Умови розвитку культури 3 страница

Зазнавши у Другій Світовій війні величезних людських втрат, руйнувань, українці зробили величезний внесок в розгром фашистської Німеччини та її сателітів, героїчно захищали як свою землю, так і землі інших народів. Деякі сучасні історики роблять спробу переглянути характер війни, дати їй нову оцінку, стверджуючи, що війна це була лише «акція відстоювання інтересів сталінської імперії». Але це зовсім не так. Народ захищав свою, власну землю від жорстокого і зухвалого агресора, що плюндрував нашу Батьківщину, грабував її, чинив насильства та знищення народу. Тому для нашого народу війна стала по справжньому Вітчизняною, Визвольною, Справедливою.

Лекція 9. Перехід до мирного життя. Відбудова

Процес повернення України до мирного життя відбувався у дуже важких, неблагоприємних умовах. На думку фахівців, жодна країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості, с/г угідь, загибелі скількох людей. Спалено, зруйновано 714 міст, 30 тисяч сел. Знищено близько 17 тисяч підприємств, 28 тисяч колгоспів, 1300 МТС, 18 тисяч лікувальних і 33 тисячі навчальних і наукових закладів, 19 тисяч бібліотек. Вкрай важким було становище сільського господарства, яке у 1945 році дало лише третину довоєнного річного врожаю. Загинуло 8 мільйонів людей: 2,5 млн. у боях і 5,5 млн. цивільних осіб і військовополонених. Якщо додати померлих від хвороб, депортованих і «мобілізованих» у рейх, то це буде велика цифра- 14,5 млн. людей. Загальна кількість збитків державі УРСР – 1,2 трлн. карбованців.

Величезними залишалися соціальні проблеми. Без даху залишилися 12 мільйонів людей. Жили в підвалах, руїнах, погребах, землянках, тимчасових бараках, наметах. Не вистачало продуктів. Ця проблема виникла також й з-за катастрофічної посухи 1946 року. Не вистачало предметів першої необхідності, електроенергії, палива, машин, технічних пристроїв. Госпіталі були переповнені пораненими. Багато було скалічених, що потребували матеріальної допомоги.

Здавалося: відродження країни – справа багатьох десятиріч. СРСР втратить статус великої держави. Але народ вистояв. Перемога у важкій і кровопролитній війні породила надії на краще майбутнє. Усі люди раділи, що немає війни і сподівалися, що усі негаразди з часом зникнуть.

Підписання Статуту ООН у 1945 році Герб УРСР 1949-1992 років Прапор УРСР 1949-1992 років

Після війни в радянській Україні відбулися наступні зміни:

· поступово відновлювалася радянська влада (1947 рік – проведені вибори до Верховної Ради УРСР, а у грудні 1947 року – до місцевих Рад);

· зростає вплив КП(б)У (адже з діяльністю її та ВКП(б) багато людей пов’язували перемоги у війні); У 1949 році в КП(б)У нараховувалося вже 784 тисячі чоловік; І секретарем КП(б)У залишається Микита Сергійович Хрущов.

· ліквідовано систему управління воєнного часу;

· відмінено ненормовану працю; підприємства, організації перейшли на 8 – годинний робочий день, відновлено відпустки;

· апарат управління, навпаки, перейшов майже на цілодобову працю, що було вимушеним кроком в умовах відбудови народного господарства;

· підвищився міжнародний статус УРСР: 26 червня 1945 року на конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франціско делегація УРСР під головуванням Д.Мануїльського підписала статут ООН;

· УРСР бере участь в роботі міжнародних конференцій, у діяльності різних структур і підорганізацій ООН;

· у 1946 році назва українського уряду – Рада народних комісарів отримує нову назву – Рада міністрів УРСР, відбувається його реорганізація;

· у 1949 році Верховна Рада УРСР затвердила зміни до державного Прапору УРСР: він став двоколірним – верхня частина – червона з серпом і молотом, зіркою, нижня – світло-блакитна (як поступка національним прагненням); змінився й Герб;

· у 1950 році було затверджено Державний Гімн УРСР (музика А.Лебединця, слова П.Тичини і М.Бажана, де були наступні слова: «Живи, Україно, прекрасна і сильна, в Радянському Союзі ти щастя знайшла, між рівними рівна, між вільними вільна, під сонцем свободи, як цвіт розцвіла»).

