Тесты № 1 5 курс Х семестр

Огляд

При зовнішньому огляді визначають наявність або відсутність асиметрії обличчя, зглаженість носогубних складок, парези, пухлини і т.д. При огляді слизової оболонки переддвір’я ротової порожнини визначають колір і стан ясен. На слизовій оболонці губ, щік, кутів рота можна виявити кератоз у вигляді окремих бляшок або їх конгломератів, інколи з тріщинами. При огляді слизової оболонки ротової порожнини піднебіння і зіву можуть бути виявлені запальні та дистрофічні зміни: набряк, виразки, кератоз, лейкоплакію, гіперплазію мигдалин та ін. Під час досліджень зручно користуватися електросвітловими шпателями з пластмаси.

Необхідно брати до уваги глибину піднебінного сплетіння, наявність тороса і його меж, ступінь атрофії альвеолярних відростків.

Для обстеження зубних рядів необхідно користуватися гострим зондом, для визначення глибини оголення коренів при пародонтозі – градуйованим зондом.

Звертають увагу на різні відхилення від норми: аномалії кольору, форми, величини, кількості, структури зубів, наявності каріозних і некаріозних уражень, розмір і стан наявних пломб. За допомогою пінцета можна визначити ступінь рухомості зубів при захворюваннях пародонту і ін. патологічних станах по Д.А. Ентіну (чотири ступеня). Зуби з рухомістю ІІІ та ІV ступеня підлягають видаленню. Зубні ряди можуть бути звужені або розширені, а зуби, що обмежують дефекти зубного ряду – зміщені (феномен Годона – у вертикальному і горизонтальному напрямках). Л.В. Ільїна-Маркосян розрізняє дві форми вертикального зміщення зубів: 1) супроводжується ростом альвеолярного відростка (у дітей), 2) з оголенням шийки зуба і кореня (у людей похилого віку). За В.О. Пономарьовим виділяється три форми (третя змішана). якщо є протези, виготовлені раніше, то в якому вони стані.

Прикус визначається при зімкнутих зубних рядах у центральній оклюзії. частіше зустрічається ортогнатичний прикус (79,6%). А.Я. Кату та Б.Н. Бинін відносять до фізіологічного прикусу біпрогнатію (вестибулярне відхилення фронтальних зубів і нижньої щелепи), опістогнатію (нахил фронтальних зубів обох щелеп в сторону язика).

Пальпація

Цей метод допомагає уточнити діагноз. Пальпуються лімфатичні вузли і слинні залози, зуби, ясеневі кишені, слизова оболонка, суглоби.

Перкусія

Використовується частіше всього для діагнозу гострих і хронічних періодонтитів.

Звукова перкусія використовується з діагностичною метою (пломби дають приглушений звук, омертвіння пульпи і відсутність в кореневих каналах пломбувального матеріалу – низький перкуторний звук). У нормі перкуторний звук високий, при резекції верхівки кореня – приглушений і в’ялий. Позитивна перкуторна проба “тремтіння кореня” вказує на резорбцію альвеоли в апікальній ділянці.

Термометрія і електрометрія

Прийнято вважати, що температура у межах 5-55^о не викликає больових відчуттів у зубі з живою пульпою. Встановлено, що зуб з живою пульпою реагує на електричний струм у межах від 2 до 8 мкА. Реакція пульпи на електричний струм вище 8 мкА вказує на її захворювання, вище 50 мкА – на її некроз.

Рекомендується порівняльна перевірка електрозбудливості досліджуваного і сусіднього зуба або інтактного зуба з протилежного боку. Якщо при дослідженні опорних зубів для незнімного протезування електродіагностики показано зниження порога збудження пульпи, то для уточнення діагнозу (хронічний періодонтит) застосовують рентгенографію.

