Права органів податкової служби під час проведення перевірок

- вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

- отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства (у разі відмови – застосовувати адмін. арешт майна);;

- одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках;

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (у разі відмови – застосовувати адмін. арешт майна – ст..94);.

- вимагати від посадових або службових осіб платника податків надання повноважних осіб для спільного з представниками органів державної податкової служби зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження ним діяльності, що перевіряється

- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об’єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з іншими об’єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному Податковим Кодексом;

- складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом;

- виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 255 КУпАП уповноважені посадові особи органів державної податкової служби мають право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення за статтями 51², 155¹, 163¹ – 163⁴, 163 ¹² , 164, 164⁵, 177² КУпАП. Згідно з частиною другою статті 255 КУпАП також передбачено, що уповноважені особи органів державної податкової служби у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів державної податкової служби, відповідно до статті 234² КУпАП мають право складати протоколи про правопорушення за статтями 164¹, 166⁶ КУпАП.

Відповідно до статті 234² КУпАП керівником або заступником керівника органу державної податкової служби України розглядаються справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164¹ КУпАП), порушенням порядку подання фінансової звітності та веденням бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166⁶ КУпАП). Від імені органів державної податкової служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник (заступник керівника згідно з розподілом обов'язків) відповідного органу державної податкової служби України. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа органу державної податкової служби виносить одну з таких постанов за формою, що додається:

- постанова про накладення адміністративного стягнення (додаток 3 до Інструкції);

- постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 4 до Інструкції).

Оформлення результатів перевірок (ст.86)

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов’язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПК.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі якщо грошове зобов’язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскарження рішень контролюючих органів (ст.55,56 ПК України)

Платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов’язання та (або) пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації. Грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковий борг - сума грошового зобов’язання
(з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання. Податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк. Не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване к онтролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Так, контролюючими органами вищого рівня є:

1) Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій;

2) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи - для інших митних органів.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 ПК) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У разі порушення платником податків зазначених вимог подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку.

Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Скарга, подана із дотриманням зазначених строків зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

У разі коли норма ПК чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

Податкова застава (ст.88 - 93,95 ПК)

Податкова застава – це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобовязання та пені, не сплачених ним у відповідний строк, тобто виникає лише у разі порушення платником тільки однієї складової податкового обовязку – сплачувати податки та бори в строки та у розмірах, встановлених податкоим та митним законодавством..

Сутнісні ознаки податкової застави:

- тимчасове обмеження права власності платника податку, який має податковий борг (ст.13,14 КУ встановлює гарантії права власності, які відповідають європейским стандартам. Так, наприклад відповідно до ст.1 Протоколу № 1 Конвенції «Про захист прав людини та основоположні свободи» кожна ф. та ю.о. має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майеном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, зборів, штрафів. ЦК (ст.321) закріплює непорушність права власності (особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні тільки на підставі закону). Проблема конституційності податкової застави стала предметом розгляду КС України (2005р) – визнав конституійними положення інституту податкової застави.

- право податкової застави виникає згідно з ПК і не потребує письмого оформлення;

- поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні, оперативному управлінні) за виключенням (майна, що не може бути предметом застави відповідно до ЗУ «Про заставу»: культурні цінності, що є обєктом права державної чи комунальної власності і занесені до Держ реєстру національного культурного надбання; памятки культурної спадщини та ін; на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів);

- особливий порядок розпорядження платником податків зісталеним майном.

Майно, на яке поширюється право п.з. оформлюється актом опису на підставі рішення керівника органу – включається тільки ліквідне майно, яке можна використовувати як джерело погашен податкового боргу. Платник зберігає право користування майном, а його відчуження можливо виключно за згодою податкового органу (п.92.1 ст. 92). Виключення- якщо у п.з. перебуває лише готова продукція, й кошти від реалізації її будуть направлені на виплату з/п чи погашення поддат боргу;

- при недопущенні платником податків податкового керуючого для здійснення опису майна, податковий керуючий складає акт відмови та звертається до суду щодо зупинення видаткових опреацій на рахунках платника податків та примусового зобовязання такого платника до допуску поддат керуючого (п.89.4);

- якщо балансова вартість майна менше суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому;

- податковий орган здійснює за платника і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів – на підставі рішення суду, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна, яке перебуває у податкові заставі (ст..95). П.95.7 ст.95 встановлюється процедура продажу майна на прилюдних торгах та/ або через торговельні організації. Продаж майна платника на публічних торгах здійснюється у такому порядку:

- майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені податковим органом на конкурсних засадах;

- цінні папери – на фондових біржах у порядку, встановленому ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»;

- інше майно, об’єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовується за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах;

- майно, що швидко псується підлягає продажу за кошти на комесійних умовах через організації торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах. Майно щодо якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності.

Адміністративний арешт майна (ст.94)

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом, який може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 ст.94. В свою чергу, адміністративний арешт може бути повним (виняткова заборона платнику на реалізацію прав розпорядження, володіння або користування його майном з його тимчасовим вилученням або без такого) або умовним (обмеження платника щодо реалізації прав власності на таке майно, яке полягає в обов’язком попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з таким майном).

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника податкового органу, обґрунтованість якого 96 годин має бути перевірена судом.

6. Незалежний фінансовий контроль (аудит)

Аудиторський контроль, як професійний незалежний фінансовий контроль, виник в Англії наприкінці 19 ст. Потреба у створенні системи незалежного контролю в Україні виникла в умовах формування ринкової економіки, з розвитком підприємництва, поширенням приватної власності. Основне завдання такого контролю – отримання об’єктивної інформації про фінансовий стан суб’єкта, який перевіряють, відповідності його господарської діяльності чинному законодавству. В такому контролі заінтересовані як держава, так і підприємці, при цьому, останній у жодному разі не підмінює державний фінансовий контроль.

Аудит – від лат «він слухає»- це консультативно-дорадча діяльність, що має відповідну мету та здійснюється на підставі певних стандартів як аудиторськими фірмами так і державними органами, їх підрозділами.

Дата добавления: 2015-03-31