Але були в українському житті й негативні тенденції:

· спроби сталінського уряду поставити під тотальний ідеологічний контроль наукову і творчу інтелігенцію – так звана «жданівщина» (див. наступні лекції);

· компанія перевірок, арештів тих, хто співробітничав з окупантами у війну (інколи могли постраждати невинні люди);

· міністерство зовнішніх справ УРСР залишалося в усіх своїх діях під контролем загальносоюзного керівництва.

В таких умовах здійснювалася відбудова України.

Агітаційний плакат, що формував культ особи Плакати, присвячені відбудові 2. Особливості відбудови промисловості

Здійснення п’ятирічного плану відбудови

У серпні 1946 року Верховна Рада УРСР затвердила п’ятирічний план відбудови промисловості, що виконувався у 1946 – 1950(1) рр.. (див. таблицю):

Завдання	До 1950 року відновити зруйноване і дійти до рівня валової продукції 1940 року!
Фінансування	В першу чергу капіталовкладення з державного бюджету СРСР(88%) здійснювалися в важку, військову промисловості, транспорт, енергетику. Сільське господарство отримувало лише 7% капіталовкладень і відбудовувалося в основному завдяки ентузіазму селян та суворій дисципліні в колгоспах. Усього уряд СРСР виділив на відбудову України 65млн. карбованців. Також, для відбудови використовувались репарації з Німеччини(сировина, устаткування), дуже дешева праця німецьких військовополонених.
Особливості	Масштаби відбудовчих робіт були більшими, ніж у будь якій іншій країні Європи. УРСР (як і усьому СРСР) доводилось розраховувати на власні сили, тому, що «холодна війна» робили неможливим використання західної фінансової і технічної допомоги (передусім США). Відбудова ускладнювалася голодом 1946-1947 років. Відбудовувати н\г УРСР допомагали усі республіки СРСР(наприклад, Дніпрогес допомагали відбудовувати представники 26 національностей СРСР, 120 різних підприємств та організацій СРСР – до 50 тисяч чоловік!).
Проблеми	СРСР був вимушений відмовитися від «плану Маршалла», тому були проблеми з фінансами. Часто не вистачало робочої сили (багато загинуло на війні) та фінансів. Спочатку працювали в основному літні люди та молоді жінки, а згодом в республіку повернулися 2,2 млн. демобілізованих солдат. Приїхало й 800 тисяч остарбайтерів(жителів України, вивезених до Німеччини). Не вистачало й кваліфікованих кадрів.
Результати	Відбудова н\г відбувалася в умовах патріотичного піднесення народу. П’ятирічний план відбудови було виконано по основним показникам за 4 роки: У 1950 році пущено в хід 130 шахт Донбасу, запрацювали 22 доменних і 43 мартенівських печей, почалося освоєння Львівського кам’яно-вугільного басейну; відремонтовано і пущено «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Кроворіжсталь», Дніпровський комбінат ім.. Петровського, інші заводи; відновлено Дніпрогес, що вже з 1947 року почала давати струм; відновлено довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Львівської, Одеської ТЕС; обсяг промислової збільшився в 4,5 рази і перевищив рівень 1950 року на 15%; започатковані нові галузі: автомобілебудівна, приладобудівна, радіо будівна, краще стали працювати нафтова, лісообробна галузі; у 1950 році пленум ЦК КП(б)У приймає рішення про спорудження Каховської ГЕС з великим водосховищем для зрошення посушливих південних таврійських степів; будівництво Південно-Українського каналу;
Недоліки	на відміну від країн Західної Європи відбудова України здійснюється з незначним впровадженням нових технологій і матеріалів(відставання від Заходу); відкидалися ринкові відносини, була втілена планова економіка; зміцнювався командно-адміністративний стиль керівництва економіки; легка і харчова промисловості, сфера охорони здоров’я, освітні заклади не були відбудовані до кінця, їм не приділяли багато уваги.

Процес відбудови за такий короткий термін часу(1946-1950) був справжнім подвигом українського народу. Канадський історик Орест Субтельний писав: «В підсумку будівництва, у 1950 році, Україна стала одною з провідних індустріальних країн Європи. Чавуну вона виробляла більше на душу населення, ніж Великобританія, Західна Німеччина, Франція, а вугілля – на рівні Західної Німеччини».