Електродіагностика

Під електроодонтодіагностикою розуміють дослідження реакції збудливості тканин на електричний подразник. Живі тканини збуджуються під впливом електричного подразника і набувають діяльного стану – збудження. Мінімальна сила подразника, здатного викликати збудження, називається пороговою. Збудження характеризується трьома факторами: силою подразника, висоти його наростання та часу дії. При патології збудження тканин може змінюватися у широких межах.: від різкого підвищення до повного затухання.

Для дослідження стану тканин використовуються різні види енергії, в тому числі електричний струм. широке поширення у стоматологічній клініці отримала електроодонтодіагностика для диференційної діагностики. Дослідження електрозбудливості дозволяє нам не тільки ставити діагноз, але і слідкувати за динамікою патологічного процесу, контролювати ефективність лікування, передбачати прогноз. Дослідження електрочутливості зубів по суті зводиться до дослідження збудливості відповідних нервів і проводиться апаратом ОД-1 та ОД-2м.

Термодіагностика

Реакція зубів на температурні подразники широко використовується з метою діагностики. зуби мають як холодову, так і теплову чутливість. Порогом холодової чутливості є для різців в середньому 20^о, для останніх зубів є 11-13^о. Поріг теплової чутливості для різців в середньому 52^о, для останніх зубів 60-70^о. якщо відповідні температури викликають у зубі адекватні подразнення, то це свідчить про те, що із сторони пульпи ніякої патології не відмічається. для діагностики пульпіту або карієсу не потрібні ні високі, ні дуже низькі температури. Навіть близькі до температури ротової порожнини, а тим більше порогової температури, легко викликають при вказаних захворюваннях больову реакцію.

Роль Rö-логічного обстеження хворого

Рентгенологічні методи дослідження дають можливість уточнити діагноз апікального і крайового ураження пародонта, диференціювати хронічний періодонтит (фібринозний, гранулематозний, гранулюючий), виявити наявність кіст, гранульом, ретенованих зубів, діагностувати пухлини, травматичні ураження зубів і щелеп, виявити наявність сторонніх тіл у щелепо-лицьовій ділянці. Рентгенографія допомагає визначити важкість захворювання при пародонтиті, ступінь і характер резорбції альвеоли (горизонтальна, вертикальна, кратероподібна резорбція, наявність кісткових кишень, уточнити необхідність хірургічного або ортопедичного лікування за допомогою шин і протезів. Цей метод полегшує вибір конструкції ортопедичного апарату (знімний, незнімний) і опорних зубів. виявити топографоанатомічні особливості елементів скронево-нижньощелепного суглоба.

Слід застерегти від переоцінки рентгенологічного методу дослідження і недооцінки даних анамнезу, огляду і лабораторних досліджень, забування цього правила часто призводить до помилкових висновків.

Томографія дає можливість отримати рентгенівське зображення певного шару кістки на потрібній глибині. Цей метод особливо цінний для вивчення різної патології скроне-щелепного сполучення нижньої щелепи, а також у ділянці кутів (з приводу травми, пухлин і т.д.).

Панорамна рентгенографія дозволяє отримати повну картину всіх зубів у вигляді панорамного знімка достатньої різкості із збільшенням у 2 рази при незначному і короткочасному опроміненні ніж при звичайному знімку. Рентгенівська трубка дає можливість ввести в порожнину рота променевий пучок, а рентгенівську плівку розміщують у касету з пластика, яка утримується самим хворим біля обличчя з обох сторін і в цьому положенні проводять знімок окремо для верхньої і нижньої щелепи. Панорамна рентгенограма дозволяє виявити взаємозв’язок між зубами, коренями, альвеолярними відростками, гайморовою порожниною. До рентгенологічного дослідження відносяться ортопантомограма, радіовізіографія та апекслокація.

Статичні методи Агапова Н.І. та Оксмана І.М, їх значення

Для обчислення витривалості пародонта і ролі кожного зуба у жуванні запропоновані спеціальні таблиці, що отримали назву статичних систем урахування жувальної ефективності. У цих таблицях участь кожного зуба у жуванні визначена постійною величиною, вираженою у процентах.

