Урок проверки и коррекции знаний и умений

Урок обобщения и систематизации знаний

На уроках обобщения и систематизации знаний выделяют наиболее общие и существенные понятия, законы и закономерности, основные теории и ведущие идеи, устанавливают причинно-следственные и другие связи и отношения между важнейшими явлениями, процессами, событиями, усваивают широкие категории понятий и их систем и наиболее общие закономерности.

Процесс обобщения и систематизации знаний предполагает такую последовательность действий: от восприятия, осмысления и обобщения отдельных фактов к формированию понятии, их категорий и систем, от них - к усвоению более сложной системы знаний: овладение основными теориями и ведущими идеями изучаемого предмета. В связи с этим, в уроке обобщения и систематизации знаний выделяют следующие структурные элементы:

1. постановка цели урока и мотивация учебной деятельности учащихся;

2. воспроизведение и коррекция опорных знаний

3. повторение и анализ основных фактов, событий, явлений;

4. обобщение и систематизация понятий, усвоение системы знаний и их применение для объяснения новых фактов и выполнения практических заданий;

5. усвоение ведущих идей и основных теорий на основе широкой систематизации знаний;

6. подведение итогов урока.

Контроль и коррекция знаний и умений осуществляется на каждом уроке. Но после изучения одной или нескольких подтем или тем учитель проводит специальные уроки контроля и коррекции, чтобы выявить уровень овладения учащимися комплексом знаний и умений, и на его основе принять определенные решения по совершенствованию учебного процесса.

При определении структуры урока контроля и коррекции, целесообразно исходить из принципа постепенного нарастания уровня знаний и умений, т.е. от уровня осознания до репродуктивного и продуктивного (конструктивного) уровней. При таком подходе возможна следующая структура урока:

1. ознакомление с целью и задачами урока, инструктаж учащихся по организации работы на уроке;

2. проверка знаний учащимися фактического материала и их умений раскрывать элементарные внешние связи в предметах и явлениях;

3. проверка знаний учащимися основных понятий, правил, законов и умений объяснить их сущность, аргументировать свои суждения и приводить примеры;

4. проверка умений учащихся самостоятельно применять знания в стандартных условиях;

5. проверка умений учащихся применять знания в измененных, нестандартных условиях;

6. подведение итогов (на данном и последующих уроках).

6. Комбинированный урок

Комбинированный урок характеризуется постановкой и достижением нескольких дидактических целей. Их многочисленными комбинациями определяются разновидности комбинированных уроков. Традиционной является следующая структура комбинированного урока:

1. ознакомление с темой урока, постановка его целей и задач;

2. проверка домашнего задания;

3. проверка знаний и умений учащихся по пройденному материалу;

4. изложение нового материала;

5. первичное закрепление изученного материала;

6. подведение итогов урока и постановка домашнего задания.

Наряду с традиционной, в практике обучения широко используются и другие виды комбинированных уроков. Например, комбинированный урок, целью которого является проверка ранее изученного и ознакомление с новым материалом, может иметь такую структуру:

1. проверка выполнения домашнего задания;

2. проверка ранее усвоенных знаний;

3. сообщение темы, цели и задач урока;

4. изложение нового материала;

5. восприятие и осознание учащимися нового материала;

6. осмысление, обобщение и систематизация знаний;

7. постановка домашнего задания.

Структура комбинированного урока во многом дублируется и при конструировании так называемых модульных уроков. Они характеризуются постановкой и достижением нескольких дидактических целей, но так, чтобы урок отличался завершенностью и самостоятельностью. Это выражается в том, что структура модульного урока, как правило, включает:

- мотивационную беседу (то, что именуется организационным моментом или введением в тему урока), завершающуюся постановкой интегрирующей цели урока;

- входной контроль (проверка домашнего задания и повторение изученного ранее);

- работу с новым материалом;

- закрепление изученного материала;

- завершающий контроль (проверка усвоенного на уроке);

- рефлексию.

Последнее связано с самооценками и суждениями учащихся о работе класса, группы, своей деятельности на уроке; о том, какое сложилось у каждого ученика мнение об уроке и что им хотелось бы пожелать.

29) До позаурочних форм навчання належать:

Домашня навчальна робота. Вона доповнює діяльність учнів на уроках, відрізняється великою самостійністю, проводиться без керівництва учителя.

Семінарські заняття для учнів IX — XI класів — одна з поширених форм організації повторення і контролю за вивченим матеріалом.