Агітаційні радянські плакати, присвячені відбудові

3. Стан сільського господарства і голод 1946-1947 років

Після війни колгоспи були розвалені, МТС спалені, шляхи знищені. Поля заблоковані мінами, засипані снарядами і патронами, заросли бур’яном.

Ремонт дороги Розмінування саперами залізниці

Знищено, спалено багато хат, крамниць. Фашисти винищили навіть домашню худобу. У тяжкий післявоєнний час великих прорахунків допустився й уряд. В сільському господарстві не впроваджувалося нічого прогресивного, виділялося замало коштів для відновлення колгоспів, не піклувалися про матеріальний стан жителів села. У той же час уряд ставив великі завдання перед колгоспами: збільшити врожайність і хлібозаготівлю, розширити посівні площі.

У 1946-1947 роках Україну і деякі райони СРСР охопив страшний голод.

1. сильна засуха, яка охопила 16 областей України весною-літом 1946 року (у цей період не було дощів, зимові та ярові посіви загинули);

2. завищений план хлібозаготівель з боку держави (наприклад, потрібно було здати державі 400 млн. пудів зерна, а на Україні було зібрано лише 200 млн. пудів);

3. загальна зруйнованість війною колгоспів і підсобних господарств;

4. незначні капіталовкладення у с/г з боку держави, які складали лише 7-9% від потрібної суми.

В результаті у 1946-1947 роках голодувало близько 3 млн. чоловік. Керівництво країни мало піклувалося голодуючими, продовжуючи вивозити хліб за кордон, як гуманітарну допомогу Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Східній Німеччині. Лише одна Франція купувала зерно,

1 секретар КП(б)У Микита Сергійович Хрущов - людина енергійна, ділова, хазяйновита, будучи далеко не кабінетним начальником, пробував допомогти людям. Не дивно, адже він сам був з родини звичайного шахтаря, що працював у Юзівці (Донецьк), з дитинства знав, що таке злидні, важкий батрацький труд на поміщика. Енергійний, імпульсивний за природою, він працював пізніше у Радах робітничих депутатів, брав участь у громадянській війні. А от освіти великої не мав, вуз так і не встиг закінчити. М.Хрущов часто виїжджав в окремі райони, де були труднощі з харчами, наказував підвозити допомогу, збирати факти про голодуючих. Він вважав голод «хворобою» від якої можна врятуватися. Неодноразово М.Хрущов звертався до Й. Сталіна (на що у ті часи наважувався далеко не кожен), телефонував, надсилав листи, телеграми з інформацією про голод, просив ввести «хлібні картки». Але Й.Сталін відповідав образливими телеграмами, називав Хрущова «сумнівним, м’якотілим типом», який «розвів у республіці ворогів – буржуазних націоналістів», що займаються шкідництвом.

М.С.ХрущовЛ.М.КагановичРадянський агітаційний плакат про право на працю в СРСР

У березні 1947 року, Пленум ЦК КП(б)У, що відбувався за участю московських чиновників, постановив звільнити М.С.Хрущова з посади 1 секретаря ЦК КП(б)У (Хрущов залишився лише головою уряду УРСР).

1 секретарем КП(б)У був призначений Лазар Каганович, що займав цю посаду з березня по грудень 1947 року. Перебування Л.Кагановича на цій посаді звелося до переслідування партійних і радянських організацій, арештів і покарань, до форсованих хлібозаготівель. Це був вже третій приїзд Кагановича в Україну(1925-1928рр.; 1932 р.), але він, як і в інші рази залишив по собі кривавий слід. Каганович настільки загострив ситуацію, налаштував проти себе громадкість, що Сталін не наважувався надалі залишати його на Україні. У грудні 1947 року Л. Кагановича було відкликано до Москви. М.Хрущова було поновлено на посаді 1 секретаря КП(б)У.

Радянські агітаційні плакати, що закликали до виконання планів по с/г

З березня 1947 року в голодуючі райони вже почалася надаватися запізніла допомога. Для посівної компанії була надана позика – 35 млн. пудів насіння(60 тис. тон зерна). 3,5 млн. селян було врятовано і вони взяли участь у весняних польових роботах. Але усе ж близько 1 мільйона жителів села померло від голоду і хвороб. У рожай 1947 року був кращим, і голод було подолано.