Н.І. Агапов прийняв жувальну ефективність всього зубного ряду за 100%, а за одиницю жувальної спроможності та витривалості пародонта – малий різець, порівнюючи з ним решту зубів. Н.І. Агапов рекомендує при обчисленні жувальної ефективності остаточного зубного ряду приймати до уваги зуби-антагоністи.

Жувальні коефіцієнти зубів за Н.І. Агаповим

	Зуби	Всього
Жувальні коефіцієнти в %								-

В запропонованій І.М. Оксманом схемі обліку жувальної спроможності зубної системи покладений анатомо-фізіологічний принцип. Оцінка дається кожному зубу, включаючи і зуб мудрості. При цьому враховується площа жувальної або ріжучої поверхні, кількість горбів, коренів, особливості пародонта зуба та його розташування у зубній дузі.

Жувальні коефіцієнти за І.М. Оксманом

Зуби									Всього
Верхня щелепа									25 один.
Нижня щелепа									25 один.

Крім анатомо-топографічних особливостей кожного зуба І.М. Оксман рекомендує враховувати його функціональну цінність у зв’язку з ураженням пародонта. Тому при рухомості І ступеня зуби слід оцінювати як нормальні, а при рухомості ІІІ ступеня вважати їх відсутніми.

Статичні методи обчислення жувальної ефективності мають значення при виборі конструкції мостоподібного протеза, визначення кількості опорних зубів.

Для більш точного визначення функціонального стану зубощелепної системи застосовуються функціональні методи діагностики. До них відносяться жувальні проби, мастікаціографія, міографія, міотонометрія, електроміографія, міотонодинамометрія, електроміографія.

Жувальні проби. Методика проведення жувальних проб

Форми в 1901 р. зробив спробу визначення жувальної проби. Для цього він підрахував кількість жувальних рухів і кількість часточок жувальної проби. Проби просіювались через 4 сита з діаметром отворів 7 мм, 4 мм, 2 мм, 1 мм. Через складність проведення дослідження його пропозиція не знайшла застосування.

Христинсен у 1923 р. розробив методику вимірювання жувальної ефективності. За його методом 3 однакових циліндри з кокосового або лісового горіха дають пацієнту розжувати 50-ма жувальними рухами, після чого розжовану їжу промивають, висушують при температурі 100^о на протязі 1 години і просіюють через 3 сита. По кількості залишених на ситі часточок судять про ефективність жування. Ця методика була модифікована (Bolters, 1928; С.Е. Гельман, 1932 та ін.

За методикою функціональної проби С.Е. Гельмана обмежується не кількість жувальних рухів, а тривалість жування 5 ядер мигдалю (вагою 5 грамів). Кожна проба розжовується протягом 50 секунд. Отриману масу після промивання і висушування просіюють через сито з отворами у 2,4 мм.

Людина, як правило, під час їжі вживає тільки 1 ядро, а не 5 або 6 ядер одразу. Факти говорять про те, що існуючі методи обрахування жувальної ефективності не дають повної характеристики багатогранній функції жувального апарату.

І.С. Рубінов вважає, що розжовування 5 г ядер мигдалю ставить перед жувальним апаратом завдання, яке виходить за межі норми. Тому він пропонує хворому жувати одне ядро лісового горіха вагою 0,8 г до виникнення рефлексу ковтання, як тільки у досліджуваного з’явиться бажання проковтнути розжований горіх, йому пропонують виплювати вміст порожнини рота у лоток. Подальшу обробку проводять так, як при пробі Гельмана. У результаті функціональної проби отримують два показники: процент розжованої їжі (жувальна здатність) і час розжовування. Дослідження показали, що при ортогнатичному прикусі і інтактних зубних рядах ядро горіха повністю пережовується за 14 секунд. По мірі втрати зубів час жування подовжується, одночасно збільшується залишок на ситі.

При аналізі результату проби завжди слід ураховувати час жування (для визначення жувальної ефективності) і процент розжованої їжі (для визначення втрат жувальної ефективності.

