Охарактеризуйте безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем

Розкрийте основні тенденції розвитку сучасної світової системи освіти.

В останні десятиліття виявився новий аспект освітньої політики, пов'язаний з інтенсифікацією процесів економічної, соціальної та культурної інтеграції. В ньому знаходить вираження характерна для сучасного світу

- об'єктивна тенденція до інтернаціоналізації світу;

- зближення країн і народів;

- спільного розв’язання глобальних проблем, що виходять за національні та державні рамки.

Інтеграція здійснюється головним чином у масштабах геополітичних регіонів, які об'єднують країни з подібними умовами історичного розвитку і соціально-економічною структурою.

Найбільшу увагу міжнародні організації приділяють країнам, що розвиваються. У 80-х рр. за активної участі ЮНЕСКО були розроблені 4 нові регіональні програми розвитку освіти: для Латинської Америки та країн Карибського басейну; Африки; Азії; арабських держав.

Найбільший розвиток інтеграція отримала в Західній Європі. Головну роль у розвитку інтеграційних процесі відіграє Європейський союз (ЄС). У 1987 р. Рада міністрів освіти держав - членів ЄС затвердила програму "Еразмус". Її головна мета - сприяти розширенню обміну студентами між вищими навчальними закладами країн, що входять до ЄС. Координаційні органи ЄС у співпраці з відповідними організаціями ЮНЕСКО проводять роботу з уніфікації педагогічної термінології і параметрів національних статистик освіти. Створюється західноєвропейська система документації та інформації в галузі освіти.

Безперервна освіта – філософсько-педагогічна концепція, згідно якої освіта розглядається як:

- процес, що охоплює усе життя людини;

- аспект освітньої практики, що представляє її як безперервне цілеспрямоване освоєння людиною соціокультурного досвіду з використанням усіх ланок наявної освітньої системи;

- принцип організації освіти, освітньої політики.

Досі ще не існує жодної країни повної системи неперервної освіти. Однак досвід багатьох країн, що керуються стратегією неперервної освіти, дозволяє бачити вже зараз істотні риси моделей нової освітньої системи.

Проблематику неперервної освіти можна умовно поділити на дві галузі:

- соціально-освітній аспект (пов’язаний з вибудовою системи безперервної освіти як частини соціальної практики);

- психолого-педагогічний аспект (пов’язаний з власне процесом освоєння людиною нового життєвого, соціального, професійного досвіду).

У соціально-освітній практиці ключове значення для здійснення неперервної освіти мають:

- наступність ланок освітньої системи;

- розгалуженість каналів неформальної освіти за межами базової освіти;

Реалізація неперервної освіти в освітній системі спирається на:

- вертикальну інтеграцію (наступність ступенів формальної освіти, де кожен попередній рівень дає можливість переходу на наступний);

- горизонтальну інтеграцію (співвіднесення освіти, що отримується поза формальною освітньою системою, з освітою у межаї навчальних закладів та спеціально організованих програм).

Особлива увага приділяється нетрадиційним галузям неперервної освіти:

- освіта інвалідів;

- освіта жінок, що залучаються до виробничої сфери;

- освіті за інтересами для тих, хто вийшов на пенсію.

З початку 70-х рр.. ідеї безперервної освіти широко пропагуються ЮНЕСКО. У деяких країнах діють регіональні, національні та міжнародні центри, що розробляють проблематику та координують програми та інформаційний обмін з питань неперервної освіти. Найбільша національна асоціація з неперервної освіти – Американська асоціація з освіти дорослих та неперервній освіті. З 1973 року діє Міжнародна рада з освіти дорослих.

Дата добавления: 2015-03-31