Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Проблеми адаптації першокласників до навчання у школі




Поняття “шкільна адаптація” останнім часом стало вживатися для опису різноманітних проблем та труднощів, які виникають у дітей у зв’язку з процесом навчання в школі. З цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності - труднощі під час виконання завдань та відповідей, конфлікти з однокласниками тощо.

Шкільна дезадаптація - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які виявляються у формі порушень навчання та поведінки, конфліктних стосунків, психогенних захворювань та реакцій, підвищеного рівня тривожності, спотворень в особистісному розвитку дитини (І.В.Дубровіна, Н.І.Гуткіна, Л.Ф.ОбухоВа).

Дуже часто дезадаптація дитини в школі, її нездатність виконувати роль учня негативно впливає на її адаптацію в інших сфера, зокрема під час спілкування з однолітками поза школи.

Головними причинами шкільної дезадаптації першокласників виступають неправильні методи виховання в сім’ї або порушення системи стосунків у школі. Є також певні індивідуальні особливості психічного розвитку дитини, що утруднюють її шкільне життя.

До виховних помилок батьків можна віднести надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь-яка невдача сприймається нею неадекватно; розмови про вади школи або вчительки замість акцентування уваги дитини на приємних моментах; часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов’язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.

Найбільшої шкоди процесові адаптації першокласників завдають вчителі, які намагаються виховувати школярів шляхом “об’єктивної” критики їхніх недоліків. Першокласники ще не здаггні об’єктивно сприймати критичні зауваження через вікові особливості самооцінки. Самооцінка дитини ще не аналітична, а синтетична. Це скоріше цілісне емоційне ставлення до себе, ніж розумова оцінка окремих своїх якостей. Відтак, коли вчитель висловлює незадоволення певними рисами школяра, тому здається, що мова йде про його особистість взагалі. А як можна любити школу, де тебе не люблять!

З-поміж індивідуальних причин шкільної дезадаптації слід виділити надмірну чутливість і Підвищену збудливість нервової системи. Діти з надмірною чутливістю нервової системи зазнають у школі емоційних перевантажень. Вони можуть бути готовими до школи і мотиваційно, і розумово, але їхня емоційна вразливість дуже ускладнює процес адаптації. Оцінки, відповіді перед класом, контрольні роботи - все це стає приводом для хвилювання, переживань, острахів. Будь-яка невдача може викликати бурхливу емоційну реакцію.

Підвищена збудливість (гіперактивність) нервової системи зумовлює спонтанність, імпульсивність поведінки. Таким дітям дуже важко дотримуватися правил поведінки, виконувати вимоги вчителя. Неуважність, дратівливість, неохайність збудливих дітей завдає багато клопоту вчителям. Аби покращити адаптованість цих учнів до шкільних умов, необхідно не провокувати, а попереджати їхні нервові зриви, агресивні реакції, конфлікти. Щоб однолітки не дражнили такого учня, варто піднімати його престиж у класі,

Форми дезадаптації:

- непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності;

- нездатність довільно керувати своєю поведінкою;

- нездатність прийняти темп шкільного життя (найчастіше зустрічається у астеніків, дітей із ЗПР та з слабким типом нервової системи);

- шкільний невроз, або “фобія школи”.

Причини виникнення зазначених форм дезадаптації:

Перша форма виникає за рахунок: а) недостатнього рівня розвитку інтелектуального та психомоторного розвитку дитини; б) відсутність допомоги та уваги з боку батьків чи вчителів.

Друга форма виникає у результаті неправильного виховання дитини в сім’ї.,

Причинами третьої форми є: а) неправильне виховання в сім’ї; б) ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей.

Четверта форма виникає коли дитина не може вийти за межі сімейної спільності.

Основним методом запобігання шкільної дезадаптації дитини (поряд зі створенням ситуацій успіху) вбачається зняття невтішних оцінок на перших етапах навчання. Це стосується не лише бальних оцінок, а й словесних. Поки дитина думає, що вона добре вчиться, в неї зберігається прагнення вчитися. А коли вчитель переконає учня, що той погано читає і пише неохайно, у нього замість прагнення вдосконалюватись з’являється відраза до цих занять.

Корекція шкільної дезадаптації:

1. Визначити причини виникнення дезадаптації та спробувати зняти (або послабити) їх.

2. Спеціальні бесіди з дитиною, в ході яких необхідно встановити причини порушень навчальних навичок та дати рекомендації батькам.

