Готельне господарство

Туризм

Україна має сприятливі умови і багаті рекреаційно-туристичні ресурси для лікування і відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. До рекреаційно-туристичних ресурсів регіону належать сукупність об'єктів і явищ природного і антропогенного походження, природні і культурно-історичні комплекси, що використовуються для туризму, лікування, відпочинку. До природних ресурсів належать кліматичні особливості певної території, наявність водних ресурсів, мальовничих ландшафтів, національні парки, заповідники та заказники. Особливий стан регіону характеризує рослинний та тваринний світ. Річки, озера, водосховища, ставки, моря — придають особливу привабливість для організації туризму, для створення та використання установ, організацій оздоровчого призначення. Для цього використовують території, де є лікувальні води, лікувальні грязі, на базі яких розгортають діяльність курорти. Важливе значення для оздоровлення та лікування людей мас використання кліматичних особливостей кожної території. Кожний регіон України, особливо Карпатський, Степовий та Крим мають значні можливості для розвитку курортної та туристичної діяльності.

Умови організації та розвитку туризму визначені Законом України "Про туризм" (2003 р.). Відповідно до закону організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

До міжнародного туризму належать:

• в'їзний туризм — подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території;

• виїзний туризм — подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об'єктів, що відвідуються, існують такі види туризму: культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, сімейний, дитячий, молодіжний, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, гірський, мисливський тощо.

Держава здійснює регулювання розвитку туризму, основними цілями якого є:

• забезпечення прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

• безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань;

• збереження цілісної мережі туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля;

• створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності. Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор в'їзних та виїзних туристичних потоків.

Частка іноземного (в'їзного) туризму за останні роки не змінюється і становить майже п'яту частину в загальному обсязі туристичної діяльності. На ринку спостерігається значна сезонність, "пік" якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є рекреація, відпочинок та бізнес. Одночасно зростає кількість туристів з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою. До країн в'їзного потоку відносяться країни СНД (особливо Казахстан, Молдова, Росія), Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина, Туреччина, країни Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, Південної Азії. Приблизно 10 мільйонів іноземців з усього світу щорічно знайомляться з відомими пам'ятками історії, культури, старовинними архітектурними шедеврами, мальовничими ландшафтами.

Зарубіжний (виїзний) туризм вдвічі перевищує обсяг іноземного (в'їзного) туризму і ця тенденція залишається стабільною. Провідне місце в мотиваційній структурі займають поїздки з рекреаційною та екскурсійною метою. Потоки зарубіжного туризму спрямовані, головним чином в європейські держави, особливо до Франції, Німеччини, Великобританії, Австрії, Швейцарії, Греції, Італії, Іспанії тощо. Одночасно зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Египет, Туніс).

Відроджується внутрішній туризм, як складова стилю життя населення України. На ринку внутрішнього туризму особливо активну діяльність проводили туристичні підприємства та органи державної виконавчої влади Вінницької, Донецької, Дніпропетровської, Тернопільської, Полтавської, Харківської областей.

Важливу роль для розвитку внутрішнього туризму відіграють природні ресурси України. Великий інтерес для туристів викликають Кримський і Карпатський природні заповідники, заповідники "Хамугівський степ", "Кам'яна могила" Запорізької області, дендропарки "Софіївка" (Умань), вікові парки в селі Качанівка Чернігівської області та смт. Тростянець Сумської області. Окремим осередком серед природних перлин України є унікальний куточок-заповідник "Асканія-Нова" Херсонської області, на території надзвичайно красивого кипчаково-ковилового степу.

На території України знаходяться біля трьох тисяч пам'ятників культури, історії та архітектури, які являють собою неабияку цінність для вітчизняних та іноземних туристів.

Великі можливості для розвитку туризму, оздоровлення та лікування на території Закарпаття пов'язані з використанням унікальних природних багатств Карпат. Санаторно-курортний комплекс базується на значних запасах вуглекислих, сульфідних і хлоридно-натрієвих вод. На їх базі працюють санаторії у Сваляві, поблизу села Синяк, та інших районах.

