Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела

Основні напрями та способи представництва прокуратурою фінансових інтересів держави і територіальних громад.

Проблеми представництва прокуратурою фінансових інтересів держави і територіальних громад.

Проблеми невіднесення окремих видів доходів до податкових (за видами ресурсних платежів, за видами спрощеної системи оподаткування, інші) і навпаки (єдиний митний збір, інші збори).

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права тому, що:

по-перше, включає в себе величезний масив фінансово-правових норм. Більша частина цих норм міститься в Бюджетному кодексі, в законах про Державний бюджет на поточний рік, інших законах і підзаконних актах, а також рішеннях органів місцевого самоврядування, що стосуються бюджетної сфери;

по-друге, володіє окремою системою принципів, що є спеціальними, доповнюючими щодо принципів фінансового права, і є обов’язковими для усіх інститутів бюджетного права;

по-третє, володіє власним видом юридичної відповідальності – бюджетно-правовою відповідальністю.

Предметом бюджетного права України є суспільні відносини, що складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.

Склад бюджетного законодавства

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є (ст.. 4 БКУ):

1) Конституція України;

2) Бюджетний кодекс України (Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.);

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

(закони виставлені в чіткій ієрархії, тобто Закон Дпро державний бюджет не може суперечити Бюджетному кодексу України; немає постанов Верховної ради України)

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

(1) немає розпоряджень Кабінету Міністрів України. Дивись, наприклад:

„Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів” від 23 травня 2007 р. N 308-р;

Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів” від 31 травня 2006 р. N 296-р;

„Про перелік видатків державного бюджету на потреби оборони” від 13 вересня 2001 р. N 419-р;
2) з’являється новий акт: „Перелік бюджетних програм, по яких затверджуються порядки
використання коштів державного бюджету, визначається дорученням Кабінету Міністрів України” (ст.. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

(немає центральних органів, що не належать до виконавчої влади, зокрема, Рахункової палати України: Постанова Рахункової палати „Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів” вiд 27.12.2004 № 28-6)

7) рішення:

- органів Автономної Республіки Крим,

- місцевих державних адміністрацій,

- органів місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2015-03-31