Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Метод виробничо-збутового зонування




Розміщення підприємств, груп виробництв і галузей на території країни завжди вимагає наукового обґрунтування. Для цього існують спеціальні методи, за допомогою яких вибираються варіанти розміщення, оцінюється ефективність виробництва і територіальної організації господарства. Досягнення найвищої ефективності розміщення виробництва – це головне завдання науки і практики. Критерієм ефективності розміщення і територіальної організації продуктивних сил завжди вважалися затрати. Конкретною формою вираження цього критерію на практиці, як правило, є мінімум сумарних затрат при досягненні заданих обсягів виробництва по країні. Показниками ефективності виступають: питомі ка- піталовкладення, трудомісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, строки окупності затрат, собівартість продукції, продуктивність праці. На ефективність впливають також транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, рівень комплексності, рівень урбанізації, географічне положення і ряд інших факторів.

Тема:”Наукові методи аналізу територіальної організації

Лекція 3

народного господарства.”

 

План:

1).Економічні методи аналізу територіальної організації господарства.

 

2).Оцінка ефективності розміщення галузей і підприємств.

 

3).Метод виробничо-збутового зонування.

 

4).Методи економічного обґрунтування територіально-ком-

плексного розміщення виробництва.

 

5).Індексний метод аналізу розміщення ПС в окремих еко-

номічних районах.

 

6).Порівняльні показники ефективності виробництва.

 

7).Оцінка коефіцієнтів міжрайонної товарності.

 

8).Економічна оцінка території економічних регіонів.

 

9).Інтегральна оцінка території економічних районів.

 

Економічні методи аналізу територіальної організації господарства.

Оцінка ефективності розміщення галузей і підприємств.

Ефективність виробництва визначається двома складовими: ефектом виробничої діяльності підприємств і затратами на його досягнення. При цьому головною умовою виступає: максимум ефекту при мінімумі затрат. Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність. Загальна ефективність народного господарства визначається методом співставлення одержаного приросту новоствореної вартості (національного доходу) із зазначеними капіталовкладеннями. Порівняльна ефективність розраховується при виборі найвигіднішого варіанту розміщення об’єкту серед всіх наявних об’єктів.

Затрати складаються із капіталовкладень К і поточних витрат С (собівартість продукції). Оскільки при розрахунках річних затрат сумувати витрати і капіталовкладення неможливо, бо капіталовкладення повинні окупитися протягом ряду років, вводиться спеціальний коефіцієнт ефективності капіталовкладень. Величина цього коефіцієнта означає деяку частину капіталовкладень, що окуп- люються протягом року. Існують нормативні строки окупності, що встановлюються в плановій економіці державою, виходячи з рівня суспільної продуктивності праці на даний період розвитку країни. В умовах ринкової економіки нормативні строки окупності не регламентуються. Однак за середній строк окупності капіталовкладень береться такий, протягом якого затрати будуть ефективними. Перевищення цього строку недопустиме, оскільки воно призводить до неефективних затрат.

При розрахунках прийнято використовувати нормативний показник ефективності. Величина цього показника для державного сектора економіки України була встановлена в 0,15, тобто нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Е означає нижню допустиму межу ефективності. Він є оберненою величиною строку окупності і означає певну частину капіталовкладень, що окуп- люються протягом року.

Для вирахування порівняльної економічної ефективності при виборі декількох варіантів розміщення об’єктів використовується формула приведених затрат. Береться сума всіх поточних затрат на виробництво одиниці продукції (собівартість) С та добуток питомих капітальних затрат К і нормативного коефіцієнта їх ефективності Е, тобто П = С + КЕ. Множення цієї величини на кількість продукції, що визначається балансовими розрахунками, дає повні приведені затрати. В розрахунках враховуються виробничі і транспортні витрати. Вибір оптимального варіанта розміщення підприємства проводиться по мінімуму приведених затрат (порівнюються різні варіанти).

Таким чином, С + КЕ à min.

 

Одним з методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил є виробничо-збутове зонування., тобто виділення виробничо-збутових зон для однойменної продукції. Зонування перевезень встановлює оптимальні зони збуту продукції окремих джерел. Пункти рівновеликої вартості продукції різних джерел утворюють їх вантажорозділи, а лінії, що з’єднують ці пункти, - границі оптимальних зон розповсюдження продукції. Крім витрат виробництва, в конкретних розрахунках враховується різна вартість перевезення продукції певними видами транспорту.