Закарпаття дуже привабливе для туристів. Робота над відновленням, підвищенням ступеня заповідності території, а також визначення нових маршрутів, будівництво туристичних баз, кемпінгів, прокладання шляхів перетворить Закарпаття на надзвичайно популярний серед туристів край.

Перспективним рекреаційно-історико-етнографічним комплексом має стати Івано-Франківська область. Природні умови та рекреаційні ресурси цього краю дуже сприятливі для лікування і відпочинку населення, туризму, заняття різними видами спорту, особливо — зимовими.

Неповторної краси гірські краєвиди, унікальні пам'ятки природи, заповідники, заказники (Горгани, печери Довбуша поблизу с. Космач, Спора гора, де знайдено джерела залізистої води, та багато інших), своєрідна архітектура і побут гуцулів, розвиток кустарних промислів, виробництво різноманітних високохудожніх виробів та побутових речей, унікальних сувенірів, найстародавніші пам'ятки матеріальної культури створюють чудове середовище для туризму. Цілюще повітря, велика кількість лікарських рослин, грибів і ягід, сприятливі умови для розвитку бджільництва створюють можливості для будівництва санаторно-курортних комплексів.

Для того, щоб перетворити Івано-Франківську область на край організованого туризму, відпочинку і спорту, необхідно розширити мережу заповідників, розпочати будівництво санаторно-курортних комплексів, баз відпочинку, спортивних баз, визначити туристські маршрути тощо.

Великі перспективи для розвитку рекреації, туризму та споруд має територія Чернівецької області, яка являє собою цінне природне та історико-культурне утворення. Тут розміщені п'ять державних заказників, а також 20 заказників місцевого значення.

Можливості для санаторно-курортного господарства, для розвитку туризму, зимових та літніх видів спорту досить великі. Для того, щоб підвищити природний імідж цього краю, треба використати оздоровчі функції, естетичний зовнішній вигляд та привабливість. Це можна зробити лише за рахунок підвищення заповідності, відновлення історичних, архітектурних, етнографічних пам'яток, будівництва туристичних баз, спортивних комплексів, прокладання пішохідних маршрутів тощо.

Рекреаційно-туристичний та спортивний комплекс Карпат має велике загальнодержавне, а не суто регіональне значення, також для розвитку іноземного туризму. Для створення умов європейського рівня для розвитку рекреації, туризму і спорту необхідно впровадити національну програму, здійснити:

• реконструкцію існуючих і будівництво нових санаторно-курортних комплексів, лікарень, баз відпочинку і спортивних споруд у відповідності з сучасними досягненнями НТП;

• освоєння ще не використаних рекреаційних, бальнеологічних та інших природних умов і ресурсів для рекреації;

• створення завершеної мережі національних парків, заповідників, пам'яток природи, відновлення лісових масивів, впровадження комплексу природоохоронних, середовище формуючих і декоративних заходів;

• перехід до безвідходних технологій на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості в Прикарпатті, будівництво на них очисних споруд, пило- і газовловлювачів; підпорядкування розвиток сільською господарства, промисловості та невиробничої сфери формуванню рекреаційно-оздоровчого та туристичного комплексу.

Унікальними природними умовами і багатими рекреаційно-туристичними ресурсами характеризується Полісся, що в перспективі дозволить розвивати його як рекреаційно-туристичний комплекс. Ландшафти цього краю характеризуються неповторним поєднанням лісових масивів, природних і штучних водойм, різнотравних луків та пасовищ, різноманітним рослинним і тваринним світом. Полісся надзвичайно цікаве в етнографічному, історичному та архітектурному аспектах, і тому організація природно-етнографічного туризму набуває тут важливого значення. Унікальні рекреаційні комплекси створюються на базі 11 Шацьких озер, озер Білого. Нобель. Надслучанської Швейцарії. Овруцько-Кременецького кряжу та інших. На базі лісо-озерно-болотних комплексів з багатою природною кормовою базою можуть бути створені великі мисливські господарства.

