Агресивна поведінка підлітків: причини, симптоматика, діагностика, корекція

У „Психологічному словнику” агресія трактується як мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам існування людей в суспільстві, і яка спрямована на спричинення фізичної чи моральної шкоди живим істотам. Агресивна поведінка може зашкодити людині чи групі людей, тварині або неживим істотам.

Вивчення агресивності підлітків грунтується на теоретичних уявленнях про природу агресії, її чинникиуа види. Тому під час роботи з агресивністю сл|д. враховувати, що:

а) агресія може детермінуватися біологічними та соціальними факторами;

б) феномен агресивності пов’язується дослідниками не лише з жорстокістю, але й з нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;

в) агресивні дії можуть бути ослабленими або нейтралізованими за допомогою позитивного підкріплення неагресивної форми поведінки та орієнтації на позитивну модель.

Необхідно розрізняти види та форми вираження агресії:

- за спрямованістю: спрямована внутрішньо чи на себе;

- за метою: інтелектуальна а,бо ворожа;

- за методом вираження: фізична чи вербальна;

- за ступенем вираження: пряма чи другорядна;

- за показником ініціативи: ініціативна або захисна;

- за спланованістю: цільова, яка передбачає попередню спланованість та інструментальна, що виступає засобом досягнення певного результату.

У психології немає єдиної точки зору на детермінанти агресивної поведінки, під якими розуміємо постійно діючі фактори, які спроможні сприяти розвиткові агресивної поведінки на різних етапах онтогенетичного розвитку.

Агресивна поведінка в підлітковому віці може викликатися багатьма чинниками, серед яких:

а) особливості сімейного виховання в дитинстві;

б) відносини дітей і батьків;

в) загальний стан у суспільстві;

г) міжособистисні стосунки з ровесниками;

д) особливості та стан нервової системи підлітка та інші.

На думку як західних так і вітчизняних авторів, агресія в підлітковому віці має тендерні відмінності та піки розвитку. Так, П.А. Ковальов довів, що у хлопчиків піки прояву агресії припадають на 12 та 14-15 років. У дівчаток - на 11 та 13 років. Психологи прийшли до висновку, що у хлопчиків виражена схильність до прямої фізичної та прямої вербальної агресії, а у дівчат - до прямої та непрямої вербальної. Для хлопців типовою є демонстрація прямої та відкритої агресії, а для дівчат - вербальної агресії в будь-яких її формах.

У дослідженнях JI.M. Семенюк було показано, що якщо в 10-11-річних підлітків домінує фізична агресія, то в 14-15 років на перший план виходить вербальна, хоча кількість проявів фізичної агресії не зменшується. Максимальні показники прояву всіх форм агресії (як вербальної, так і фізичкої) спостерігається саме в 14-15 років! Цікаво, що динаміка їх зростання неоднакова: прояви фізичної агресії зростають, хоча й несуттєво, а вербальної суттєво. Крім того, у хлопчиків всі форми агресивної поведінки виражені більш яскраво, ніж у дівчаток. Починаючи з 12-13 років хлопчики і дівчата починають яскраво демонструвати негативізм, під яким у концепції агресії/ворожості Басса-Даркі розуміється опозиційна манера поведінки, що звичайно спрямовується проти авторитета, яка може виявлятися як у формі пасивного опору, так і у формі активної боротьби проти діючих правил, норм, звичаїв.

У хлопчиків агресивні форми поведінки найчастіше пов’язані з компенсацією почуття неповноцінності, а у дівчаток - із задачею соціального пристосування. Крім того хлопчикам властива активна та безпосередня агресія, а дівчатам — опосередкована та відстрочена агресія в часі.

Науковці експериментально підтвердили існування позитивної кореляції агресивності підлітків із їх самооцінкою та соціальним статусом. П.Ковальов довів, що серед підлітків із високим соціометричним статусом („емоційні лідери”) 48% складають особи, які мають рівень агресивності вище середнього; 33% - середній рівень агресії; 19% - низький рівень агресії. А.А.Реан наголошує на існування прямої залежності між агресивністю підлітків та завищеною самооцінкою. Як з’ясувалося агресивним підліткам властива крайня, екстремальна самооцінка - або надзвичайно висока, або надзвичайно низька. ■ ^

Діагностика агресивної поведінки підлітків:

Методика діагностики показників та форм агресії А.Басса і А.Даркі.

