Лекція 7

План

Лекція 6

Тема: „Господарський комплекс України”

1).Галузева структура господарства

2). Виробничий потенціал.

3). Науково-технічний потенціал.

4). Потенціал соціальної сфери.

1. Галузева структура господарства.

Господарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на всій території. Для економіки України характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей і виробництв товарів народного споживання; наявність галузей і виробництв, що забезпечують НТП і розширення та поглиблення внутрішнього і міжгалузевих виробничих зв’язків.

Потрібні рішучі структурні зміни на користь прискореного розвитку виробництва товарів народного споживання, що буде сприяти розвитку легкої і харчової промисловості.

Функціонування та вдосконалення господарського комплексу України пов’язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, всього господарства, переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищення рівня суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.

Значення промисловості в економіці країни визначають обсяги її продукції у галузях економіки, промислово-виробничі фонди і частка промислово-виробничого персоналу.

Структура галузей, що виробляють засоби виробництва, включає видобувні та обробні галузі. До видобувних належать: видобуток мінерального пального, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток руд металів, гірничо-хімічної і мінерально-будівельної сировини; лісозаготівля; вилов риби і морських продуктів.

Спеціалізуються галузі за ознаками однорідності, подібності між собою за призначенням вироблюваної продукції, спільністю використовуваної сировини, або за характером технології. Це комплексні галузі. Галузі групують в паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий комплекси.

Територіальний поділ праці і відмінності в окремих регіонах України за економічними і природними умовами впливають на диференціацію, формування та вдосконалення структури промисловості. При цьому виробництво товарів народного споживання має бути приоритетним.

Значні відмінності спостерігаються в територіальній концентрації промислових виробництв південно-східних, західних і центральних областей.

Агропромисловий комплекс (АПК) України – складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно і економічно взаємопов’язаних галузей сільського господарства, промисловості та інфраструктури. В АПК є три сфери: 1) забезпечення сільського господарства засобами виробництва;

2) власне сільське господарство; 3) заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції.

За відносно високого рівня розвитку економіки Україна може забезпечити свою економічну незалежність при конверсії оборонного потенціалу та належної оцінки мінерально-сировинної бази. Сьогодні економіка має виразне сировинне спрямування – 1 млр.т. на рік видобуток корисних копалин або 5% світового обсягу, а це надовго може зробити Україну постачальником сировини для інших країн і гарантувати перманентну відсталість.

У багато структурній системі господарства України виділяють три основні: соціально-економічну, галузеву, територіальну.

Стратегічні напрями розвитку економіки:

1. удосконалення галузей енергетики; металургії, хімічної промисловості;

2. розвиток машинобудування;

3. переоснащення виробничої інфраструктури (транспорт, зв’язок), харчової і легкої промисловості;

4. поліпшення капітального будівництва;

5. розвиток науки і техніки.

2. Виробничий потенціал

Це сукупність засобів виробництв, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ, необхідних для держави. Він характеризується величиною (вартістю)основних виробничих фондів, парком машин та устаткування.

До основних виробничих фондів належать знаряддя праці. Кількісний і якісний рівні основних фондів – машин і обладнання, характеризують виробничий потенціал господарства. Це майже половина національного багатства. Одним із основних показників є виробнича потужність – здатність знарядь праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу – найважливіша умова розвитку і розміщення П.С.

Технічне переоснащення та реконструкція підприємств – основні напрями нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку.

3. Науково-технічний потенціал

В Україні діє потужний НТП. В основі НТП фундаментальні результати вчених. На їх основі створено і впроваджено принципово нові технології і устаткування.

На сучасному етапі розвитку ПС важливо вдосконалювати існуючі і впроваджувати принципово нові технології, індустріальних, інтенсивних технологій. (біологічних, хімічних, фізико-хімічних і т.п.)

Впровадження досягнень НТ прогресу впливає на РПС; розширюються територіальні межі застосування нової техніки; територіальний поділ праці; спеціалізацію та комплексний розвиток господарства; підвищення продуктивності праці; прискорене оновлення техніки; створює нові види матеріалів, палива, енергії; охорону НС і раціональне використання ПР.

4.Потенціал соціальної сфери

Це обсяг перевезень вантажів транспортом, виробництво окремих видів продукції на одного жителя.

Це соціальна інфраструктура – галузі що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людей; малий бізнес; підприємства масового харчування.

Це житловий фонд, сфери побутового обслуговування, розміщення інтелектуального потенціалу, санаторно-курортний комплекс і т.ін.

Дата добавления: 2015-03-29