Чималі можливості для розвитку туризму мають окремі території Подільського регіону. Так, розвідано значні запаси радонових вол р" и його хімічного складу у Вінницькій. Хмельницькій. Черкаській областях, хлоридно-натрієвих вод— на Полтавщині (м. Миргород). Ресурси мінеральних вод мають важливе лікувальне значення, і на їх базі створюються санаторно-курортні центри сучасного типу для лікування.населення. Паралельно треба розпочати закладення парків з тим. щоб створити найкращі природні, екологічні та естетичні умови для лікування та відпочинку.

На території Хмельниччини в межах басейнів річок Збруч. Іванчик. Смотрича і Мокші, правобережжя Горині розвідані потужні родовища мінеральних лікувальних вол різноманітних типів. Води відносяться до типу гідрокарбонатних слабомінералізованих, хлоридно-натрієвих малої і середньої мінералізації, бромних, хлоридно-кальцієво-нагрієвих високої мінералізації, родонових та ін. За обсягами запасів коли та властивостями не поступаються волам Карпа і. Криму. Кавказу.

Сукупність різноманітною хімічного, газового складу, мікрофлори, багатокомпонентність органічних речовий визначають їх цінність і високу бальнеологічну активність. Особливо багаті на мінеральні води Подільські товтри або Товаровий кряж. Використовуючи лікувальні властивості мінеральних вол Збручанського роловиша створюють санаторії. Почав діяти санаюрій "Україна" в Макові та санаторії "Товтри" і "Збруч" в Сатанові. Найбільший серед них санаторій "Товтри". який одночасно на оздоровлення може приймати 500 осіб, маг сучасну лікувальну базу, користується популярністю серед хворих.

Крім запасів Збручанського родовища для розвитку туризму існують значні можливості, пов'язані з використанням рекреаційних ресурсів та історико-культурпих цінностей, які дозволять розбудувати мікроструктуру туризму в межах Товарової гряли і Наддністров'я на територіях Городоцького, Чемеровецького, Кам'янець-Подільського та інших районів, м. Кам'янець-Подільськ.

Прекрасні рекреаційні ресурси для масового відпочинку та оздоровлення має Крим. Велика кількість сонячного тепла та світла, мінерально-сольовий склад морської води, її температурний режим, чудові пляжі створюють сприятливі умови для розвитку санаторно-курортного господарства. Тут налічується значна кількість санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Алушта, Алупка, Судак, Артек, Планерське, Феодосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. Але всі вони були створені для масового відпочинку, а тому їх комфорт розраховувався на пересічного жителя. Для того, щоб курорти стали привабливими для клієнтів і змогли забезпечити значні валютні надходження, необхідно розпочати будівництво висококомфортабельних санаторіїв і фешенебельних готелів, ресторанів та будинків для різних розваг.

Чарівність Криму завжди привертала туристів різних категорій. Ліси, гори, музеї, численні пам'ятки культури, пляжі завжди були до послуг відпочиваючих, туристів, курортників. Щорічно збільшується вибір екскурсій, відроджуються забуті останніми роками романтичні, оповиті красою неповторних пейзажів туристські стоянки. Значний інтерес туристи проявляють до історичних місць в районі Бахчисарая, романтичних дивовижно красивих околиць з руїнами древніх печерних міст — Бакла, Качі-Кальон, Чуфут-Кале, Тепе-Кермен тощо.