Практикуми — це лабораторні і практичні заняття в лабораторіях, майстернях, навчальних кабінетах, на дослідних ділянках, у навчально-виробничих комбінатах, бригадах. Під час практикумів учні проявляють більше самостійності, творчості, завдання дається всім однакове або для груп учнів.

Факультативні заняття проводяться на добровільних засадах, за вибором учнів, це місток між навчальним предметом і наукою. Вони проводяться для учнів VII — XI класів. Існують факультативи: з поглибленого вивчення навчальних предметів; з вивчення додаткових дисциплін з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Факультативи поділяються на теоретичні, практичні і комбіновані залежно від дидактичної мети. Факультативні заняття проводяться за спеціальними програмами, у зв'язку з уроками, поєднуються лекції і практичні заняття; учні багато працюють самостійно з додатковою літературою. Відповідно до типу факультативу формуються групи учнів, підбираються форми і методи роботи, форми проведення факультативних занять — уроки, семінари, екскурсії, дискусії тощо.

Навчальні екскурсії. Слово екскурсія латинського походження, воно означає "вилазку", відвідування якогось місця чи об'єкта з метою його вивчення. Екскурсія — це така форма навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розміщення об'єктів, які вивчаються (природи, заводів, історичних пам'яток), і безпосереднього ознайомлення з ними. Екскурсії виконують низку важливих функцій: реалізують принцип наочності, підносять науковість навчання, зв'язок із життям, сприяють політехнічному навчанню, сприяють профорієнтації учнів на робітничі та інші професії. У навчальних програмах для кожного предмета дається обов'язковий перелік екскурсій та їх зміст.

Предметні гуртки і наукові товариства організуються в школі для учнів, які прагнуть до розширення і поглиблення своїх знань, до технічної творчості, до дослідницької роботи.

Олімпіади, конкурси, виставки учнівських робіт стимулюють навчально-пізнавальну діяльність учнів, розвивають творчі здібності і бажання позмагатися у вивченні шкільних предметів, у технічному моделюванні.

Консультації, заліки, екзамени — це теж позаурочні форми навчання, крім того, вони ще виконують контролюючі функції.

30) Сущность домашней учебной работы учащихся и ее роль в овладении знаниями.

В настоящее время учебные планы невыполнимы без домашних заданий, но без достаточной эффективности самого урока, домашняя работа не имеет образовательной ценности. Привычка к регулярной самостоятельной работе, выполнение заданий различной сложности – вот что относится к целям, которые мы преследуем, давая задание на дом. Подходить к проблеме домашнего задания без учета накопленного положительного опыта нельзя. Сюда относится, например, принцип единства обучения на уроке и домашней работы учащихся.

Специальные исследования показывают, что проблема повышения эффективности обучения может быть успешно решена только при условии, если высокое качество урочных занятий будет подкрепляться хорошо организованной домашней работой учащихся. На уроках, как бы хорошо они ни проводились, имеет место концентрированное запоминание, и знания переводятся лишь в оперативную, кратковременную память. Чтобы перевести их в память долговременную, учащимся необходимо осуществить их последующее повторение, то есть требует организации их домашней учебной работы. Не менее важное значение имеет она также для воспитания учащихся, поскольку способствует формированию у них прилежания, самостоятельности, служит средством разумной и содержательной организации внешкольного времени. Таким образом, домашняя учебная работа школьников является весьма важной составной частью процесса обучения и выступает одной из существенных форм его организации. Домашняя учебная работа учащихся состоит в самостоятельном выполнении заданий учителя по повторению и более глубокому усвоению изучаемого материала и его применению на практике, развитию творческих способностей и дарований и совершенствованию учебных умений и навыков. Как следует из этого определения, домашняя работа по овладению изучаемым материалом характеризуется двумя основными признаками — наличием учебного задания, даваемого учителем, и самостоятельной работой учащихся по его выполнению. Домашняя работа должна быть средством сближения обучения и самообразования. Действительно, овладение общими учебными умениями и навыками, развитие интереса к самостоятельной учебной работе, формирование опыта творческой деятельности – всё это является условиями формирования потребности в самообразовании. Готовность к самообразованию – это необходимейшее качество выпускника школы проявляется и может формироваться не только в старших, но и в самом младшем школьном возрасте. Многозначность роли домашней учебной работы, значительность её функций обуславливают её необходимость как органической части единого учебно-воспитательного процесса в школе.