Мастікаціографія. Фази жувального періоду. Їх характеристика.

Мастікаціографія – графічний метод реєстрації рефлекторних рухів нижньої щелепи. Для користування цим методом були сконструйовані апарати, які складаються з реєстраційних пристосувань, датчиків і записуючих частин. Запис проводиться на кімографі або на осцилографічних і тензометричних установках. найбільш простим і зручним апаратом є кімограф. Він складається з гумового балона, поміщеного у спеціальний пластмасовий футляр, котрий пов’язаний з градуйованою шкалою, яка показує ступінь притискування балона до підборіддя і укріплюється до підборідної ділянки нижньої щелепи. Балон за допомогою повітряного сполучення з’єднується з мареєвською капсулою, що дозволяє записувати на кімографі рухи нижньої щелепи.

Користування описаною методикою показало, що запис жувальних рухів нижньої щелепи являє собою ряд слідуючих один за одним хвилеподібних кривих. Весь комплекс рухів, пов’язаний з жуванням шматочка їжі, від початку введення його у рот до моменту ковтання, характеризується як жувальний період. У кожному жувальному періоді розрізняють 5 фаз. На кімографі кожна фаза має свій характерний запис.

І фаза – стан спокою, відповідає періоду часу до введення їжі у рот, коли нижня щелепа рухома, м’язи знаходяться у мінімальному тонусі і нижній зубний ряд відстоїть від верхнього на відстані від 2 до 8 мм. На кімографі ця фаза позначається у вигляді прямої лінії.

ІІ фаза – введення їжі у рот. Графічно їй відповідає перше вихідне коліно кривої, яке починається зразу від лінії спокою. Розмах цього коліна максимально виражений, а крутизна його вказує на швидкість введення їжі у рот.

ІІІ фаза – початкова фаза функції жування (адаптація). Починається з верхівки вихідного коліна і відповідає процесу пристосування до початку подрібнення шматка їжі. В залежності від фізико-механічних властивостей їжі проходять зміни у ритмі і об’ємі кривої цієї фази. При першому подрібненні цілого шматка одним рухом (прийомом) крива цієї фази має плоску верхівку (плато), що переходить у пологе низхідне коліно до рівня спокою. при початковому подрібненні і стискуванні окремого шматка їжі у декілька прийомів (рухів) шляхом підшукування кращого місця і положення для стискання і подрібнення проходять відповідні зміни у характері кривої. На фазі плоского плато (верхівки) в ряд коротких хвилеподібних підйомів, розміщених вище рівня лінії спокою.

Як тільки опір вдалось подолати, плато переходить у низхідне коліно. Фаза початкової жувальної функції в залежності від різних факторів може бути зображена графічно у вигляді однієї хвилі або являє собою складне поєднання хвиль, складається з декількох підйомів і спусків різної висоти.

ІV фаза – основна фаза функції жування – графічно характеризується правильним періодичним чергуванням жувальних хвиль. У жувальну хвилю включаються всі рухи, які пов’язані з одним опусканням і підйомом нижньої щелепи до змикання зубів.

Після закінчення основної фази жування починається п’ята фаза формування грудки їжі з наступним ковтанням її. Графічно ця фаза виглядає як хвилеподібна крива з деяким зменшенням висоти хвилі.

Акт формування грудки і підготовка його до ковтання залежить від властивостей їжі. При м’якій їжі формування грудки проходить в один прийом, при твердій розсипчастій їжі формування і ковтання грудки проходить у декілька прийомів. відповідно цим рухам і записуються криві на стрічці кімографа, що обертається.

Після ковтання грудки їжі знову встановлюється стан спокою жувального апарату. Графічно цей стан фізіологічного спокою являє собою горизонтальну лінію. Вона служить першою фазою наступного жувального періоду, що потребують його протезування.

