Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

8.1. Завдання та інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

8.2. Методика аналізу динаміки складу і структури активів підприємства і джерел їхнього фінансування.

8.3. Методика аналізу абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства

8.4.Методика аналізу ліквідності й платоспроможності підприємства

8.5. Методика аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємства

По-перше, фінансовий стан уявляє собою економічну категорію, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб’єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу, тобто здатність фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [6, с. 7].

По-друге, фінансовий стан – це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їхнього використання. Оптимізація фінансового стану підприємства є однією з основних умов вдалого розвитку організації у перспективі. У той час, як кризовий фінансовий стан створює серйозну загрозу її банкрутства [9, с. 476].

Зазначимо, що зовнішнім проявом фінансового стану підприємства є його поточна платоспроможність, а внутрішнім – фінансова стійкість. Ця сторона фінансового стану підприємства забезпечує його стабільну платоспроможність у тривалій перспективі. В основі фінансової стійкості організації лежить збалансованість активів і джерел їхнього фінансування, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків (рис. 8.1) [58, с. 564].

Платоспроможність підприємства – це його здатність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників згідно договорам, повертати кредити, виплачувати заробітню платню персоналу, здійснювати платежі до бюджету [6, с. 8].

Фінансова стійкість підприємства є відображенням стабільного перевищення доходів організації над її витратами, забезпечує вільне маневрування її грошовими коштами, і шляхом ефективного використання цих коштів, сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Вона визначається ступенем забезпеченості запасів власними і позиковими джерелами їхнього формування, та співвідношенням обсягів власних і позикових коштів, необхідних для фінансування виробничо-фінансової діяльності підприємства [6, с. 91].

Платоспроможність підприємства

Рис. 8.1. Взаємозв’язок фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Внаслідок проведення будь-якої господарської операції, фінансовий стан підприємства може поліпшитись, залишитися незмінним або погіршитись. У зв’язку з цим зазначимо, що фінансовий стан суб’єкта господарювання може бути стійким, нестійким та кризовим.

Організація будь-якого спостереження за станом об’єктів економічного аналізу базується на постановці завдань, вирішення яких дозволить досягти поставленої мети дослідження і, відповідно, формує особливості в методиці проведення аналізу, яка використовується для розв’язання поставлених завдань.

Метою проведення аналізу фінансового стану підприємства є виявлення факторів, які обумовлюють зміни у фінансовому стані підприємства та прогноз основних тенденцій розвитку його виробничо-фінансової діяльності.

Відповідно до поставленої мети, під час оцінювання фінансового стану підприємства аналітик повинен вирішити такі основні завдання:

1. вчасно й об'єктивно діагностувати фінансовий стан підприємства, визначити його “болючі точки” i вивчити причини їх ви­никнення;

2. знайти резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності i фінансової стiйкостi;

3. надати конкретні рекомендації, які спрямовані на більш ефективне використання фінансових pecypciв i змiцнення фiнансо­вого стану підприємства;

4. зробити прогноз можливих фiнансових результатiв i розроб­ити моделі фiнансового стану при рiзноманiтних вapiaнтax вико­ристання pecypciв [58, с. 564-566].

Методика аналізу фінансового стану підприємства складається з таких основних етапів, послідовність проведення яких вказана на рис. 8.2.

Згідно із схемою, що наведена на рисунку 8.2, зрозуміло, що початковими етапами методики аналізу фінансового стану підприємства є оцінювання динаміки складу і структури активів товариства і джерел їхнього фінансування.

Основні етапи методики аналізу фінансового стану підприємства

Рис. 8.2. Структурно-логічна схема методики аналізу

фінансового стану підприємства

Одним з основних інформаційних джерел, які використовуються при аналізі фінансового стану підприємства, є баланс (форма №1 фінансової звітності організації). У активі балансу відображається майно, яке використовується в виробничо-фінансовій діяльності підприємства задля отримання економічних вигод. Активи підприємства (тобто все його майно) відображаються в балансі по мірі збільшення ліквідності (здатності активу трансформуватися у грошові кошти). Міра ліквідності визначається тривалістю часу, впродовж якого ця трансформація може здійснюватись, і чим менше цей період, тим краще. У складі активу балансу підприємства розрізняють необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів (рис.8.3).

Необоротні активи відображаються у першому розділі активу балансу. По-іншому ці активи називають ще як нерухоме майно, іммобілізовані засоби та основний капітал. У цьому розділі активу балансу відображаються нематеріальні активи підприємства, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та інші необоротні активи.

Необоротні активи називають нерухомим майном, оскільки у короткостроковому періоді його практично неможливо трансформувати у грошові кошти.

У другому розділі активу балансу підприємства відображаються оборотні активи. По-іншому їх називають − поточні активи, мобільні засоби, оборотний капітал.

Виходячи з позицій аналізу балансу підприємства, оборотні активи поділяються на:

− запаси (визначаються як сума за рядками “виробничі запаси”, “поточні біологічні активи”, “незавершене виробництво”, “готова продукція”, “товари”) (рядки 100+110+120+130+140 форми №1 “Баланс”);

− дебіторську заборгованість (визначається як сума за рядками “векселі одержані”, “дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, “дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, з внутрішніх розрахунків” та “інша поточна дебіторська заборгованість”) (рядки 150+160+170+180+190+200+210 форми№1“Баланс”);

Рис.8.3. Склад активів підприємства

− грошові кошти та їх еквіваленти, які поділяються на поточні фінансові інвестиції і грошові кошти, та їх еквіваленти (визначається як сума рядків “грошові кошти і їх еквіваленти у національній валюті та грошові кошти і їх еквіваленти у іноземній валюті”) (рядки 220+230+240 форми №1 “Баланс”);

− інші оборотні активи (рядок 250 форми №1 “Баланс”).

У третьому розділі активу балансу підприємства відображаються витрати майбутніх періодів.

Зазначимо, що починаючи з 1 січня 2008 року бухгалтери підприємств при складанні фінансової звітності, зокрема, балансу, повинні виділяти три складові нерухомості: інвестиційну, операційну нерухомість і необоротні активи та групи вибуття, які утримуються для продажу. Всі ці складові до 1 січня 2008 року в балансі відображались як основні засоби.

Щодо таких складових як інвестиційна та операційна нерухомість, то в П(С)БО 32 (пп. 1.4.) [52] наводяться такі їхні визначення:

Інвестиційна нерухомість − власні, або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та (або) збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Операційна нерухомість − власні, або орендовані на умовах фінансової орендиземельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримуваніз метою використання для виробництва, або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Джерела фінансування активів підприємства, тобто його пасиви, складаються з власного капіталу (рядок 380 форми №1 “Баланс”), забезпечень наступних витрат і платежів (рядок 430 форми №1 “Баланс”), позичкових коштів та доходів майбутніх періодів (рядок 630 форми №1 “Баланс”) (рис. 8.4).

Складові власного капіталу, який показує частку майна підприємства, що фінансується за рахунок коштів акціонерів і власних коштів підприємства, такі: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал; вилучений капітал.

Дата добавления: 2015-03-31