Необходимость домашней работы учащихся обусловлена не столько решением чисто дидактических задач (закрепления знаний, совершенствования умений и навыков и т.п.), сколько задачами формирования навыков самостоятельной работы и подготовки школьников к самообразованию. Поэтому утверждения, что в домашних заданиях нет необходимости, поскольку основное должно быть изучено на уроке, несостоятельны. Домашняя работа имеет не только образовательное, но и большое воспитательное значение, формируя чувство ответственности за порученное дело, вырабатывая аккуратность, усидчивость и другие социально ценные качества.

31) оценка – это определение и выражение в условных знаках-баллах, а также в оценочных суждениях учителя степени усвоения учащимися знаний, умений и навыков, установленных программой, уровня прилежания и состояния дисциплины. Под функцией обычно понимается работа, производимая тем или иным органом, обязанность, подлежащая исполнению, и т. д. Короче говоря, функции контроля – это слагаемые той работы, которую призваны выполнять рецептивно – сопоставительные действия контролирующего. В этой связи имеет смысл проанализировать функции контроля, выделяемые некоторыми методистами.

Обучающая функция Существует мнение, что, проверяя мы учим, а, исправляя ошибки, мы подсказываем правильные способы действия.
Но если мы хотим провести действительно научный анализ и не называть обучением все то, что включает учебный процесс (в этом случае обучающая функция поглотит все остальные), то обучающая функция должна быть ограничена передачей знаний и действиями учителя по формированию навыков и умений. Организация же учебных действий учащихся, побуждение его к таким действиям будут уже относиться к организующим или стимулирующим функциям учителя.

Воспитывающая функция

Воспитывающая функция контроля в целом является сопутствующей, но может быть и доминирующей, когда, например, учитель стремится приучить отдельных учащихся к систематической работе, старается воздействовать на их психологические особенности (развивать волю, память и пр.), стимулируя их оценкой, при проявлении излишней самоуверенности осуществляется более строгий подход к оценке.

1.3. Корректировочная функция

Нередко говорят о корректировочной или контрольно – корректирующей функции. Действительно, прослушав учащегося, учитель может исправить его ошибки, т. е. объяснить или показать правильные речевые действия. Но корректировка происходит после контроля, на основании той информации, которая получена в процессе контроля, и является функцией показа или объяснения (одного из способов обучения), а не контроля.

Методи оцінки знань, умінь і навичок
2.1 Традиційні методи оцінки знань, умінь і навичок
При перевірці та оцінці якості успішності необхідно виявляти, як вирішуються основні завдання навчання, тобто якою мірою учні опановують знаннями, вміннями і навичками, світоглядними і морально-естетичними ідеями, а також способами творчої діяльності. Істотне значення має також те, як належить той чи інший учень до навчання, працює він з необхідною напругою постійно або уривками і т.д. Все це обумовлює необхідність застосування всієї сукупності методів перевірки оцінки знань.
1.Повсякденне спостереження за навчальною роботою учнів. Цей метод дозволяє вчителю скласти уявлення про те як ведуть себе учні на уроках, як вони сприймають і осмислюють досліджуваний матеріал, яка в них пам'ять, якою мірою вони виявляють кмітливість і самостійність практичних умінь і навичок.
2.Усне опитування - індивідуальний, фронтальний, ущільнений. Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель ставить учням запитання за змістом вивченого матеріалу і спонукає їх до відповідей. Цей метод є найбільш поширеним при перевірці й оцінці знань.
Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель ставить учням запитання за змістом вивченого матеріалу і спонукає їх до відповідей, виявляючи таким чином якість і повноту його засвоєння. Оскільки усне опитування є питально-відповідним способом перевірки знань учнів, його ще іноді називають бесідою. При усному опитуванні учитель розчленовує досліджуваний матеріал на окремі смислові одиниці (частини) і по кожній з них задає учням питання. З багатьох предметів усне опитування (бесіда) поєднується з виконанням учнями усних і письмових вправ. Будучи ефективним і найпоширенішим методом перевірки і оцінки знань учнів, усне опитування має, проте, і свої недоліки. З його допомогою на уроці можна перевірити знання не більше 3-4 учнів. Тому на практиці застосовуються різні модифікації цього методу і, зокрема, фронтальний і ущільнений опитування, а також «поурочний бал». Сутність фронтального опитування полягає в тому, що вчитель розчленовує досліджуваний матеріал на порівняно дрібні частини з тим, щоб таким шляхом перевірити знання більшого числа учнів. При фронтальному, його також називають швидкою, опитуванні не завжди легко виставляти учням оцінки, так як відповідь на 1-2 дрібних питання не дає можливості визначити ні обсягу, ні глибини засвоєння пройденого матеріалу. Сутність ущільненого опитування полягає в тому, що вчитель викликає одного учня для усної відповіді, а чотирьом-п'яти учням пропонує дати письмові відповіді на питання, підготовлені заздалегідь на окремих листках (картках). Ущільненим це опитування називається тому, що вчитель замість вислуховування усних відповідей переглядає (перевіряє) письмові відповіді учнів і виставляє за них оцінки, кілька «ущільнюючи», тобто економлячи час на перевірку знань, умінь і навичок.