Опитувальник складається з 75 тверджень, які стосуються стилю поведінки та способу життя людини. Відповідати необхідно за допомогою таких варіантів: “так”, “мабуть, що так”, “мабуть, що ні”, “ні”. Під час обробки даних позитивні (“так”, “мабуть, що так”) та негативні (“ні”, “мабуть, що ні”) варіанти відповідей поєднуються. Сумарні показники є індексами агресивності та ворожості. Одержані показники аналізуються за ключем. Опитувальник дозволяє визначити їакі показники та форми агресії: фізична агресія; вербальна агресія; опосередкована агресія; негативізм; роздратованість; підозрілість; образа; почуття провини.

Модифікація тесту С.Розенцвейга. Стимульним матеріалом є 24 маііюнки-комікси із зображення^ певних ситуацій міжособистісної взаємодії, які викликають стрес або фрустрацію. Обстежуваний повинен уявити себе на місці одного з ^Часників ситуації і дати відповідь за нього. Аналіз результатів полягає у визначенні кількості агресивних ситуацій, тобто таких, у яких виявляється осуд, погроза, образа. Під час обстеження необхідно фіксувати емоційне забарвлення, інтонації відповідей обстежуваного. Кількість агресивних реакцій є показником відповідних тенденцій особистості.

Корекція агресивної поведінки підлітків:

А.Бандура виділив два шляхи попередження агресивної поведінки. Перший шлях полягає в тому, що агресивні вчинки треба залишати без підкріплення. Другий шлях передбачає засудження таких вчинків. Можна додати й третій шлях - батьки повинні стати для своїх дітей просоціальними моделями. У цьому випадку корекція поведінки відбувається за рахунок ідентифікації.

Позитивний зрушень можна чекати лише за умови впливу референтних дорослих на когнітивну, емоційно-вольову та поведінкову сфери дитини. Єдність розглянутих впливів може реалізуватися під час проведення тренінгів, де підлітки знайомляться з конструктивними способами вирішення конфліктів. Крім того, підлітки вчаться співчувати й співпереживати іншим людям та передбачати наслідки власних агресивних вчинків. У процесі тренінгу підлітків необхідно залучати до розв’язування моральних колізій.

Окремим напрямком корекційної роботи з агресивними підлітками виступає психологічне консультування.

самоконтролю; б) слабкий розвиток дисципліни; в) низька стійкість до несприятливих впливів; г) невміння долати труднощі; д) емоційна нестійкість;

е) схильність неадекватно реагувати на фрустраційні ситуації; ж) невміння знайти продуктивний вихід із конфліктної ситуації. Саме перераховані особливості й викликають відхилення в поведінці та напруженість соціальних контактів.

Психологічна готовність підлітка до вживання психотропних речовин формується поступово. Найчастіше, звикання до алкоголю чи наркотиків починається а асоціальній групі. Проте серед елітарної молоді вживання психотропних речовин є елементом субкультура.

Основні напрямки роботи практичного психолога з дітьми з асоціальною поведінкою:

- Просвітницька діяльність, яка спрямована на розширення знань та усвідомлення просуспільних правил і норм поведінки. Крім того необхідно пояснювати до яких наслідків може призвести асоціальна поведінка.

- Налагодження позитивного контакту з дитиною. Для цього необхідно дотримуватися загальних психологічних принципів ведення бесіди.

- Проведення діагностичної роботи з метою з’ясування інформації про афектогенні зони. З цією метою доцільно використовувати проективні методи.

- Залучення дітей до тренінгів, які спрямовані на розвиток саморегуляції, емпатіїтощо.

- Реалізація корекційно-розвивальних програм, які спрямовані на оптимізацію емоційних станів та розвиток навичок конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.

- Розвиток комунікативних здібностей та навичок в ході тренінгу спілкування.

- Залучення дітей до класного колективу, спільних справ.

У роботі з такими дітьми важливим мотивуючим фактором є похвала. Тому навіть при низьких результатах дитину варто похвалити, а при невдачах підбадьорити. Необхідно створювати умови для виникнення стану емоційного благополуччя як результату переживання ситуації успіху.

Дата добавления: 2015-03-29