Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет» та «казна»

Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.

Суб’єкт фінансового права — це особа, яка володіє правосуб’єктністю, тобто наділена відповідними правами та обов’язками і потенційно можу бути участником фінансових правовідносин.

Суб’єкт фінансового правовідношення — це реальний учасник конкретних фінансових правовідносин, який реалізує власні права (обов’язки), або виступає від імені суб’єкта фінансового права (в в’язку з чим наділений власними правами і обов’язками).

Юридичні права і обов’язки (матеріальні) в сфері фінансової діяльності належать суб’єктам фінансового права.

Суб’єктами фінансових правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни), юридичні особи (і організації, не наділені правами юридичної особи), держава, АРК, територіальні громади, органи держави і місцевого самоврядування.

Представництво в фінансових правовідносинах можливе:

1) за законом:

- загальне, в межах встановленої компетенції (наприклад, казначейство),

- процесуальне (наприклад, податкова адміністрація, прокуратура в суді) та

- спеціальне (наприклад, на здійснення державного замовлення, взяття державного кредиту, укладення договору державного кредитування тощо).

2) за договором (представництво централізованою бухгалтерією, податковим агентом, митним брокером тощо).

Особливості:

1) одним з суб’єктів цих відносин обов’язково має бути відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування (або держава чи територіальна громада вцілому);

2) фінансове правовідношення не може виникати між фізичними особами (громадянами); між фізичними особами (громадянами) і юридичними особами, які мають організаційно-правову форму, що базується на приватній формі власності, а також між цими юридичними особами. Суб’єктний склад фінансового правовідношення визначається видом фінансового правовідношення;

3) в окремих інститутах фізична особа не може бути суб’єктом фінансового права взагалі – бюджетне право;

4) органи держави та місцевого самоврядування в фінансових правовідносинах можуть реалізовувати власні права і обов’язки (компетенцію), в ролі владних, або підвладних, а можуть виступати від імені публічного утворення реалізуючи його права (тобто здійснювати представництво за законом). Особливість: часто виникає конфлікт інтересів публічних утворень,коли їх права реалізує один і той же орган (наприклад, Державне казначейство, фінансові управління, податкова служба тощо).

Публічний фонд коштів – фонд, що перебуває у власності публічних утворень національного (Народу України, держави, АР, територіальних громад, суспільства (громадськості), іноземної держави) або міжнародного рівня (міжнародні організації), що функціонує в порядку, визначеному державою з метою забезпечення виконання функцій, покладених на публічні утворення та забезпечення суспільних потреб, може мати статус юридичної особи або існувати у вигляді коштів на рахунку, переданих в управління відповідному органу.

Публічним є фонд, якщо він:

- створений за участю держави (правотворчий акт), або на вимогу і в порядку, визначеному державою;

- на нього розповсюджується фінансовий контроль, в тому числі і за управлінням фінансовими ресурсами;

- держава бере участь в поповненні даного фонду (кошти надходять переважно або в тому числі і з бюджету, інших публічних фондів коштів) або приймала участь в формуванні фонду;

- держава бере участь в управлінні фондом або погоджує кандидатуру керівника, який звітує про свою дільність перед нею.

Казна - поняття, що пов’язується з територіальними утвореннями – держава, АРК, територіальна громада. До казни відносять усі нерозподілені і не передані на визначенму майновому праві іншим суб’єктам права фінансові ресурси публічних утворень.

До державної казни відносять:

1) грошові фонди:

- кошти державного бюджету (до моменту їх перерахування на реєстраційні рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відкриті в Державному казначействі України),

централізованих позабюджетних фондів коштів,

Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України,

Золотий запас України,

матеріальні фонди:

Державний резерв,

Державна частина Музейного фонду України,

Національний архівний фонд.

(вони знаходяться у власності держави і не передані на визначеному майновому праві ніякому іншому суб’єктуравління ними здійснює НБУ)

До місцевої казни відносять:

кошти місцевих бюджетів,

місцевих цільових бюджетних фондів,

регіональні відділення централізованих позабюджетних фондів, що перебувають у комунальній власності.

Становлення правової категорії “казна” (фіск) проходило в багато етапів і протікало з особливостями в залежності від історії розвитку держави. Зародження ж поняття відбулось за часів римської держави (Populus Romanus) (V-IV ст.ст. до н.е.) Державна казна (aerarium) виступала не суб’єктом права, а складовим місцем для державних цінностей, які належали народові, в цьому тлумаченні поняття «казна» рівноцінне терміну «скарбниця». Проте термін «скарбниця» не застосовується щодо фондів коштів.

Під казною розуміють:

суб’єкта цивільного права. Державу в такому разі приймають як юридичну особу. Так, казна, як усяка юридична особа, здійснювала свою діяльність через повірених і представників. Але публічні утворення не визнані в положеннях Цивільного кодексу юридичними особами, а наділені статусом публічних учасників цивільних відносин (ст. 2 ЦКУ);

кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за державними підприємствами та установами. В Україні ж законодавче визначення поняття казни відсутнє, в РФ є. Важливо казну відмежовувати для того, щоб знати на яке майно може бути зверене стягнення в разі позивання до держави;

Державні органи як уособлення держави (казни). Як правило, в цивільних правовідносинах, в процесуальних від імені публічно-правових утворень виступають фінансові органи, наприклад Міністерство фінансів, Державне казначейство, його органи, Державна податкова служба, органи прокуратури. Разом з тим, визнання держави та інших публічних утворень юридичними особами або учасниками цивільних відносин не виключає юридичної сутності міністерств та інших центральних відомств, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ тощо. Ці орани можуть виступати в правовідносинах як від імені казни, в її інтересах, так і у власних інтересах, як юиридчної особи.

Бюджет розуміють як:

1) фонд без стаусу юридичної особи (за матеріальним змістом);

2) план формування та використання коштів ( план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного
періоду – ст.2 БКУ ) ( політичне значення );

3) сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів завдяки яким держава виконує свої завдання та функції (в економічному розумінні);

Дата добавления: 2015-03-31