Взаємостосунки підлітків з дорослими. Допомога психолога у їх нормалізації

Спілкування з дорослими виконує специфічні функції на кожному з етапів формування особистості. Підлітковий вік - це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Оскільки спілкування з товаришами починає приносити підлітку більше користі в його потребах, він відходить від школи і від сім’ї, починає більше часу проводити з ровесниками. Підліток прагне до самостійності, дорослості та самоствердження у взаємовідносинах з дорослими. Він починає активно відстоювати свої права на самостійність, висувати власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань.

Незважаючи на це, у підлітків потреба у спілкуванні з дорослими не зникає, основні функції такого спілкування виявляються у наступному:

- формування здатності будувати відносини з оточуючими в залежності від різних задач і вимог. Підлітки не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки як такі, що не відповідають їхнім уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні;

- потреба орієнтуватися в індивідуальних властивостях і якостях людей;

- необхідність свідомо підкорятися нормам, прийнятим у колективі.

Змістом спілкування підлітків з дорослими є: соціальні проблеми, взаємовідносини між людьми, моральні оцінки подій і вчинків оточуючих, особистісні взаємини між хлопцями і дівчатами, проблеми вибору ціннісних орієнтацій і самоствердження себе як особистості.

Існують три основних типи взаємин у спілкуванні дорослих і підлітків:

- регламентоване спілкування (взаємини, які спираються на офіційно зафіксовані права і обов’язки дорослих і дітей);

- нерегламентоване або „довірливе” спілкування (взаємини, які будуються на потребі розуміти один одного, на прагненні до емоційного контакту і допомоги іншому);

- неорганізоване, випадкове спілкування (взаємини, які виникають при відсутності прихильності один до одного або байдужості).

Змінюється характер взаємовідносин з вчителями і суб’єктивне ставлення до них. Для підлітка більш цінним є той статус, який він отримує у колі однолітків, ніж оцінне ставлення до нього з боку вчителя. Підліток починає ставити з відповідним йому максималізмом ряд вимог до вчителя, які включають „ідеальні” індивідуальні якості (здатність до розуміння, емоційного відгуку, сердечності); професіональну компетентність, рівень знань та якість викладання, а також вміння справедливо розпоряджатися владою. Виявлено, що ставлення учнів до навчального предмету обумовлено тавленням до вчителя: учні із задоволенням вчать той предмет, який викладає улюблений вчитель.

Підлітки прагнуть до довірливого, нерегламентованого типу взаємовідносин з дорослими, тому що воно створює глибокі емоційні і духовні контакти, які підтримують підлітка в складних чи критичних життєвих ситуаціях. Нерегламентована довірлива форма спілкування, сприяючи процесу засвоєння соціального досвіду і знань старшого покоління, суттєво впливає на розвиток самосвідомості. Наявність довірливого типу відношень підлітків з батьками створює сприятливі можливості для реалізації потреби у спілкуванні, тобто для пізнання не тільки самого себе, своїх можливостей, а й свого місця у житті,' серед інших людей. Це створює певне підґрунтя для розвитку стійкості й адекватності самооцінки і самосвідомості в цілому.

Контакти з батьками у підлітків скорочуються, знижується готовність бути слухняними і слідувати вказівкам батьків, посилюються прагнення до автономності, матеріальної незалежності. Посилюються розбіжності у поглядах батьків та дітей. їх причини: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності; відсутність певних правил, які струкггурують послаблення батьківської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості; соціальні відмінності, що пов’язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії.

Невиконання розпоряджень дорослого, різні форми протесту тощо, - все це не що інше, як форма боротьби підлітка за зміну існуючого типу взаємостосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують,, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість - це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем. Іноді це проявляється так гостро, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і відмовився, від слухняності у стосунках з ним у принципі.

Конфліктність при переході до нового типу взаємин виявляється там і тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджують необхідні корективи стосунків з дорослими, коли ініціатором таких коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил цьому опираються. Підліток починає вважати себе рівним дорослим, а тому хворобливо реагує на явні чи неявні обмеження своїх прав. Психологічний бар’єр між батьками та підлітком пояснюється не лише віковим егоцентризмом та максималізмом підлітка, але і абсолютною впевненістю у непогрішності власного досвіду, неможливістю поглянути на світ очима підлітка з боку батьків. Вплив батьків на підлітків досить обмежений, проте ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем, моральна оцінка подій та вчинків залежить насамперед від позиції батьків.

Основними завданнями практичного психолога в роботі, спрямованій на нормалізацію стосунків з дорослими є:

- Надання підліткам допомоги у розумінні того, що з ними відбувається і виробленні конструктивних форм подолання кризи.

- Роз’яснення батькам і педагогам причин і особливостей поведінки підлітків у даний період, розкриття закладених у ньому можливостей і небезпек.

- Допомога у формуванні оптимальних форм взаємодії між дітьми та дорослими (засобами організації спільної діяльності, соціально-психологічних тренінгів).

- Діагностика і диференціація „нормальних” проявів, які свідчать про наявність вікової кризи, та значних відхилень у поведінці і розвитку підлітків, які вимагають активного колекційного втручання, в тому числі спеціалістів- суміжників.

Дата добавления: 2015-03-29