Адміністративні заходи для зміцнення дисципліни

Одночасно уряд зайнявся зміцненням дисципліни в колгоспах. В зв’язку з тим, що багато молодих людей намагалося виїхати з сел на новобудови в міста, ЦК КП(б)У зобов’язувала партійні і радянські органи повертати колгоспників, що самовільно залишили колгосп. У 1947 році вийшов указ «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна» направлений проти розкрадачів, за яким передбачалося ув’язнення на строк 7-10 років з конфіскацією майна.

На вересень 1947 року в суди було направлено 10 тисяч таких справ. Також уряд СРСР пробував вести боротьбу з прогульниками та непрацюючими громадянами. 21 лютого 1948 року був введений в дію указ Верховної Ради СРСР «Про виселення з УРСР осіб, що злісно ухиляються від трудової діяльності, ведуть паразитичний спосіб життя». На колгоспних зборах обговорювали справи прогульників, п’яниць, гультяїв, визначали осіб, що виробили найменше трудоднів. До 1950 року суди УРСР оголосили 12 тисяч вироків стосовно таких громадян.

Проблеми с/г та шляхи їх вирішення Партія і уряд намагалися підтримати колгоспи, ліквідувавши причини подібних антисуспільних випадків. Але залишалося чимало проблем, серед яких головною була дуже мала оплата праці колгоспника. За один трудодень він отримував близько 1 кг зерна(у 1951 році – 1, 6 кг), а грошима – за 1 трудодень – 1 карбованець(у 1951 році – 1 крб., 60 коп.). Але траплялися й дуже бідні колгоспи, які взагалі нічого не платили своїм працівникам. Люди жили за рахунок присадибної ділянки, яку «нищила податкова політика». За дерева, кущі треба було платити, тому їх часто вирубували самі господарі. В колгоспах заважала також «методика Лисенка», авантюриста від біології, що пропонував інколи безглузді речі(див. наступні лекції). Не вистачало у післявоєнних колгоспах і техніки – тракторів, комбайнів, вантажних машин, тяглової сили, худоби, птиці. Багато полів після війни ще стояли не розміновані, нерозпахані. Лише у 1948-1950 рр. відбувається поступове відновлення колгоспів. Розширилися посівні площі, покращилися врожаї. Поступово розпочинається електрифікація сел, будуються автодорожні шляхи. Харків і Одеса поставляють в села нову техніку. Ціною надзвичайних зусиль простого народу, на кінець 4 п’ятирічки, в колгоспах і радгоспах вдалося досягти довоєнного рівня виробництва. У 1950 році валова с/г продукція становила 91% від рівня 1940 року. УРСР знову стає житницею Радянського Союзу.

Питання про західний кордон УРСР (як і усього СРСР) обговорювалися на Тегеранській(1943 р.), Ялтинській та Потсдамській конференціях (1945 р.).

Й.Сталін наполягав на «лінії Керзона», що гарантувало приєднання західноукраїнських та західнобілоруських до СРСР. Але Великобританія, США, емігрантський уряд Польщі у вигнанні відтягували це рішення, боячись зростанню впливу СРСР в Європі. Польський комітет національного визволення, ще у 1944 році підписав Люблінську угоду з СРСР про розділ земель. Договори 1945 -1951 років

«Операція «Вісла» (квітень — липень 1947 p.). Українська Повстанська армія (УПА) продовжувала боротьбу проти нового польського режиму на західноукраїнських землях. У 1947 році уряд Польщі, після консультації з урядом СРСР проводить операцію «Вісла». Приводом для початку цієї репресивної акції польського уряду стала загибель у березні 1947 року у бою з формуваннями УПА заступника міністра оборони Польщі К. Свєрчевського. Одразу після цієї події польським керівництвом було прийнято рішення про виселення українців і членів змішаних українсько-польських сімей з українських етнічних та прилеглих земель (Посяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя) і поселення їх у так званих повернутих західних та північних районах з обов'язковим розпорошенням серед польського населення. Допомагали полякам у здійсненні операції «Вісла» чехословацька армія та окремі загони НКВС з СРСР. За польськими даними, депортовано було 140,5 тис. осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 осіб, а вбито понад 650 осіб.

Отже, у середині 40-х років частина західноукраїнського населення стало жертвою масових насильницьких депортацій, які до серпня 1946 року здійснювалися в напрямку УРСР, а з квітня 1947 р оку — у глиб Польщі. Суттю операції «Вісла» стало «очищення» теренів Південно-Східної Польщі від автохтонного українського населення та цілковита асиміляція українців-переселенців у польському середовищі.