Методика електроміографії, її можливості та значення

Для реєстрації біотоків жувальних м’язів використовують чотириканальний електроміограф фірми “Медікор“ “УНР), а також спеціальні нашкірні електроди діаметром 7 мм і постійною міжелектродною відстанню 15 мм.

Найчастіше для запису електроміограм використовують методику, запропоновану Георгієвим В.Ч. (1966). Запис електроміограми проводиться в такому режимі: калібровочний сигнал – спокій – довільне жування – ковтання. Як харчовий подразник застосовується житній хліб вчорашньої випічки об’ємом 1 см³ і вагою 1, 5 грама.

При аналізі електроміограми визначають такі показники: 1) тривалість фаз біоелектричної активності та спокою; 2) співвідношення між процесами збудження та гальмування (коефіцієнт “К”); 3) амплітуда коливань біопотенціалів жувальних м’язів (в мікровольтах); 4) кількість жувальних рухів.

Електроміографія дає можливість визначити та зареєструвати ті функціональні зміни в органах та системах, які клінічно ще не виявляються. Застосовується електроміографія для діагностики та контролю ортопедичного лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглоба, частковій та повній втраті зубів, парафункціях жувальної системи.

Методика визначення тонусу м’язів і значення її в клініці

Функція жувальних м’язів змінюється не тільки під час різних переміщень нижньої щелепи, а й в зв’язку з патологічним станом жувального апарату: втратою зубів, захворюванням скронево-нижньощелепного суглоба, зміні висоти прикусу.

При ускладненому карієсі тонус власне жувальних м’язів у стані спокою збільшується – виникає defans м’яза, що може служити додатковим симптомом захворювання зубів. Прилад для вимірювання тонусу жувальних м’язів складається із щупа та вимірювальної шкали у грамах.

Про ступінь напруги (міцності) м’язів судять по показникам циферблату, які відображають зусилля, що затрачуються під час заглиблення щупа приладу на задану глибину.

Методом міотонометрії можна визначити показники тонусу жувальних м’язів у стані фізіологічного спокою і при стисненні зубних рядів. Взаємозв’язок між тонусом власне жувальних м’язів і силою стискання зубних рядів залежить від індивідуальних коливань і між ступенем підвищення тонусу власне жувальних м’язів і силою стискання зубних рядів немає прямої залежності.

Особливості обстеження хворих, що потребують знімного і незнімного протезування

В залежності від кількості та функціональної цінності втрачених зубів перед лікарем-ортопедом виникає завдання правильного вибору конструкції протезів. якщо пацієнту показане незнімне протезування зубів, то слід звернути увагу на стан опорних зубів, наявні пломби, визначити ступінь рухомості зубів. Оцінити наявні ортопедичні конструкції, чи відповідають вони клініко-технічним вимогам. При необхідності здійснити додаткові методи обстеження: Rо-графію чи електроодонтодіагностику. Оглянути слизову оболонку, що оточує опорні зуби. якщо пацієнт потребує часткового знімного протезування, то крім зубів, що планується взяти під опору, додатково слід обстежити беззубі ділянки альвеолярних відростків, форму гребеня альвеолярного відростка та форму вестибулярного схилу, розташування та розмір екзостозів. при повній втраті зубів необхідно оцінити ще й податливість слизової оболонки, охарактеризувати слизовий горбик нижньої щелепи, рівень прикріплення тяжів та вуздечок, а також піднебінний схил.

Хворий 27 років, скаржиться на рухомість зубів верхньої і нижньої щелеп. Об’єктивно:

зубні ряди інтактні. Визначається характер змикання зубів у центральній оклюзії. Який

із перелічених методів обстеження слід використати?

A Рентгенографія

B Гнатодинамометрія

C Мастикаціографія

D * Аналіз діагностичних моделей щелеп

E Електроміографія

Хворий звернувся з приводу протезування зубів. Об-но: одиноко стоячий 17 зуб.

Шийка зуба оголена. Планується покриття його штучною коронкою та виготовлення

знімного протеза з утримуючим кламером. Яка з перелічених коронок більш показана

у даному випадку?