3.Письмова перевірка.
Практика ущільненого опитування призвела до виникнення методики письмовій перевірки знань. Суть її в тому, що вчитель роздає учням заздалегідь підготовлені на окремих аркушах паперу питання або завдання і приклади, на які вони протягом 10-12 хв дають письмові відповіді. Письмове опитування дозволяє на одному уроці оцінювати знання всіх учнів. Це важлива позитивна сторона даного методу. 4.Поурочний бал.
Відомою модифікацією усного опитування є також виставлення окремим учням так званого поурочного бала. Поурочний бал виставляється за знання, які окремі учні виявляють протягом всього уроку. Так, учень може доповнювати, уточнювати або поглиблювати відповіді своїх товаришів, які піддаються усного опитування. Потім він може приводити приклади і брати участь у відповідях на запитання вчителя при викладенні нового матеріалу
Виставлення поурочного бала дозволяє підтримувати пізнавальну активність і довільну увагу учнів, а також робити більш систематичної перевірку їхніх знань.
5.Контрольні роботи.
Це дуже ефективний метод перевірки й оцінки знань, умінь і навичок учнів, а також їх творчих здібностей. Сутність цього методу полягає в тому, що після проходження окремих тем або розділів навчальної програми вчитель проводить в письмовій або практичній формі перевірку і оцінку знань, умінь і навичок учнів. При проведенні контрольних робіт необхідно дотримуватися ряду дидактичних вимог.
6.Перевірка домашніх робіт учнів.
Для перевірки і оцінки успішності учнів велике значення має перевірка виконання ними домашніх завдань Вона дозволяє вчителю вивчати ставлення учнів до навчальної роботи, якість засвоєння матеріалу, що вивчається, наявність прогалин у знаннях, а також ступінь самостійності при виконанні домашніх завдань.

2.2 Сучасні методи оцінки знань, умінь і навичок
1.Программірованний контроль.
У системі перевірки знань учнів
застосовується програмований контроль, який ще називають альтернативним методом (від фр. alternative - одна з двох можливостей), або методом вибору. Сутність цього методу полягає в тому, що учневі пропонуються питання, на кожен з яких дається три-чотири відповіді, але тільки один з них є правильним. Завдання учня - вибрати правильну відповідь. Кілька подібних питань і відповідей може бути дано в класі одночасно всім учням на окремих аркушах паперу або за допомогою комп'ютера, що дозволяє протягом декількох хвилин перевірити їхні знання. У цьому полягає позитивна сторона методу програмованого контролю.
Однак цей метод має і свої недоліки. Головним з них є те,
що з його допомогою можна перевірити лише окремі сторони засвоєння
досліджуваного матеріалу. Всією ж повноти і обсягу знань цей метод виявити не дозволяє. Втім, свої плюси і мінуси має кожен із розглянутих вище методів перевірки і оцінки знань. Контрольні письмові роботи корисні тим, що дають можливість перевіряти і оцінювати одночасно знання всіх учнів класу або групи, але вони вимагають багато часу і тому не можуть проводитися часто. Звідси випливає висновок: у системі навчальної роботи повинні знаходити своє застосування всі розглянуті вище методи перевірки та оцінки знань з тим, щоб забезпечити необхідну систематичність і глибину контролю за якістю успішності учнів.