Збереження навколишнього середовища мають забезпечити природоохоронні заходи, спрямовані на ліквідацію недоліків по облаштуванню морського берега. В Гурзуфі, Місхорі, Масандрі та інших пунктах узбережжя побудовані монолітні споруди, які перетворилися на греблі, за якими нагромаджуються стічні та грунтові води, нафтопродукти. Все це є причиною забруднення пляжів та прибережних вод. Істотно змінився й хімічний склад води, знизилася концентрація в ній кисню, нагромаджуються розчинні та завислі органічні речовини, знижується прозорість води. В результаті забруднення прибережної частини підвищується концентрація шкідливих бактерій, з'являється неприємний запах, через який втрачається рекреаційна цінність морської води та місцевості в цілому. Впорядкування курортного господарства, водопостачання і каналізації, розв'язання проблеми інженерного захисту берегів забезпечить створення кращих умов для лікування та відпочинку населення.

Необхідно приступити до будівництва нових санаторно-курортних комплексів з високим рівнем комфортабельності та естетичним природним середовищем. Паралельно необхідно здійснювати реконструкцію вже давно існуючих санаторіїв і будинків відпочинку.

Існують значні можливості для організації внутрішнього туризму по території окремих областей. Особливо важливим є організація туристичних подорожей по рідному краю для учнів, студентів, що дозволяє знайомити їх з історичними цінностями, з побутом та життям людей у сусідніх областях, налагодити дружні стосунки та порозуміння між людьми.

Річковий туризм, річкові круїзи типу ріка-море надають широку можливість для знайомства гостей країни з історичними надбаннями, обміну досвідом з питань промислового та сільськогосподарського виробництва. Але можливості р. Дніпра використовуються не повністю. На Дніпрі працює одна туристична фірма "Червона Рута", яка не може задовольнити попит на здійснення річкової мандрівки.

Не використовуються для річкового туризму Дністер, Дунай, Ворскла, Сула тощо.

Останнім часом стає популярним сільський "зелений" туризм, який відноситься до альтернативного, мало масштабного, дозволяє бути замінником масового (індустріального) туризму. Сільський туризм — це відпочинок у сільській місцевості, пробуджує в людях бажання одночасно з відпочинком пізнавати історичну, культурну, етнографічну, архітектурну спадщину, звичаї та ремесла, що характерні для тієї чи іншої місцевості. Відпочинок у сільській місцевості, як правило, супроводжується знайомством з місцевим побутом, одягом, фольклором. При необхідності кожна людина може прийняти участь у зборі сільськогосподарської продукції, трав, грибів тощо. Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на природне та культурне довкілля, робить істотний внесок у регіональний розвиток.

Він є одним із способів переходу туристичної індустрії до усталеного розвитку й переосмислення природних і культурних цінностей. Дозволяє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати, дає можливість більш рівномірно розподіляти туристські об'єкти на території, не завдаючи шкоди довкіллю.

На території кожного адміністративного району, області є чудові можливості для розвитку сільського туризму, оскільки ці території володіють безцінною природною та культурною спадщиною. Сільська природа, лісовий фонд, національні парки та специфічні території, що охороняються, монастирі з характерною архітектурою, пам'ятки історії та народної культури — все це викликає неабиякий інтерес людей, що вперше знайомляться з унікальною безцінною природною, історичною та культурною спадщиною.

Але розвиток сільського, "зеленого" туризму тримається поки що виключно на сільських ентузіастах. В Україні не існує законодавчого акта, який би регулював механізм функціонування сільського туризму. Необхідно вдосконалити систему державного регулювання діяльності в галузі сільського туризму; забезпечити прийняття правових, організаційних і економічних основ розвитку сфери сільського туризму; забезпечити захист туристського ринку; організувати безпеку туристів; вдосконалити інформаційне забезпечення; стимулювати інфраструктури сільського туризму шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для реконструкції і будівництва туристських об'єктів; поліпшити якість обслуговування туристів на основі впровадження стандартизації, сертифікації і ліцензування діяльності в сфері сільського туризму; забезпечити підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.

Законом України "Про туризм" (2003 р.) визначені учасники, що приймають участь у здійсненні туристичної діяльності, склад та зміст необхідної інформації споживачам туристичних послуг, умови та організація готельного обслуговування.

