час зустрічі Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка із нідерландським колегою У.Розенталем 20 листопада в Лісабоні було наголошено на незмінності підтримки офіційною Гаагою євроінтеграційних прагнень України.

Дата добавления: 2015-05-23