2. Рейтингова система оцінки якості засвоєння навчального матеріалу
До прогресивних методів оцінки належить рейтинговий метод як спосіб оцінки знань, умінь і навичок. Застосування рейтингу є системою організуючою навчальний процес і активно впливатиме на його ефективність.
Рейтингова система оцінки враховує всю активну діяльність учнів, пов'язану з набуттям знань, умінь та інших показників, що формують особистісні якості учнів. Оцінка, що отримується за допомогою тесту, більш диференційована. У традиційних методах оцінки використовується чотирибальна шкалою («відмінно», «добре», задовільно»,«незадовільно»).
Результати тестування, завдяки особливій організації тестів, можуть бути представлені в диференційованих шкалах, що містять більше градацій оцінки. При цьому забезпечується висока точність вимірювань навчальних досягнень.
Оскільки рейтинг - шкала досягнень, то повинен бути стандарт вимірювання. Таким інструментом є правильно побудований і добре складений тест, який відповідає предмету навчання.
Рейтингова система - це не тільки оцінка рівня засвоєння знань, але й метод системного підходу до вивчення дисципліни.

3.Тестірованіе
За великим рахунком оцінити знання людини кількісно можна з таким же успіхом, як і виміряти його характер лінійкою. Але сучасна школа не може обійтися без оцінок. Оскільки неупереджене ставлення до людини неможливо, то оцінка його знань неминуче містить "емоційну складову", величина якої сильно залежить як від досвіду вчителя, так і від акторської майстерності відповідального. Взагалі найбільша об'єктивність притаманна оцінками, отриманими методом письмового тестування. Якщо підходити до проблеми оцінки знань як способу порівняння, то двом різним учням слід пропонувати однакові тести (питання) і обмежувати час роздуми. Тести повинні бути попередньо перевірені на досить великій групі хлопців. Обов'язкова при цьому і статистична обробка відповідей. До цього моменту їх навіть вважають не тестами, а тестовими завданнями, тобто питаннями, які мають недостатньо надійною "перевіряє здатністю". Чим більше тестів, тим надійніше оцінка знань. У серйозних випадках при оцінюванні знань дорослих використовують набір з 100 - 200 питань, обмежуючи час міркування над кожним. Це дуже серйозна перевірка, що вимагає хорошої підготовленості. Полегшений варіант цієї перевірки вже давно використовують у школах у вигляді екзаменаційних або залікових тестів. Якщо укладачі тестів добре знають реальну програму, а ще краще - зміст базового підручника (що буває нечасто), то оцінка виходить досить об'єктивною. Крім залікових або екзаменаційних тестів існують ще поурочні (робітники) тести для поточної оцінки знань учнів на кожному уроці. За своєю суттю ці два види тестів співвідносяться, як географічні карти великого і дрібного масштабу, відповідно. Саме поурочні тести вимагають до себе особливої ​​уваги, так, при необхідності вони можуть замінити екзаменаційні. А ось зворотна заміна неможлива в силу поступовості проходження матеріалу. Складати поурочні тести неважко, але довго, і варто сказати про їх головні особливості.
1. Тести повинні бути "закритими", тобто мати варіанти відповідей.
2. Стислість. Питання має займати один рядок. Питання має бути абсолютно ясним.
3. Варіанти відповідей. Оптимальне їх число - 4 - 6, рідко - 8. Кожен варіант - не більше одного рядка.

32) Образовательная система Украины представлена многочисленными учебными заведениями, которые вот уже многие годы готовят ведущих специалистов по различным направлениям. Украинские учебные заведения известны не только в пределах страны, но и за рубежом. Многие из них являются не только образовательными, но и научно-исследовательскими и культурными центрами.На сегодняшний день развитие образования является приоритетом для нашей страны.В учебный процесс активно внедряются методы, разработки и проекты всемирно известных ученых. Образование на Украине — в соответствии с Законом Украины «Об образовании», основывается на принципах гуманизма, демократии, национального сознания, взаимоуважения между нациями и народами. Система образования в Украине состоит из учебных заведений, научных, научно-методических и методических учреждений, научно-производственных предприятий, государственных и местных органов управления образованием и органов самоуправление в области образования.

Управление образованием в Украине осуществляется системой государственных органов и органов местного самоуправления. К органам управления образованием в Украине относятся: Министерство образования и науки Украины^[5]; другие министерства и ведомства Украины, которым подчинены учебные заведения; Высшая аттестационная комиссия Украины; министерство образования АРК; местные органы государственной исполнительной власти и органы местного самоуправления, а также подчиненные им органы управления образованием.

