Суспільний лад

Таври у своєму розвитку залишились на рівні патріархально-родового устрою. Вони жили майже ізольованими один від одного замкнутими родами. Геродот свідчить про наявність у таврів царів.

Аналізуючи археологічні та письмові джерела, їхнє суспільство можна поділити на два прошарки. Передгір’я Криму населяли скотарі та землероби. Вони розводили худобу вирощували хліб та очевидно вели спокійний та мирний спосіб життя. Гірський Крим населяли більш агресивні та войовничі представники цього народу. Тут таври займались скотарством, полюванням. Та головним їхнім промислом була війна та піратство. Можна припустити, що вони складали еліту таврського суспільства.

Про наявність тут рабовласництва ніяких свідчень немає. Як згадувалося раніше навіть полонених вони не перетворювали в рабів, а вбивали приносячи їх в жертву.

Згадуючи таврів, вони відмічають їхню особливу жорстокість. Ці повідомлення здебільшого пов’язані з піратською діяльністю таврів. Так пише про них Геродот: «…з ворогами, які потрапляли до їх рук чинили так: кожен відрубує голову ворога та несе до себе додому […] Живуть таври грабуваннями та війною».

Херсонес у порівняні з іншими колоніями мали дуже тісні стосунки з таврами. Херсонеський некрополь, в якому присутні могили як греків, так і таврів, дає підстави припустити, що співіснували вони, в основному, мирно. Існують свідчення про зв'язок з іншими античними містами. Так в Пантикапеї було знайдено могильну плиту з написом: «Під цим каменем лужить муж, для багатьох бажаний, родом тавр. Ім’я йому тавр». Відомо, що греки використовували таврів як рабів. Але згадка про якогось тавра Тихона свідчить, що таври могли мати не найнижчий статус в грецькому суспільстві.

Про політичний зв'язок зі скіфами ми також можемо дізнатись з «Історії» Геродота «Після наради скіфи переконались, що вони не в змозі вистояти проти полчищ Дарія у відкритому бою і відправили послів до сусідніх племен. […] На нараді були присутні царі таврів, агрофірсів, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів, будинів та савроматів». Таври разом з агрофірсами, андрофагами, неврами та меланхленами відмовили скіфам у допомозі, мотивуючи це тим, що останні були вині у розв’язані цієї війни.

Коли скіфи під тиском сарматів перейшли з Придніпров’я до Криму і заснували там своє царство стає відчутною асиміляція таврів.

Таким чином, роблячи висновок, варто зазначити, що таври не відгравали значної ролі в політичних процесах того світу. Це був закритий та замкнутий в собі народ. Не дивлячись на те, що разом з ними пліч-о-пліч жили греки, особливого впливу на культуру один одного не простежується.

В свої суспільній організації вони не набули особливого розвитку і жили племенами на чолі, яких були вожді.

Сарма́ты (др.-греч. Σαρμάται, лат. Sarmatae) — кочевые скотоводческие ираноязычные племена конца раннего Железного века (VI—IV вв. до н. э.), населявшие преимущественно степные районы от Заволжского Подуралья до водораздела Тисы и Дуная (т. н. языги метанасты). Впервые сарматы под именем «савроматы» упоминаются у Геродота, который размещал их восточнее реки Танаис (совр.Дон),

Дата добавления: 2015-05-23