До складу учасників, що приймають участь у здійсненні туристичної діяльності, входять: юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування), чи здійснюють посередницьку діяльність із надання туристичних послуг; громадяни країни, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб'єктами, що здійснюють та забезпечують туристичну діяльність є:

• туристичні оператори (туроператори) — юридичні особи, для яких виключною діяльністю є організація створення туристичного продукту, надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність;

• туристичні агенти (турагенти) — юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення, харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу — фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом;

• фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

До початку надання туристичних послуг споживачу повинна бути надана інформація:

• про загальні умови типового договору на надання туристичних послуг;

• програма туристичного обслуговування;

• характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення (вид і категорія), а також інша обов'язкова інформація;

• характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування тощо;

•:. про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

• про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки;

•. про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів;

• про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

• відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

•. про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

• про місце перебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів.

Важливе значення в організації туристичної діяльності має готельне обслуговування, яке здійснюється на основі договору. За договором на готельне обслуговування одна сторона, готель, зобов'язується за дорученням проживаючого надати послуги по тимчасовому проживанню у спеціально обладнаному жилому приміщенні, виконати інші послуги, пов'язані з тимчасовим проживанням, проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення, харчування (ресторанного обслуговування), із збереженням майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Працівники готелю надають послуги з розміщення, необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, інформацію про порядок і терміни оплати послуг готелю та іншу інформацію.

Позитивно оцінюючи важливість організації туризму як галузі економічної діяльності, необхідно зазначити, що не всі можливості використовуються. Розвиток туризму стримується в результаті економічної кризи, хвилею зубожіння, яка накрила своїм крилом більшість населення. Значно зросла вартість путівок, транспортні витрати, існує значний податковий тиск на підприємства туристичної галузі. Нерозвинутість транспортної інфраструктури істотно позначається на якості туристичного обслуговування. В незадовільному стані перебувають автомобільні дороги, на яких практично відсутні пункти сервісу для обслуговування туристів і транспортних засобів.

Для організації на належному рівні усіх видів туризму потрібна велика підготовча робота, праця регіональних органів влади, працівників сфери туризму, враховуючи, що туризм як галузь економіки відноситься до найприбутковіших галузей. Затрати на організацію одного робочого місця в 20 разів менші ніж у промисловості. Завдяки розвитку туризму багато країн (Туреччина, Греція, Іспанія, Єгипет тощо) забезпечили своє економічне зростання.

Перспективний розвиток туризму безпосередньо пов'язаний з необхідністю залучення коштів для виконання організаційно-технологічних та економічних заходів, спрямованих на:

• оновлення санаторно-курортних комплексів, туристичних та спортивних баз;

• освоєння не використаних територій, рекреаційних ресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства;

• створення сприятливого рекреаційного та естетичного середовища, завершеної системи національних парків, пам'яток природи і заказників;

• впорядкування і відновлення архітектурних, історичних та етнографічних пам'яток;

• прокладання нових туристських маршрутів;

• створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу;

розвиток спеціальних галузей промисловості для виробництва спеціального обладнання для курортів, туристичних і спортивних баз;

• виробництво медикаментів та ліків для рекреантів;

• переорієнтації сільськогосподарських підприємств на виробництво високоякісної, екологічно чистої та вітамінізованої продукції землеробства і тваринництва.

Готельне господарство — частина соціальної інфраструктури регіону, яка створює сприятливі умови для руху, облаштування населення. Без розвинутого готельного господарства неможливий розвиток туризму, ділових стосунків, вдосконалення виробничих відносин. Досвід інших країн свідчить, що готельне господарство відіграє значну позитивну роль в забезпеченні населення відповідними послугами. У цій галузі задіяна значна кількість населення, існує прагнення до покрашення роботи в умовах постійно існуючої ринкової конкуренції, забезпечуючи рентабельну їх роботу.