A Фарфорова

B * Повна металева

C Пластмасова

D Напівкоронка

E Екваторна

Хворий 56 років звернувся з приводу протезування зубів. Об-но: на жувальній поверхні

17 зуба цементна пломба. Планується покриття його повною металевою

штампованою коронкою. На яку товщину необхідно зішліфувати жувальну поверхню

даного зуба?

A 0,42-0,47 мм

B 0,31-0,4 мм

C 0,41-0,44 мм

D * 0,27-0,3 мм

E 0,48-0,5 мм

Хвора 38 років звернулась зі скаргами на болі в ділянці 16 зуба, які з’явилися через 3

дні після покриття його штучною коронкою. Об-но: 16 зуб покритий повною

металевою штампованою коронкою. Ясна навкруг зуба гіперемована, набрякла. Край

коронки занурений в ясневу кишеню більш як на 0,5 мм. Що обумовило дане

ускладнення?

A * Надмірне занурення краю коронки в ясневу кишеню.

B Щільне охоплювання коронкою шийки зуба

C Наявність міжзубних контактів

D Контакт коронки із зубами-антагоністами

E Приймання твердої іжі

Хворий 47 років звернувся зі скаргами на рухомість штучної коронки на 36 зубі,

виготовленої 2 роки тому. Об-но: 36 зуб покритий повною металевою штампованою

коронкою. При зондуванні виявляється щілина між стінкою коронки і зубом. Що могло

обумовило дане ускладнення?

A Надмірний термін користування коронкою

B Занурення краю коронки в ясневу кишеню

C Наявність міжзубних контактів

D Контакт коронки із зубами - антагоністами

E * Нещільне охоплювання коронкою шийки зуба

Хвора 34 роки, звернулась з приводу протезування зубів нижньої щелепи. Об’єктивно:

зуби нижньої щелепи мають рухомість І-ІІ ступеня. Який із зазначених методів

обстеження слід використати?

A Мастикаціографія

B Гальванометрія

C * Рентгенографія

D Електроміографія

E Міотонометрія

7 Юнак призовного армійського віку проходить обстеження в клініці ортопедичної

стоматології. Жувальну ефективність планується визначити за методом Рубінова.

Якої ваги горіх слід дати досліджуваному?

A * 0,8г.

B 0,3 г.

C 0,5 г.

D 0,6 г.

E 0,7 г.

Хвора 29 років звернулася з приводу протезування зубів. Об’єктивно: на жувальній і

мезіальній поверхнях 24 зуба каріозна порожнина, міжзубний контакт порушений. До

якого класу за класифікацією Блека відноситься дана порожнина?

A III

B І

C IV

D * ІІ

E V

Хворому 28 років виготовляється вкладка на 24 зуб непрямим методом. Сформована

порожнина для вкладки. Який етап протезування має бути наступним?

A Фіксація вкладки

B Моделювання вкладки

C Виготовлення моделі

D Відливка вкладки

E *Отримання відбитка

Хворому 49 років виготовляється бюгельний протез для нижньої щелепи. Об-но:

зубна формула 44, 43, 42, 41, 31, 32, 33, 34, 35, інші зуби відсутні. Комірковий

відросток в беззубих ділянках різко атрофований. Як покращити стабілізацію протеза?

A Збільшити розміри сідел

B * Застосувати безперервний кламер

C Зменшити розміри сідел

D Збільшити ширину дуги

E Зменшити ширину дуги

Хворий 46 років звернувся зі скаргами на болі в ділянці твердого піднебіння під час

користуванням бюгельним протезом для верхньої щелепи. Об-но: на слизовій

оболонці твердого піднебіння в зоні розташування дуги бюгельного протезу

виразковий пролежень. Яка найбільш ймовірна причина появи виразки?

A Приймання твердої їжі

B Помірна піддатливість слизової оболонки

C Високий схил твердого піднебіння

D * Щільне прилягання дуги до слизової оболонки

E Постійне користування протезом

Хворий 62 років скаржиться на хрустіння в скронево-нижньощелепних суглобах.

