Біологічні особливості віку

Провідна діяльність даного вікового етапу

Перехід в шкільний вік пов'язаний з рішучими змінами діяльності, спілкування, стосунках з іншими людьми. Провідною діяльністю стає учіння, змінюється устрій життя, з'являються нові обов'язки, новими стають і стосунки дитини з тими, хто її оточує.

Дитина, що прийшла до школи, автоматично займає абсолютно нове місце в системі стосунків людей: з'являються постійні обов'язки, пов'язані з учбовою діяльністю. Близькі дорослі, вчитель, навіть сторонні люди спілкуються з дитиною не лише як з унікальною людиною, але і як з людиною, що узяла на себе зобов'язання (неважливо - вільно або з примусу) вчитися, як всі діти в цьому віці.

У біологічному відношенні молодші школярі переживають період другого округлення: у них в порівнянні з попередніми віком сповільнюється зростання і помітно збільшується вага; скелет піддається окостенінню, але цей процес ще не завершується. Іде інтенсивний розвиток м'язової системи. Із розвитком дрібних м'язів кисті з'являється здатність виконувати тонкі рухи, завдяки чому дитина опановує навики швидкого письма.

Значно зростає сила м'язів. Всі тканини дитячого організму знаходяться в стані зростання. У молодшому шкільному віці удосконалюється нервова система, інтенсивно розвиваються функції великих півкуль головного мозку, посилюється аналітична і синтетична функції кори. Вага мозку в молодшому шкільному віці майже досягає ваги мозку дорослої людини і збільшується в середньому до 1400 грамів. Швидко розвивається психіка дитини.

Змінюється взаємовідношення процесів збудження і гальмування: процес гальмування стає сильнішим, але як і раніше переважає процес збудження, саме тому молодші школярі іноді занадто збудливі. Підвищується точність роботи органів чуття. У порівнянні з дошкільним віком чутливість до кольору збільшується на 45%, суглобово-мускульні відчуття покращуються на 50%, зорові - на 80% (А.Н. Леонтьєв).

Враховуючи зазначене, у жодному випадку не можна забувати, що ще не пройшов час бурхливого зростання, коли діти тягнуться вгору. Залишається і дисгармонія у фізичному розвитку, він явно випереджає нервово-психічний розвиток дитини. Це позначається в тимчасовому послабленні нервової системи, про що свідчить підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищена потреба в рухах. Все це, а особливо на Півночі, посилює ситуацію для дитини, виснажує його сили, знижує можливість опори на раніше придбані психічні навики.

Отже, можна зробити висновок, що перші кроки дитини в школі повинні знаходиться під пильною увагою батьків, педагогів і лікарів.

24-24-24-24-24-24

собливості розвитку психіки у підлітковому віці (11/12 -15 років). Характеристика пубертатної кризи. Соціальна ситуація розвитку та проблема провідної діяльності в підлітковому віці. Особистісний розвиток підлітка. Розвиток пізнавальних функцій. Підлітковий вік зазвичай характеризують як переломний, перехідний, кризовий, але частіше як вік статевого дозрівання. Л. С. Виготський розрізняв три точки дозрівання: органічного, статевого та соціального. У сучасної дитини всі лінії розвитку розійшлися. Відтепер ми спостерігаємо спочатку статеве дозрівання, потім – органічне і через деякий час – соціальне. Це розходження й обумовило виникнення підліткового віку. За сучасними даними цей період охоплює майже десятиріччя – від 11 до 20 років. Межі цього періоду значно варіюють. Одні діти вступають до підліткового віку раніше, інші – пізніше. Пубертатна криза може виникнути і у 11 років, і у 13 років. Починаючись з кризи весь період зазвичай перебігає важко і для дитини, і для близьких дорослих. Тому підлітковий вік іноді називають кризою, що затягнулася. Особливість цього періоду визначається тим, що підліток ще не дорослий, але й вже не дитина.
У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом. Міжособистісне спілкування підлітка. Реалізується воно у спілкуванні з дорослими та спілкуванні з ровесниками, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов'язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

Дата добавления: 2015-03-31