3. Робота з сім’єю (визначення оптимального режиму навантаження учня, створення сприятливого мікроклімату в сім’ї тощо).

4. Аналіз вчителем власної поведінки.

5. Сімейна психотерапія та групові заняття дітей в поєднанні з груповими заняттями їх батьків.

6. Розвиток саморегуляції збудливої дитини шляхом індивідуальної корекційної роботи засобами психогімнастичних ігор, спрямованих на поступове відпрацювання навичок стримування м’язової, мовленнєвої активності та тренування уваги й витримки

8.Шкільна тривожність молодших школярів; її діагностика та корекція

Вступ дитини до школи пов’язаний із виникненням найважливішого особистісного новоутворення - внутрішньої позиції школяра. Внутрішня позицій - це той мотиваційний центр, який забезпечує спрямованість дитини на процес навчання, її емоційно-позитивне ставлення до школи, прагнення відповідати образу гарного учня. У тих випадках, коли найважливіші потреби дитини, які відображають її внутрішню позицію школяра, не задоволені, дитина починає переживати стійке емоційне неблагополуччя: постійне очікування невдач у школі, поганого ставлення до себе з боку вчителя та, однокласників, страх перед школою, прагнення не відвідувати її.

Тривожність визначається як індивідуальна психологічна особливість, що полягає у підвищенні схильності відчувати занепокоєння у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі й у таких, котрі об’єктивно до цього не призводять.

Початком для тривоги виступає почуття хвилювання. Воно виявляється в тому, що дитина боїться відповідати, не може знайти потрібних слів,, говорить тихим голосом, дрижить або замовкає. Всередині все холодіє, починає щеміти серце, долоні стають вологими. Дитина в стані хвилювання може здійснювати багато зайвих рухів або, навпаки, стає непорушною.

Шкільна тривожність може бути викликана, цілою низкою різноманітних причин.

Соціальна позиція школяра, яка накладає на дитину почуття відповідальності, обов’язку, може спровокувати появу у дитини страху “бути не тим”. Молодший школяр боїться не встигнути, запізнитися, зробити не те, не так, бути покараним або засудженим. Саме в молодшому шкільному віці страх “бути не тим” досягає максимального розвитку. Пояснюється цей факт тим, що учні початкової школи серйозно ставляться до своїх обов’язків школяра, надзвичайно переживають із приводу.оцінок..

Першокласники, які з різних цричин не можуть успішно виконувати навчальне навантаження, поступово потрапляють у розряд невстигаючих, що в свою чергу призводить до появи неврозів та боязні школи.

Діти, які не набули до початку навчання в школі необхідного досвіду спілкування з дорослими та однолітками, стають невпевненими в собі, починають боятися не виправдати очікувань дорослих, відчувають труднощі адаптації в шкільному колективі і страх перед вчителем. В основі цього страху лежить боязнь зробити помилку, стати посміховиськом. Більше за все такі діти бояться відповідати перед дошкою.

Деякі діти бояться зробити помилки під час підготовки домашніх завдань. Це відбувається в тих випадках, коли батьки постійно перевіряють домашні завдання своїх дітей й надзвичайно драматично ставляться до їх помилок. Навіть якщо батьки й не карають дитину, однак психологічне покарання все ж таки присутнє.

Тривожні молодші школярі надзвичайно чутливі до результатів власної діяльності, вони бояться невдач. Але, поряд із цим, їм важко оцінити результати власної діяльності. Вони не можуть самостійно визначити правильно чи не правильно вони щось зробили, саме тому вони чекають, що це зробить дорослий. Таке особливе ставлення до успіхів та невдач, з одного боку, підвищує травматичну ймовірність невдач, які діти з високою шкільною тривожністю найчастіше пояснюють власною неповноцінністю, відсутністю здібностей. З іншого боку, таке ставлення робиггь дитину надзвичайно залежною від дорослих.

У молодшому шкільному віці оцінка - не просто оцінка конкретного результату діяльності. Вона суб’єктивно сприймається дитиною як оцінка її особистості. Якщо дитині говорять: “Ти поганий тому, що ти погано навчаєшся”, тоді у неї виникає внутрішній конфлікт, який супроводжується почуттям невпевненості, невизначеності та різними страхами.

Бувають випадки, коли страх перед школою викликається конфліктом із однолітками або коли дитина боїться агресії з їх боку. Особливо такі випадки є характерними для емоційно чутливих й педагогічно занедбаних дітей.