Розвиток готельного господарства в Україні буде сприяти більш інтенсивному руху людей, що є елементом державної соціальної політики.

Для оцінки результатів діяльності підприємства готельного господарства використовують кількісні та якісні показники. До складу кількісних показників увійшли: загальна кількість готелів; одноразова місткість готелів; загальна кількість приїжджих, які обслужені готелями за певний відрізок часу (наприклад за рік); одержані доходи від експлуатації готельного господарства; витрати, що пов'язані з експлуатацією готелів; прибуток. Важливим якісним показником є коефіцієнт використання місткості, що характеризує використання готельного господарства регіону протягом певного періоду експлуатації. Для більш поглибленого вивчення стану та розвитку готельного господарства на регіональному рівні можуть додатково використовуватися такі показники: коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готелями; коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готельними місцями. Вказані коефіцієнти визначаються як частка від ділення кількості готелів (готельних місць) на 10 000 чол. населення.

Обслуговування туристів, інших груп населення здійснюють готелі різного типу, мотелі, заклади лікування (санаторії, пансіонати з лікуванням, санатори-профілакторії) та відпочинку (будинки, бази відпочинку, пансіонати, туристичні бази), спеціалізовані установи (кемпінги, молодіжні табори відпочинку та центри, транспортні засоби розміщення).

Наявність готелів на території окремих регіонів наведено в табл. 5.16.

Таблиця 5.16. Готелі, їх одноразова місткість та використання

Наведені дані свідчать про те, що протягом 1995-2002 рр. на території регіонів намітилась тенденція до зменшення кількості готелів та їх одноразової місткості. За вказаний період загальна кількість готелів скоротилася на 10%, а їх одноразова місткість на 21 %. Тенденція до зменшення кількості готелів спостерігається на територіях усіх регіонів за винятком Карпатського, але в більшій мірі це стосується областей Поліського, Подільського та Донбаського регіонів. Помітною залишається диспропорція у розміщенні підприємств готельного бізнесу між міською та сільською місцевістю. Зменшується кількість готельних підприємств в сільській місцевості, зростає розрив між рівнями обслуговування в містах та селах, що свідчить про недостатність зусиль державної туристичної політики з підтримки місцевих ініціатив щодо розвитку туризму та готельного обслуговування.

Насиченість готелями окремих територій нерівномірна. Найбільша їх кількість зосереджена в південних областях. У Степовому регіоні, наприклад, експлуатується 334 готелі, що складає 26,6% загальної кількості в України і 24,4% загальної в Україні одноразової місткості.

Одночасно із скороченням кількості готельних підприємств та їх місткості відбувається підвищення комфортності. Система сертифікації передбачає добровільну сертифікацію готельних послуг відповідно до діючих законодавчих та нормативно-правових документів, що сприяє підвищенню комфортності проживання та якості обслуговування туристів. Оцінка комфортності та якості обслуговування в готелях України визначена за європейською системою "зірок" — від 1* до 5*. Основу готельного господарства країни становлять 2-3- "зіркові" готелі при повільно зростаючій чисельності готелів високого класу — 4-5- "зіркових". Виникають нові типи підприємств (готельно-офісні центри), збільшується чисельність спеціалізованих закладів гостинності (мотелів, кемпінгів та інших).

Для подальшого дослідження забезпеченості окремих територій готельним господарством застосовують коефіцієнт забезпеченості регіону готельними місцями на 10 000 чол. населення та коефіцієнт використання місткості (табл. 5.17).

Таблиця 5.17

Коефіцієнти забезпеченості регіонів готельними місцями та використання місткості готелів

Аналіз наведених даних свідчить про наявність нерівномірного забезпечення регіонів готельними місцями в середньому на 10 000 чол. населення. Найбільша насиченість готельними місцями існує у Криму та в м. Києві. Найменша насиченість — в Донбаському регіоні (56,5% загальнодержавної), в Подільському (69%) та Поліському (73,7%) регіонах. Готелі існують, головним чином, у містах — 75-80% загальної кількості та 80-90% — одноразової місткості.