Користується частковими знімними протезами біля 10 років. Об-но: нижня третина

обличчя вкорочена. Зуби в протезах значно стерті. Яка найбільш ймовірна причина

даного ускладнення?

A * Зниження міжальвеолярної висоти

B Вік хворого

C Часткова відсутність зубів

D Постійне користування протезами

E Приймання твердої їжі

Хворому 75 років виготовляється повний знімний протез для нижньої щелепи. Об-но:

альвеолярний паросток незначно атрофований. Припасування індивідуальної ложки

проводиться за допомогою проб Гербста. При витягуванні губів вперед ложка

скидається. В якій ділянці необхідно вкоротити край ложки?

A Уздовж щелепно-під’язикової лінії

B Від ікла до ікла з язикової сторони

C Від місця позаду слизового горбика до щелепно-під’язикової лінії

D * Від ікла до ікла з вестибулярної сторони

E В ділянці премолярів з язикової сторони

Хворий 70 років звернувся зі скаргами на недостатню фіксацію повного знімного

протеза на верхній щелепі. Об-но: край протеза в ділянці вуздечки верхньої щелепи

вкорочений, запираючий клапан порушений. Що необхідно зробити для покращення

фіксації протеза?

A Розширення країв базису протеза

B *Переробка протеза

C Корекція протеза

D Об’ємне моделювання базису протеза

E Подовження країв базису протеза

У хворого 40 років серединний дефект твердого піднебіння розміром 2х3 см. Зубні

ряди інтактні. Яку конструкцію обтуратора краще застосувати у даному випадку?

A Обтуратор за Померанцевою-Урбанською

B Пластинковий протез з обтуруючою частиною

C * Піднебінна пластинка

D Плаваючий обтуратор

E Обтуратор за Ільїною-Маркосян

Пацієнтка 22-х років має страх перед біллю під час проведення провідникового

знечулення. Лікар вирішив, що перед проведенням анестезії необхідно застосувати

аплікаційне знечулення слизової оболонки в місці уколу. Який препарат

використовується для цього?

A Дексациклінова мазь 3\%

B Сінтоміцинова мазь 1\%

C Оксацилінова мазь 5\%

D Синафланова мазь 3\%

E *Лідокаїнова мазь 5\%

Хворому 53 років виготовляють паяний мостоподібний протез. На клінічних та

лабораторних етапах використовують допоміжний матеріал з хімічною формулою

(СаSO4)2 х Н2 О. Вкажіть даний матеріал.

A Ізокол

B Цемент

C Віск

D * Гіпс

E Відбіл

У хворого 58 років віялоподібне розходження передніх зубів верхньої щелепи. Який

відбитковий матеріал краще використати для отримання відбитка?

A * Стомальгін

B Гіпс

C Стенс

D Ортокор

E Репін

Пациентке 45 лет, планируется изготовление металлокерамического мостовидного

протеза с опорой на 23 и 26 зубы. Объективно: в области шеек опорных зубов

имеются клиновидные дефекты, зубы устойчивые, прикус ортогнатический. Какой вид

придесневого препарирования опорных зубов целесообразнее применить в этом

случае?

A Со скошенным уступом.

B *Без уступа

C С уступом с вершиной.

D С прямым уступом.

E Со символ уступом.

Пациенту 68 лет, пользуется полным съемным протезом более 7 лет. Объективно: в

области альвеолярного отростка нижней челюсти с язычной стороны, имеется язва

с отечными и гиперплазированными краями и кровоточащим дном. Протезами не

пользуется более 2-х недель. Ваши действия в данной клинической ситуации?

A Провести артикуляционную коррекцию протеза.

B Изготовить новые протезы.

C Продолжить терапевтическое лечение.

D *Направить больного к онкологу.

E Провести коррекцию протеза в области пролежневой язвы.

Дата добавления: 2015-05-23