Які проблеми є актуальними в сучасній дидактиці?

Що конкретно дає вчителю знання вікових особливостей дітей?

Проблема вивчення вікових особливостей школярів на сьогоднішнє час залишається найактуальнішою як для батьків, але й шкільних педагогів, яким треба бути також психологом, щоб ефективно здійснювати свою педагогічну діяльність.

Вивчення цієї теми дає можливість порівняти особливості фізичного розвитку учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку, дає з порівняльного аналізу нервово-психічної і пізнавальною сфер учнів різних віку показує їхнього впливу організацію навчальної діяльності.

Сьогодні, на початку XXI в. спостерігається процес дицелерации (уповільнення темпів розвитку). Сучасні діти у всій сукупності морфологічних характеристик значно поступаються своїх батьків у тому дитинстві, і цей процес, з припущень антропологів, цілком імовірно триватиме. Разом із цим у зв'язку з навальними темпами науково-технічного прогресу наші діти більш поінформовані ерудовані. Чи є специфічні, характерні для сьогоднішніх школярів особливості у розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, і є ці особливості? Відповідь це питання є засадно важливим як сучасної науки, так практики організації учбово-освітнього процесу. Відповідно до вищезазначеного, можна буде усвідомити, що вивчення закономірностей розвитку пізнавальних здібностей та його формування у навчальній діяльність у період зростання і розвитку людини одній із актуальних теоретичних і науково-практичних завдань сучасності.

Представлене дослідження присвячено комплексному вивченню розвитку пізнавальних здібностей у процесі шкільного онтогенезу. Об'єктом нашого вивчення став вік як психологічна категорія. Предметом дослідження послужили вікові особливості сучасних школярів.

Серед найважливіших завдань роботи виступають вивчення джерел педагогічної та психологічної літератури, аналіз викладених авторами поглядів й ідей, і навіть опис вікових особливостей сучасних школярів молодшого, підліткового та юнацької віку.

Працюючи було проаналізовано роботи провідних психологів і сучасних педагогів – Абрамовою Г.С., Дубравиной І.В., Клімова Е.А., Обуховой Л.Ф., Столяренка Л.Д., Овчарова А.А., Цукермана Р. та інших. Серед публікацій, проаналізованих нами і використаних під час написання роботи, представлені статті з цих журналів як «Питання психології», «Психологія та школа», «Психологічний журнал», «Управління школою» «Здоров'я дітей».

Актуальними нині є також посилення міжпредметних внутрішньо предметних зв'язків, що дає змогу заощаджувати навчальний час і ефективніше формувати науковий світогляд спираючись на філософську ідею єдності предметів і явиш, Завдання сучасної дидактики полягає в забезпеченні ефективного навчання, духовного збагачення дитини, розвитку її активності, таланту, творчого потенціалу, здібностей до самостійного надбання нових знань, а також у створенні умов для самореалізації. Цьому, за твердженням В. Лозової, сприяють такі методологічні підходи до навчального процесу:

- гуманізація. Передбачає духовно-особистісну спрямованість кожного навчального предмета, формування стосунків між учнями, учителями й учнями на основі поваги, довіри, чуйності, уваги, співчуття, віри в позитивність дій людини;

- аксіологічний підхід. Забезпечує вивчення явищ з метою виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв'язувати завдання гуманізації суспільства, в якому людина є найвищою цінністю;

- особистісний підхід. Вимагає визнання особистості як продукту соціального розвитку, носія культури, інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов;

- діяльнісний підхід. Спрямований на організацію діяльності суб'єкта, яка б забезпечувала його активність у пізнанні, праці, спілкуванні, саморозвитку;

- ресурсний підхід. Зосереджений на питаннях організації навчання, орієнтованого на виявлення і розвиток потенційних можливостей кожного учня;

- системний підхід. Розглядає навчання як цілеспрямовану творчу діяльність його суб'єктів, у якій мета, завдання, зміст, форми і методи навчання та інші його компоненти взаємопов'язані;

- синергічний підхід. Полягає в тому, що самореалізація і саморозвиток особистості здійснюються на основі постійної взаємодії із зовнішнім середовищем, що зумовлює становлення її нових якостей тощо;

- компетентнісний підхід. Передбачає аксіологічні, мотиваційні, рефлексивні, когнітивні, операційно-технологічні та інші результати навчання, що відображають розширення не лише знань, умінь і навичок, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення. Дотримання цих методологічних підходів потрібне як в організації навчально-виховного процесу, так і у вивченні й аналізі чужого та власного досвіду навчально-виховної роботи, організації дослідження актуальних дидактичних проблем, створенні ефективних технологій навчання і виховання.

Дата добавления: 2015-03-31