Якість використання підприємств готельного господарства визначається сукупністю факторів природничого, організаційного, економічного та соціального змісту. Розглядаючи вплив територіальних відмінностей у розташуванні того чи іншого готельного підприємства, необхідно відмітити, що існує вплив регіонального фактора. Умови експлуатації готельного господарства в Поліському регіоні, наприклад, відрізняються від умов Подільського чи Степового регіонів. На території Степового регіону більша тривалість теплих днів, що сприяє інтенсивному руху населення, розвитку туризму, що в свою чергу потребує готельного обслуговування.

За допомогою показника — коефіцієнта використання місткості можна зробити висновок про незадовільне використання підприємств готельного господарства. В середньому по України змінюється в межах 0,26-0,29, на території окремих регіонів за винятком м. Києва коефіцієнт змінюється з 0,15 до 0,32. На території Поліського регіону низький рівень використання готелів спостерігається в Житомирській (0,15), Сумській (0,17) областях; на території Подільського регіону — в Хмельницькій (0,19), Тернопільській (0,20) областях; на території Степового регіону — в Херсонській (0,15), Миколаївській (0,16) та Дніпропетровській (0,20) областях; на території Карпатського регіону — в Івано-Франківській (0,18), Львівській (0,19), Чернівецькій (0,19) областях; в Харківській області (0,20) Донбаського регіону.

Для оцінки економічності діяльності підприємств готельного господарства використовують такі показники: доходи, витрати, прибуток, рентабельність (збитковість). До складу доходів входять, доходи, одержані готельними підприємствами від усіх видів послуг, що надаються в період експлуатації готелів. До складу витрат по експлуатації готелів входять матеріальні витрати, витрати на заробітну плату персоналу, відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на ремонт та інші витрати, пов'язані з організацією готельного обслуговування.

У сучасних умовах часто діяльність підприємств готельного господарства є збитковою і потребує серйозної уваги з боку органів місцевого самоврядування. Рівень збитковості по окремим регіонах становить 29 %, що значно перевищує рівень середньої загальної збитковості експлуатації готелів в Україні. Найбільш збиткова діяльність готелів відмічена на території Степового регіону, тобто там, де існують сприятливі умови для рентабельної роботи.

У складному фінансовому становищі знаходяться установи готельного господарства на території Житомирської області, де співвідношення отриманих доходів від експлуатації готелів до витрат на їх утримання становить 50-55 %, в Хмельницькій області (55-60%), Київській (без м. Києва) (60-65%), Сумській (65-70%), Миколаївській (65-70%), Херсонській (60%) областях.

Аналіз витрат по експлуатації готельного господарства свідчить, найбільшу питому вагу в загальних витратах займають матеріальні і нематеріальні витрати промислового призначення та витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи. Витрати на матеріальні і нематеріальні витрати в окремих регіонах складають 30-32%, витрати на оплату праці та на здійснення соціальних заходів складають 25-40%.

Покращення діяльності підприємств готельного господарства пов'язано з оновленням їх матеріально-технічної бази. Позитивно вирішуються ці питання в м. Києві, Криму, Одеській, Закарпатській, Львівській областях. Разом з тим існує недостатність фінансування цієї сфери, а пошуки та залучення іноземних інвесторів наражаються на недосконалість діючої законодавчої бази та повільну організаційно-управлінську перебудову діяльності персоналу самого готельного господарства пов'язану з пошуком джерел інвестування.