Використовуючи дані приведених затрат на виробництво одиниці продукції, можна розрахувати раціональний радіус перевезення продукції Р в певних районах П1 і П2 з врахуванням відстані між ними Д і транспортних затрат на 1 км при перевезенні продукції в напрямку від першого району до другого Т1 і від другого до першого Т2:

Р = (П2 –П1 + Т2Д) / (Т1 + Т2)

Методи економічного обгрунтування територіально-комплексного розміщення виробництва.

Економічне обгрунтування розміщення продуктивних сил передбачає аналіз структури, спеціалізації рівня комплексності та ефективності функціонування регіональних (районних) комплексів. Останні розглядаються як сукупність елементів всіх сфер продуктивних сил і виробничих відносин. За своїм змістом – це інтегральні утворення, що об’єднують на території районів матері- альне виробництво, інфраструктуру, населення і розселення, локальні природні ресурси. Основою формування і функціонування господарських систем районів є територіально-виробничі комплекси (ТВК). Комплексоутворення на території району передбачає об’єднання (інтеграцію) ресурсів всіх відомств – учасників розв’язання конкретних проблем, концентрацію їх в межах ТВК, виділення провідних ланок (галузей спеціалізації), пропорційний розвиток всіх комплектуючих виробництв та інфраструктури, використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, створення максимально зручних умов життя і праці населення.

В залежності від характеру взаємного поєднання галузей, внутрігалузевих і міжгалузевих зв’язків виділяють прості і складні комплекси. Якщо галузі розвиваються відособлено, не мають між собою тісних виробничих зв’язків, але розміщені в одному районі, то вони можуть використовувати для виробничих потреб трудові ресурси, енергетичну базу, транспорт, комунікації. Вже той факт, що різні виробництва знаходяться в одному районі, до певної міри вказує на те, що вони мають певний вплив на характер комплексоутворення. Наприклад, в районі паралельно розвивається видобуток природних будівельних матеріалів і виробництво харчових продуктів. Таке поєднання підприємств називають простим комплексом. Воно передбачає певні спільні обслуговуючі виробництва, зокрема виробничу і соціально-побутову інфраструктуру (будівельна база, транспорт, енергетика, водопостачання, ремонтна база, складське господарство, житлово-комунальне господарство, сфера послуг). Прості комплекси можуть поступово трансформуватися у складні утворення за умови розвитку нових підприємств, що виникають в результаті комбінування і територіального зближення кооперованих виробництв. Особливо сприятливі умови для комплексоутворення створюються при послідовній обробці сировини і напівфабрикатів на стадіях виробничого процесу та виробничих відходів. У таких випадках поглиблюється комплексність і формуються нові галузі спеціалізації, зазнає певних змін виробнича і територіальна структура.

Індексний метод аналізу розміщення ПС в окремих економічних районах.

Аналіз розміщення ПС в окремих економічних регіонах передбачає виявлення основних напрямків розвитку регіональних ТВК, рівня їх спеціалізації і комплексності. Рівень спеціалізації галузей регіону можна встановити за допомогою індексного методу. Система територіальних індексів відносних показників кількісних характеристик районів, де за базу приймаються середні показники по країні (району), дозволяє робити широкі порівняння та узагальнення.

Індекс рівня районної спеціалізації галузі – це відношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні.

де S – індекс рівня районної спеціалізації і - ї галузі (і = 1, 2, 3, … m) в r- му районі (r = 1, 2, 3, … n);

Р – обсяг виробництва i -ї галузі в r -му районі;

Р – обсяг виробництва всієї промислової (сільськогосподарської) продукції в r -му районі;

Р – обсяг виробництва в i -й галузі по країні в цілому;

Р – обсяг виробництва всієї промислової (сільськогосподарської) про- дукції по країні в цілому.

Інший частковий індекс - ефективності районної спеціалізації – виражає відношення обсягу продукції на одиницю витрат (ресурсів) у районі до такого ж показника в країні. Ефективність досягається за рахунок економії капітальних вкладень, скорочення строків окупності і строків будівництва (фактор часу). Варто також використовувати систему додаткових показників, до яких відносяться: 1) собівартість виробленої продукції; 2) питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції; 3) використання трудових ресурсів і ступінь зай- нятості населення; 4) транспортні витрати на доставку продукції в райони споживання.