Центральным отраслевым органом государственного управления в области образования является Министерство образования и науки Украины (далее — Минобразования и науки Украины)^[6]. Минобразования и науки Украины согласно возложенным на него задачами в сфере прогнозирования и планирования развития образования, разработки организационного и правового механизма его функционирования анализирует состояние образования в государстве, прогнозирует и планирует его дальнейшее развитие с учетом потребностей личности, общества, государства; разрабатывает нормативно-правовую базу функционирования системы образования, осуществляет экспертизу проектов общегосударственных, ведомственных, других решений и программ в части, которая касается образования и науки, готовит проекты законодательных актов и правительственных решений; прогнозирует и упорядочивает структуру сети государственных учебно-воспитательных заведений; разрабатывает предложения относительно перечня специальностей, квалификаций, ученых званий и научных степеней; обеспечивает выполнениє вузами, которые находятся в его управлении, государственного заказа и договоров на подготовку специалистов, научно-педагогических кадров; разрабатывает положения об учебно-воспитательных учреждениях образования. В сфере учебно-воспитательного процесса Минобразования и науки Украины определяет требования к содержанию, уровню и объему социально необходимого государственного минимума образования (устанавливает государственные стандарты знаний по каждому предмету), обеспечивает непрерывность образования, интеграцию обучения с наукой и производством, разрабатывает и утверждает соответствующие типовые учебные планы, программы для учебно-воспитательных заведений; разрабатывает условия приема в государственные учебно-воспитательные заведения; обеспечивает издание соответствующей литературы по вопросам образования и др. Минобразования и науки Украины решает ряд вопросов образовательного характера вместе с Академией педагогических наук Украины, которая занимается координацией и развитием научных исследований по педагогике, внедрением их в практику. В сфере управления, работы с руководящими и научно-педагогическими кадрами Минобразования и науки Украины вносит предложения о создании, реорганизации, ликвидации в установленном порядке заведений, организаций, предприятий образования общегосударственного значения; содействует развитию новых учебно-воспитательных заведений; проводит в установленном порядке аттестацию и аккредитацию образовательных заведений независимо от форм собственности и подчинения, выдает им лицензии и сертификаты, предоставляет автономию высшим учебным заведением; осуществляет государственное инспектирование учебно-воспитательных заведений; назначает руководителей учебно-воспитательных заведений и учреждений, учреждений повышения квалификации и переподготовки кадров, которые находятся в функциональном управлении Минобразования и науки Украины, дает согласие на назначение и увольнение руководителей высших учебных заведений общегосударственного значения других министерств и ведомств; разрабатывает положения об органах общественного самоуправления сферы образования; организует повышение квалификации и переподготовку кадров системы образования; осуществляет общее руководство научной деятельностью и др. Для согласованного решения вопросов, которые отнесены к компетенции Минобразования и науки Украины, обсуждения наиболее важных направлений деятельности и развития образования в Миноб-разовании и науки Украины создается соответствующая коллегия.Для решения практических вопросов обеспечения потребностей системы образования при Минобразования и науки Украины функционируют аккредитационные органы, инспекция, научно-методический совет, Аттестационная коллегия, другие научные и методические подразделения, организации и учреждения, полномочия которых определяются Минобразования и науки Украины^[7].Акты Минобразования и науки Украины, принятые в пределах его полномочий, являются обязательными для министерств и ведомств, которые имеют подчиненные им учебные заведения, министерства образования АРК, местных органов государственной исполнительной власти и органов местного самоуправления, подчиненных им органов управления образованием, учебных заведений независимо от форм собственности.Другие министерства и ведомства Украины, которым также подчинены учебные заведения (Министерство культуры и искусств, Министерство здравоохранения, Минюст, МВД, Служба безопасности, прокуратура и др.) осуществляют вместе с Минобразования и науки Украины государственное управление подчиненными им учебными заведениями путем их финансирования, создания материальной базы, назначения на должность руководителей этих заведений, организации подготовки научных и научно-педагогических кадров, обеспечения организационного и методического руководства, осуществляют контрольные функции по вопросам соблюдения требований о качестве образования и др. Акты этих органов, принятые в пределах их компетенции, являются обязательными для местных органов государственной исполнительной власти и органов местного самоуправления, подчиненных им органов управления образованием, учебных заведений соответствующего профиля независимо от форм собственности. Высшая аттестационная комиссия Украины (далее — ВАК Украины) в соответствии с Положением о Высшей аттестационной комиссии Украины^[8] организует и проводит аттестацию научных и на- учно-педагогических кадров, руководит работой по присуждению научных степеней, присвоению ученого звания старшего научного сотрудника. Министерство образования АРК осуществляет полномочия по руководству образованием на подведомственной ему территории, кроме полномочий, отнесенных к компетенции Минобразования и науки Украины, министерств и ведомств, которым подчинены учебные заведения.

Дата добавления: 2015-04-23