Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ведення обліку платників податків (гл. 6 ПК)




Методи податкового контролю

До способів (методів) податкового контролю (Ст. 62 ПК України) законодавець відносить наступні:

На практиці конструкція обліку поділяється на облік фізичних осіб та юридичних осіб. Для ф.о. впроваджено механізм їх обліку через присвоєння індивідуальних податкових номерів. Їх уведення розпочалося з 22 грудня 1994 р., коли був прийнятий ЗУ «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків» (втратив силу при прийнятті ПК): кожній особі присвоюється окремий ідентифікаційний номер без якого з 1 січня 1998 року неможливо було відкрити розрахунковий рахунок в банку й одержати заробітну плату. Установи банків з цієї дати здійснюють операції по розрахункових рахунках ф.о. тільки за наявності у них ідентифікаційного номеру державного реєстру. За такими правилами живе весь світ наприклад, ст.516 Основ світового податкового кодексу визначає, що кожен платник податків і кожна особа, яка здійснює платежі що підлягають оподаткуванню відповідно до цього кодексу, повинні мати номер для забезпечення належної ідентифікації платника. Реєстрації в Держ реєсті підлягаюь усі ф.о. незалежно від їх віку та громадянства в разі наявності у них обов’язку щодо сплати податків та об’єктів оподаткування, а також набуття статусу засновника ю.о.

Податковий номер містить інформацію про платника податків: дату народження, порядковий номер при реєстрації та стать. Остання, десята цифра, визначається за дос

Статтєва належність закодованого громадянина визначається дуже просто – якщо 9-та цифра коду парна, то платник податку – жінка, якщо непарна – чоловік. Перші 5-ть цифр відображають дату народження особи. Така комбінація являє собою кількість днів, що пройшли з 1900 року до дня народження особи.

Слід зазначити що в ключенню до вказаного вище реєстру підлягають і фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність - самозайняті особи. Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов’язані стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність). Довідка про взяття на облік платника податків надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю або особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, наступного робочого дня з дня взяття на облік.

Із невеликим запізненням такий механізм було введено і для ю.о. Постанова КМУ від 22 січня 1996 р. № 118 «Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій» закріплює запровадження єдиного реєстру, який являє собою автоматизовану систему обліку, накопичення й обробки даних про підприємства, організації всіх форм власності. Метою його створення є забезпечення єдиних принципів ідентифікації та обліку суб’єктів господарської діяльності. До такого реєстру включаються данні про ю.о., які перебувають і здійснюють свою діяльність як на території України, так і за її межами, але створених за участю юридичних осіб України.

Реєстрація зобов’язаних осіб проводиться органами ДПС за їх податковою адресою, що також дозволяє ідентифікувати особу. Обов'язок з визначення податкової адреси покладається на платника. Законодавець дифірінційовано підходить до визначення податкової адреси для фізичних та юридичних осіб.

Податковою адресою фізичної особи – платника податків є – місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податку в органі ДПС (п.45.1. ст. 45 ПК). Місцем проживання ф.о. – є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік (ст..3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.03 р., № 1382). Згідно з цим Законом відомості про місце проживання мають бути внесені до паспорту із зазначенням адреси житла та внесення цих даних до реєстраційного обліку. Так, якщо ЦК передбачено право ф.о. мати декілька місць проживань (п.6 ст.29), податкова адреса у платника податків – ф.о. може бути лише одна.

Податковою адресою юридичної особи (її відокремленого підрозділу) є місцезнаходження такої ю.о., відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі (п.45.1 ст. 45 ПК). Так, згідно з абз. 5 ст.11 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та ф.о. - підприємців» місцезнаходженням ю.о. - є фактичне місце ведення основної діяльності чи розташування офису, з якого проводиться щоденне керування діяльністю ю.о. (переважно перебуває керівництво) та здійснюється управління та облік. Аналогічне визначення знаходиться і в ст. 93 ЦК. Тобто, з прийняттям ПК України було внесені зміни до зазначених н.п.а, в зв’язку з чим поняття «місцезнаходження» зазнало суттєвих змін (так, раніше було пов’язано із адресою органу або особи, які відповідно з установчими документами чи закону виступають від його імені). При вирішенні питання щодо визначення податкової адреси підприємства, переданого у довірче управління, законодавець віддав пріоритет місцезнаходженню довірчого власника.

2. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби (гл. 7ПК) – проявляється у зборі контролюючим суб’єктом податкової інформації (сукупність відомостей і даних, що створені і отримані субєктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні податковим органам для виконання покладених на них функцій). До субєктів, які зобовязані, надавати інформацію органам ДПС відносяться: орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб; органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності або видають дозволи на право самостійного провадження такої діяльності; органи, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об’єктом оподаткування;банки та фінансово-кредитні установи;органи статистики, митні органи та ін..

За способами реалізації збір податкової інформації поділяється на:

а) витребування інформації (направлення запиту). Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог ПК, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Слід позитивно оцінити, що ПК детально визначає підстави для направлення запиту (наприклад: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та ін..) – п.73.3. ст..73; вимоги до його форми та змісту – абз.1,2 п. 73.3.ст.73; строки виконання та коло осіб, яким взагалі може бути адресовано –абз.1 п.73. ст..73.

