Протирадіаційні укриття

При аваріях на АЕС по сліду руху хмари вибуху випадають радіоактивні речовини. Цими речовинами заражаються місцевість, споруди, посіви, водойми та інше; люди, які потрапили на слід хмари вибуху поза укриттями, можуть одержати ураження в результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм під час подиху чи з їжею, водою, а також у результаті зовнішнього опромінення. З часом рівні радіації на місцевості знижуються і доходять до безпечних для людини значень. Під час випадання радіоактивних речовин і спаду рівнів радіації до безпечних значень люди, щоб уникнути ураження, повинні знаходитись у захисних спорудах.

Захист від радіоактивних речовин, крім сховищ, забезпечують протирадіаційні укриття. Вони добре захищають людей від випромінювань в умовах радіоактивного зараження, а також від потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру й одяг. ПРУ, крім того, здатні захищати людей від теплового випромінювання, а також від радіаційного випромінювання (у тому числі – й від нейтронного потоку), від безпосереднього потрапляння на шкіру й одяг людей крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів.

Захисні властивості протирадіаційних укриттів від радіоактивних ви-промінювань оцінюються коефіцієнтом захисту, що показує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більший від рівня радіації в укритті. Іншими словами, коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а отже, і дозу опромінення людей.

Протирадіаційні укриття влаштовуються так, щоб коефіцієнт захисту їх був найбільший. Вони облаштовуються, насамперед, у підвальних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних будинках послаблюють радіацію в 7–12 раз, у кам'яних будинках – у 200–300 разів, а середня частина підвалу кам'яного будинку в кілька поверхів – у 500–1000 разів. Під ПРУ можуть бути використані також наземні поверхи будинків і споруд; найбільш придатні для цього внутрішні приміщення кам'яних будинків.

Усі щілини, тріщини й отвори в стінах і стелях приміщень ретельно за-шпаровують, місця введень опалювальних і водопровідних труб проконопа-чують. На перекриття насипають шар ґрунту в 60–70 см; перекриття за необ-хідності попередньо підсилюється (додатковими балками, стійками). Зовні стін, що виступають вище поверхні землі, роблять ґрунтове обсипання.

Рисунок 19 – Протирадіаційне укриття

Вентиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чоловік здійснюється природним провітрюванням через приточний і витяжний короби. Короби можуть бути у виді азбестоцементних, керамічних чи металевих труб; внутрішній перетин їхній 200–300 см. Короби повинні мати зверху козирки, а внизу (в приміщенні) – щільно пригнані засувки (заслінки). У приточному коробі нижче засувки (заслінки) варто робити кишеню для осадження пилу. Для забезпечення тяги витяжний короб повинен бути встановлений на 1,5–2 м вищий приточного. У будинках замість витяжного короба можна використовувати димоходи, а в інших будинках капітального типу – наявні вентиляційні канали. В укриттях місткістю більше 50 чоловік повинна бути примусова вентиляція хоча б у вигляді вентиляційного пристрою найпростішого типу.

При облаштуванні під ПРУ погреба попередньо підсилюють його перекриття, потім на перекриття насипають шар ґрунту в 60–70 см, кришку люка (лазу) щільно підганяють, роблять витяжний вентиляційний короб.

При облаштуванні під укриття овочесховища в стінах і перекритті ретельно зашпаровують отвори і щілини. Ґрунтовий шар перекриття збільшують до 60–70 см; частина стін, що піднімаються над поверхнею землі, обсипають ґрунтом. У сховище залишають тільки один вхід, інші входи закривають, прорізи закладають мішками з піском чи цеглою. У тамбурі залишеного входу встановлюють додаткові двері чи підвішують завісу. Залишають трохи приточних і витяжних каналів (з розрахунку), інші наглухо закривають.

У ряді випадків можливо зведення окремо стоячих протирадіаційних укриттів, які стоять окремо. Для будівництва їх використовують промислові (збірні залізобетонні елементи, цеглу, арматуру, труби, прокат) чи місцеві (лісоматеріали, камінь, саман, хмиз, очерет) будівельні матеріали. Узимку можна використовувати промерзлий ґрунт, лід чи сніг.

ПРУ, що окремо стоїть, як правило, є заглибленою спорудою. Для будівництва його насамперед риють котлован, у якому встановлюють укриття; при установці дерев'яного кістяка використовують різні конструкції: суцільну рамку, рамно-блокову, рамно-щитову, безрубочну і т.д. Після збирання кістяка і з'єднання його елементів між собою всі щілини в стінах і перекритті ретельно зашпаровують дрантям, сухою травою; проміжок між стінами котловану і кістяком засипають ґрунтом, через кожні 20–30 см шар ґрунту трамбують. Потім насипають ґрунт у місці прилягання перекриття до землі по всьому периметру укриття. Над перекриттям влаштовують гідроізоляцію, використовуючи руберойд, толь, поліетиленову плівку чи укладають шар глини товщиною 10 см. Глину попередньо зволожують і перемішують до стану густого тіста; шар її повинен бути випуклим, щоб могла стікати вода. На гідроізольовані перекриття насипають шар ґрунту в 60-70 см.

При устрої протирадіаційного укриття, як і при будівництві сховища, велику увагу приділяють устаткуванню входу в нього. Вхід, як правило, влаш-товують під кутом 90° до основного приміщення укриття; роблять його у виді герметичного тамбура, місця примикання опорних рам тамбура до стін ретельно проконопачують дрантям чи мохом. На вхід у тамбур і вихід з нього навішують завіси зі щільного матеріалу. Завіса повинна бути з двох полотнин, ширина нахлесту однієї полотнини на іншу - не менш 25 см. Вхідний проріз тамбура замість завіси може обладнатися щільними дверима. Внутрішнє устаткування протирадіаційного укриття аналогічне устаткуванню приміщень сховища, призначених для розміщення людей.

Дата добавления: 2015-03-31