Політична філософія Аристотеля (384-322 рр. до н.е.)

Аристотель, син Нікомаха і Фестиди, народився між липнем і жовтнем 384 р. Це був перший рік 99-ої олімпіади. Його батьківщина – поліс Стагіра, розташований на північно-західному узбережжі Егейського моря, поряд з Македонією. Батько Аристотеля був придворним лікарем македонського царя Амінти III, а сам Аристотель – однолітком сина Амінти, майбутнього македонського царя Філіппа II. Описуючи зовнішність і характер Аристотеля, сучасні дослідники А.Лосєв і А.Тахо-Годі відзначають, що майбутній мислитель в молоді роки був худощавим, мав худі ноги, маленькі очі й шепелявив. Але зате полюбляв одягатися, носив кілька дорогоцінних перстнів і робив незвичну зачіску. Пізніше противники боялися його промов, завжди метких і логічних, дотепних, часом саркастичних, що, безумовно, додавало йому немало ворогів. Сучасники відзначали його насмішкуватість, їдку посмішку на губах.

У 367 р. Аристотель, якому щойно сповнилося 17 років, прибув до Афін і став слухачем Академії Платона, де залишався до самої смерті свого вчителя. Залишивши Афіни, Аристотель кілька років жив у малоазійській Греції, а наприкінці 40-х років IV ст. до н.е. був запрошений Філіппом II на роль вихователя сина – Олександра Македонського. Раптова смерть молодого царя викликала заворушення в Афінах і Аристотель, якого звинувачували в богохульстві, змушений був тікати. Лише у 53-річному віці він повернувся до Афін і 335 р. до н.е. заснував свою школу, з’єднану з храмом Аполлона Лікейського. Звідси назва школи Аристотеля – Лікей, якою він керував до останніх днів життя.

Праці “Політика”, “Афінська політея”, “Етика”.

Логіка виникнення держави у Аристотеля є наступною: первинною формою об’єднання людей є сім’я, яка перетворюється у плем’я чи рід, а об’єднання родів, племен утворює державу. В людині, розмірковує вчений, природньо закладений потяг до суспільного життя, який і реалізується в державі. Як твердив Аристотель, людина за природою своєю є істота політична.

Перш за все, у своїй теорії Аристотель піддає критиці Платона за черезмірну єдність держави, за жорсткий соціальний поділ суспільства, за відсутність приватної власності, сім’ї, за спільність жінок і дітей.

Головне завдання політичної теорії він бачить у обгрунтуванні якнайкращого державного устрою. Автор “Політики” з цією метою дає класифікацію і аналіз різних форм державного устрою, взявши за основу два критерії: 1) кількісний (за числом осіб, які правлять полісом); 2) якісний (за метою, якої прагнуть правителі).

Аристотель виділяє наступні форми державного устрою:

1. правильні (монархія, аристократія, політія)

2. неправильні (тиранія, олігархія і демократія).

Найкращою формою державного устрою Аристотель вважає політію, під якою розуміє поєднання олігархії та демократії. Ця держава позбавлена крайнощів, зокрема засилля багатих чи бідних. Основою політичної стабільності політії є те, що в державі відсутня різка поляризація на бідних і багатих, а влада належить середньому класові.

Дата добавления: 2015-05-23