Промисловість України і форми її територіальної організації

Промисловість України — найважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготів­лю природної сировини, виробництво засобів виробництва й то­варів споживання (заводи, фабрики, шахти, електростанції, комбінати тощо). Промисловість створює основну частину національ­ного доходу і валового суспільного продукту. Вона виробляє понад 41% обсягу випуску продукції галузей економіки (в основних цінах) і налічує 9105 промислових підприємств (об’єднань), що перебували на самостійному балансі. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації й кооперування відбувається її галузева диференціація й формується галузева структура, що показує склад галузей, кількісні та якісні співвідношення і зв’язки між ними.

Галузь промисловості — це сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основ­них матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Для характеристики галузевої структури промисловості використовують різні показники: кількісні, структурні, а також вироб­ничі зв’язки. Кількісні показники визначаються питомою вагою галузей у загальному обсязі виробленої продукції, загальною чисельністю робітників і вартістю основних виробничих фондів. Струк­турні зміни в промисловості — це зрушення у питомій вазі галузей та темпах їх розвитку. Для характеристики виробничих зв’яз­ків (міжгалузевих і внутрігалузевих) використовуються показники частки продукції галузі, яка надходить на подальше промислове перероблення до інших галузей, і частки внутрігалузевого споживання продукції.

За характером виробництва і предметів праці промисловість буває видобувна і обробна. Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копа­лин і лісозаготівлі.

Обробна промисловість — це сукупність галузей промисловос­ті, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали. Відповідно до прийнятої класифікації до промисловості України належать 18 укрупнених галузей: електроенергетика, па­ливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівель­них матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікро­біологічна; борошномельно-круп’яна і комбікормова; поліграфічна. Структура основних галузей промисловості України та її динаміка протягом 1985—1997 рр. наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ у 1985-1997 рр., %
(обсяг виробленої продукції у поточних цінах)^*

Галузі промисловості				Зміни за 1985—1997
Вся промисловість	100,0	100,0	100,0
У тому числі: електроенергетика	3,2	3,2	12,6	9,4
паливна промисловість	7,2	5,7	11,1	3,9
чорна металургія	12,6	11,0	22,7	10,1
хімічна і нафтохімічна	6,1	6,0	6,6	0,5
машинобудування і металообробка	28,4	30,7	15,8	– 12,6
лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість	2,8	2,9	2,0	– 0,8
будівельних матеріалів	3,6	3,4	3,3	– 0,3
легка	11,6	10,8	1,8	– 9,8
харчова	18,7	18,6	16,9	– 1,8

^*Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 95.

Структура промисловості України може бути представлена в генералізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами, серед яких виділяють паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають міжгалузеві комплек­си, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).

За особливостями виробництва товарів і надання послуг в Україні можна виділити такі типи виробничих спеціалізацій областей: 1) промислово-сільськогосподарсько-транспортно-рекреаційна (АРК); 2) промислово-сільськогосподарсько-транспортна (Івано-Франків­ська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська області); 3) промислово-транспортна (Дніпропетровська, Запорізька, Донець­ка області); 4) сільськогосподарсько-промислово-транспортна (Він­ницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Чернівецька, Чер­нігівська області); 5) промислово-транспортно-сільськогосподарська (Київська, Харківська області); 6) транспортно-сільськогосподарсь­ко-промислова (Черкаська область); 7) промислово-сільськогоспо­дарська (Хмельницька область); 8) транспортно-промислово-сіль­сь­когосподарська (Одеська область); 9) сільськогосподарсько-транс­портно-промислова (Закарпатська, Кіровоградська і Херсонська області). Різко диференційованим є індекс виробництва промислової продукції на душу населення (зокрема, показник Вінницької області у 4,5 раза перевищує відповідний показник Закарпатської області).

Важливою особливістю територіальної організації промисловості України є формування її територіальної структури. Основними її елементами виступають: промислові райони, вузли, центри і пункти.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров’я та ін.). В Україні виділяються також галузеві промислові райони, які утворюються поєднанням і виробничими взаємозв’язками підприємств однієї або кількох галузей промисловості. В Україні чітко визначились вугільно-металургійний, металургійний, залізорудний, нафтогазоносний та інші райони.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується. Підприємства промислового вузла об’єд­нані між собою економічними і виробничими зв’язками, єдиною виробничою і соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективне використання економічних і природних ресурсів. В Україні формуються понад 70 промислових вуз­лів. Найбільшими є Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спе­ціалізованою містоутворюючою галуззю. В Україні з 447 міст переважно промислові функції мали понад 240 (за даними 1996 р.).

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.

Дата добавления: 2015-03-31