Порівняльні показники ефективності виробництва.

В практиці регіональних досліджень прийнято користуватись порівняльними показниками ефективності виробництва. Так, характеризуючи економіку окремих районів України, можна встановити, що собівартість видобутку палива, хімічної сировини, виробництва сільськогосподарської сировини та окремих видів готової продукції в ряді районів досить різна. При співставленні собівартості (витрат) виробництва в районах з середніми витратами в країні можна визначити порівняльну ефективність спеціалізації районів (індексний метод). Для цього В.В. Кістанов запропонував систему порівняльних показників:

Се – відношення витрат (або прибутку) виробництва на одиницю продукції в районі (Ір) до такого ж показника в країні (Ік);

Се – показник (індекс) ефективності спеціалізації району;

Ір – витрати виробництва на одиницю продукції в районі;

Ік – витрати виробництва на одиницю продукції в країні.

Індекс показує, у скільки разів середньорайонні затрати (або одержаний ефект) на одиницю виробленої продукції менші або більші від середніх у країні.

 

Оцінка коефіцієнтів міжрайонної товарності.

 

Для виявлення ролі галузі у міжрайонному обміні застосовується коефіцієнт міжрайонної товарності, який являє собою відношення чистого вивозу продукції (різниця між вивозом і ввозом аналогічної продукції) до загального обсягу її виробництва у даному районі:

де L – коефіцієнт міжрайонної товарності i -ї галузі (i = 1, 2, 3, … m) в r -му районі (r = 1, 2, 3, … n);

W – вивіз продукції i -ї галузі із r -го району;

V – ввіз продукції i -ї галузі r -й район;

X – обсяг виробництва i -ї галузі в r -му районі.

 

Економічна оцінка території економічних регіонів.

 

Невід’ємною складовою економічного обґрунтування розміщення ПС є економічна оцінка території. Методика розміщення виробництва на території країни та економічних регіонів передбачає два аспекти: галузевий і територіальний. Вони реалізуються в схемах розміщення ПС, що поділяються на загальні, галузеві і регіональні. Загальні схеми розробляються з метою виявлення стратегічного розміщення ПС країни і регіонів; галузеві – з метою аналізу ефективності розміщення окремих галузей народного господарства; регіональні для прогнозування розвитку ПС в межах макрорайонів, промислових і сільськогосподарських зон, територіально-виробничих комплексів, а також адміністративних областей, районів і міських поселень. Останні представлені особливим напрямком, що дістав назву районне планування.

Схеми районних планувань передбачають оцінку території за рядом ознак, що враховуються при визначенні ефективності будівництва і функціонування об’єктів в межах адміністративних одиниць та міських поселень. Проводиться функціональне зонування території, виділяються ядра тяжіння (основні центри господарської діяльності) та зони безпосереднього тяжіння навколо центрів. На території великих і середніх міст зонування виконуються за функ- ціональними ознаками (виділяється адміністративно-діловий центр, промислово-транспортна зона, сельбищна та реакційна зони). Функціональне зонування території дозволяє виділити майданчики і цілі ділянки для промислового і житлового будівництва, для сільського господарства та організації масового відпочинку трудящих. Після проведення функціонального зонування території аналізуються блоки: природні умови і ресурси, населення і трудові ресурси. На основі такої оцінки можна зробити економічний аналіз території, що передбачає визначення напрямків спеціалізації виробництва, передбачення можливостей для розвитку кооперації, концентрації, комбінування, розширення виробничої і соціальної інфраструктури.

 

Інтегральна оцінка території економічних районів

 

За результатами природно-ресурсного і економічного аналізів виконується інтегральна оцінка території. Вона передбачає обґрунтування оптимального варіанта використання території для розвитку і розміщення виробництва та сфери послуг в даний час і на перспективний період (напрямки використання природних і трудових ресурсів, доцільність розміщення виробництв, визначення обсягів виробництва, прогноз соціально-економічного розвитку регіону). Інтегральна оцінка території служить науковою основою для розробки конкретних рішень щодо її використання. В умовах ринкових відносин такі розробки не носять директивного характеру, але вони використовуються регіональними органами влади з метою вдосконалення управління територією.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-03-29; Просмотров: 1061; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.035 сек.