Політична теорія Платона (427-347 рр. до н.е.)

Політична думка античності. Платон і Аристотель.

Основною формою спільної організації життєдіяльності людей в Стародавній Греції був поліс (“місто-держава”). В його володіння входило місто з прилеглим до нього населенням. Полісна організація опиралась на економічний та політичний суверенітет, який поширювався на всю полісну територію, передбачав для кожного громадянина можливість, а часто й обов’язок брати участь у вирішенні державних питань, у визначенні долі своєї батьківщини.

Основні ознаки класичного грецького полісу були наступними: 1) невід’ємне право вільного громадянина на власність, землю;

2) інститут громадянства – духовна основа життя полісів;

3) Народні Збори – один з найважливіших елементів полісної демократії, що зумовлював пряме народовладдя;

4) наявність колегіальних виборних органів, зокрема “законодавчих” рад і виконавчих магістратур, в тому числі суддів. Роль законодавчої ради полісу була надзвичайно суттєвою, про що свідчить таке формулювання: “Рада і народ вирішили…”;

5) розміри території й чисельність населення. Поліс міг нормально функціонувати тільки тоді, коли був порівняно невеликим як за територією, так і за чисельністю населення.

Платон народився у знатній сім’ї в Афінах. Справжнє його ім’я – Арістокл, а прізвисько Платон (широкий) він одержав за високе і широке, розумне чоло. Під покровительством Сократа Платон здобув блискучу освіту, однак після смерті вчителя, емігрував з Афін. Він відвідав багато країн, спілкувався з різними філософами та правителями, нерідко пропонуючи їм свої послуги в управлінні державою.

Твори “Держава”, “Закони”, “Політик”. Платон вважав, що існує світ ідей, який є вічним, досконалим та незмінним і світ тлінних, буденних речей. В світі ідей існує також ідея ідеальної держави. Варто її побачити і побудувати життя в полісі виходячи з неї, і тоді поліс розвиватиметься динамічно й стабільно.

Платон визначив 8 форм державного правління, хоча переважна більшість із них відповідала його концепції «ідеальної держави»:

- «істинне правління»;

- законна монархія (царська влада);

- аристократія (законна влада небагатьох);

- законна демократія.

Найкращою державною формою у Платона є аристократія.

До неправильних, перекручених типів державного правління Платон відносить

- тимократію (панування воїнів-честолюбців),

- олігархію (панування купки багатіїв),

- демократію без законів (влада бідноти);

- тиранію (влада диктатора). Тиран завжди домагається влади як «ставленик народу».

Тиранія – найгірший вид державного устрою, де панують беззаконня, знищення видатних людей – потенційних противників, постійне інспірування потреби у вождях, підозри у вільнодумстві й численні страти під надуманим приводом зради, «очищення» держави від усіх тих, хто мужній, розумний чи багатий. Тиранія – панування найгіршого, оточеного натовпом негідників.

Для моделі ідеальної держави Платона характерними були такі ознаки:

1. Влада держави має божественний і всеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаються згори і осягаються як божественний дар винятково мудрими філософами, які згідно із вченням Платона, повинні бути правителями.

2. Населення ідеальної держави у Платона жорстко розділено на три прошарки, виходячи із трьох початків людської душі: розумного (правителі-філософи); аффективного (воїни); жадання, бажання, хотіння (ремісники і землероби, навчені досконало виконувати свою справу).

3. В державі Платона існує всеохоплююча регламентація людського життя, при якій контролюються навіть побутові дрібниці (наприклад, розпорядок дня і ночі. Особисте життя людини в ранньому дитинстві, юності, зрілому та похилому віці також перебуває під неухильним наглядом держави).

4. Нетерпимість у державі Платона зводиться у принцип. За вільнодумство та інші непослухи передбачаються жорсткі покарання (смертна кара, вигнання з полісу тощо).

5. Для того, щоб зробити громадян відданими державі, вважає Платон, необхідно відібрати у них все, що перебуває в приватному обігу. Тому в державі Платона не існує приватна власність, гроші, навіть сім’я (регламентуються і статеві відносини між чоловіками і жінками). Разом з тим, Платон не виключав, що люди у певному віці можуть вступати між собою в союзи за сердечною схильністю. Він вважав, що за своєю природою жінка так само, як і чоловік, здатна займатися будь-якою діяльністю. Тільки фізичною силою жінка дещо поступається чоловіку.

Дата добавления: 2015-05-23