б) зустрічна звірка - співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

3. Основним способом податкового контролю є податкова перевірка, яка являє собою діяльність податкових органів з аналізу й дослідження первинної, облікової й звітної документації, пов’язаної із сплатою податкових платежів, з метою перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, здійснення податкової звітності (гл. 8).

Ст. 75 ПК встановлено наступні види перевірок:

1) камеральна (її особливістю є спрощений порядок проведення, с. 76) - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК.

2) документальнаперевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПК податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів. Документальні перевірки, в свою чергу, поділяються:

а) планові (ст..77) - проводяться відповідно до плану-графіка перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Так, наприклад, для високого рівня встановлено такі показники: темпи зростання валового доходу підприємства не відповідають темпам зростання сплати податків (зниження податкової віддачі з податку на прибуток);податкова віддача податку на прибуток менше 1 %.; платник податків згідно з „Системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податного кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" має розбіжності понад 100,0 тис.грн. завищення податкового кредиту за останні 12 місяців; наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, не звітують, збанкрутували понад 500,0тис.грн.

Середній: сума відшкодованих з бюджету сум ПДВ перевищує сплату податку на прибуток; обсяги податкових пільг з податку на прибуток перевищують 1 млн. грн.; одноразове декларування суми ПДВ до відшкодування у значних обсягах (більше 100,0тис.грн.):

Незначний: адреса масової реєстрації платників податків; здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах; значна кількість і періодичність ремонтів реєстраторів розрахункових операцій (понад 5 раз за останні 12 місяців від звітного).

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування різними контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки одного й того самого платника податків така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тривалість перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва -
10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків – не більш як на 10 робочих днів.

Великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року N 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Що стосується інших платників податків, то до цієї категорії відносяться платники, які не підпадають під визначення великого платника або суб'єкта малого підприємництва.

б) позапланові (ст.78) - не передбачаються у плані роботи органу державної податкової служби і проводяться за наявності хоча б однієї з наступних обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу ДПС протягом
10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень);

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу);

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Такі обмеження не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Тривалість перевірок (крім перевірок щодо бюджетного відшкодування, тривалість яких встановлена у статті 200 ПК), не повинна перевищувати
15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків – 10 робочих днів. Продовження строків можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів.

в) виїзні - проводяться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

г) невиїзні - проводяться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК (тобто, це підстави проведення планових та позапланових перевірок). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова.

Що стосується тривалості проведення невиїзних документальних перевірок, то вона відповідно до пункту 77.7 статті 77 та пункту 78.6 статті 78 Кодексу встановлена статтею 82. Отже при визначенні строків проведення невиїзних перевірок необхідно керуватися вищенаведеною статтею.

3) фактична перевірка (ст..80) - здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації та ін.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК може бути проведена контрольна розрахункова операція.При цьому товари, які були отримані посадовими особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з’ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з’ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Особливістю фактичної перевірки є те, що вона проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами суб’єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. " Хронометраж (франц. chronométrage, от греч. chrónos — время и metréo — измеряю), метод изучения затрат рабочего времени на выполнение повторяющихся ручных и машинно-ручных элементов трудовых операций путём замеров их продолжительности и анализа условий их выполнения. Вероятно, будут разработаны нормативные акты, описывающие порядок проведения налогового хронометража. Предположительно, первоначально объектом хронометрирования будут: наличная выручка (объемы продаж), и «неоформленные трудовые отношения

Тривалість перевірок не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб.

Слід позитивно оцінити логіку розташування статей у гл.8 ПК. Так, після статей, що закріплюють безпосередньо порядок проведення перевірок розташовується ст..81, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб до їх проведення. Принцип законності вимагає від органів подат служби суворого дотримання процедурного порядку реалізації контрольних заходів, а саме:

1) посадові особи вправі приступити до проведення перевірки за наявності підстав для її проведення;

2) за умови пред’явлення направлення на її проведення.

Обов'язки платників податків при проведенні податкових перевірок (ст.16, 85)

1) зобов’язані виконувати вимоги податкових органів щодо усунення виявлених порушень податкових законів;

2) зобов’язані надати посадовим особам податкового органу у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним (такий обов’язок виникає після початку перевірки). Копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів надаються тільки в тому випадку, якщо вони свідчать про порушення податкового законодавства (п.4 ст.85), при цьому п.8 ст.85 закріплює, що в випадках передбачених ПК податківці мають право отримувати копії документів, що відносяться до предмета перевірки. Слід зазначити, що забороняється вилучення оригіналів первинних документів за винятком випадків, передбачених КПК та ЗУ «Про ОРД» (п.5 ст.85).

3) підписати акт (довідку).

Права платників податків під час проведення податкових перевірок (ст.17)

- безоплатно одержувати в контролюючих органів інформацію про податки та збори, особливості їх обчислення;

- не допускати до проведення перевірки податківців при порушенні порядку умов допуску, визначених ст..81;

- бути присутнім під час проведення перевірки;

- вимагати проведення експертизи (ст..84);

- надавати заперечення на акт (довідку) за результатами перевірки;

- вимагати від податкових органів проведення перевірки відомостей, які свідчать на користь платника;

- на нерозголошення комерційної, банківської таємниці;

- оскаржувати результати податкових перевірок.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-03-31; Просмотров: 747; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.05 сек.