5. Вихід УРСР на міжнародну арену у післявоєнний час

Міжнародна ситуація 1944-1945 років і Україна Міжнародна ситуація після Другої світової війни кардинально змінилася. Після поразки країн фашистського блоку різко зросла політична вага і міжнародний авторитет країн - учасниць антигітлерівської коаліції, передусім СРСР і США. СРСР переміг у війні ціною величезних людських і матеріальних зусиль. Але під кінець війни СРСР мав вже неабиякий авторитет в світі, найпотужнішу в світі армію, яка могла змагатися тільки з однією армією на земній кулі - армією США. Тому на Ялтинській і Потсдамській конференціях 1945 року Радянський Союз впевнено заявив про себе як наддержаву, без якої неможливе вирішення післявоєнного устрою світу.

Як відомо, у лютому 1945 року проходила Кримська(Ялтинська) конференція. На ній, з подачі радянських представників В.Молотова і А.Громико, США і Великобританія зобов’язалися підтримати пропозицію СРСР стосовно прийняття УРСР і БРСР в члени Організації Об’єднаних націй(ООН). За роки війни зросли міжнародний вплив і авторитет УРСР, яка не тільки витримала основний тягар ворожої окупації, а й зробила вагомий внесок у боротьбі проти фашистської експансії. Утворення Наркомату закордонних справ УРСР повинно було продемонструвати світу реальність суверенітету УРСР. Під кінець війни, за прямої підтримки СРСР, в країнах Східної та Південно-Східної Європи, Китаї, Північній Кореї і Північному В'єтнамі до влади прийшли комуністичні партії. Поступово склався світовий табір країн соціалізму, (соціалістична співдружность).

Засідання комітету №1 на першій сесії ООН в Лондоні (крайній праворуч –Д.Мануїльський)

Світ розколовся на два ворогуючих табори - країни західної демократії (країни капіталістичного світу), очолені США, і країни, де при владі перебували комуністи (соціалістичні країни)на чолі з СРСР. Наприкінці 40-х років між ними розпочалася «холодна війна», гонка озброєнь, зокрема, ракетно-ядерних. Незважаючи на популярність лівих ідей, в деяких країнах Європи ще залишалися фашистські тенденції. Це загрожувало людству третьою світовою війною. Велику роль у відверненні загрози світової війни повинна була відіграти ООН. 6 травня 1945 року українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилася в роботу. Дмитро Мануїльський очолив 1-й комітет конференції, що мав підготувати текст преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН. Членами різних комісій і комітетів були й інші представники української делегації — І. Сенін, О. Палладін, В. Бондарчук, М. Петровський, П. Погребняк. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і Соціальної ради, а 1948—1949 роках вона була постійним членом головного органу ООН — Ради Безпеки. Протягом другої половини 40-х - першої половини 50-х років УРСР вступила до таких міжнародних організацій як Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітня метеорологічна організація, Всесвітній поштовий союз, ЮНЕСКО - організації 00Н з питань освіти, науки, культури. До 1950 року УРСР стала членом 20 міжнародних організацій, а з 1950 по 1956 року - ще 16 організацій.

Українська дипломатія у міжнародних відносинах 40-50-х років Українські дипломати була досить активними. У липні 1946 року УРСР вона бере участь у Паризькій мирній конференції, у лютому 1947 року укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. На Дунайській конференції 1948 року, що розглядала питання про права судноплавства на Дунаї, українська делегація, підтримуючи СРСР, виступила проти збереження конвенції 1921 pоку, яка забезпечувала привілейоване становище в цьому регіоні недунайських держав — США, Англії та Франції.

Марка випущена на честь Української конференції прихильників мируП.Пікассо Голуб миру

У розпалі «холодної війни» представники УРСР увійшли до Всесвітньої Ради Миру. У вересні 1951 року у Києві відбулася перша Українська республіканська конференція прихильників миру. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу. Українські дипломати у 50-х роках працювали в 16 міжнародних організаціях, підписали 60 мирних угод і конвенцій.

Але діяльність дипломатів УРСР відбувалася в рамках загального курсу зовнішньої політики СРСР. Фактично Україна була позбавлена ініціативи й вільного проведення дипломатичних переговорів і, що особливо важливо, вирішального значення як при укладенні, так і виконанні підписаних нею міжнародних договорів.