Аудиторська палата

Організаційне і методичне забезпечення аудиту здійснює Аудиторська палата України (ст. 12 ЗУ «Про аудит діяльність» закріплює повноваження).

Аудиторська палата України:

1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затверджує стандарти аудиту;

3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

4) веде Реєстр;

5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

До повноважень АП відноситься й здійснення зовнішнього контролю якості аудит послуг (Рішення АП № 149 від 26.05.05 р.). Обєктом такого контролю є - ефективність роботи систем контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності. Щоріяно АП затверджує план перевірок систем контролю якості аудит послуг, який містить перелік суб’єктів аудит діяльності, система контролю яких підлягає перевірці в наступному році. Кожен суб’єкт аудит діяльності зобов’язаний проходити перевірку не рідше одного разу на п’ять років. АП Може проводити позапланову тематичну перевірку будь-якого суб’єкта аудит діяльності при отриманні скарги.

Створення Аудиторської палати України (ст.13)

Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган, є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність,є неприбутковою організацією. Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.

Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів. Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб (від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України). До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.

Право аудиторів обирати представників до складу Аудиторської палати України і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з'їзді аудиторів України.

Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України. Для виконання своїх функцій Аудиторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Аудиторської палати України.

Термін повноважень члена Аудиторської палати України становить п'ять років. Одна і та ж особа не може бути делегована до Аудиторської палати України більше двох термінів підряд.

Члени Аудиторської палати України, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Джерелами фінансування діяльності Аудиторської палати України можуть бути:

плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю;

плата за включення до Реєстру;

добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Контрольні питання

1. Поняття фінансового контролю.

2. Види фінансового контролю.

3. Методи фінансового контролю.

4. Класифікація перевірок та ревізій.

5. Органи фінансового контролю.

6. Незалежний фінансовий контроль.

7. Підстави проведення обов’язкового аудиту.

8. Порядок оформлення результатів аудиторської перевірки.

9. Компетенція Аудиторської палати України.

10. Відзнаки між державним та незалежним фінансовим контролем.

[1] Див.: Шохин С. О. Бюджетно-финансовый контроль и аудит / С. О. Шохин, Л. И. Воронина – М.: Финансы и статистика, 1997. – С.7.

[2] Див.: Адміністративне право України: підручник [ Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.]; за заг ред Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.11; Административное право: учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – С. 433, 519; Словарь административного права / И. Л. Бачило, Т. М. Гандилов, А. А. Гришковец и др. – М.: Фонд «Правовая культура», 1999 – С. 303.

[3] Райт Г. Державне управління / Перекл. з англ В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – С. 46.

[4] Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1977. – С. 125.

[5] Див.: Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления / М. С. Студеникина. – М.: «Юрид. лит.», 1974 – С. 12.

[6] Див.: Кочерин Е. А. Контроль в системе управления социалистическим производством. Вопросы теории и практики / Е. А. Кочерин. – М.: «Экономика», 1982. – С. 13.

[7] Малеин Н. С. Кредитно-расчётные правоотношения и финансовый контроль / Н. С. Малеин. – М.: Наука, 1964. – С. 103.

[8] Анисимов А. А. Финансовый контроль в капиталистических странах / А. А. Анисимов. – М.: «Финансы», 1966. – С. 3,5.

[9] Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР / Э. А. Вознесенский. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 5, 43.

[10] Белобжецкий И. А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механізм / И. А. Белобжецкий. – М.: Финансы и статистика, 1989. – С. 24.

[11] Там само. – С. 25.

[12] Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР / Э. А. Вознесенский. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 6.

[13] Финансы: учебник / Под ред. В. М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1994. – С.79.

[14] Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: дис. …докт. юрид. наук 12.00.07. / Л. А. Савченко. – Ірпінь, 2002. – С. 40.

[15] Див.: Финансовый контроль: учебное пособие / Е. Ю. Грачева, Г. П. Толстопятченко, Е. А. Рыжкова. – М.: ИД «Камерон», 2004. – С. 121; Соколова Э. Д. Правовое регулирование финансовой деятельности государства и муниципальных образований / Э. Д. Соколова. – М.: ИД «Юриспруденция», 2009. – С.221; Родионова В. М., Шлейников В. И. Финансовый контроль: учебник / В. М. Родионова, В. И. Шлейников. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – С.16; Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: дис. …докт. юрид. наук 12.00.07. / Л. А. Савченко. – Ірпінь, 2002. – С. 41.

Дата добавления: 2015-03-31