Ринкові умови виявили недоліки у розвитку матеріально-технічної бази готельних підприємств. У загальному вигляді вона не відповідає рівню потреб населення, відстає в технічному, організаційному та культурному відношеннях. Готелі, що використовуються в сучасних умовах, побудовані в минулі часи, за застарілими проектами, в ті часи, коли готельному господарству не приділялась серйозна увага, а готелі не задовольняли потребам населення. В сучасних умовах готельні будинки, споруди, інші будівлі знаходяться в експлуатації без будь-яких значних змін. В готелях відсутні умови для культурного проживання, приміщення для оздоровлення, відпочинку, немає концертних залів, гаражів тощо. Умови проживання в кімнатах незадовільні, обладнання та меблі застарілі. Недоліком роботи готельного підприємства також є те, що кваліфікація персоналу низька, незадовільна культура та якість обслуговування. В цих умовах залишається високою ціна на готельне обслуговування. Встановлення цін та тарифів в готельному господарстві залишається проблемою, яка не вирішується. Відсутня необхідна в ринкових умовах гнучкість у встановленні цін та тарифів в залежності від наявних видів послуг, пори року та інших факторів, що обмежує можливості раціонального використання готелів протягом року. Ціни на проживання в готелях щорічно зростають в умовах, коли загальна культура обслуговування не покращується.

Всі ці фактори негативно впливають на ефективність експлуатації готельного господарства.

Готельне господарство знаходиться і розвивається в умовах, де діють закони ринку, які вплинули на структурні зміни, торкнулися всіх сторін функціонування галузі готельного господарства. Процеси приватизації в готельному господарстві призвели до докорінної зміни форм власності. Зараз більшість підприємств є колективною (акціонованою) власністю, близько 5 % припадає на приватні готелі, а решта — комунальна та державна власність. Разом із зміною форм власності відбулась перебудова діяльності, що позначилось скороченням основних виробничих показників.

Ринкові відносини накладають специфічні умови на розвиток готельного господарства, надають працівникам готелів право самостійно вирішувати виробничі та економічні питання стосовно розвитку цього виду підприємництва, покращення послуг, що користуються підвищеним попитом, для прийняття рішень стосовно зміни тарифів на обслуговування в залежності від конкретних умов місцевого характеру. Все це визначає рівень прибутковості роботи готелю. Нарешті, ринкові відносини відкривають шляхи до конкуренції у цьому виді діяльності, якої ніколи не було в минулому, ще негативно впливало на наявну кількість готелів на території міст, селищ, на якість обслуговування. Результати економічної діяльності свідчать, що в готельних підприємствах має бути здійснена серйозна економічна робота.

Для суттєвого покращення економічного стану готельних підприємств необхідно впроваджувати гнучку цінову політику у цій сфері діяльності. Працівники готельних господарств відповідно до умов ринку мають можливість змінювати рівень тарифів в залежності від конкретних умов роботи, в залежності від попиту на готельні послуги, що залежить від географічного розташування готелів, від пори року (зима, весна, літо, осінь), від якості обслуговування тощо. Таким чином, ринкові умови реально визначають, які підприємства працюють ефективно і мають змогу до подальшого розвитку, а які готелі змушені згортати свою діяльність.

Необхідна плідна робота, спрямована на покращення готельного підприємництва. Наявність готелів стимулює рух населення, міжрегіональні зв'язки, торгівельні та виробничі стосунки, туризм, можливості для особистого спілкування людей, що, в свою чергу, сприятиме розвитку економіки краю. Однак умови ринкової економіки не можуть стихійно забезпечити необхідного рівня розвитку без державного впливу. Важливу роль в цьому процесі мають відігравати органи державної влади завдяки впровадженню ефективних умов господарювання, застосування у вигляді законів, указів, урядових рішень, економічних методів впливу, які визначають характер відносин працівників цього виду діяльності з органами державної влади, місцевого самоврядування. Важливу стимулюючу роль мають відігравати органи регіонального управління та місцевого самоврядування, враховуючи, що діяльність готельного господарства є важливим джерелом надходження коштів до місцевого бюджету, розширюються можливості до залучення людей до практичної діяльності, скорочується безробіття.