Отже, тривога та більшість страхів у молодшому шкільному віці лежать у сфері навчальної діяльності і взаємостосунків з оточенням. Шкільні страхи та тривога не тільки створюють умови для виникнення психологічного дискомфорту, але й сприяють розвитку дитячих неврозів.

Виявити шкільну тривожність та страхи молодших школярів можна за допомогою спеціальних методик:

Тест дитячої тривожності (Р.Теммл, М.Дорки, В.Амен). Методика дозволяє оцінити ставлення дитини до певних соціальних ситуацій, надає інформацію про характер взаємостосунків, які склались у дитини з іншими людьми. Матеріал тесту - 14 малюнків із зображенням типових для дитини ситуацій (гра з іншою дитиною; дитина йде від батьків, які дивляться телевізор; ровесник відбирає у дитини іграшку та інш.), головний герой зображений без обличчя. Для дівчаток і хлопчиків подано різні варіанти малюнків. Під кожним малюнком - два додаткові зображення голови дитини: одна з усміхненим обличчям, друга - із сумним. Завдання обстежуваного - добрати відповідне до ситуації обличчя і пояснити чому. За кількістю емоційно негативних виборів і аналізом пояснень дитини визначається її рівень тривожності.

Опитувальник шкільної тривожності Фїлліпса складається з S8 питань, на які треба дати відповідь „так” або „ні”. Питання визначають, як себе дитина почуває у школі, чи хвилюється, виконуючи різноманітні навчальні завдання. Обробка результатів відбувається за кількістю відповідей,

які не співпадають з клюнем. Тривожність учня визначається за такими шкалами (показниками): ‘

- загальна тривожність у школі;

- переживання соціального стресу;

- фрустрація потреби у досягненні успіху;

- страх самовираження;

- страх ситуації перевірки знань;

- страх невідповідності очікуванням інших;

- низька фізіологічна опірність стресу;

- проблеми і страхи у стосунках з учителями.

Для корекції шкільної тривожності у учнів перших класів, необхідна:

1. Пом’якшити, знизити силу потреб, які пов’язані з внутрішньою позицією школяра. Крім того, треба пам’ятати, що гіпертрофовані потреби породжують бурхливі емоційні реакції та ускладнюють формування продуктивних навичок діяльності та спілкування.

' 2. Розвинути або збагатити навички поведінки, діяльності, спілкування для того, щоб нові навички (більш високого рівня) дозволили дітям відмовитися від неправильно сформованих способів реалізації мотиву, щоб діти могли вільно обирати продуктивні форми.

■ Максимально закріпити конкуруючі утворення - впевненість у собі, позитивні емоції тощо.

■ Проводити роботу, спрямовану на зменшення напруги в шкільних ситуаціях.

Методи та прийоми корекції шкільної тривожності (А.Н.Прихожан)

1. Метод послідовної десенсибілізації. Суть його полягає в тому, що дитину вміщують у ситуації, які пов’язані з існуючими страхами чи тривогою.

2. Метод “реагування” тривоги, страху, напруги. Здійснюється за допомогою гритдраматизації “в дуже страшну школу”. Крім того можна використовувати прийоми “малювання шкільних страхів”, “розповіді про шкільні страхи”. У ході такої роботи психолог повинен схвалювати спроби гумористичного та карикатурного зображення ситуацій..(

3. Спеціальні оцінки: максимально розгортаються критерії певної оцінки, зауваження, схвалення (тобто, використовується змістовна оцінка) й одночасно звужується й конкретизується сфера дії оціночного судження (оцінюється не вся діяльність, а її окремі елементи, особливо успішні). При цьому необхідно підтримувати в класі атмосферу прийняття, безпеки, щоб тривожна дитина відчувала, що її приймають і цінущь. Важливим виступає формування подібного ставлення не- тільки до оцінки, але й до успіху, неуспіху - до будь-якого результату, коли цей результат сприймається дитиною як орієнтир на шляху оволодіння зданиями та вміннями. Для цього можна використовувати жартівливі змагання, в яких, перемога або поразка не вимагають значних зусиль, і які легко переходять від. однієї дитини до іншої.

4. Напрацювання конструктивних способів поведінки в складних ситуаціях, оволодіння прийомами, які дозволяють подолати занепокоєння, страхи. Мова йде про техніки саморегуляції та аутотренінг.

5. Розвиток впевненості дитини в собі, розвиток самооцінки, прагнення до особистісного зростання.


 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-03-29; Просмотров: 1537; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.036 сек.